Хоча Рейн не впізнав цього чоловіка, він відразу схилив тіло на знак пошани.
Молодий чоловік на ім’я Деніс подивився на них обох і продовжив свій шлях з безстрашною особою.
Але, пройшовши невелику відстань, він раптом зупинився; дивлячись слідом віддаляючого Рейну, вона немов щось пригадувала.
"Хіба це не простолюдин, якого Клея трохи похвалила?"
А Рейн, покинувши маєток Габсбургів, пішов головною артерією міста назустріч вечірньому вітерцю.
Настав вечір, і групи з трьох Нічних нічних Стражів, кожен з яких тримав смолоскипи й був одягнений в тісну шкіряну обладунку, почали підливати олію на вуличні ліхтарі.
У цьому світі обов’язки Нічних Стражників, як зрозумів Рейн, в першу чергу включали підтримання громадського порядку вночі, гасіння пожеж, боротьба з дикими звірами та іншими невідомими істотами, які нападали із тіні і регулювалися непередбачених ситуацій.
Однак у відносно безпечні дні обов’язок громадської безпеки лягав на працівників правоохоронних органів.
Але будь-якими офіцерами громадянського порядку чи іншими були під юрисдикцією місцевих правоохоронних органів імперської влади, і це було окремим поняттям від звичайних ополченців.
Ця відмінність була помітна за їхньою чудовою шкіряною доспехом, рогівкою луками на спині та півторним мечем.
Коли Рейн поспішив до вхідних дверей, він побачив свою ледь одягнену сусідку, молоду дівчину на ім'я Анна, яка тримала в руках маленьку кошик і чекала на злегка прохолодним осіннєм вітру.
Коли вона почула кроки і підняла очі, щоб побачити повертаючись Рейна, її обличчя засяяло милою посмішкою з ямочками, і вона підійшла до нього зі словами:
« Ройн, це пиріг, який я вистеляла з дикої чорниці та лісових горіхів, які ти мені минулого разу дав. Я хотіла віддати його тобі раніше, але Бо Хе сказала мені, що ти пішов на навчання слуг у маєтку і повернешся тільки в суботу ввечері."
Коли Рейн побачив маленьку скриньку, яку передала дівчинка, то був глибоко зворушений.
Ця дівчина, яка була такою безрадісною, завжди виявляла вдячність і доброту.
Він просто дозволив Бо Хе дати їй кілька диких фруктів, які він знайшов, а вона замислилася як відплатити йому.
Настала пізній осінь, після настання темряви дув прохолодний вечірній вітерець, і весь цей час його біля дверей чекала легко одягнена дівчина.
Коли Рейн дивився на п’ять шматків торта, він навіть не знав, що сказати.
Через довгий час Рейн пробурмотів:
"Ти віддала все мені, а як же ти?"
« Я залишила собі кілька скибків, мені цього досить!» Дівчинка побачила, як Рейн приймає кошик, знову посміхнулася і весело повернулася, щоб піти.
Рейн не знімався на дівчину, розуміючи, що навіть забув сказати їй.
Коли Рейн увійшов у дім, Бо Хе побачила маленький синій кошик в його руках і з радістю запитала: « Це для мене? »
Рейн усміхнувся і погладив свою молодшу сестру на голові: « Це зробила твоя сестра Анна».
« А? Сестра Анна зробила це? Не дивно, що вона не грала зі мною останнім часом, вона сказала, як допомагає теті Мері."
"Та гаразд?"
« Так! Мало хто в місті хоче наймати сестру Анну, але іноді тітка Мері дозволяє сестрі допомагати. Сестра Анна дуже бідна, а для випічки пирога потрібна борошно, яке коштує дорого. Сестра Ганна може дозволити собі купити борошно, тільки допомагаючи."
Хэ поглянула на Рейна своїми невинними великими очима і ясно проговорила:
Рейн подивився на тістечка в кошику і замовк!
Після вечері з сім’єю Рейн рано повернувся до своєї кімнати і відпочив.
Але він бурчав і не міг заснути!
Раптом Рейну здалося, що він чує слабкі крики і звук чогось тяжкого, який падає по сусідству.
"Дом Ханна?"
Зрачки Рейна розширилися, він одразу згадав недавні випадки зникнення дітей у місті.
Чи може бути, що злочинці вибрали Анну своєю метою?
Раптом кров кинулася йому в голову.
Рейн відразу ж схопився з ліжка, як карп, озирнувся, схопив із підмобилки щільний молоток і проворно, немов кішка, вискочив назовні.
Коли він наблизився до вхідних дверей Анни, то почав чути голоси, які спочатку були невиразними.
« Ця дівчина має запальний характер. Коли закінчиш, бос, дай мені спробувати! У цьому будинку тільки вона, не хвилюйся, у нас буде прекрасна ніч, хе-хе!»
"Чорт, давно у нас не було нікого такого ніжного! Це буде приємно»
« Не кажучи вже про те, що ти вибрав добре місце! Окрім того, що вона трохи худорлява, дівчина симпатична» - пролунав інший голос, якого називали босом.
« Після того, як ми закінчимо, ми навіть зможемо продати її Братству Дикої Природи; вони нещодавно підняли ціни, так що ми можемо непогано заробити."
« Босе, можеш на мене розраховувати! Я катав візок по всій південній стороні міста Флешголд всього пару днів тому".
https://literna.net/uk/books/673-velikii-mah-z-profesiyeyu-pochatkivtsya