Подорож через гіперпростірство на Татуїн була не надто довгим. Більшість часу екіпаж нашої маленької яхти провів у переговорній, обговорюючи що робити, коли ми дістанемося до Татуїна. Обсуньання були якимось нервовим, і я відчував, що наша команда трохи напружена.
У результаті було прийнято канонічне рішення, що Квай-Гон повинен відправитися в одне з поселень із космопортом, а точніше, до Мос-Еспа, і дістати там запчастини для корабля.
Під час розмови Сабіне несподівано отримала завдання почистити R2-D2.
Зрозуміло, що завдання було видалене їй в першу чергу для маскування, і здебільшого це була власна ініціатива Падми. Врешті-решт, королева не хотіла, щоб джедаї розкрили її справжній статус.
Ніхто не запідозрить, що слуга, який відтирає брудного дроїда, може насправді виявитися замаскованим величністьм. Логічно? Логично.
Хоча я дуже сумніваюсь, що джедаї ще не знають про це. Мені здається, вони просто прикидаються необізнаними. Та і, насправді, це не має ніякого вирішального значення. Вони все одно скоро дізнаються правду.
Після того як ми залагодили питання з Татуїном, всі почали розходитися по своїх кайтах. І оскільки я не мав корабля, щоб захиститися від « корлів », то вирішую перекинутись кількома словами з Падмі.
Крім того, мені хотілося ближче познайомитися з R2-D2. Маленький і хоробрий астродроїд. Легенда, зрештою. Так, до того ж, дуже розумний, як для дроїд. На відміну від C3P0, який нібито виконував роль мас - медіа.
Ну, власне кажучи, мені було цікаво дещо конкретне, - чи було в ньому приховано що-небудь ще, крім допомоги якої йому Сили. Я навіть не сумнівався, що вона йому допомагає. Те, що він робив у фільмах — для звичайної дроїди не те, щоб неймовірно - просто неможливо.
Зайшовши у ремонтний відсік, я виявив, що Падмі чистить R2-D2 і водночас розмовляє про щось з Джа-Джа. Присаживаюся на кісточки поруч з ними, — Привіт, друже, я Джон, - говорю до робота.
— Біп * *, — запитали вони мене. Дуже цікаво. Шкода, що нічого не зрозуміло.
- Приємно познайомитися, R2-D2. Хороша робота. Ти врятував нас. — Я усміхнувся.
— Бііп ** Бипи *, — гордо просвиснув він маніпуляторами.
— Хе-хе, так ти, я дивлюся, компанейський хлопець, - кажу я про себе посміяючись над його самовдоволеним виглядом.
- Ти справді розумієш, що він каже? — З цікавістю запитує Падме.
— Так, звичайно. Оскільки я пам’ятаю дуже добре, мені завжди легко давалася нова мова. Мова дроядів у тому числі. - Сам не зрозумів, як збрехав.
Бііп * Бип
Гнівливо дивлюся на цього безсоромного маленького зрадника.
- І що він сказав? — Вона хоче побачити мою підозрілу реакцію.
— Кхм. Нічого особливого, Падже. Просто чоловічий обмін думками між людиною і друїдом. — Я з фальшивою посмішкою відповідаю, щоб уникнути подальших розпитувань.
Бііп *
- Ну, може в майбутньому... - Поглянувши на Падмі очі, кажу я, активуючи "Розум гравця" і роблячи байдуже обличчя.
Падме раптово присоромлюється і ставить абсолютно несподіване питання, чому в мене таке відчуття, що ви говорите про мене?
Від питання Паддмі я похолодив. Все-таки жіноча інтуїція страшна штука...
Перед тим як подивитись, що Падме проробив діру в мені, я був урятований голосом пілота з динаміків - ми покинемо гіперпростірство і прийдем на Татуїн через 30 секунд. Готуйтеся".
Перш ніж хтось ще встигає щось сказати, я швидко встаю - ось і поговорили, R2. Пішли, Падре. Вони, мабуть, чекали на нас і втікаю.
Падме підозріло проводила дивитися сомкнуті стулки автоматичних дверей, з якої кілька секунд тому куль вилетів хлопець, який явно щось приховувати. Потім затримала пристойний погляд на R2-D2, а потім просто потиснула плечима, піднімаючись. У дівчини зараз були важливіші справи...
***
Зовнішнє кільце,
Татуїн, Мос-Еспа
Татуїн був пусткою планетою, що лежала на теренах Зовнішнього Персня. Планета була частиною подвійної системи з двома зірками. Через відсутність поверхневих вод багатьом людям доводилося збирати воду з атмосфери, через спеціальні вапороборники.
Один з небагатьох портових міст на планеті Татуїн - Мос-Еспа був наповнений бараками, робочими кварталами і маленькими, але дуже різними за розміром, комерційними підприємствами. І, звичайно ж, у ньому було місце і для розважальних вистав. Деякі з них просто вражали своєю величчю та багатством.
Наприклад, велика арена Мос-Еспа, де майже кожного року проходили перегони на підрах « Бунту Ів класик», могла вмістити стільки ж глядачів, скільки всі міста разом взяті.
Оскільки Мос-Еспа контролювала Хатту, Інститут рабства все ще зберігався і навіть вважався дуже корисним. Рабів часто продавали прямо в місті.
Щоб захистити себе, ми приземлилися за кілька кілометрів від міста. У теперішньому випадку було б немудро привертати до себе надмірну увагу.
Квай-Гон готувався вирушати на розвідку. З ним ми вирішили відправити R2-D2, тому що у нього була вся інформація про необхідні для починання корабель деталях, і Джа-Джа Бікса - просто через те, що він жахливо всіх заколбав. Нічого особистого, Джа-Джа.
До мене підходить Падмі, яка встигла переодягтися в простіший одяг. Одяг Набуанської служниці було виготовлено з шовку, і він міг привернути до себе надмірну увагу всяких злодіїв та викрадачів.
І дивлячись на неї зараз, не потрібно бути джедаю, щоб зрозуміти, про що вона запитає.
- Джон, я збираюся супроводжувати майстра-джедая. Хочеш піти з нами?
Звичайно хочу. Я все одно планував побувати там, з запрошенням чи без. Як я можу втратити такі можливості? Але я не погоджуюся, ти впевнена в цьому, Падмі? Та все ж це володіння Хаттів. Не найкраще місце для екскурсій, чи знаєш.
— Уверена. Я ніколи раніше не бував на іншій планеті. Не рахуючи Корусанта. Цікаво... — Винно відповіла вона.
— Ну добре, тоді нам слід поквапитися. - Я погодився, чудово знаючи, що коли вона щось вирішує, переконатися її іноді майже неможливо.
Вона швидко киває і йде до Саба з Панакою, бажаючи розповісти їм про своє рішення.
Звичайно, капітан намагається пояснити цю ідею по всьому світу. Але дівчина, звичайно ж, так просто не здається і посилається на те, що її будуть охороняти ніхто інший, як "Джон" з Джедаєм. Так що ми йдемо вчотирьох. Майстер з нами, а Обі-Ван залишається захищати корабель.
Прекрасна Тріца - Квай-Гон, R2-D2 і Джа-Джа - зійшли трохи раніше, і вже встигли піти на пристойну відстань, не підозрюючи про своїх нових попутників.
« Пекло », — з сумом казав я, допомагаючи Падімі спуститися на трапу. Перша думка - позбутися кількох шарів одягу. На щастя, я щойно згадав про те, що можу використовувати велику і незамінну річ, а також не влаштовував тут нудистський пляж. Захищався від спеки, створюючи навколо одягу тонку прошарку Сили.
Дивлячись на Падму, яка була в пошматованій лікарні, здавалося, що вона не менша за мене. Сьогодні MP мені з лишком вистачить. Навіть на десять чоловік. Тим більше, що захист від жари досить легка техніка.
Незабаром ми наздогнали тріо, — зачекаємо, то кричить Падмі і привернемо їхню увагу.
— Королева наказала мені супроводжувати вас.
- Погана ідея. Це космопорт - не найкраще місце для прогулянок. - Без ентузіазму відрізав Квай-Гон.
—Немає хвилювання», майстер-джедай. Я подбаю про служницю власними силами. Її величність залишилася на борту, разом з вашим паданом. Так що проблем не виникне. — Наступився на захист Падми.
Він кілька разів перекладав погляд з мене на дівчину, а потім все-таки кивнув, — Але тримайся ближче - коротко закінчив чоловік.
Коли ми йшли, мою увагу несподівано затремтіла легкий тремтіння у Сілі. Слизнувши очі і подивившись в небо, я відчув на цій планеті чиюсь темну присутність. Якщо похотіти і докласти трохи зусиль, я можу відчувати його як своє. Що я і зробив.
Це перший раз, коли я дійсно відчуваю себе користувачем "темної сторони".
Дарт Мол зараз відчуває гнів, страх, обурення і ще цілу плеяду негативних емоцій. Мушу сказати, що дуже розчарований. Він використовує емоції як паливо і дозволяє їм керувати у собі. Класичний ситх-недоучка. Не дуже відрізняється від тварини, як за мною. Який вже там "Дарт". Не заслужив.
Квай-Гон, схоже, теж помітив присутність сітха, але на відміну від мене, він, здавалося, сильно цим занепокоїться.
Мені залишається тільки покачати головою. Орден джедаїв справді ослаб. Так чи інакше, але ми обидва зберігали мовчання, намагаючись не нагальтувати Падмі.
Через півгодини блукань по пустелі ми нарешті дісталися до Мос-Еспа і перше, що впадає в очі - велике розмаїття місцевої фауни. Вона тут, куди не глянь, всіх форм, кольорів і розмірів. Тварини, що віддалено схожі на динозаврів; гігантські кози-мутанти. Вся рептоїди. Брр.
"Бр" більше за звичкою. Я вже позбувся свого страху перед інопланетянами, але дивитися на них було не надто приємно. Але, визнаю, дуже цікаво. Здається, що Падмі захоплюється своєю крутою головою в різні сторони. Ну, не дивно. На острові існує лише кілька екзотичних видів, і навіть не близько до цього біорозмаїття.
- Бачите ці посудини? - І раптом Квай-Гон заговорив, вказуючи на піщані хатки, які ми проходили через нас зараз, — це волога. За допомогою них на планеті запасають воду, — чоловік продовжував, не зменшаючи кроку. Як я чув, крадуть навіть космічні кораблі... Непрості тут місця для життя, звичайно. Але для тих, хто хоче сховатися, безсумнівно, корисні.
Прогулюючись піщаними вуличками Мос-Еспа, ми виявили кілька відкритих кіосків, що стоять вздовж вулиць, пару досить пристойних, і дивно, магазинчиків, та декілька столових, в яких харчувалися деякі чесні роботияги. Як правило, раби. Зовнішнє кільце в всій красі, загалом.
Але найбільш вражаючим тут була вже згадана велика арена, де проходили гонки на понах. Зараз вона, схоже, була порожня. Ну, не сезон. Поки що.
— Пошукаймо менше магазинчик, - голос Квай-Гона відволікає мене від думок, і ми прямуємо до магазину, який з боку досить легко прийняти за « звалище».
— Ви впевнені, що це Нам підходить? Я відчуваю, що ще трохи і він розвалюється - пробурмотів Падмі.
— Ми привернемо до себе багато уваги, якщо візьмемося у великий магазин з замовленням на деталі для нубійського корабля, — спокійно пояснив чоловік.
Коли ми зайшли в невеличкий магазин, то передбачувалось (для мене), нас привітно зустріли тударіанець на ім’я Вотто. Блін, у фільмі це виглядало нормально. Але зараз, дивлячись на його маленькі крильця ... Як він може підтримувати себе над землею?
- Мені потрібні деталі для корабля 327 типу "J". — Дуже прямо сказав джедай, пильно подивившись на торговця.
- Хмм, хм... Нубіанський? Є таке. У нас їх багато, і він зачаровується й відповідає на гуртгалактичні запитання. У цих жовтих очах видно пожадливість, яка не роздратовується. Він, мабуть, бачить у нас заможних людей, яких можна легко взути і облапошити.
Кивши самому собі, Вотто починає кричати щось в задню частину магазину, дивною гортанною мовою.
Я розумію, що він говорить, але не можу з упевненістю сказати що це за мова. Тільки припустити, що хаатський.
Невдовзі маленький хлопчик звідується звідти. У нього світло-косе волосся і блакитні очі. Енакін, який стоїть перед мною, виглядає набагато виснаженішим, ніж у фільмі, але це все ж енергійний хлопчик.
- У мого дроїду є список того, що нам потрібно -- каже Квай-Гон, вказуючи на R2-D2.
Після цього я швидко втрачаю інтерес до розмови.
Спочатку, Вотто не прийме республіканські кредити. Що в принципі логічно. Тут від них, якщо я правильно розумію, сенсу мало.
Далі, Квай-Гон спробує використовувати на ньому ментальні маніпуляції, не знаючи, що тодаріанці несприйнятливі до таких штучків.
І, нарешті, той розізлиться. До речі, заслуживано. Я б теж розлютився. Але, як сказано в статті, сорочка ближча до тіла.
