[РІВЕНЬ ПВИШЕНО!]
[+ 1SP]
...
Отримано нагороду! Ваучер на основні техніки темного боку [в. 4]
[Всі предмети знаходяться в інвентарі]
...
Протягом декількох секунд буравлю текст, що не розумівся поглядом. З останньою винагородою за підвищення рівень пройшло вже півроку. Система виявилася тією щекрягою, поетом я майже забув, що вони взагалі існують, ці нагороди.
Дуже корисний ваучер, до речі. У мене мало технік темної сторони.
І хоча це не має прямого відношення до справи, давним-давно я виявив, що вміння "Розриву гравця" і перк "Єдин з силою" повністю зводять на немає всіх вплив темної сторони, а це означає... що я можу вільно використовувати обидві, і не турбуюся падінням на темний бік.
Але навіть якщо б у мене їх не було, я все одно зміг би користуватися темним сторонком. Дарт Реван був відомий як один з найбільших користувачів Сили всіх часів. І він міг відчувати і використовувати обидві сторони, не заблукавши. Цікаво, у мене б вийшло домогтися того ж?
На щастя, мені не доведеться це перевіряти. У мене все і так надзвичайно оптимістично. Можна починати називати себе Величним Вождем Дже'дайі.
Ладно. Залишимо ці міркування на потім. А зараз настав час знову зосередитися на війні.
Після того як я знищив перший батальйон друїдів, за ним передбачувано з'явився ще один і став його місцем.
Цього разу, крім марних B-1, в строю виднілися й інші машинки. Смертельно небезпечні для звичайного солдата Набу.
Звичайно ж, це були Дройдеки. Якщо подумати, вони не просто якийсь черговий, типовий вид роботів - саме завдяки їм в канонічній історії Набуанці несли настільки Важкі втрати. Та що там Набуанці, навіть джедаї на Джеонезісі.
У будь-якому випадку, щось я відволікся. Розвертаюся до Дройдеків, і бачу, що їх енергетичні щити прямо зараз активні. І це погано. Той самий трюк з телекінезом не спрацює.
Ні, я можу вкласти трохи більше великої і зробити з них яєчню за пару наносекунд. Але якщо я буду постійно тиснути голою Силою, боюся поступово деградую і перетворюся в другого Ені.
Тут потрібен більш тонкий підхід.
Використовую "Орочі" для того, щоб відбити постріли, які літали в наш бік, а потім простягаю ліву руку до Друдеків, і застосовую Меху-Деру, почавши...
Керуйте ними.
Я надсилаю мислі-каз вимкнути щити, а потім змушую їх повернутися один до одного і знищувати своїх родичів.
Вибачте, хлопці, мені дійсно подобаються роботи, але ви вибрали не ту сторону. Нічого особистого.
Останніми днями Дройдеку я піднімаю в повітря. Після цього я звучав і розплючував її, наче вона зроблена з глини. А потім кидаю його клубок палаючого металу в сторону тривожно питкаючих жерців.
Дивлячись на картину, я гойдаю головою. Використовувати проти мене дроїду - гірше рішення, яке взагалі можна придумати. Шкода, що вороги цього не знають.
Хоча, якби тут Квай-Гон і Обі-Ван, я б не став ним користуватися.
Меху-Деру можна класифікувати, як техніку, яка належить до темної сторони. Я приблизно уявляю, як вони на нього відреагують: « Оно не наше, а означає вороже». Плавали, знаємо.
Не те, щоб я боявся ордену джедаев ... Просто не хочу скоро відкривати карти. Особливо з огляду на те, що про це відразу ж дізнається старий хрич.
Тим часом, битва продовжується.
Дроидам, здавалося, немає кінця.
Однією рукою я відбиваюся від бляшок, а іншою рятую вартових і тих, хто потрапляє в небезпечну ситуацію.
Через Силу я відчуваю біль і страждання, які відчувають Падмі, коли один за одним падає її вірним прихильникам.
Навіть я, з усією своєю силою, не в змозі контролювати все поле бою. Як-никик, це моє перше справжнє битви. У мене все ще недостатньо досвіду. Ну, так чи інакше, але я хочу хоча б трохи полегшити її страждання.
***
У якийсь момент я раптом відчуваю поява Квай-Гона і Обі-Вана. Вони на подвір’ї і, здається, вже почали змінювати канон. Їх зустріч пройшла не на площі, як у фільмі.
— Падмі, джедаї будуть тут з хвилини на хвилину, - повідомив я, використовуючи телекінез і стикаючись кілька дроїдів один з одним, а потім кидаючи їх в інших дров.
Жестянки дуже слабкі і дурні, але ось їх кількість ... Захоплює трепет.
Тому мій витрати MP також збільшуються з кожною секундою бою. Це особливо неприємно, тому що я не вмію як слід дозувати свою Силу.
На даний момент, у мене залишилося всього 61%. Навіть з урахуванням того, що відновлення MP сильно зросло за останні шість місяців медитації.
Через деякий час, ніби на підтвердження моїх слів ми почули звук, який ні з чим не сплутаєш. Звук, що працює світлового меча.
Через кілька хвилин до тронного залу входять двоє чоловіків, залишаючи за собою шлейф з розплавлених друїдів і розрізаних на частини дройдек.
Деякі з них виглядають приблизно на 40 років. З каштановим волоссям і акуратною бородою. Кілька прядів сивої волосини, вибиваються з загальної маси тільки припускаючи йому невловимого шарма старого, але все ще міцного чоловіка.
Інший, в противазі йому, досить молодий. Ще юнак. У нього яскраві блакитні очі, коротке волосся і характерна косичка падалана.
На обох надети класичні одежини джедаїв.
Після того як з'явилися ці двоє, ми поволі починають реорганізуватися. Битва була дуже хаотичною, і ми все-таки втратили декількох людей.
Дивлюся на зривних із пирцем дверей і знаходжу їх під купою обвалилих перегородок та зламаних меблів.
Двері не в кращому стані, але начебто цілі. Серйозних тріщин не видно. Піднімаю їх одним рухом руки і встановлюю на місце. Поза всяким сумнівом, невдовзі з’являться нові дроїди. Двері, звичайно, їх точно не стримують, але вони принаймні дадуть нам кілька вільних хвилин.
Полагодивши двері і збудував барикаду з залишків меблів та сміття, я встаю позаду Саба біля Падми. Ігнорую подив і замішання, бурхливим потоком що виходить від джедаїв, то й справа кидає на мене зацікавлені погляди. І мовчу.
***
Квай-Гон і Обі-Ван підходять до Саба, ховаючись в силі, і продовжую пильно дивитися на Джона. Їм не говорили, що королеву захищатимуть обдаровані.
Чесно кажучи, падану, і навіть майстеру, ще ніколи не бачили такого молодого, але все ж таки сильного обдарованого.
Він навіть не приховував своєї присутності. Сила входила навколо нього, наче вірна собачка. Правда помітив це тільки Квай-Гон. Обі-Вану, на жаль, поки що не вистачало для цього знань.
Чим більше майстер-джедай дивився на Джона, тим сильніше його замішання. Сила цього дивного обдарованого, здається, зовсім не мала пігменту і не підходила під визначення "світлення" чи « тьма». Все, що він відчував - саму Силу в її природному стані. Ніби хлопчик їй зовсім не керує...
Про щось подібне говорилося у старовинному голокроні джедайського, який вже давно побував в його руках. Там містилася інформація про Персний храм і орден Дже'дай.
Але з огляду на невідкладність ситуації вчитель і учень добре розуміли, що тепер не час про це турбуватися.
— Ми посли Верховного Канцлера, — коротко представився Квай-Гон, дивлячись на Саба.
- Чи можу я припустити, виходячи з вторгнення, що ваша спроба переговорів повністю провалилася, посол? — Сабіна холодно запитала, чи не відповівши на його привітання.
— Її ніколи не було, ваша величність, - відповів він з серйозною особою, — ми повинні негайно зв'язатися з Республікою і в усіх деталях повідомити про це незаконному вторгнення.
- Ми не можемо цього зробити. Вони повністю зруйнували наші комунікації. Ми ізольовані, — сказав Панака.
— Отже, єдиний варіант - використовувати корабель, — запропонував Обі-Ван, який до цих пір зберігав мовчання.
— Вони в головному ангарі... Але там ми зіткнемося з великим протистоянням, — відповіла Сабіна.
- Не хвилюйтеся, ваша високість, ми з цим впораємося, — заспокоїв Обі-Ван із злегка самовдоволеним виразом на обличчі.
***
Протягом всієї їхньої розмови і поки ми йшли до ангару, я продовжував зберігати мовчання та голив позаду лже-королеви.
Квай-Гон продовжував діряти мою спину пристебним поглядом. Ніби чоловік хотів щось запитати, але не знав як.
Коли ми підгадали момент, коли він підійшов до мене через мармурові коридори палацу.
- Привіт, мій юний друже. Я не міг не помітити такої сильної присутності у Силі. Якщо не заперечуєш... Хто твій майстер? — З усмішкою запитав він, трохи збившись в кінці.
— У мене немає майстра. Я самоучка, — відповідаю спокійно голосом, не змінивши обличчя.
Як я вже казав, мені не дуже подобається ідея зв'язуватися з Джедаймі. Хоча це не означає, що я повністю уникатиму їх — принаймні тих, кого я поважаю. Наприклад, Квай-Гона. Так що проблем з тим, щоб відповісти на парочку його питань у мене немає.
Він широко відчинив очі, не в змозі зберігати спокій, а потім подивився на мою талію, ймовірно, шукаючи там світловий меч, — значить ти не джедай? Мені здалося, ти новий падаван, про який я просто не знав...
Відсутня хитаю головою, нічого не відповідаючи. Тоді як здається, що він занурюється в глибокі роздуми, які тільки тимчасово пройдуть. Поки Обі-Ван, весь цей час поряд з ним, слухаючи нашу розмову, не вимовляється, - Дрозиди. - Спалюючи свій світловий меч. Квай-Гон незабаром слідує його прикладу.
Тепер, перебуваючи у присутності майстра-джедая, я дійсно не хочу показувати свої сили, тому доводиться включати « ріжемо Ені» і знищувати залізницю голим телекінезом, ну, або обломками зруйнованого муру. Тут вже що під руку підніметься.
Хоча з двома джедаями, які стоять попереду і відображають буквально всі постріли, та охоронцями, що затримують прикрих ззаду, мені, чесно кажучи, нічого не потрібно.
Таким темпом, ми дісталися до ангару трохи більше ніж за 5 хвилин.
Поглянувши на ангару, ми побачили перших кілька батальйонів дроїдів, які завантажуються і розвантажуються на кораблі Федерації.
Вони вже схопили всіх пілотів і охоронців цього місця. Їх ми теж бачили. Приблизно десять чоловік.
Дротіди, яких охороняли досить багато, але не так сильно у порівнянні з тим, що ми пережили до цих пір, тому наше маленьке військо аж ніяк не налякалося.
Обі-Ван, здається, збирався випендритися і звільнити їх, але я виявився швидше.
Я зосередився на долоні Силу і виштовхнув руку вперед, звільняючи телекінетичну хвилю.
Як і було задумано, дроїди втікають у повітря й прямують до найближчого стовпа перед тим, як його буде знищено.
Чого в той момент ніхто не помітив, так це відсутність однієї маленької, але дуже істотної деталі - звуку удару.
Як тільки дрооїди сховалися з нашого поля зору, я їх відключив і приховував у своєму інвентарі. « Розруйнувати - не будувати» філософські думки я.
Коли було помічено зникнення охоронців, пілоти швидко перескакали зі своїх місць і скидалися на кораблі. На жаль, їхні слони топот і радісні крики видали нас з головою та інші дроїди зрештою почали стріляти.
Ех, незрозуміло чому ці B1 отрималися настільки тупими. З штучним інтелектом вони повинні були вийде набагато розумніше. Програмний блок?
У мене немає бажання світити « Орочі» тому довелося відігнати і тримати перед нами кілька металевих ящиків, приковуючи ними як щитом.
А джедаї в цей час, як я погляну, режут все на своєму шляху.
Загалом, на відміну від фільму, завдяки відсутності найбільшого мене і тому, що охорона Панакі була підготовлена набагато краще, ніж в каноні взяти ангар під контроль досить швидко.
Ми нарешті знайшли підхожий корабель. « Який же красивий» подумав я, дивлячись на Нубійський королівський корабель 327 типу "J". Справді вартий королеви. Мабуть, один з моїх улюблених кораблів у всесвіті ЗВ.
До речі, стосовно королеви... Ми вже вирішили, що їдемо на Корусант, і зараз вона якраз штовхала прощальну промову перед радниками. Які, до речі, слідували за нами всю дорогу. Навіть знаючи, що вони нічого не можуть зробити, вона все одно сказала: « До свого повернення я залишаю Набу і наш народ у ваших руках.
На обличчях радників з'явилися раптово тверді вирази, і вони ствердно кивнули, а потім пішли, сказав, що чекають її швидкого повернення.
Через кілька хвилин після того, як Панака дав останні накази охоронцям, які залишилися захищати палац, ми сіли на корабель.
За винятком пари вояк і пілота, решта екіпажу складалася з Квай-гона, Обі-Вана, Панакі, Падмі, її п'яти безсмішних покоївок, і, хоча до цих пір про це не згадували, незграбного Джа-Джа Бінксе, який теж був тут, а потім мене.
Як тільки ми сіли на корабель, я почав з цікавістю оглядати все навколо.
Незважаючи на те, що я пробув у Набі вже не замолоду, то це все ще перший раз коли потрапляю в космічний корабель. Так що на відміну від інших, хто до такого вже звик, для мене тут все в новачку.
Але це швидко змінюється, коли я закриваю очі і починаю аналізувати внутрішню структуру корабля, і кожен з його компонентів за допомогою навички Меху-Деру.
Я думаю, що це одна з моїх найбільших переваг. Все запам'ятовується надзвичайно легко, і без жодних зусиль.
Через кілька хвилин після того, як я просканував весь корабель, я з відчуттям, із штовхом і силою зарядив себе по обличчю, дуже "достаті" пригадаймо, що Квай-Гон та Обій-Ван взагалі знаходяться на цьому кораблі.
Як і очікувалося, обоє відчули, що я застосовую Силу, тому нехтували моїм поглядом.
Фух, здається, вони не зрозуміли, який уміння я використовував.
На щастя, Меху-Деру здається трапляється ще рідше, ніж я думав. І оскільки вони досі не намагаються натягнути мене на шматочки своїми палицями, - "тимній бік сили" - вони теж не відчули. Оце вже дивно.
Ну, так чи інакше, поглядів вони мене пронизують, будь здоров.
"Що думаєш, Світло?" - запитав я.
- [А що тут думати? Ти і сам "перервно" з цим справляєшся... Эх... Ну ладно... Справа в тому, що Меху-Деру не є « цікавим" умінням взагалі. Він вважається неприродним тільки джедаями, оскільки використовує його «маніпулюють волею сили». Джедаї його відкидають, вважаючи біологічною маніпуляцією через мідіхлоріани, що також можна назвати алхімією сітхів)
Дякую.
Через кілька секунд пілот швидко набрав висоту над Тідом, і пройшов атмосферу в космосі. У якому ми раптом знаходимо флот торгової федерації, що заблокував усі шляхи входу і виходу з планети.
На жаль, нас знайшли на кілька секунд раніше. Миттєвість - і в нас літав постріли.
Велика частина проходить повз, але пара все-таки ріжла по корпусу.
Все було добре, поки один з них не потрапив прямо в нас, — у нас потрапили. Щити слабшають. Генератор пошкоджений. У потічка в топливній магістралі — коротко доніс пілот, не викачавши очікуваної паніки. Швидко перевіривши пошкодження, він додав, - Посилаю дроїдів-астромеханіків.
Через проекцію ми могли бачити чотирьох астромеханіків, що рухаються по поверхні корабля так, ніби космічний вакуум їм зовсім не перешкода і намагаються усунути пошкодження. Між ними є R2-D2.
— Ми втрачаємо дрооїдів, — нахмурив брови заявив Обі-Ван, коли наших друїдів починають знищувати прицілним вогнем, поки не залишається тільки R2-D2.
Після, наче заразна хвороба, Панака також підключається до розмови і продовжує робити очевидні висновки. Якщо він не полагодить генератор - нам кінець.
Не бажаючи закотити очі на них обох, я починаю оглядати своїх попутників.
Падмі стоїть поруч зі мною і пильно дивиться на R2-D2, зтиснувши кулачки і, наче, молячись про успіх.
Горничі перелякаються один з одним. Здається, вони трохи стривожені. Звичайно, це нормально для такої ситуації.
Єдине, кого, здається, зовсім не торкалася важка атмосфера - Квай-Гон. Джедай спокійний, як удав. Ніби і не він знаходиться всередині корабля, який ось-ось може розлетітися на шматочки.
Ну і ще, спокійний я. Справа в тому, що я знаю Напевно- Ми зробимо це.
Це я відрізняюся від майстра-джедаю, у якого явно є в голові робоча стратегія, як справитися з цією ситуацією, навіть у найгіршому результату.
Ну що ж, саме поетом він і заслужив мою повагу ... На відміну від дуету кретинів, які нагнітають паніку, бормочу очевидність.
Звернувши увагу на зображення, я бачу, що R2-D2 намагається встановити пряме з'єднання; Я міг би використовувати Меху Дезеру і допомогти йому, але не хочу даремно привертати увагу. Особливо, вирішуючи проблему, яка вирішиться і без моєї участі.
В результаті, так і вийшло. Через кілька хвилин йому вдалося відремонтувати генератор, а потім в цілості повернутися на корабель.
- Маленький дроїд зробив це... — На щастя, пілот пробурмотів усміхаючись, — Щити на максимум! — Перед тим як пройти через блокаду, він наказав вийти з корабля у відкритий космос.
- Немає можливості досягнути Корусанта. Витік гіперреактивного палива спричинився до того, що він через кілька секунд помітив, як корабель втрачає швидкість.
— Ми повинні знайти місце, де можна поповнювати деталі і виправити збитки. - Кавай-Гон, зберігаючи цілковиту холоднокровність.
— Дивіться, майстер. Як щодо... Татуїна?
