Після виїзду з готелю, і попрощаючись з красивою гостесою, Джон пішов убік королівського палацу, щоб домогтися аудієнції в королеви.
За час свого перебування тут, протягом останніх шести місяців, він встиг досить добре познайомився з містом.
Навіть, гуляючи по ньому виключно під час перерви між тренуваннями.
Він ішов неквапливим кроком по вулиці, вітаючи багатьох знайомих.
Хоча більшість з них були або власниками магазинчиків, і вправліли невеликих. кафен, В яких він любив посидіти і пропустити горнятко-іншого гарячого напою, настільки схоже на улюблений йому каву.
Він і сам не розумів цього, але солодкий смуток каша нагадував йому про далеку батьківщину — блакитний світ з невідомою галактикою.
Так чи інакше Джон раптово виявив, що знаходиться перед парадною драбиною палацу.
Він повільно піднявся по сходах і опинився перед двома палацовими вартовими. Королівська гвардія Набу.
— Стій, — ніби за мить проходячи спеціальні тренування, чоловіки почали будувати Королівський палац.
***
Втеча оглядала гвардейців. Вони виглядають, як у фільмах: червоні рифлені жилети з пластмасового волокна, що більше нагадує штучну шкіру. На поясі висить бластерний пістолет. Якщо не помиляюся, це ELG-3A. Недавно він був у магазині.
Хоч я і сказав, що вони схожі, відрізняються - у них немає той безглуздий шолом з майже нульовим захистом. Хоча це може бути лише стандартна постова обмундирація, а не бойове спорядження. Хоч би як там було, у великій битві, наприклад впродовж кількох місяців, таке спорядження не приносить бажаних результатів.
Вирішивши почати з "джентельменського" підходу, я сказав, - Привіт, шановні, прошу вибачення за незручності. Але я прийшов сюди не просто так. Я хотів би попросити аудієнції у Королеви Набу - Паде Амідала Намері.
Двоє охоронців подивилися один на одного, наче обговорювали мене чи я жартую і не слід їм зараз засміятися, а потім знову поверталися до мене.
- Слухай, хлопчику, біжи-но додому до мами. У нас немає часу брати участь у твоїх забавках, — нарешті відповів один з них, розмахуючи рукою так, ніби намагається відігнати надокучливу муху.
Активно активую "Розум гравця", намагаючись не втрачати терпіння. Я відчуваю, ще трохи і застосував би на цьому парні "Удушення Сили". За півроку я так часто чую ці слова... Ще трохи і, здавалося, у мене на цьому ґрунті розвинеться психологічна травма.
Відновивши самовладання, я повернувся до цивілізованої поведінки.
— Для початку, люб'язні, не могли б ви повідомити королеві, що я прошу у неї перевірки? Справа важлива і стосується перш за все, її Безпечно. Я граційно задираю одну руку вгору і, переконавшись, що вони стежать за моїми діями, використовуючи телекінез, витягаючи обидва бластери. Потім я прив’язую їх до себе, і це дає мені можливість вільно виспатися над своєю рукою.
— ?
Ця дія змушує їх миттєво заховатися. Помічаю, що другий охоронець згладить слину. Потім він обертається до першого, і дивляться один на одного якийсь час...
Залишивши їх чекати, я вирішив трохи підштовхнути їх до дії — Кхм.
Обидва чоловіки невловимо смикаються, а потім один з них обертається до іншого з натягною посмішкою і вимовляється, — Іді та дай капітану Панаке, я залишуся й... Прослідкую за цим, - він трохи вагався перед тим як сказати останнє слово, але все ж зробив це.
Другий охоронець на всіх парах утік до палацу, залишивши свого приятеля наодинці зі мною. Бластери, до речі, все ще плавають у мене над рукою...
Збудовуючи максимально загрозливий вигляд, примушуючи їх прискорювати вертушки і виписував ними в повітрі химерні геометричні фігури - все це, не відриваючи погляду від охоронця. Краш-тест елітних Набуанських захисників на нервово-стійкість, так би мовити. Перед вторгненням бездушного механічного ворога.
Вирішивши пощадити нервові закінчення єдиного спостерігача мого імпровізованого бачення, зупинюся, зауваживши одну крапельку поту, що скочувала в нього по лобі.
Приблизно через чотири хвилини, нарешті, повернувся другий охоронець з загони супроводу, серед членів якого я із подивом дізнаюся Куарша Панаку, глава королівських сил безпеки.
І, взявши на себе ініціативу, він вийшов вперед і вивчив мене пристойним поглядом, перш ніж почати, - Королева дала свою згоду на аудієнцію, я кап...
Він переривав його, перш ніж він встиг продовжити.
— Я вже знаю, хто ви, капітан Панака, а тепер ведіть мене спокійно і не демонструючи емоцій.
—... — Нічого не відповівши, він лише піднімає брову і махає рукою, як би закликаючи йти за собою.
Гвардійці, що йдуть за ним, якось непомітно, і дуже професійно обступають мене півкругом, опустивши руки на бластери. Конвоювати мене вирішили, значить?
Обмикнувши, проходжу повз вартових коло воріт; і різко махаючи рукою, підкидаю бластери в повітря, а потім подвішу їх назад за пояс.
Чоловіки злякалися, перш ніж нащупати бластер на місці і проводити мою спину кривими усмішками.
***
Під час коридорів палацу я не міг відзначити досить дорогі гобеліни, які висять на стінах. Разом з чудовою архітектурою, і полом із смаком танкрустованим мармуром вони проти волі викликали почуття благоговіння. Що ж. Цілком гідно для королівського палацу.
Пройшовши ще кілька метрів, я побачив у вікно якийсь прекрасний краєвид на місці і просторий зелений ліс.
Після того, як ми стояли так деякий час і піднялися по парадній сходах на поверх вище, ми вийшли в багато прикрашений коридор, мабуть, ведучим пряміком до тронного залу.
Підійшовши до дверей тронного залу, двоє охоронців покинули конвой і розійшлися в сторони, вставши з різних кінців двері, потім, явно завчені та неодноразово відрепетровані рухами, вхопилися за ручки, щоб відчинити прохід.
Першу всередину увійшов капітан Панака, далі - коновіри, і нарешті я.
Усередині було набагато більше, ніж могло здаватися, виходячи з планування палацу.
Високі стеля, стіни та мармурова підлога витримали дизайн приблизно такого ж розміру, як і в інших частинах палацу.
За троном, який стояв у кінці кімнати, було гарне вітражне скло, яке відливало під сонячним світлом усі квіти веселки і створювало навколо просто невимовну атмосферу.
Окрім столу перед троном, призначеною, мабуть, для королеви, і місць для радників на невеликій відстані в кімнаті не було іншого меблів.
На додаток до вартового, що стоїть в різних кутах залу і діряє мене пристойними ідеями, єдиними, хто зараз перебував у кімнаті були королева Падме та її слуги.
Спочатку я трохи змутився, а потім, легонько стукнувши себе по голові, згадав, що в фільмі Падмі використала підміну, прикинувшись одній зі служниць.
Повільно прогулюсь поглядом по дівчатах, спричиняючи цим невеликі смішні та коментарі з їхнього боку. Коли я бачу серед них Падумі, на обличчі проти волі розпливається легка усмішка. Що ж, повинен сказати, вона дійсно красива. Навіть одягнувшись, як проста покоївка.
- Яка « важлива справа» призвела до нас... джедая? — На початку Сабе, спіткнувшись на останньому слові. Їй, мабуть, важко повірити, що джедаю може бути простою дитиною.
Повертаючись до неї і подивившись підробленою королеві прямо в очі, я затримую на її обличчі пристойний погляд, а потім виношу, - Ви помилилися у тому, що я належу до ордену Джедаїв. Я лише скромний користувач Великої Сили, що оточує нас.
« Принаймні, поки» — пригадую собі мою проблему щодо пошуку майстра.
Перед тим як різко полетіти в бік Падми і вимовити, - вибачте за грубість, ваша величність.
Кімната, здавалося, миттєво застала. Напруження повисло в повітрі, а спиною я відчув колючий погляд Панаки.
Падмі кілька секунд дивилася на мене безстрасним поглядом, а потім повільно вийшла вперед, покидаючи ряди покоївників.
Саба, правильно витлумачивши натяк королеви, також встає з трону і змінює її місцями.
Падмі поспішно стирає посмішку на губах і сідає на трон, розташувавши руки на поручнях та випрямивши спину. Тепер вона виглядає набагато зібранішою. І, я б сказав, суворіше.
Вона деякий час дивиться на мене, а потім похитує головою на якісь свої думки і задає її питання - Як ти дізнався, що королева це я? Навіть джедаї не в змозі на це, - сказала вона, звузивши свої чуттєві світло-каре очі.
Коли я передбачав це питання, то відповів заздалегідь заготовленою фразою. Сила привела мене сюди, величність, і ваша особистість - не єдине, що вона мені відкрила, — звичайно, це повна нісенітниця. Хоча я й правда пару разів чув шепіт Сили. Під час тренувань в лісі.
Вона проколола мене поглядом, ніби ви знаєте, чи варто мені довіряти, перш ніж перейти до наступного питання - з якої саме причини ви хотіли мене бачити?
— Я тут, щоб запропонувати свій захист, — кажу прямо, переходячи відразу до справи.
- І навіщо мені твій захист? — Недоумки намощені лобіком, поцікавилася красуня.
— Через 6 місяців ваша планета постраждає від вторгнення і військової блокади, — коротко пояснив я, в наступний момент мимовільно здуваючись та приклеюючись поглядом на рубінова-червоно-красні губи дівчини, що підірвали зв'язок.
- Вторгнення? Військова блокада? — І нарешті, вона питає: "Цю планету населяють тільки мирні жителі. Навіщо комусь вторгатись сюди?
- Вибачте, ваша величність, але я не можу відповісти на це питання. Це може вплинути на рішення, які ви приймаєте з цього моменту і в майбутньому. Тим не менш... Я можу пообіцяти, що буду захищати вас навіть ціною свого життя - з невеликим хвилюванням кажу я вступаючи до найважчої частини розмови.
Панака раптово покидає своє місце і виходить вперед, коли бачить, що королева на повному серйозному розумі описує мої слова.
— Ваше високістьВибачте за грубість, але я не думаю, що ми повинні довіряти цій дитині. Він дуже спостережливий. Я тільки що попросив своїх підлеглих зібрати про нього всю доступну інформацію, але ... Вони не нічого з'ясували. Навіть його ім'я! Крім того, якщо вторгнення і правда відбудеться, в чому чесно, я сильно сумніваюся, ми й самі зможемо захистити вас - з уклоном заявив Панака, сповідуючи зі свого боку.
— Мене звуть Джон Нокс, — спокійно виношу я до них обома словами - і якщо вас не переконала передіснуюча демонстрація моїх Сіл... Думаю, ще одна точно розвіє всі сумніви, які виникли на мій рахунок.
Одне руху руки і всі охоронці в кімнаті несподівано левитують у повітря. Ще один короткий рух, і вони всім скопом починають обертатися навколо Панаки.
Піднапрягавшись і погойдуючи мізками, він влаштував їм напрочуд нову модель обертання планет у сонячній системі.
Вийшло досить забавно. Деякі служниці ненавмисно захоплювалися руками, швидко ховаючи роти. Здається, навіть у Падмі підрощують кутки губ.
Думаю, вони зрозуміли повідомлення. Іншим змахом руки я розводжу їх на попередні позиції, а потім повільно і обережно, наче улюблені порцелянові вазочки, опускаю на землю.
Охоронці дивляться на мене з обуренням і люттю, а сам Панака, здавалося, взагалі готовий був прибити мене прямо на місці. Ні, серйозно. Якби поглядом можна було вбивати, я був би вже холоднокровним трупом.
Склавши губки в трубочку, переводжу невинний погляд на Падмі, зробивши вигляд, що це сталося не має до мене ніякого відношення.
Слегка зітхнувши, Падме зустрічає мій погляд і витримав паузу, говорить: « Ти дійсно володієш силою непідвладним людям... Але одного лише сили недостатньо, щоб змусити мене довіряти тобі.
— Звичайно, я це знаю. Я підняв брову, і саме тому прийшов сюди до Напади, а не післяЯ хочу заслужити ваше довір'я, хоча на деякий час після розмови я подумав - якщо можу зробити щось таке, що допоможе мені почати довіряти... Просто скажи, що я повинен робити.
Вона знову дивиться на мене дивним поглядом.
Спочатку я не розумів, у чому справа. Несподівано пригадую собі капюшон на мою голову. Через низький ріст, виходить, зараз їй видно лише мої губи.
Да уж. Добре спробував, блін. Як можна просити про довіру, навіть не показавши обличчя?...
— Може, варто почати з того, щоб зняти свій каптур і поглянути мені в очі? - Дівчина буквально озвучила мої думки. Хех. Здається, ми з нею на одній хвилі.
Опускаю голову, роблячи вигляд, що обдумую її пропозицію і потім з поклонимом відповідаю: Як забажаєте, ваше величність, - перш ніж одним швидким рухом піднести руки до капюшону і ефектно відкинути його назад, відкриваючи обличчя. Потім я випрямляюсь і впевнено керую в її карії очі свій бірюзовий погляд.
Я майже фізично відчуваю подив на обличчях усіх без винятку, охоронців і покоївок та Пальмі. Здається, вони злегка почервоніли.
Чесно кажучи, за останні півроку це відбувалося вже багато разів, так що, нехай не відразу, але я до цього звик.
— Кхм, — стверджував Панака, намагаючись позбутися дивної атмосфери в повітрі.
Це спонукало Падме та її служниця почервонів розфарбувати ще більше і відвести погляд. Несвідомо хіхикнув, вгамувавши їхню реакцію. Тепер, якщо подумати, адже їм всім по 13-14 років...
Оглянувшись, що почервоніла з Падми, нарешті повертається в мій бік і киває, уникаючи мого погляду, перш ніж сказати перебільшено-байдушним тоном, - добре. Я збираюся повірити тобі. А також нанимаю тебе в якості свого охоронника.
Ого! Милашка.
Однак деяким охоронцям явно не подобається рішення королеви, і Панака виходить вперед з місця протесту.
Досить! Я вже прийняла рішення. Цей молодий чоловік буде моїм охоронцем, — сказала вона, не встиг той самий чоловік вставити слово. Потім повернулася до мене і запитала, мабуть, остаточно позбувшись сором'язливості - що ти хочеш отримати в якості нагороди?
"Хе-хе. Ще один доказ того, що харизма має велике значення, доводить свою цінність. Не дивно, що краса відкриває багато дверей." подумав я, перш ніж дати відповідь - місце для проживання з достатнім простором для тренування. І якщо це не важко, трохи їжі - моя відповідь чомусь викликає ще одну хвилю хихікань серед покоївних Падмі.
На відміну від мене, дівчина здається надзвичайно серйозною. Вона присоромилася, — і це все, що тобі потрібно? Як щодо грошей... Або, можливо, тебе зацікавить якийсь скарб королівської сім'ї? — З легким угодом в голосі запитала вона.
Я хотів би сказати щось на зразок: « У нагороду я хочу тебе, крихітко!» Але в такому випадку мене просто залишать з палацу пінком під зад. Тому...
Мені не потрібні гроші чи скарби. Якщо чесно, зараз мені взагалі нічого не потрібно - намагаючись відповідати переконливо, пояснив я, але якщо раптом виникне потреба в чомусь, я дам вам знати.
На якийсь час вона стримує на мені погляд, намагаючись зрозуміти, чи я говорю правду, або намагаюся в чомусь брехати, і все ж хитає головою, - добре. Капітан Панака, проводьте нашого гостя в його апартаменти, — наказала королева, вставши з трону і прямуючи до виходу. Це супроводжувалося синхронним поклоном з боку покоїв, перш ніж ті підібрали одежини і пішли слідом за нею.