- Уаа!
Треніровий полігон швидко став подібним до святкової вечірки.
Солдати, які стежили за спарінгом, не могли стриматися і кричали.
Хоча Реїл вважався героєм королівства Рінс, Роан був таким же солдатом як і вони та їхній добрий друг.
Саме тому Реїл настільки зрадів, що визнав свою поразку.
— Ваа! Звичайно, сер ад’ютант Роан!
— Роан! Роан! Роан! Роан!
— Ваа! Сер Ад'ютан Роан раніше воював у моєму відділенні!
— Хаха! Певно, він є гордістю нашого 13 - го відділення!
— Я знав, що він стане великою людиною!
Навіть серед тих, що були присутні навколо шуму, голосніше за все лунали солдати тринадцятого відділення, які служили разом з Роаном до того, як він перейшов у двонадцьке управління.
Заступник до двобічного відділення — Остін, а командир тринадцятого відділу — Тейн, натискав руки й усміхався один одному.
- Урааа! Роан! Роан! Роан! Роан!
Більше всіх шумів Піт з тринадцятого відділення.
Він підтримував Роана, голосом настільки сильним, наскільки великим було його тіло.
ти популярна людина.
Реїл посміхнувся і грюкнув Роаном по плечу.
У відповідь на його слова Роан незручно посміхнувся.
Потім Арон, Ґейл та інші підійшли до нього. Я йшов попереду.
- Це був неймовірний спарінг.
Зробивши спочатку комплімент Реілу, він повернувся до Роану.
Здавалося, що Ло несподівано втратив інтерес до нього.
"Для чоловіка, який колись тільки і твердив: "Бейкер, Бейкере, Бейкер", - так змінитися..."
Альберт був вражений.
— Роан. Це була дивовижна битва.
— Благодарю. - Роан низько вклонився.
"Кугх".
Внутрішній шок не пройшов повністю, і його тіло все ще було в поганому стані.
"Якби Виконт Бейкер показав усі свої навички..."
Він знав, що Реіл Бейкер стримував себе в цій сутичці.
Якби він цього не робив, спарінг не міг би текти так природно і невимушено, як це було спочатку.
- Поки відпочинь. Після цього, ми поговоримо.
Ло говорив дуже неквапливо і лагідно.
"Більше всього важливо час. Воно вже ніколи не повернеться. Але зараз він для мене важливіший за втрачений час."
Ло ні за що не хотів упустити Роана.
"Можливо навіть важливіше, ніж Віконт Бейкер".
Вузьки його губ піднялись.
— Роан! Роан! Роан! Роан!
— Роза! Роза! Роза! Роза!
Солдати, які сиділи навколо тренового полігону, кричали з усіх сил.
Тепер, для них Роан був героєм, не менш дивовижним, ніж і сам Реїл.
Звичайно, він все ще мав багато чого зробити перед тим, як стане справжнім героєм.
***
Завдяки зусиллям Реїла Роану врешті - решт дозволили відпочити.
Коли він влаштовувався у своїй скромній кімнаті, за дверима почули кроки.
"Він прийшов."
Привівши в порядок ману, він піднявся на ноги.
Коли він підійшов і зупинився навпроти входу, кроки за дверима стемніли.
Киїг.
Дуже тихо, дерев’яні двері відчинилися.
— Ох! Ти мене чекав? - Роздався знайомий голос.
Це був Реїл.
Зачинивши двері, він пройшов всередину.
- Як ти себе почуваєш?
Почувши запитання, Роан слабо посміхнувся і кивнув.
— Я в порядке.
Реїл пильно обвів його поглядом з ніг до голови.
- З тобою все гаразд? Тобто навіть така штука, як навички списа Реїла Бейкера - не стала для тебе чимось серйозним?
— Н-нет.
Роан похитав головою з заплутаним виразом. Коли Реїл дивився на нього, то розхвилювався.
— Хахаа. Це жарт. Шутка.
Потім, сівши на стілець, він сказав.
— Ну що, тепер нам варто поговорити?
На обличчі Реїла з’явився дивний вираз.
— Да. Зрозумів.
Кивнувши, Роан сів навпроти нього.
- Ти навчився мані, чи не так?
Реїл відразу взявся за суть розмови.
Роан спокійно відповів.
— Верно. Я навчився.
- Значить, я був правий.
Реїл слабо посміхнувся.
Схрестивши руки на грудях, Роан уважно розглядав.
— Ти недавно навчився цьому?
— Да. Минуло не більше місяця.
- Це означає, що ти вчився під час своєї відставки.
Усмішка на губах Реїла розширилася.
Роан просто дивився йому в очі.
"Тепер, він запитає, як я зміг навчитися ...?"
Він вже приготував відповідь на це запитання.
"Мене навчив солдатів у відставці".
Він використав таку саму відповідь, коли командир тринадцятого відділення. Там він побачив, як Роан бився і запитав, де йому це вдалося.
Вперше, доля звела його з цим колишнім солдатом ще в дитинстві. Потім він навчив його прийомів списа. Цього разу він навчив його використовувати ману.
Це був занадто простий і очевидний розповідь. У ньому не було місця для сумнівів.
"Скілько в королівстві колишніх солдатів, лицарів та інших могутніх людей, про які вже багато хто забув..."
Звичайно, в дійсності, навчитися списа і мани від одного з таких людей було досить нелегким та рідкісним випадком.
Але це було можливо.
"Тепер, питай мене швидше."
Роан був готовий відповісти.
Однак Реїл промовив слова, які не очікував почути.
- Але ж твоя техніка мани доволі дивна.
— Да?
« Я не зрозумів точно, але з’явилось відчуття, ніби вона зовсім стабільна.
Коли він схопив зап'ястя Роана, щоб заспокоїти внутрішній шок, Реїл чітко відчув це.
"У мене було відчуття, ніби багато різних сущень змішувалося в його тілі."
Але одна з них була дуже бурхливою і активною, в той час як решта енергії була спокійною та тихою.
Тому ці вірші й досі не борються одні з одними.
"Що ж за вид мани це насправді?"
Реїл пильно дивився на Роана.
На його обличчі читалося здивування.
"Похоже, він ще навіть не зрозумів цього. Отже, це не буде такою великою проблемою..."
Реїл глибоко зітхнув.
Якщо ці енергії випадково зіткнуться, то для Роана все може закінчитися не лише одна втрата мани.
"Він може стати відокремленим"
Для Роана, людини з таким надзвичайним талантом стати відокремленим?
Реїл хотів запобігти цьому.
- Як ти навчився мани?
Він поставив це запитання, щоб точніше зрозуміти ситуацію. Він не мав негативних намірів.
Роан виголосив кваліфіковану відповідь.
— Мене навчили цьому один колишній солдат.
Деякий час Роан розповідав історію, яку він придумав ще давно.
Реїл повільно кивнув.
"Я нічого не знаю про навички цього солдата у відставці, але технології мани можуть бути нестабільними".
Він закусив губу.
"Поки мені доведеться не спускати з нього очей."
Зараз він не міг нічого зробити.
Реїл пильно розсміявся і подивився на Роана.
- Тоді, значить і навички списа Роана ...?
— Да. Мене теж навчили. У них не було назви, тому я мусив назвати їх своїм ім’ям.
Роан сором'язливо засміявся і вклонився.
"Пірс, мені шкода."
Все ж таки Роан мав власні міркування.
— Я теж хотів би зустрітися з цим солдатом у відставці.
Дивлячись на рівень прийомів списа Роана і той факт, що він зміг навчити його техніки мани, це напевно був не простий солдат.
У ньому пробудився інтерес воїна.
— Мне жаль. Він не любить сидіти на місці і часто подорожує. Зараз я не знаю його точного місця перебування.
— Хм. Тоді, я не можу нічого з цим вдіяти.
Реїл помахав у повітрі рукою, наче все було в порядку, і кивнув.
На цьому все і закінчилося.
Реїл більше не ставив питань, пов’язаних з маною чи вмінням списа.
"Нічого більше не треба питати."
Так був характер Реіла.
Важливим є те, що відбувається зараз, а не той, хто навчив його, де і яким чином.
Більш того.
- Поки, я збережу це в таємниці.
Він вирішив не відкривати рота про здібності Роана в стосунках з травою.
"Немає потреби розповідати людям правду, якщо він сам намагається це приховати. Крім того, він тільки почав своє навчання. Якщо почнуть розходитися чутки, він може стати метою для людей, які хочуть отримати цю техніку мани."
Була тільки одна річ, в якій він повинен бути впевнений.
"Можливість того, що він - шпигун."
Але ця ймовірність була дуже мала.
"За словами барона Тейта, він вже зібрав деякі відомості про Роана."
Навіть так, на душі у нього було все ще не спокійно. Він відчував, що зобов'язаний перевірити інформацію в королівстві, або подати запит у гільдію злодіїв.
Реїл дивився на Роана.
"Чим би це не було, воно стане набагато більше, якщо він буде рости досить швидко."
Він мав ще одну дивну думку.
"Після цього я зможу ще раз з ним битися."
Реїл був справжнім воїном.
Він сподівався, що техніка мані Роана стане набагато досконалішою.
"Поки, це дуже нудно".
У королівстві Рінс у нього не було багато гідних суперників.
Рицарі і маги не підходили йому по темпераменту. Їх турбували інші справи.
"Навіть так..."
Він відчув жаль.
— На жаль.
Він несвідомо озвучував свої думки.
- Що сумно? - Спокійно запитав Роан.
Реїл коротко зітхнув.
— Фуф. Бо ти навчився іншої техніки мани...
На останніх словах його голос став тихіше.
Роан просто чекав на його наступні слова.
- Формально, я не можу взяти тебе своїм учнем.
Реїл зачемкнув губами.
- Можливо дуже незвично, - говорити про це ось так, перед тобою, але ти мені дійсно сподобався.
Звичайно, це не була єдина причина.
"Якщо я буду навчати його самостійно, він зможе вирости набагато швидше."
Тоді Реїл також зможе швидше битися на відповідному йому рівні. Але він не може офіційно взяти учня сім'ї Бейкера, який навчився іншої техніки мани.
— Ах...
Роан видав тихий крик.
"Віконт Реіл Бейкер визнав мене?"
Один з кутків його серця, захопив гордість.
У попередньому житті, він не удосконалився і погляду з боку Реїла.
Але тепер Реїл хотів офіційно зробити його своїм учнем.
Реїл продовжував говорити.
— Тому що офіційно учні сім'ї Бейкер повинні вчитися техніки мани Бейкера.
Роан кивнув.
Стати офіційним учнем сім'ї, перш за все, означає почати навчання традиційної техніки мани цієї родини.
Хоча й не всі сім’ї мали такий погляд. Існувала звичайна практика. Існували також звичаї.
— Але, навіть у цьому випадку я не можу просити тебе забути техніку мани, якою ти вже почав навчатися.
Реїл зачемкнув губами.
Роан посміхнувся.
"Я не можу припинити вивчення техніки вогненного монарха - Реіда. І..."
Його погляд став спокійним.
"Навіть тоді я не зміг би стати твоїм учнем".
Роан глибоко зітхнув.
По - перше, він не збирався ставати його учнем.
Ні, точніше він просто не міг цього зробити.
"Зараз, я не можу залишити це місце."
Тепер, Роане мав ще багато роботи.
Він хотів створити тверду основу для своїх майбутніх дій.
Вони були дуже важливими.
"Я не знаю, чи можеш ти сам залишитися тут і навчати мене..."
Він не міг залишити все і поїхати на територію Реїла.
Але навіть так, Реїл теж не міг продовжувати бродити на території східних земель королівства, залишивши свої землі на довільній долі.
Зрештою, це дійсно стало ситуацією де Роан не може стати учнем Реїла.
— Жаль. Як шкода.
Реїл продовжував качати головою, зачесуючи губами.
Потім, кутки губ Роана поднялися.
"Чи варто мені сказати йому зараз?"
Тверда точка опори для майбутніх подій.
Це була одна з найважливіших речей, навіть серед усього іншого.
Роан тихо прошепотів.
- Якщо ви не заперечуєте, я можу рекомендувати вам одного з солдатів?
— Рекомендувати?
На обличчі Реїла з’явилось цікавий вираз.
"Мм. Рекомендувати..."
Він уже зміг перевірити свої здібності. Але Реїл не здогадувався, що він також може судити про навички людей.
"Ну, думаю мені слід вислухати тебе".
Реїл повільно кивнув.
Яскраво посміхнувшись, Роан продовжив.
- Солдат, якого я хотів вам порадити...
У голосі цього чоловіка з’явилася сила.
— Це списносець Пірс, з Полка Рози, сьомого корпусу.
***
— Нет! Я не хочу цього! - Голос суворо пролунав.
На обличчі Пірса і в його фігурі було видно тверде рішення дати відмову.
— Пирс. Ти розумієш, наскільки це неймовірна воз...
Роан намагався поговорити з Пірсом і заспокоїти його, але ...
— Я не хочу. Я не хочу покидати вас.
Пірс перебив його, не чекаючи наступних слів.
На обличчі Роана було нелегке слово.
Вираз, в якому помішалося багато емоцій.
"Всі це пригнічує, але в той же час змушує відчувати гордість."
Дивлячись на Пірса, який хотів залишитися поруч з ним, незважаючи ні на що, він дійсно відчував себе прекрасно.
Але навіть так, він не міг дозволити Пірсу залишитися з ним.
"Пірс. Ти повинен стати учнем Реїла Бейкера."
Роан збирався сам направити Пірса в сторону Реїла.
"На щастя, віконт теж побачив тебе в доброму світлі".
Це сталося після того, як Реїл провів 10 днів у замку Бенно. За цей час він сам почав перевіряти здібності і талант Пірса.
Він був здивований і зрадів, коли його думки запали в серце Роана.
"Віконт Бейкер зможе оцінити твої навички за цінностями".
Роан притягнув до себе Пірса, на обличчі якого було все ще жорстко і холодне вираз, і посадив його на стілець перед собою.
— Пирс.
Він тихо покликав його.
Нічого не відповівши, Пірс просто повернув голову в сторону.
Це означало, що він не хоче розмовляти.
"Мені теж набагато спокійніше, коли ти поруч зі мною."
Пірсу було призначено стати людиною з найкращим талантом за всю історію.
У минулому житті він отримав титул герцога, який став головним командувачем.
Він був однією з особистостей, які поведуть все королівство Рінс до слави.
Такою людиною був Пірс.
Він дійсно дуже хотів залишити його поруч із собою і подбати про нього, щоб ніхто не зміг забрати його у Роана.
Але якщо все піде таким шляхом, то справжній талант Пірса ніколи не прокинеться.
"Ти маєш навчитися списом біля Реїла Бейкера. Тільки тоді ти зможеш стати генієм списа з моїх спогадів."
Він постійно дивився в обличчя Пірсу.
Пірс все ще уникав його погляду з кам’яним виразом на обличчі.
— Пирс. Ти пам'ятаєш, що я сказав тобі минулого разу?
Несподівана історія.
Пірс, все ще не проколовши ні слова, злегка повернувся в його сторону з запитанням на обличчі.
Роан слабо посміхнувся і сказав.
— У той день, коли ми обидва залишилися в штабі після того, як всі інші солдати отруїлися у звільнення.
— Ах...
Пірс видав тихий крик.
Роан продовжив.
- Тоді ти сказав мені. Що я стану великим генералом, який переверне весь континент з ніг на голову.
— Да, так я и сказал. - Пірс відповів, машинно кивнувши головою.
Роан посміхнувся і знову запитав його.
- Ти пам'ятаєш, що я тобі відповів?
У цей момент, Пірс здригнувся.
Це був спогад, який він не міг забути.
Він все ще вагався і не міг відповісти. Тоді Роан продовжив.
- Якщо я буду великим командувачем, ти станеш найкращим списом всього континенту. Я сказав саме ці слова.
Роан глибоко зітхнув.
— І я все ще не змінив своєї думки щодо цих слів. Завдяки своєму таланту Пірс стане найліпшим списом материка.
Його погляд застиг, не роблячи жодного руху.
Серце Пірса забилося швидше.
Роан почав вкладати у свій голос дедалі більше сил.
— Пирс. Мені важко стати командувачем, про який дізнається цілий континент.
Це була заява.
Дуже смілива заявка.
Такі слова не завжди лунали з уст звичайного ад’юта п’ятого класу.
Незважаючи на це, вираз обличчя і очей Роана був серйозним.
"Насправді, я збираюся стати монархом..."
Тепер він був не в такій ситуації, щоб говорити подібні слова. Роан продовжив.
— Якщо я стану великим командувачем, то збираюся зробити тебе своїм генералом, як і обіцяв. І тому...
Вони дивилися одне одному в очі.
- Тобі теж доведеться стати найсильнішим списоносцем на всьому континенті, як ти і обіцяв.
Бум.
На серці Пірса впав великий камінь.
- Сильніший списоносець континенту...
Він закусив губу.
"Стати найсильнішим списносцем. Сильніше за всіх інших..."
Найкращим методом було стати учнем Реїла.
Пірс підняв голову і подивився на Роана.
Роан повільно кивнув.
- Можливість стати найкращим списоносцем континенту зараз прямо перед тобою.
Обличчя Пірса палало.
Обома руками Роан взяв його за плечі.
— Пирс. Не упусти цієї можливості.
Його голос був повний сили.
— Ради меня.