Битва в лісі Інт.
У цій битві чотири полички сьомого корпусу кинулися за монстрами і, злякавши в засаді, зазнали нищівної поразки.
"Битва, в якій ми були на межі повного розгрому без можливості щось зробити."
Настільки ідеальна була тактика монстрів.
Проте в одному з чотирьох полків Бен Пірс бився.
"Благодаря свого неперевершеного таланту він зміг проробити гоління в рядах противника".
Завдяки цьому війська змогли уникнути повного знищення.
"І тепер, чотири полички, що належать сьомому корпусу вирушили в погоню за монстрами і долучилися до засади. Більше того......"
Роан обгорнув поглядом ліс навколо нього.
"З фронту і тила нас атакуватимуть гобліни та орки, по флангам з'являться огри."
Як тільки почули його думки, почувся знайомий рев.
- Куойо!
Як і очікував Роан, з фронту і тила з'явилася армії орків та гоблінів, фланги атакували ограни.
"Я впевнений. Це та сама битва в лісі. Битва, яка мала відбутися наступного року, відбувається зараз."
Його обличчя застигло.
"Це змінилося?"
Роани були прикуті до орків, гоблінів і ограмів, які наближалися.
Раптом, його погляд тремтів.
"Він?"
У першому ряді ворожих військ втік орк.
Велика фігура з мускулистими руками.
Його груди покривала зношена броня, яка була глибоко відмітена від клинку.
"Це, безумовно, той орк, який біг попереду всіх в моєму першому бою у лісі. Він нісся вперед, забувши про все."
Його погляд знову став спокійним.
"Він впав, спіткнувшись про корінь дерева."
Орк, який мчав уперед, втратив рівновагу і впав.
Його нога потрапила в стирчий з землі корінь.
"Повторилося."
З часом все змінилось, але решта залишилась тим самим.
"Можливо, це просто збіг?"
Слабка усмішка з’явилася на обличчі Роана.
Тим часом, орки кричали.
- Вбийте їх!
- Убийте!
Вони з усіх сил орали, розмахуючи зброєю.
"Не час думати про чужі речі."
Роан прикусив губу і з силою стиснув списа.
Спат!
Коп'є розсіяло повітря і прокололо голову орка.
Потім з боку почувся звук рогу.
Дууу!
- Ми просуваємося вперед!
- Ми прорвемося крізь орків і гоблінів і вийдемо з лісу!
Три полки прийняли рішення прорватися.
Їхня мета полягала в армії орків, що була з обох боків.
Однак орки здавалися легшими противниками, ніж вігри.
Клэнг! Клэклэнг! Клэнг!
З металевим лязком три полки зіткнулися з армією ворога.
Півк троянди був трохи далі, і в цій ситуації їм треба було зробити вибір.
- Прокляття!
Ґейл, виснувши зуби, подивився на поле бою.
"Огри на флангах. Орки на фронті і в тилу. Більше того, їх число набагато більше."
І крім цього три полиці вже вирішили прорватися вперед.
"Ми теж йдемо вперед."
Швидке рішення.
Гейл підняв меч і закричав.
- Вперед! Ми прорвалися по фронту!
У цей момент, обличчя Роана, який відбивався від підбігаючих до нього орків, скам'яніло.
"Ох! Ні!"
Він згадав правду, яка через несподівану небезпеку на мить вирвалася з пам'яті.
"Ми не можемо йти вперед або назад."
В попередньому житті, він вивчив тактику засідки монстрів після того, як бій закінчився.
"Знайшло, що фронт і тил війська опинилися в безнадійному становищі."
Солдати уникнули в гру й вирішили битися з орками.
Однак після того, як вони повернулися додому, на них чекала величезна кількість монстрів.
Засідка, схована позаду іншої засади.
"У нас буде більше шансів, якщо ми зіткнемося з ограми."
Вони були істотами більш небезпечними і страшними, ніж орки, але позаду них безумовно нікого не було.
"Я не повинен дозволити нашому війську просуватися вперед!"
Роан перерізав горло черговому орку і кинувся на лінію фронту.
На щастя, через рух монстрів, стан на фронті на хвилину застигло.
- Командир полку!
Роан з усіх сил покликав Ґейла.
- Хм?
Гейл, який готував кавалерію до ривок на фронт, повернув голову, почувши знайомий голос.
"Роан?"
Він помітив Роана, який швидко біжить до нього і потягнув за повода.
- Що сталося? - Запитав він з суворим виразом.
Роан вказав вперед.
- Нам не можна прорватися на фронт. Було б краще йти через вігри. Це наш єдиний вихід.
Почувши його поспішні слова, Ґейл нахмурився.
- Ти кажеш, що ми повинні битися з грами прямо зараз?
- Так. Верно. - Відповів Роан без вагань.
Гейл здивувався.
"Чело огрів було менше орків, але їх все одно було більше двох сотень."
Не можна було битися з ними, маючи всього 800 солдатів.
Потім, Кенні обурено закричав на нього.
Ти, виродку, схоже всі твої заслуги остаточно затулили тобі очі! Молокососс, як тебе збирається піддавати накази командира полку!
Інші ад’ютанти роздратовано закидали.
- Більше того, ти кажеш нам йти битися з ограми, замість орків? Ти думаєш, в цьому є хоч якийсь сенс?
- Ти відправляєш нас на смерть!
- Подивися туди. Полк ремсі вже пробився через орків. Шлях вільний!
Вказуючи на армію орків попереду, ад’юанти осипали його доріканням.
"Це пастка."
Роан постійно дивився в очі Гейлу.
- Після того, як ви вийдете з лісу Інт, перед вами виявиться пагорб. Це найкраще місце для засідки.
Обличчя Ґейла не виражало жодних емоцій.
- Ти говориш, що орки навмисно відступають, намагаючись увести три полиці за собою?
- Верно. - Роан кивнув з серйозною особою.
Гейл переклав погляд на фронт.
Орків швидко відтіснили назад. Ряди ворогів ставали дедалі численнішими.
- Проходь вперед!
- Вперед!
- Ми виберемося з лісу!
Три полички прорвали ряди ворогів і прямувалися до виходу з лісу через переправу.
- Командир полку! Ми повинні приєднатися до них! Якщо ваші сумніви протворяться ще трохи, ми опинимось у пастці! - Прокричав Кенні з поспіху.
Гейл знову повернувся до Роану.
Його очі були сповнені упевненості.
"До цього моменту, я отримав багато заслуг завдяки Роану."
Він легко знаходив шляхи монстрів і їх логіка.
І хіба його не прозвали привидом бою?
"Чи повинен я повірити словам Роана цього разу?"
Тут, Досен, який бився з орками в тилу, наблизився до них, верхи на коні.
- Командир полку! Тут щось не так!
Він зупинився перед Ґейлом і вказав на огрів та орків позаду.
- Подивіться на ворога. Вони успішно засідали на нас, але не намагаються агресивно придушити наші сили. Просто...
Роан закінчив речення за нього.
- Хоч, щоб ми просунулися вперед.
Досен серйозно кивнув.
Гейл оглянув фланги і тив війська та насупився.
"Досэн прав."
Шанси на перемогу були на стороні монстрів.
Все ж вони лише прикидались, що атакують і відступають далі.
Це було очевидним знаком того, що вони задумують щось.
- Командир полку! У нас немає часу!
- Вирішіть швидше! - Дзвучали голоси Роана і ад'ютантів.
Гейл зітхнув і прийняв рішення.
- На фланги! Ми проходимо через вігри на флангах!
У цей момент обличчя Кенні перекосилося.
- Командир полку! Попереду вже відкрита дорога! Чому ми повинні битися з огра ...
- Досить!
Змахнувши рукою, Ґейл перервав його.
- Якщо ми будемо і далі тягнути час, весь полк буде в небезпеці! Солдати спереду, поверніть коней. На фланги! Проходьтеся по флангах!
- Кх.
Кенні не сказав більше ні слова.
Його обличчя почервоніло, погляд похолодив.
Він закусив губу і з злобою витріщився на Роана.
"Фуф. Він гарненько мене зазначив."
Роан ухилився від погляду Кенні і, похигнувши Ґейлу, повернувся в сорок другий відділ.
Дууув!
Звук рогу, що означає початок просування, вдарив по вухах.
- Проходимо через вугри на флангах!
- Ми просуваємося через фланги!
- Тікайте на захід і схід!
Ад’ютани передавали солдатам наказ Ґейла.
- Чорт! Битися з грами?
- Чому ми припиняємо боротьбу з орками і йдемо до ограми?
Тіка солдат іскравилися, зазвучали незадоволені голоси, але всі рухалися згідно з наказом.
Роан звернувся до солдатів 40 другого відділення, які йшли попереду.
- Запам'ятайте. Наша мета - не вбивство вігрів.
Гострі погляди сповнені рішучості.
- Наша мета - прорватися вперед. Ми просто повинні розірвати ряди огрів і вийти з лісу.
Після його слів, члени сорок другого відділення кивнули.
- Тоді, зустрінемося знову після того, як переживемо це битви.
- Так! - Видав гучну відповідь.
Дууув! - Зазвучав ріг.
- Вперед!
Роан витягнув списа перед собою і кинувся в бік ворога.
За ним слід було сорок друге відділення.
- Вааа!
- Прорив!
- Здохни, офтальмологе!
З криками, почався прорив полку троянди.
Метою були ограси.
- Куойо!
Загри зареєстрували на найближчих солдатів.
Це призвело до несподіваної битви.