Тому що Роан боровся з гоблінами та орками, намагаючись триматися ближче до центру бою.
Хоча він мав намір отримати якомога більше заслуг, але не наближався до фронту подій.
"Всі через цих покидьків."
Вони були втрьох вище людського зросту і могли розбити камінь ударом кулака.
"Огри."
Обличчя Роана застигло.
Хоча він не пам’ятав точних цифр, але в армії, яка напала зі сходу і заходу, очевидно, були ограни.
Вони повільно з’являлися в ворожих військах, поки орки й гобліни воювали проти фронту.
Огри знищували солдатів з жахливою силою.
"Чи зможу я протистояти їм?"
Роан похитав головою.
З його поточними навичками, зустріч з величезнимом була самогубством.
Тому він мав на меті дати їм сьому елітну боротьбу, борці якого воювали в перших рядах.
"Чому ти опинився там?"
Роанський погляд переслідував Гленна, якого відтіснили все далі до фронту.
"Якщо він загине, Селін буде вбита горем."
Він не хотів знову побачити її смуток.
Біг Роана прискорився.
- Гленн! - Прокричав він, проковтнувшися до фронту.
Тільки тоді Гленн, який з відсутньою видом спостерігав за боями попереду, обернувся і подивився на нього.
- Роан!
Він з радістю посміхнувся, побачивши знайоме обличчя.
Дивлячись на його простодушне, безневинний вираз, Роан не витримав і розсміявся.
"Ти взагалі розумієш, в якій ми ситуації?"
Він критикував його поведінку не просто так.
Звук, який він так боявся почути, вдарив по вухах.
- Куойо!
Крик, від якого кров в жилах.
Це були огри.
"Прокляття."
Роан закусил губу.
Тепер він бачив.
Велетенське створіння зі зеленою шкірою висіло над головами бойців, які билися на фронті.
"На принаймні, їх повинно бути не менше п'ятдесят."
І тут огра, прорвавшись крізь ряди елітного відділення, помчав уперед.
За лічені секунди він опинився прямо перед Гленном.
- Гленн! - Роан закричав і кинувся до нього.
- Куойо! - Оґ з ревом помахнув величезним дубином.
- Угх.
Гленн застиг на місці, стискаючи спис у своїх широких ладонах.
"Куг!"
В останній момент Роан встиг штовхнути його в бік.
Бум.
Вони обидва покаталися.
І в той самий момент, дубіна з гуркотом завалилася на місце, де щойно стояв Гленн.
Бабах!
У всі боки полетіли уламки каміння.
- Ого.
Обличчя Гленна було мертвим блідим.
З розмаху Роан вліпив йому ляпаса.
Хлоп!
Роздався гучний звук.
- Гленн. Зберися! Ми загинемо, якщо ти не візьмеш себе в руки.
Оґра вже піднімав дубину для нового удару.
Роан схопив його за шиворот і ривком підняв на ноги.
- Біжи так, ніби від цього залежить твоє життя і дивися тільки вперед!
З цими словами він відштовхнув Гленна в сторону.
Ґлен, покаявшись, пішов на кілька кроків і приголомшено втупився на Роана.
Роан закричав з усіх сил.
- Біжи!
Почувши його крик, Ґленн кивнув і побіг до свого відділку.
Це був важкий звук у нього в вухах.
Фуувуш.
"Угх!"
Роан інстинктивно кинувся в сторону.
Бум!
Дубіна приземлилася на місце, де він стояв секунду тому.
"Мені теж потрібно уб......"
Роан, збираючись втекти в тил бою, здригнувся і зупинився.
Гобліни і орки відрізали йому шлях до відступу.
"Чорт."
Рука напружувалася сама собою.
Перед ним наче з невідкуда виникла орка. Він викрикував довгі ікла, а потім говорив грубо.
- Людина. Твоя шия ... Гр.
Удар.
Шматки прокололи шию орка.
У нього не було часу слухати базікання противників.
Роан прокладав шлях серед толп гоблінів і орків.
Якщо мені це вдасться, вугор не зможе атакувати мене, як йому заманеться.
На жаль, його здогади були помилковими.
Бах!
Оґ продовжував розмахувати своєю дубиною, не помічаючи де свій, а де чужий.
- Прокляття!
Роан продовжував бити гоблінів списом і крутився без зупинки.
Буум!
П’ять гоблінів у метрі від Роана перетворилися на купу м'яса.
"Сумерлий виродок".
Роан, зігнувши зуби, зробив довгий випад списом.
І воно потрапило прямо в зап'ястку огру.
- Куооу! - Взровів, вгор схопився за рану.
Роан швидко перестрибнув через дубину і опинився в стороні від гоблінів та орків.
Раптом, він помітив тінь над головою і обернувся.
Величезний кулак падав прямо на нього, розсікаючи повітря.
- Угх.
Роан, висихнувши зуби, кинувся вправо.
Бум!
Куляк зі гуркотом вдарив землю, лише за кілька сантиметрів від нього.
- Грааао!
Оґр сильно розгнівався. Його крихітні окулі Роана яскраво - ледь помітні.
- Зупиніть їх!
- Убийте!
З піднятим зброєю, до нього наближалися бійці елітного відділення.
Але попри допомогу він не міг зітхнути спокійно.
"Надоїдливі монстри." - Роан обернувся на орків і гоблінів, які вже пробралися йому за спину.
Він змахнув списом, прочорнив дугу в повітрі.
Удар. Укол.
Під ударами його списа, монстри замертво впадали на землю, один за одним.
"Кугх".
Він примусово змушував свої руки наносити удари безперервно, і це відбивалося сильним болем у ладонах.
Однак він не міг дозволити собі зупинитися.
Роан розвернувся і глибоко порізав зап'ястя огра.
- Куооу!
Ог заревів від болю.
Потім він підняв свою велику ногу, щоб розчавити його.
Але тут солдати елітного відділення, нарешті, добралися до огра і почали рубати його шкуру мечами та списами.
- Куоойо!
З криком, він пішов в сторону, намагаючись захиститися від ударів.
Коли віслюки від лютих нападів солдат, огра втратив контроль над собою. Це був ідеальний момент.
"Зараз".
Роан стиснув зуби і, нахилившись від ніг огра, опинився прямо в нього під ногами.
Між шматками шкіри настеленої пов’язки виднівся великий детородний орган.
"Умри."
Удар.
Коп'є прокололо вразливу ділянку його тіла.
- Вааа!
Цього разу крик звучав зовсім по-іншому.
Оґ схопився за промежність обома руками і з гуркотом впав на коліна.
Бум.
В повітря піднялися клуби пилу.
Роан швидко обійшовся огра і підняв спис високо в небо.
Крак.
Коп'є встромилося у затилок огра.
- Куойо!
Огру заревів і помахнув кулаком.
"Куг!"
Роан впав, викинувши списа, але потім знову атакував огра.
Поруч стояли солдати і без зупинки стріляли з луків.
Вистрілив! Вистрілив! Вистрілив! Вистрілив!
Стріли застряли у грубій шкурі.
- Куо!
Рів монстра ставав слабшим.
Роан стиснув списа і, перевівши дерево собі в груди, з усіх сил вигнав його у затилок огру.
Глибоко застрявши в шию, лезо з хрустом врізалося у грубу шкіру й тіло.
- Куо.
Огру вже не вистачало сил, щоб ще раз помахати кулаком. Його рух ставав все повільнішим.
Ще одна спроба — і спис наскрізь прокололо шию огра.
- Грр.
Монстр глухий. Його величезне тіло повалилося на землю.
Бум.
В повітря злетіли клуби пилу.
Роан вхопився за слизьке дерево. Руки покрилися в'язкою кров'ю.
Він витягнув списа з шиї, який чавив звуком. Тіло огра б'ється.
Оглянувши поле бою, він зрозумів, що з іншими грами вже було покінчено.
"Мені пощастило."
Роан подивився на величезну тушу, що лежала під його ногами, і глибоко зітхнув.
Якщо б солдати елітного відділення не прийшли йому на допомогу, його життя могло опинитися в великій небезпеці.
Тут роздалися голоси, які він був радий почути.
- Роан!
- Ми тут!
Солдати тринадцятого відділення, на чолі з командиром Тейн і його заступником Лендером, прорвалися крізь натовпи орків та гоблінів із лютою силою.
- Агорх!
- Кугх!
Монстри падали, не встигши дати відсіч.
- Роан. Ти в порядку? - Запитав Піт, вдаривши його по плечу.
Роан оддушився і кивнув.
Трохи запізнивши, до нього підійшов Тейн і, посміхнувшись, ткнув його кулаком в груди.
- То це ти рятував Гленна, ризикуючи своїм життям?
Роан слабо посміхнувся і запитав.
- Що з ним сталося?
Тейн кивком вказав на задні ряди відділення.
"Ох......"
Гленн стояв серед новачків.
Тепер Олівер стояв у хвості відділення і стежив, щоб ніхто не відстав знову.
- До речі...
Тейн запитав, подивившись на тушу вбитого огра.
- Тобі вдалося вбити огра?
Роан сумно посміхнувся і похитав головою.
- Ні. Я всього лише закінчив те, що вже було зроблено.
Після його слів, Піт плескнув його по спині.
- Я все бачив, поки ми пробиралися сюди! Ти вколов гру у ору, а потім отстрокнув спис йому в потилицю! Ти зробив все сам!
Потім, через спини почувся незнайомий голос.
- Він правий. Огра вбив цей хлопець.
Голос належав Річарду, одному з найліпших солдатів сьомого елітного відділення. Він пильно подивився на Роана.
- Як тебе звати?
- Роан.
Річард кивнув і запитав голосом, сповнений рішучості.
- Роан. Ти не хочеш приєднатися до сьомого елітного відділення?