Після заходу сонця, Порт-Айзервіц змінюється дуже сильно. Багато смолоскипів, ліхтарів і навіть у небо піднімаються кольорові вогні з рук студентів академії. Свято Урожая — це одне з небагатьох, під час якого на вулиці можна побачити стільки відомих людей. Зазвичай вища мова збирається на балах і концертах у багатих районах, особняках чи королівських замку. Однак сьогодні це свято стосується виключно сільськогосподарської праці, тому люди зазвичай виходять на вулиці до звичайних людей.
Ніби навіть королівська чета повинна проїхатися по головній вулиці, але Сарефу немає великої справи до монарха. Це було перш за все заради Елін, яка ніколи не бачила людських свят. Вона збуджено біжить з Мартою та Генрі по сторонах, бо просто не може стримувати крок. Зараз їх процесія підлаштовується до темпу Фріди. Довгі пішні прогулянки для Фріди напевно боліли, але виглядає вельми досить сильною.
На вулицях зараз напевно всі жителі міста і передмістя столиці. На площах проводяться масові танці, а на кожному великому вулиці з’являється чимало музикантів. Першу зупинку зробили на березі штучного озера, розбитого в парку. Діти їдять ласощі, які дуже схожі на тістечка з ягодним варенням. Сареф відмовився від гостини, проте, як і Фріда.
На майданчику перед озером багато людей кружляють у немислих танцях. У чомусь такому Сареф спробував себе на помовчці Герди і Стефана в Масдарені. [Собитія філарній глава « Порушення». Прийом. Автора].
— Ми з батьком танцювали в тому самому місці. — Раптом вимовляється Фріда. — Мені було тринадцять або чотирнадцять років. То був найщасливіший рік мого життя.
— Ти провела все життя в столиці? — Спрашает Сареф.
— Так, народилася і виросла тут. Мій батько був авантюристом і часто відходив на завдання, але завжди залишався вдома під час свята Урожая. — Розповідає дівчина. - Не повіриш, але в ті часи я була невпевненою плаксою і батько часто сміявся наді мною з цього приводу. Саме він навчив мене танцювати, а на п’ятнадцятилітні почав привчати мої руки до мечу.
Хтось смикає рукав, це виявляється Елін, яка показує на лялечку поодаль. Юнак киває, і тріца відразу ж втікає до імпровізованої сцени, на якій гратимуть міні-спектакль. Одним оком Сареф спостерігає за спинами дітей, і туди же дивиться Фріда.
- Він загинув? — Сареф запитує про батька сусідки.
— Так, три роки тому не повернувся з рейди. Після цього мама пішла з дому і більше я її не бачила. Мене відразу прийняли до гільдії, бо батько заздалегідь домовився з командирами. Він знав, що будь-яке замовлення може стати для нього останнім.
- Сумна історія, але ви пережили труднощі.
- Ні, до сьогодні не вірила, що зможу впоратися. Три місяці тому алебарда одного сучого сина ледь не відтяла мені ногу, і більше мені не світять ні замовлення, ані танці... А потім раптом з'являється ти і кажеш, що вирішив всі проблеми. — Фріда раптом розсміялася.
— А ти не намагалася звертатися до жерців чи магів?
- І до жерців і одного мага. По суті, майже весь борг пішов на консультування чаклуна, але допомогти мені він не зміг. — Потискає плечима дівчина.
— Ясно. Можливо, цю проблему я теж вирішу. — Сареф, пригадуючи силу Кадуцея, говорить задумливо.
— Ты и цілитель? — Фріда наполовину з подивом, половина із надією дивиться на співрозмовника.
— Зовсім небагато. Але залишимо це на інший день.
Потім вони попрямували до центральної площі, де відвідали гілд-холл. Авантюристи святкують не менш шумно, весь двір перед будинком забитий столами та майданчиками для танців. Фріду тут знають добре, тому вона відразу ж отримує горох компліментів через раптовий зміну іміджа. Дівчина червоніє і нехтує словами під дружнім сміхом з боку співіндіанців.
Сареф тоді приніс дітям води, бо вони вже надто дуріли за вечір. Час за веселощами пролітає непомітно і вже час повертатися додому. Сареф вирішує провести групу до будинку далеко за північ. Навіть Фріда виглядає втомленою, хоч усміхаючись не думає піти з обличчя.
Свято на вулицях тим часом не втрачає обертів. Але, коли Сарефа чує уважно, то виходить з шуму убогого кварталу щось неприборкане свято — крики жаху. Незабаром всі люди почали непокоїтися, і натовп рухається вперед, намагаючись якомога далі відскочити від невидимої небезпеки. Оскільки ці гроші дуже небезпечні для дітей і калік, то Сареф змушує всіх притиснутися на крило зачинених магазинів.
— Зачекайте тут. Я подивлюся, що там. — Каже Сареф і починає прорізати натовп. Можливо, сталася п’яна потасовка або інші повсякденні інциденти. Вампіри більше цікавляться, де саме це сталося, щоб при необхідності повернутися додому іншим шляхом.
Він виходить на торгову площу, посередині якої стоять шестеро чоловіків у чорних куртках і плащах. Їхні обличчя ховають маски, шарфи і навіть пара шоломів. Один з них піднімає сокиру в нічне небо і вигукує:
- Ми принесемо справедливість до цього міста, яке прогнило. Тільки обранці виживуть перед обличчям Темної Еси! Мешканці столиці, біжіть і плачте, бо рок уже заніс над вами сокиру!
На останньому слові незнайомець полює на людей, які намагаються відповзти. Масивне лезо сокири встромлюється у шию нещасного. Люди навколо скрикують обезголовлення, багато хто починає голосно кликати сторожу, а тим часом шестерка розходиться з піднятим зброєю.
Почалася паніка і нерозбірливість, люди хотіли якнайшвидше вибратися з площі. Сареф швидко заскакує на бочку, потім на торгову палатку і балкончик другого поверха найближчого будинку. Шестеро вбивць систематично розправляються з кожною людиною, що впала на шляху. Крики страху і болю порушують дух чудового свята.
Дуже нагадує вторгнення демона у філіал Гільдії Масарени. Так само несподівано і жорстоко. Ось тільки ці вбивці пахнуть як люди. Вони вміло керують зброєю, але не показують нічого надприродного. « Якісь фанатики вирішили влаштувати акцію під час масових гулянок?», - перше, що прийшло в голову хлопця.
Бігти вперед і рятувати людей Сареф не буде. Не вважає себе героєм, а до того ж така дія може мати непотрібні наслідки, тому він вирішує спуститися з балкона, коли потік людей унизу вичерпується. Запах крові неймовірно сильно дражнить, але Сареф рішуче повертається спиною до площі і повертається до Фріди та дітей.
От тільки піти не вдалося. З іншого будинку зістрибує темна фігура. Їй здається той самий чоловік з великим сокирою.
- Думав, що залишишся непоміченим нагорі? — На обличчі людини маска тварини, яка нагадує тигра. — Я майже підійшов до тебе.
Сареф зрозумів, що не взяв до уваги одного з фанатиків і мало не отримав жахливого уроку. Чорний плащ і сюртук, що під ним, — це чужа кров. І лезо сокири до самої борідки вкрите кров'ю.
- Учень мага? Думаю, ти повинен зрозуміти, що користі не завжди можна досягти добрими вчинками. Так що не гнівайся на мене за це. - Людина приймає бойову стоянку.
Сарефу залишається проклясти студентську форму, яка робить занадто помітним серед інших людей.
— Не раджу. — Сареф починає спокійно йти на людину з сокирою. Противник нічого не зможе зробити проти адеквату бойових мистецтв і одночасно вампіра.
— А не те що? - Сказав незнайомець веселим тоном перед помахом зброї.
Юнак пірнає під лінію атаки і опиняється збоку від противника. Важка зброя чекає, щоб він не змінював позицію та напрямок удару, так що різкий удар Сарефа впечатує людину у стіну будинку. Тіло повільно зійшло по стіні і завмерло. Далі випробовувати долю Сареф не збирається.
Але не встигає юнак зробити п’ять кроків, як ззаду фіксується людина в тигровій масці. Сареф обертається і бачить, як людина повертається на ноги, ніби тільки що не отримав серйозного удару.
— Ось так... Чарівник знає штовх у бійці? — Незнайомця не змутив нікдаун, зараз швидко скоро скорочується дистанцію.
Сарефу не залишається нічого іншого, крім як вбити ворога. Перехоплює однією рукою потворну зброю, що летить до тіла. Оппонент намагається вирвати руки з вампіра, але для цього потрібно бути принаймні однією фізичною силою із Сарефом. Кілька секунд грають в перетягування сокири, поки хлопець не наніс неймовірно швидкий удар ногою у голову.
Рух був настільки швидким, що залишило ледь помітний слід в повітрі. Подібно до мокрої ганчірки, ворог тепер рушив у протилежну стіну і впав на землю. Сареф навіть не перевіряє стан людини, після чого в неї переломи шиї та смертельний крововилив у мозку. Використай ще енергію духу, то цілком міг би рознести череп як гарбуз. Сареф швидко йде з переулку, поки не з'явилися спільники вбитого.
На сусідній вулиці видніються важкі озброєні загони міської сторожі. Цілком міг би потрапити під гарячу руку, якби не мантія студента магічної академії. Сареф вказує на територію, де залишилися інші фанатики.
Через хвилину швидкого бігу повертається до місця, де залишив Елін та інші. На щастя, вони не намагалися піти звідти і тому не постраждали в давці. Вони з радістю махають Сарефу. Без пояснень авантюрист веде їх до іншого дому. Доведеться зробити гак, але так буде безпечніше. Проходять під мостом і повертають на улочку, де продають прянощі та курчі суміші. Зараз тут досить безлюдно, і саме це потрібно Сарефу. Не хочеться знову стикатися з фанатиками, ні зі вартою Порт-Айзервиця.
На середині вулика Сареф різко зупиняється і жестом наказує іншим сховатися за вуличним прилавком. Вампір дуже не подобається те, що чує за поворотом. Але з кульгавою Фрідою і дітьми втекти звідси не зможе, значить, залишається зіткнутися зі джерелом звуку.
Чим ближче він підходить, тим виразніше наспівування під ніс дивної мелодії і також скреготить чогось металевого по каменях вулиці. І ось перед Сарефом знову показано фігуру в чорному плащі і тигровій масці. Людина тягне великий сокиру за кінець рукояті, а кінчик леза не відривається від мостів.
- О, знову привіт. — Людина піднімає сокиру і кладе на плече. що я навіть не встиг попрощатися. Ти готовий служити на благо Темної Еси?
Сарефа не має логічного пояснення, як противник вижив після того удару. Тому тепер ми повинні забути про те, що́ перед нашим життям. Треба вбити ворога напевно.