Земля була пофарбована кров’ю, а тіло часто розривалося на шматки. Різні знаряддя використовувалися для рубки рухомих трупів...
Шарлотта і Ґріл брали участь у битві біля зовнішніх стін разом з іншими мешканцями села.
Групи солдатів і каторжників втягнулися у безладне бажання жити. Однак жоден аспект не виявив страху.
Шарлотта і Гріл до самого світанку приставляли спорядження тим, хто в ньому потребував, і саме тому вони опинилися біля зовнішніх стін.
Схопивши свої сільськогосподарські інструменти, вони почали рубати неживу рибу, яка змогла пройти повз зруйновані зовнішні стіни та солдатів.
- Виродок! Виродок! Виродок!
Після того як Ґріл видужав, він продовжував розмахувати своїм сільськогосподарським інструментом.
- Ха-ха! Ха-ха-Ха-хо!
І насправді йому це очевидно навіть подобалося...
Солдати ревели і гарчали в гарячому бою. Гріл був вражений цією атмосферою і, здавалося, зовсім забув про страх.
Шарлотта ж кинула погляд на візку, яка була наповнена сталевими щитами і мечами. Але перш ніж вона встигла простягнути руку і схопити собі зброю, Гріл гукнув її.
- Шарлотта! Тут небезпечно, так що тримайся за мною! Я захищу тебе!
Ґріл, прийнявши її як свою названу доньку, став надзвичайно піклуватися про неї. І не тільки через тягар відповідальності, яку він тепер відчував, але й тому, що до неї ставився як до своєї рідної дочки.
Шарлотта тільки криво посміхнулася йому.
Те, як Ґріл боровся з зомбі, виглядало по-справжньому дилетантською. Вона молилася, щоб він не надто напружував своє тіло і не завдав собі болю, намагаючись « захистити її ».
- Вампір!
- Захистіть його високість імперського принца!
Шарлотта швидко відреагувала на слова «імперський принц». Її погляд швидко перемістився в даль і зупинився на гіганті, який увійшов у новосформовану діру і почав вбивати солдат.
Його незграбне тіло було вище трьох метрів. Демонічна енергія хлинула з його рук, і групка солдатів, що стояла перед ним, розлетілася по всі боки...
- Ось де ти ховаєшся, проклятий священик! Я відплачу тобі за приниження, яке мені довелося витримати! - Збудив вампир, дивлячись на когось. Вираз його обличчя було спотворено чистою люттю.
Потім почувся розлючений чоловічий голос: - Проклятий вампір!
Паладин Харман стояв перед вамипіром, щоб битися з ним. Його огорнений божественністю меч гуркотно вдарив по руці вампіра, яка була оповита демонічною енергією, і дві ворожі сили зіштовхнулися, створюючи потужний вибух.
Харман відлетів від удару і врізався у зовнішню стіну. Він застовпів від болю, але його очі не відірвалися від вампіра. Він стиснув зуби і продовжив свою атаку.
Його меч, до кінців наповнений божественністю, розсік частину плоті на нозі вампіра. Чудо похитнулося, а Гармана напала.
- Ах ти, сволочь! Що ви все робите? Попіклуйтеся про це лиходійці!
Рев вампіра змусив десятки Дулаханів прорватися крізь ряди солдатів, і незабаром вони стали поряд зі своїм майбутнім королем.
Обезголовні лицарі напали на Гармана і, очевидно, хотіли не дати йому перешкодити своєму панові.
Він швидко озирнувся довкола. - Виконт Дженальд!
Коли Дженальд задихався, то вівся серед орди зомбі і почув поклик паладина, а потім повернув своє виснажене тіло.
- Його високість в небезпеці!
Тільки тоді віконт відчув усю серйозність ситуації і теж озирнувся. Вампір явно націлився на когось, тому що почав прорватися через армію, щоб на кого-небудь атакувати.
- Рицарі, захистіть імперського принца!
Крик феодала змусив лицарів швидко рухатися. Вони відштовхнулися і поспішили до васпіру. Однак...
- Ви, нікчемні комахи, смикаєте...
Граф вампірів раптово глибоко зітхнув. Його шия і щоки роздулися, як у жаби.
Крізь його товсту шкіру виднівся сплеск темно-червоної демонічної енергії, після чого монстр виплюнув її. Дихання смерті окутало лицарів, солдатів і каторжників.
Їхні тіла швидко почали гнити. І потім вони піднялися, ставши неживою, і голосно завивали.
Граф вампиров же почав голосно хохотати.
Тільки дві долі приготовлені для тих, хто вставав на його шляху — або стати м’ясною пастою, або неживою, яка служитиме йому.
Як тільки вампір почав сміятися, куля, що містить божественність, влетіла в нього. Бар’єр з демонської енергії розлетівся на дрібні шматочки і розбився по окрузі.
Усмішка вампіра миттєво зникла. Він згадав жахливу рану, що нанесли йому пару днів тому, і швидко повернув голову в бік джерела кулі.
- Ах ты, ублюдок!
Він побачив, як священик з мушкетною гвинтівкою втікав углиб фортеці. І наче для того, щоб захистити його група лицарів створила кордон навколо васпір.
Вони закріпили на землі свої велетенські сталеві щити і підняли списи.
- Яка смішна купка дурнів!
Граф вампірів не почав зволікати.
І хоча йому не треба було турбуватися про ці маленькі фрикадельки, проте священик, що тільки-но втік - зовсім інша історія. Цей чоловік був здатний стріляти божественними снарядами, які були здатні пробити його захисний бар'єр.
Залишити його живим було дуже небезпечно!
Вампір кинув своє здоров'я вперед. Він просто перестрибнув лицарів, що прегородили йому шлях, і незграбними кроками побіг туди, де щойно був сьомий принц.
Шарлотта, яка спостерігала за тим, що відбувалося здалека, стиснула зуби.
Принц був у небезпеці. Вона без вагання взяла щит і меч, що лежали в возі .
- Ш-Шарлотта?
Спостерігаючи за тим, як вона вбігла у перевулок, Ґріл то й справа перекладав свій схвильований погляд з її віддаляється спини на дірку в стіні. І ось через мить він вже гнався за нею, міцно стискаючи свою зброю.
----
Від першої особи
- В-ваші високість, вам потрібно бігти! - Закричали лицарі.
Величезне чудовисько продовжували переслідувати мене, а його очі сяяли божевіллям.
Святе лайно, це ж просто жахливо!
Я закинув гвинтівку на плече і швидко побіг вглиб фортеці. Але я не забув крадькома озиратися.
Ще один потужний вибух спричинився, і деякі лицарі вкинули у повітря. А решта вампіра розтопила.
Невдовзі мертві лицарі з непошкодженими головами встали і розбіглися у всі боки.
Це чимось нагадало мені сцену з фільму жахів.
- Теж чекає і мене, якщо він мене зловить ...
Проте, бігати з таким величезним тілом було трохи занадто, чи не так? Якщо я зосереджуся на русі вузькими перетинками, то зможу скинути з хвоста цього вампіра.
І навіть більше того, вони зможуть легко розгромити цю армію нейтралових, якщо їхній командир покине поле бою. Якщо я зможу заманити їхнього командира, то солдати і каторжники швидше зможуть впоратися з безмозковою ордою.
Швидко вбігши у вузьку провулок, я озирнувся.
- Сучий син!
Граф вампірів продовжував переслідувати мене, руйнуючи всі будинки на своєму шляху. Його здорове тіло працювало як бульдозер, коли він зносив все, що переважало йому шлях.
Я думав, що ця проклята тварюка не зможе рухатися так швидко, але з іншого боку вона скоротила відстань між нами досить швидко завдяки тривалості своїх ніг.
- О, кохана Гея! Дай мені сили проколоти... - Я підніс гвинтівку до губ і понюхав в неї, виливаючись молитву. Але тут уся моя спина раптом відчула жахливий холод. Я повернув голову назад і побачив, що літає в мою сторону дах будинку.
- О, пиз...
Я зробив рефлекторно стрибнув у сусідній провулок.
Місце, де я стояв лише секунду тому було накрито дахом. Тепер же вхід в той перевулок був завалений обломками.
Я підняв голову і озирнувся. Мої очі зловили руки, які схопилися за кутовий будинок перевулка, після чого величезна голова раптово виглянула через нього. На його пухких щоках застигла огидна ухмилка.
- Ах ти, щуроподібний виродок!
- А ти просто смердючий виродок, чувак.
Я поспішно схопився і знову побіг.
Очевидно, він був надзвичайно чутливий до божественності. Як тільки я намагався помолитися, щоб зібрати більше божественності, в мене полетіла справжня ціла дах, так що ця гіпотеза цілком могла виявитися вірною.
Створення кулі шляхом збору божественності зайняло б принаймні одну хвилину, і якщо я хотів додати ще трохи молитви зверху, то мені знадобилося б ще тридцять секунд.
Спроба атакувати його хоча б раз за допомогою такої кулі, ймовірно, приведе мене до швидкої смерті.
Що ж, у мене не залишилося іншого вибору. Тепер, коли справа дійшла до цієї стадії я міг тільки бігати і тягнути час, поки не з'явиться рятувальна група...
Саме тоді на мене несподівано впала величезна тінь.
- Я поверну тебе до пороху!
Вампір ширяв в повітрі. Він широко розтягнув руки і зробив глибокий вдих.
Цей хлопець... міг літати?
Стопе, хіба це не... Хіба це не прелюдія до того самого дихання?
Моє обличчя зблідло. Навіть у мене не було способу захиститися від такої атаки.
- Стань неживою!
З уст вампіра вирвалося дихання смерті.
Це багрове дихання, яке було більше схоже на величезне роздувне полум’я, обвалилося у провулок і не залишило мені прямого шляху до спасіння.
І тут хтось раптово з'явився позаду мене.
Фігура гримнула мене по плечу, а потім стала переді мною, тримаючи в руках величезний сталевий щит і меч, і цей щит був набагато більше її стрункого тіла.
- Шарлотта?
Тільки очі, що я встиг побачити на долю секунди, у неї були страшні, прямо як отруйна змія.
Вона вперлася ногами у землю так твердо, як тільки могла. Її дії змусили землю прогнутися під нею. Після того як вона встромила меч у землю близько себе, обидві руки вхопилися за руку щита і міцно стиснули її. На її тонких руках здулися товсті вени...
- Ува-аах!
Гріл вискочив з перевулку перш, ніж я встиг його помітити, а потім встав поруч із нею і почав підтримувати щит. Щойно я побачив, що вони хотіли зробити, я впритул опинився позаду них.
У цей момент дихання смерті вдарило у сталевий щит.
Важка сила удару змусила всіх нас повільно відступати. І кінчики пальців наших тіл почали трохи гнити...
- Уу-вуук!
Шарлотта і Гріл в агонії закрили роти.
Ми не могли захиститися від такої атаки. І я чітко відчував, що щит почав плавати.
У такому випадку...
Я простяг руку і доторкнувся щита. - Викладаємося по повній!
[Божественна аура активована.]
[Обладнання буде тимчасово всилене.]
Символ, схожий на широку вену, з'явився на щиті і божественність почала кружляти всередині цього щита.
Простий баф щита? Ні, я на цьому не зупинюся!
- О, Гея...
У Шарлотти, Гріла і навіть у мене руки все одно гнили.
- Даруй мені свою силу, щоб захистити цих бідних ягнят ...
Ще більше божественності проникло в наші тіла. Наше тіло повністю відновилося.
- Дай нам свою любов і милість та веди своє стадо до світла.
Ці слова поглиблювали нашу божественність.
З іншого боку, я прямо-таки відчував, як божественність всередині мого тіла швидко забруднювалася.
- Даруй нам щит з твоєю силою, щоб він захистив нас від неживи.
На величезному щиті почали з’являтися тріщини.
- Твій вірний слуга, Аллен Олфолс!
Щит розлетівся вдребезги. Але інший щит, створений з божественності, замінив його.
Дві протилежні сили — божественність і демонічна енергія, вони зіткнулися між собою.
Граф вампірів, який все ще випльовував дихання смерті, був свідком цієї події, і його брови злетіли на лоб.
- Н-ні, це неможливо!
Розбилося оглушливе полум’я.
Кожна споруда поблизу була знесена під чисту.
Рот вампіра, який вивергав подих смерті, був розорений цим вибухом. Його демонічний енергетичний бар'єр зруйнувався, а його крута фігура впала на землю.
Колись вузький перевулок став більш схожим на широке поле.
Священний щит, що захищав нас трьох, не витримав і розлетівся вдребезгі.
У мене в тілі більше не залишилося енергії, через що я мало не впав, але Шарлотта встигла підхопити мене.
- Ти в порядку?
- Звичайно, ні...
Тепер я не можу стояти просто. До того ж мені здавалося, що всі мої кістки перетворилися на порошок.
Я подивився вниз і виявив, що Гріл вже знепритомнів і лежав на землі. О, як же я йому заздрю, наскільки ж мені хочеться просто впасти і втратити свідомість, але ...
- А... А-а!
... але граф вампірів все ще був живий.
Різні частини його тіла почали роздуватися, а потім ці нарости стали рватися з противним звуком розриву плоті. Він почав кричати в агонії через святий вогонь, що спалював його прямо зараз. І він намагався погасити вогонь, катаючись туди-сюди по землі.
- Свята вода...
Мені ледве вдалося витягти з інвентаря пляшечок зі святою водою. Але я не міг просто втримати його, і врешті - решт відпустив його на землю. Шарлотта взяла пляшка і обережно піднесла його до моїх губ.
Після того, як я спустошив його, моє тіло якось відновлювалось, що дозволило мені знову рухатися. Але мій теперішній резерв божественності все ще був порожній.
Навіть якщо б я почав молитися, то не зміг би використати будь-які навички від слів зовсім. Так що було б мудро втекти звідси, поки цей чортовий вампір не прийшов в себе.
Чесно кажучи, я б волів, щоб солдати прийшли і допомогли нам прямо зараз. Я маю на увазі, що прямо зараз було оптимальний час, коли можна було вбити цього вампіра, враховуючи його теперішній стан і все таке.
- Давай поки відступимо. З такою швидкістю все точно піде наперекосяк... - Сказавши це, я зробив крок назад, після чого відчув, як моя нога доторкнулася чогось.
Дивне відчуття затопило мій розум, коли я втупився на якийсь череп, що лежав поруч зі мною на землі. Я дивився прямо на череп гірського козла, тварину, яка завжди вважалася символом Диявола. І цей череп був такий великий, що його я міг носити на собі як шолом.
Начебто його вампір носив на своїй грудях як намисто.
Але чому він тут? Він приземлився сюди через вибух?
Я продовжував отримувати від нього це дивне відчуття. Навіть я міг сказати, що це був незвичайний череп.
- Це... Цей магічний предмет, чи щось таке?
Я використовував [мислный гляд] на ньому. Звичайні предмети раніше не видавали інформації, коли я активував цю навички, але раптом цей череп є магічним предметом?
[Череп короля-некроманта Амона.
Функціональність: Залежно від рівня Користувач, демонська енергія користувача Розташовує від мінімуму 20% до максимального 200%, відновлення Сила +10%. Всі сили, пов'язані з демонічною енергією. Підсилення на 10%.]
Ось воно...
Я втратив дар мови від того, що щойно побачив.
Ця штука підсилювала демонську енергію носія від 20 до 200 відсотків! І додавала ще десять відсотків сил? І, що ж, поліпшувала всі здібності?
Це ж предмет легендарного класу!
Но... демонська енергія? Чи це означає, що я не зможу ним скористатися?
З якоїсь причини, однак, я не відчував жодного відриву від цього предмета, хоча він повинен був працювати тільки на демонській енергії.
Я обережно відштовхнув Шарлотту і підняв цей череп, наче у трансі. На даний момент божественності в мені залишилося з гулькін ніс. Навіть якщо б я розбудив його, віддавши йому всі свої сили, я все одно не зміг би використовувати жодного свого уміння.
Тож я активував [Огуальну ауру] і посилив череп Амона.
[Обладнання буде тимчасово всилене.]
[Тимчасово укріплений гєп короля-некроманта Амона.
Функціональність: Залежно від рівня Користувач, демонська енергія користувача посилюється Від мінімуму 40% до максимум 400 відсотків, відновлення Сила +20%. Всі сили, пов'язані з демонічною енергією. Підсилення на 15%. Можна викликати двіспехи мвертих душ.]
Просто зірвався з моїх губ, вдихнувши подих.
Я почав погладжувати череп короля некромантів. Мабуть, через [Божу аури] у мене з'явилося таке відчуття, що я завжди знав як використовувати цей предмет.
Для цієї штуки існував свого роду « код активації ».
Моє тіло інстинктивно б'ється, коли я надів череп гірського козла собі на голову. Я злегка вклонився.
Я - легіон, - сказав я, коли мої очі зупинилися на графі вампірів, я спостерігав за тим, як він незграбно намагався встати ...
- Я спадкоємець Геї.
https://literna.net/uk/books/620-nekromant-svyatoho-imperatora