Скоординована атака?
Гарман стиснув зуби і ухилився від мечів та копій, які наближалися. Потім він швидко відступив назад, але завдяки цій дії померлим солдатам оточити його.
Відразу після цього на нього з неба полетіли стріли.
Він ухилився від них, але не жити використала це і напала на нього.
« Хто це такі? »
Вони були трохи кращими за пересічного солдата. Тим не менш, їх синхронні атаки були бездоганні, як ніби вони атакували, перебуваючи під контролем однієї істоти.
З темних переулків вийшло ще більше німертових солдатів, і кожен з них тримав по зброї. З очима, які в темряві святіся моторошним синім відтінком, вони підняли свою смертоносну зброю і накинулись на нього.
"Краще з паладинами було б набагато приємніше, ніж зустріч із цими мертвими!"
Харман блокував мечів і ухилявся від копій. Він ухилився від літаючих в нього стріл і відступив ще далі.
Але навіть тоді, німертові солдати продовжували вгризатися у його захист з усіх сторін одночасно без будь-яких помилок.
Деякі з них використовували свої ноги як підпори і починали обертатися всім тілом, перед тим виставивши меч перед собою.
Гармана відвисла щелепа, коли він побачив це видовище.
Хоч вона і не була добре організована, технологія яку він щойно побачив була йому дуже знайомою.
"Імперське мистецтво фехтування?!"
Однак він не міг думати про це надто довго, оскільки десятки мечів були націлені на нього з усіх боків.
"З цього моменту я повинен викластися по повній!"
Якщо у Ронії буде така дивна група, майбутнє цього міста не матиме жодного значення. Він мав швидко вирішити цю ситуацію і почати власне розслідування про того, хто стояв за цією групою неживі. І йому потрібно буде знайти кукловода до настання півночі.
- О, Бог війни Хейм...
Він почав виявляти божественність. М’яке й яскраве світло почало сочитися з його клинка і прогнав навколо темноту.
Він міцно стиснув свого меча обома руками, щоб знищити одного маху...
- Досить.
Але несподівано не залишилося місця для життя. Десятки клинків замерли в повітрі, але всі вони все ще цілилися у Харман.
Паладін також зупинив свій меч, хоча вже був готовий вбити своїх ворогів. Потім він обережно перевів свій погляд на джерело голосу.
З темного перевулку на світло повільно вийшла фігура. Вираз обличчя Хармана стало жорсткішим, коли він зрозумів хто це ...
- Ваша високість...
Сьомий імперський принц Аллен Олфолс, з'явився в рядах нежиті.
----
Від імені Аллена Олфолса.
Я сів на краю зовнішньої стіни фортеці. Мої ноги ледь покочувалися в повітрі, поки я дивився вниз.
Наручні стіни були заввишки 12 метрів. Якби я впав звідси, це падіння не закінчилося б просто переломом ніг.
- Ті, хто впав звідси, мабуть, настрашилися.
Там лежало досить багато трупів, які ще не були поховані. Але й зомбі тупо стояли поодаль від стін і нічого не робили, ніби вони чекали наказу графа вампірів.
- Зачекайте... Хіба це не святий?
- Ты прав! Як і очікувалося...
- Це він роздав нам святу воду?
Я змінив погляд на джерело цих голосів.
Багато каторжників і солдатів, що кружляли за зовнішньою стіною шепотіли між собою, і весь час посилали мені свої палкі погляди, а потім ...
- Помолімося разом...
- Ми спокутуємо наші гріхи, Боже.
Вони стали навколішки, щоб помолитися.
Коли я бачив це видовище, то тільки прищепив язик.
Харман і німертові солдати стояли поблизу. І зараз я носив всю ту ж маску з пташиним дзьобом, щоб інші мене не дізналися.
І все ж вони молилися до мене, незважаючи на те що я був невзорим одягом? Крім того, вони ще й хотіли спокутувати свої гріхи?
Не смішіть!
Якби тільки молитви могли стерти їхні злочини, цей світ не потребував би поліцейських і судових справ.
Чому б їм не подумати про свої погані вчинки і не почати працювати для загального добра? Невже вони думають, що молитва - це квиток до порятунку або щось в цьому роді?
Я втупився на засуджених, після чого, нарешті, змінив погляд на Хармана. - І з яких це пір люди стали називати мене святим?
Він навіть не попрацював, щоб відповісти на моє запитання. Зараз він був дуже зайнятий масуванням своїх скринь. Шолом з його нічною головою був знятий досить давно.
- Що мені тепер робити? Сьомою імперський принц, він ... Син леді Юлісії навчився... Н-некромантія... - віруючий паладин, здавалося, був глибоко травмований тим, що він щойно дізнався і виявив, про що засвідчило його беззв'язкове бормотування. - Так ось яке розпач він відчував? Я навіть не знав...
А? Розпач? Гей, хлопче, це слово в даний момент найкраще підходить тобі, а не мені, чи не так?
Я подивився на цього паладина.
У Харман на обличчі був такий вираз, як ніби він умудрився втратити все своє становище в одногодині або щось в цьому роді. Він, здавалося, сумнівався у своїх власних очах і вухах, і продовжував дивитися на мене. І тут він повільно, оцінюючи краще подивився на мене, і відкрив рот: Т-так, е-е ... ну...
Раніше приховані емоції цього роботоподібного чоловіка почали поволі випливати назовні. Потім його погляд перемістився на німертових солдатів поруч зі мною.
- Ці нігерові... Ви дійсно викликали їх, ваша високість?
Я усміхнувся і сказав: « А, їх? Ага. Ну і що? А взагалі непогано, правда? Ти не зміг відрізнити їх від звичайних живих людей при біговому оці, вірно?
Оскільки мене вже знайшли, обманювати було безглуздо.
І скоро прийде двадцять п'ятий грудня.
І це не була дата народження Христа і не канун новий рік, коли всі веселилися та отримували подарунки від Діда Мороза.
Ні, це було зовсім протилежне цій веселій події. Швидше це був Галовін, де замість дітей, що просували цукерок була нежити, яка вирвала м'ясо і пила кров з все ще живих людей.
Я не буду жити відповідно до обставин, принаймні за даних. У такому разі було б мудріше заздалегідь поставити Хармана в славу, щоб потім не стався жодних непередбачених подій.
Харман тихо застонав. - О, леді Юлісія. Що мені тепер робити?
Хто така ця твоя Юлісія?
Я схилив голову набік.
Проте Харман мабуть був вражений тим, що вимовив його власний рот, так як він швидко прикрив губи. І потім він почав вивчати мою реакцію на його слова. - Навіщо ви це зробили, ваша високість?
Він запитав мене про це таким тоном, який хотів знати правду, незважаючи ні на що. Він, мабуть, хотів дізнатися, чому я почав вивчати некромансію.
- Ну, це якось саме так вийшло.
Насправді я з іншого світу, розумієш? Я помер у тому світі, і коли прокинувся, я вже був всередині тіла твого сьомого імперського принца, та знаєш... Я також можу використовувати всі можливості зі відеоіграми!
« Так... він ні за що не повірить, якщо я скажу йому все це."
Було б легше сказати: « Я уклав угоду з дияволом.
Але проблема полягала в тому, що тоді мене заклеїли б як єретика.
- Вы... уклали угоду з дияволом, ваша високість?
Мда... і чому він сказав про таку жахливу річ так недбало? Він збирається передати мене інквізиторам або щось в цьому роді?
Якщо хтось справді уклав би угоду з дияволом, чи міг він покликати не жити, переповнену божественністю? - Я здивувався.
Мої слова змусили вираз обличчя Хармана зморщитися.
Що ж, не було нічого дивного в тому, що він не розумів, як це відбувається. Нежити, в якій текла божественність? Навіть я був спантеличений цим, а Гарман, який усе своє життя залишався відданим Богові...
- У такому випадку, як ви... ну... е-е-э... створили цю святу не жити?
- Не знаю. Я нічого не пам'ятаю до спроби мого вбивства. Чи я цікавився некроманією ще до того, як це сталося?
- Ви щось приховуєте, ваша високість?
- Я нічого не приховую, друже. Бачиш, навіть я не знаю, що відбувається.
Я сказав йому правду. Якби я знав, що тут взагалі відбувається, то точно став би великим мудрецем.
Але Гарман перестав ставити мені запитання.
Тому я вирішив запитати його: "Чи збираєшся ти повідомити про мене інквізиторам прямо зараз?
https://literna.net/uk/books/620-nekromant-svyatoho-imperatora