- Виродок! Якого біса ти це зробив?
Його банда кинулась на мене. У відповідь я підняв лопату і вказав на них. Всі ці "храбри" відступили, явно уражені моїми діями.
- Хочете, щоб я вам розбив голову?
- Р-розбив голову?
Я перевів погляд вниз.
Я побачив, що Гейс намагався виповзти з ями, і пустив його назад.
Він голосно кричав, поки падав назад у яму і потім закричав на мене, будучи переповненим чистим гнівом. - Ах ти, сучий син! Ти знаєш, хто я?
- И? Ти знаєш, хто я?
- ...що?
Я присів на кортички і втупився на повного дурня крізь прорізи для очей. - Ти знаєш, хто я, чи ти на всіх так підвищуєш голос?
Він відразу ж забув про свій біль і закрив рот.
- Що тут відбувається?
Кілька солдатів і паладин швидко кинулися до нас.
Я дивився, як вони наближаються і потиснув плечима. - Ой-ей~, який збіг. Нога цього тупого суча сина була на тому самому місці, де я вирішив почати копати, розумієте? Так що, коли я почав копати, я випадково потрапив в його ногу. ~Тск~, ~тськ-- Чому ти поставив ногу в таке місце, мій друже?
- Сер паладин, цей божевільний виродок вдарив мене по нозі! Ви повинні покарати його, негайно! Я Гейс Гедрон, старший син графа Хедрона! - Зревел Гейс, і паладин втупився на мене крізь щілину у шоломі. Його очі були повні невдоволення тим, що я викликав ще один інцидент. Напевно, він подумав, що в цьому був винен я і тільки я.
Ну, з іншого боку, у нього не було жодних гарних вражень про мене в першу чергу, так що його реакція не була такою вже й вражаючою.
Паладдін зітхнув і сказав: - Мабуть, ти повинен вибачитися...
- Паладин, як тебе звати?
Я різко обірвав його.
Я був онуком святого імператора.
Мій статус і влада, можливо й були відібрані, але це не означало, що я впав так низько, щоб врешті-решт повинен був вибачитися перед якимось безіменним сміттям.
Я б ніколи в житті не вибачався перед сміттям.
Це він повинен переді мною вибачитися. Вибачте за те, що зіпсував мій день.
----
Від третьої особи.
Паладин Харман миттєво напружився.
Він був віце-капітом найбільшого лицарського ордену, очолюваного найсвятішим імператором - лицарським Орденом святого хреста.
Оскільки він був кимось визнаним навіть святим імператором, Харман мав досить значний вплив. Жалюгідне подвір’я з віддалених територій навіть не наважилися б зустрітися з ним поглядом.
Харман був відповідальний за утримання імперського принца, який любив порушувати порядок тут і там. Заїхавши до монастиря, Паладін змусив його молитися і пити тільки святу воду, щоб він покаявся у своєму домі.
Принц, мабуть, зрозумів, що не можна насміхатися з Хармана. Його покірна поведінка після спроби самогубства лише підтвердила його думки.
Так він думав до цих пір, але....
- Я запитав, як тебе звуть - голос хлопчика був тихим, але важким. Незважаючи на його спокійність, слова віддавалися таким сильним лугом, що в результаті вони запечаталися глибоко в голові Хармана.
Паладин проковтнув суху слину. Його очі задрижали, а все тіло здавалося важким і млявим. Ні, не тільки тіло Ісуса, але й повітря навколо нього стало важчим.
Харман відразу зрозумів причину цього явища. Голос імператорського принца був густо пронизаний божественністю.
« О моя богиня, голос, повний божественності? Як імператор може використовувати духовну промову?
Харман не знав, як відповісти на своє запитання. Тим часом, „приказ" який видав імператорський принц, міцно засів у його вухах.
- Харман. Я Харман Д-Дайан, ваша високість.
Коли він сказав своє ім’я, по його обличчю вже стікалися холодні краплі піта. Через нервовість він навіть злегка зайнявся.
Що тут відбувається?
У похоронній ямі лежав син якогось знатного будинку, а поруч стояла дівчина, яка виглядала дуже схвильованою. І, нарешті, ймовірний зачинювач цього інциденту, принц, стояв прямо перед очима Хармана.
Що тут сталося?
Ні, це...
« Це людина - дійсно онук її величності?»
На ньому була маска, але голос цього чоловіка відповідав голосу принца. Цим чоловіком був Аллен Олфолс. Але аура, яка походить від нього була зовсім іншою...
Вона зовсім відрізнялася від аури « нормального», який був відомий своєю боягузтвою і схильністю зневажати інших.
- У такому випадку, Харман Дайан, покажи нам усім про мій статус.
- ... .
Пронизливі очі принца пильно дивилися на Гармана з-під маски. Вони були непохитні.
Ці очі тримали...
...приказ.
Імператорський наказ, якого ніхто не міг пропустити.
І хоча він був вигнаний з імператорської родини, якось зміг отримати величну і невгамовану ауру, яка могла належати лише імператорській сім'ї.
Харман наче зачарований, він відкрив рот і почав говорити: - Аллен... Олфолс... - Його голос звучав кілька безпорадним. - Сьомий онук... Його Величності святого Імператора.
Під кінець своєї пропозиції паладін більше не міг підтримувати зоровий контакт з імперським принцом і опустив погляд. Однак його відповідь була достатньою, щоб заткнути рот старшому синові сім’ї Хедрон.
Плечі принца злегка покотилися, як ніби він був задоволений відповіддю Хармана.
- Бачиш? Той, кого ти назвав селюкою, насправді є онуком святого імператора!
З цими словами важка атмосфера зникла в одну мить.
Принц присів на коточки і втупився на Гейса, який був приголомшений. Потім він вказав своїм пальцям на приголомшеного хлопця.
- Хтось на зразок тебе назвав мене селюкою? Ой, я щось забув, вірно? Син виродка? Ех, яка жалість, але я - онук імператора! Як ти смієш підняти на мене голос? Може, мені слід поховати всю твою сім'ю, а?
Тепер його тон більше схожий на тонку якогось головоріза, а не дворянина.
Прямо зараз принц виглядав як типовим невиправним сміттям. Але лише кілька секунд тому він був зовсім іншим...
Де той важкий тиск, який видав принц?
На мить Гарману здавалося, що він дивиться на тінь святого імператора — великого героя, який колись вів величезну армію проти короля некромантів.
« Чи це означає, що в його жилах тече кров, навіть мало? » — подумав Харман.
- Це, тобто...
Старший син графа Хедрона, дізнавшись правду, не зміг вимовити жодного речення.
- Отже, ти хочеш, щоб вся твоя сім'я була вирізана під корінь?
- ... .
Очі сина сім’ї Хедрона широко розкрилися. Він прикупив нижню губу.
Він чув, що сьомий внук не мав жодного впливу. Крім того, ходили чутки, що його навіть вигнали з імператорської родини. Тобто, навіть якщо він вирішить підняти шум, він не зможе зашкодити родині графа.
Проте, завжди могло статися щось непередбачене. Оскільки він не міг зазирнути в майбутнє, Гейс швидко прийняв рішення і став обережним.
Він швидко опустив голову і відкрив рот: - Я... Мені справді шкода. Ваша високість, імператорський принц Аллен Олфолс, будь ласка, прийміть смиренні вибачення цього нікчемного сина графа Хедрона, Гейса Гедрин.
- Дуже добре.
Аллен кинув.
Харман також зітхнув з полегшенням, спостерігаючи за цим видовищем. Якби не зникла важка атмосфера, то він би не знав, що б йому довелося зробити.
Старший син Гедрон мав пошкоджені пальці ніг, але з ним усе буде гаразд після отримання першої медичної допомоги. Але ось ...
- Хм? Ти просто хочеш вибачитися переді мною, так? Добре. Я прийму це. А тепер просто умри.
... Це був не кінець...
Солдати і паладдин Хармон кинулися до принца.
https://literna.net/uk/books/620-nekromant-svyatoho-imperatora