Глава 90: [Назва наприкінці]
Ло я був на військовому кораблі.
Після поспішної подорожі корабель прибув до маленького порту на острові Кронуо.
Свисток.
Фігура Ло Я мигнула, мгновень тому він стояв на палубі, а тепер раптово опинився на острові. Його форма злегка розвіюється на вітер.
Позаду Ло Я капітани вели дозорних, які зберігали стрій. Вони всі висадилися на острів.
Після паросток сутички з піратами дозорі не зазнали жодних втрат. Ло я бився в усіх боях.
Вони боялися його, але в той самий час ставилися до нього з повагою.
Вони слідували за Ло Я. Навіть коли вороги були перед ними, вони нічого не боялися. Їхні обличчя були спокійними.
Фігура Ло Я не була великою, але дивлячись на його спину, вони відчували, що ніщо не зможе зупинити їх. Фігура Ло Я заспокоювала їх серце.
"Ви всі повинні діяти, так само як і на тренуваннях, зрозуміли?"
Тихо кажучи, Ло Я продовжував йти вперед, не озираючись.
Раніше, під час своєї місії і на екзамені він завжди боровся один. Він міг використати своє полум'я, щоб стерти всіх перед собою.
Ло Я не потребувала допомоги. Не кажучи вже про цих піратів, навіть якби всі капітани, які прийшли з ним, билися разом проти нього, він не вважав би це боєм.
Свисток.
Голос Ло Я вірш. У наступну секунду він прискорився і швидко зник.
"Так само, як і раніше, почекайте, поки гасне вогонь, перш ніж схопити тих, хто ще живий".
Після того як Ло Я пішов, капітан прийняв команду. Він повернувся і роздав вказівки своїм людям, перш ніж йти вперед.
...
Центральне місто.
Пройшовши декілька міст, Лоя зрештою добралася до центрального міста. Безпорядки повинні були початися тут.
Ло Я хитав головою, продовжую йти далі.
Він боровся з двома сторонами. Це не можна було вважати бій, але все ж краще, ніж нічого.
Але поки Ло я йшов до центрального міста, несподівано в його поле зору з’явився чоловік.
Центральне місто потопало в хаосі. Деякі люди втекли, але там був дуже спокійний чоловік. Ло Я здивувався, побачивши цього чоловіка тут.
Це була дівчинка з чорним волоссям. На ній була шкіряна кепка, яка закривала верхню половину обличчя. І коли вона побачила Ло Я, одягненого в форму дозорового, то зупинилася.
"Ось вже дійсно сюрприз."
Ло я подивився на дівчину і не міг не посміхнуся.
Дозорний?
Дівчина побачила Ло Я і після короткої паузи, не вагаючись ні секунди розвернулась та побігла.
Але Ло Я не став чекати, коли вона ховається на іншій вулиці. Його фігура розмилася як привид, і він несподівано з'явився перед нею. Він притулився до стіни, розглядаючи її з ніг до голови.
Дівчинка дуже напружилася і зупинилася на місці.
Ло я подивився на неї і посміхнувся, потім він сказав: "Ти занадто неспокійна ... Диявольське дитя, Ніко Робін".
Ця чорноволоса дівчина насправді виявилася Ніко Робін.
Почувши, що Ло Я назвав її ім'я, на її чолі виступив холодний піт, але зовні вона все ще зберігала спокій. Вона зробила глибокий вдих і без коливань, не кажучи ні слова, плавно підняла руку до грудей.
"Трейнта Флер..."
На тілі Ло Я виросло чотири пари рук і намагався скрутити йому шию.
Сили цих рук було недостатньо щоб скрутити Ло Я. Його тіло було міцніше сталь.
"Гей, це неприємно. Якщо ти хочеш зікрутити мене, то я не проти."
Ло Я проігнорував руки, які намагалися зламати йому шию і присів.
Коли це в Вест Блю з'явився такий сильний хлопець?
Побачивши це, серце Ніко Робін заповнило холод. Їй не пощастило наткнуться на такого сильного дозорного. Вона не була йому ворогом.
Вона намагалася придумати спосіб втекти звідси. Але зі швидкістю Ло Я і тим як він проігнорував її атаки вона розуміла, що не зможе прихований.
Як їй втекти зараз?
Робін не змогла придумати стратегію, її серце стисалося. З іншого боку вулиці несподівано з'явилося вісімдесят сім - вісім піратів.
Вони втекли вперед, коли помітили Ло Я і Робін.
На відміну від Робіна, Ло Я носив форму Контр-адмірала Морського Варта. Вони зупинилися як вкопані.
"Плохо!"
"Дозорі прийшли."
"Його форма як у тих сильних дозорних."
Дружки тих піратів раптово стиснулися.
"Давайте позбудемося цього хлопця".
Сказав один з них, і всі вони зі зброєю наготові вирішили разом атакувати Ло Я.
Чудовий шанс!
Побачивши це, Робін хотіла втекти.
Але в наступний момент вона зупинилася. Всі пірати застигли на місці і не могли поворухнеться.
Вушах!
Ло я витягнув свій меч, і не сходячи з місця різко махав рукою. Раптом, в кінці вулиці з'явилася 100-метрова тріщина.
І тепер пірати лежали на землі.
Все це сталося в миттю ока.
Побачивши це, лоб Робін покрилася холодним потім. Хоча вона і могла ледве зберігати спокій, приховати змінений вираз їй не вдалося.
Стала сила, яка лякає. Хто цей чоловік?
Тепер Робін відмовилася від ідеї втечі. Бо вона знала, що перед подібною силою ніяких шансів не було.
"Усе ж мене спіймали."
Робін відчувала гірке почуття.
Десять років тому її рідне місто Оара було знищене, бо вони вміли читати заборонені Понеглуфи. Вони також знали історію світового уряду, і щоб приховати це, було вжито виклик п'яти, аби повністю знищити Охару.
Коли їй було вісім, коли Аокіджі не відпустив її, вона б померла того дня.
Потім її, як єдину виживулу з Охара, заклеймили Дитям Диявола, і призначили нагороду в 79 мільйонів білилів. Вона мала лише вісім років. Після цього вона ховалася в підпільному світі, до сьогодні. Здається, вона не може втекти від своєї долі.
Розділ 90: Ніко Робін