Глава 89: Вест Блю
Через деякий час після того, як Лоя пішла на корабель, дозорі прийшли в себе. Хтось нахилився через перила, щоб побачити море пофарбоване синім. Потім він переклав погляд на нерухомого морського короля.
Їхні очі все ще були вражені. І вони несвідомо бормотували.
"Що це за міць..."
"Це сила Контр-адмірала Ло Я?"
Картина того, що сталося, все ще програла в їхньому розумі. А в очах я відчував глибоке благоговіння. Більше вони не дивилися на Ло Я як на молодого і необережного. Тепер вони ним захоплювалися і боялися його.
"Він такий молодий ... але в нього стільки сил. Можливо, він сильніший за нас."
Коли хтось це сказав, голови людей загуділи. Лише через багато років вони змогли оправитися від шоку.
...
Це зіткнення з морським королем було лише випадковим. Більше вони ймовірно не зустрінуть на своєму шляху інших морських королів.
Рідко вони бачили групу морських королів, що прослизнулася далеко. Тоді вони просто обходили їх.
Місце розташування першого підрозділу Вест Блю лежало поблизу входу до Гранд Лайн. І від штаб-квартири до першого підрозділу, безсумнівно було далеко.
Навіть якщо б військовий корабель рухався на повній швидкості, то затрач би багато часу. І вони повинні поповнювати запаси на островах, які проходять.
У Вест - Блю було багато островів.
У цьому світі острови можна розділити за розміром на три категорії. Малі, середні і великі острови.
Завдяки досконалій екосистемі не бракувало води чи їжі. Люди на малих островах збиралися в невеликій громаді і будували село.
А на середні було принаймні декілька міст, і в центрі зазвичай лежало найбільше місто.
Що до великих островів... На них формувалися такі країни, як Алабаста, або Дресс Роза. У таких місцях не розміщувалися сили Морського Варта, щоб уникнути конфліктів.
На середніх островах були невеличкі дивізії дозорних, з командиром у званні Комодора.
Щодо бази, якою керуватиме Ло Я, вона була побудована на маленькому острові.
Весь острів був базою, і під його юрисдикцію потрапляла дюжина сусідніх малих та середніх островів.
Звичайно, у кожному світі існувала цілісна система.
Ло Я в загальних рисах знав про це зі свого минулого життя. І, живучи в цьому світі, він почав все краще розуміти.
Морська Варта контролює всі частини світу.
І єдиним винятком був Гранд Лайн.
На Гранд Лайн, особливо в новому світі, всім заправляли Йонко. Морська Варта знала про них, але вони не хотіли вступати у конфлікт з ними.
Ло був у каюті, тренувався зі своїм мечем і намагався зрозуміти дорогу меча разом з Волом.
Раптом він відкрив очі.
І в той же час у двері постукали.
"Йдіть."
Ло я прибрав меч і випростався.
У наступну секунду до кімнати з рапортом увійшов капітан Морського Варта.
"Накладаю командуючому, ми щойно отримали інформацію, що на острові Кронуо ведуть бій дві сили, одна з них - пірати, а інша - бандити.
Кронуо - це острів середнього розміру."
"Ясно."
Прослухавши промову, Ло Я кивнув з мирним виразом.
По дорозі вони могли отримувати багато інформації про піратів, але оскільки військовий корабель виконував завдання по доставці, то можуть не звертати уваги на пірата.
Але оскільки Ло Я було нудно, коли він отримав цю інформацію, то не почав ігнорувати її і вирішив придушити піратів.
Навіть якщо винагороду за них було від 1 до 10 тисяч, це краще, ніж нічого.
Помітивши склад розуму Ло Я, Капітан зрозумів його думку. Якщо він не сказав, уникати їх, то це означає, що ми просто підабимо їх.
Засьвідивши силу Ло Я, дозорні не боялися йти проти будь-якого пірата. Вони більше не мали жодних сумнівів щодо сили Ло Я.
Ло я наодинці здатний зловити більшість піратів у Вест Блю. Навіть якщо він битиметься один проти десяти, то може перемогти.
Капітан з повагою віддав честь Ло Я, потім розгорнувся, і вийшов з кімнати.
...
Острів Кронуо.
Це був середній за розміром острів. На ньому було близько десяти маленьких містечок і один великий в центрі.
Але тепер над містом здіймався дим, застеляючи небо.
Дві ворожі сили воювали, перетворивши місто на поле бою. Кількість піратів перевищувала тисячу, а на стороні іншої групи було лише кілька чоловік.
Але кілька цих людей були сильнішими за звичайних піратів, через що навколо панувала цілковита безлад.
"Чорт, ми повинні показати цим піратам нашу силу."
"Навіть якщо ми спровокуємо їх лідера, ми повинні вбити їх."
Причина битви була невідома. Тільки можна було побачити людей з обох боків із червоними очима і хотіти погуляти один одного.
На віддаленій вулиці сім-сім піратів оточили дівчину. У всіх на обличчі був злісний вираз.
"Ця жінка теж одна з піратів, викиньтеся від неї."
Викрикнув хтось, а всі інші підняли зброю накинулися на неї.
Однак, коли дівчина стикнулася з піратами, її очі були спокійні і вона підняла обидві руки на рівень грудей.
"Трейнта Флер! ... ДУШЬЄ." (Триця розпущених квітів)
Хрусть!
Раптом пірати, які бігали до неї, виросли пару рук, що скручили їм шиї. Шийні хребці з криштком поламалися, і всі вони впали на землю.
"Ситуація обгострилася, це не добре. Рано чи пізно з'являться дозорні, мені краще піти."
Чорноволоса дівчина виглядала спокійно, і після хвилини роздумів вона зібралася йти.