- Хе-хе, малий, ми нарешті зустріли гідного противника, я впевнений, його енергія душі порівняна з твоєю! - Містер Шутнік був дуже схвильований, очікуючи хороший бій.
На відміну від більшості боїв, які воліли осмислюватися на культивуванні душі, нехтуючи технологіями ЯГ, сила Ван Дуна була ненормальною, хоча у нього було лише близько 100 сол сили душі. І ефект сто сон був смертельним завдяки його майже бездоганному вмленню керувати своєю силою ЯҐ, -талант, який викликав заздрість навіть Містера Шуттника.
Але хоча Шутник був вражений сирим талантом Ван Дуна, він також знав, що цьому хлопцю ще доведеться пройти довгий шлях, щоб наздогнати конкурентів рівня майстра; тому він ухилявся від похвали кожен раз, змушуючи його прагнути до більшого. Він завжди діяв так, ніби не схвалював досягнення Ван Дуна. Нехай це могло образити хлопця, але це був єдиний спосіб донести своє послання, коли Містер Шутнік не міг особисто боротися з Ван Дуном і на практиці вказувати його помилки.
Ван Дун дізнався багато диких і необмежених прийомів у відчайдушних боях з загами, але не слід було забувати про фракціях, чия історія включала в себе столичну практику битв та вдосконалення методів вбивства.
Остра Брітва натягнув посмішку і сказав Ван Дуну:
- Привіт, я і мій друг майстер меча, Безпенний Плейбой, були дуже вражені твоїми виступами.
- Залиш ці люб'язні на потім. Давай просто почнемо. З "Металлом" чи без нього, що вибираєш? - Перейшов відразу до справи Безпенний Плейбой, заткнувши Остру Бритву.
- У мене немає костюма "Металл", а ти сам вирішуй, в одязі ти будеш чи ні...
Безпілотний Плейбой був на секунду приголомшений, а потім розсміявся:
- Бля, а я-то думав, що це я досить божевільний, але несподівано зустрівся ще більш божевільно. Щоб перемогти мене, ти повинен бути не слабшим за наступника Храмовників.
- Послідовник Храмівників? А це що таке? - у замішанні запитав Ван Дун.
Обидва опоненти потискали плечима, дивлячись на Ван Дуна, їм стало ясно, що цей хлопець звичайний боєць, нехай і можливо майстер бою, так як він здається, навіть не підозрював про Послідовників Храмів.
- Не парься, давай просто б'ємося. - Моусю вже набридли порожні розмови, і він хотів швидше почати.
Ван Дуну сподобався його нахальність:
- Гаразд, почнемо.
Емма, Остра Брітва, відступив до кута арени. Тут не було судді, не були засушення окулярів, тільки перемога або поразка.
Як тільки ринг був очищений, Безпечний Плейбою недбало посміхнувся своєму супернику, ніби чекав, що Ван Дун вдарить першим. Ван Дун, здавалося, розумів його наміри, але коли він очікував цього менше всього, ніби безтурботний противник почав діяти першим і напав.
Проте Ван Дун не був захоплений зненацька, він кинувся вперед, відштовхуючи рухи свого опонента.
Після цього було здійснено десятки обмінів кулачними ударами та помахом мечем. Емма спостерігав за кожним рухом двох бійців, приділяючи особливу увагу Ван Дуну, бо він помітив, що сила його душі була принаймні на рівні з Моусю; Його міць ЯГ повинна бути навіть сильнішою. Йому було важко повірити, що хтось з такою великою силою не був одним із Послідовників, не кажучи вже про те, щоб не знати про них.
Хоча Ван Дун виявився гідним суперником, Емма був упевнений, що перемога Моуша — це лише питання часу. Моусю з десяти років практикував таємну тактику храмовників Шести Соннц, і через роки культивування ВМП досягло щонайменше ста сол. Смертоносна сила, якою він володів, ще більше зростала завдяки гострому умі на полі бою. Перемога Моусю була неминуча.
Обидва бої змінились ще п'ятьдесять або близько того ударами, і останній обмін закінчився вибухом, що відкинули обох назад.
- Як же ти крутий, справді відрізняєшся від того непотрібного сміття! - Учителі часто лаяли Моусю за непримиренну лексику, але вона продовжувала виливатися з його рота.
- Ти теж непоганий, бо Ван Дун схопився на ноги і відчув себе вдоволеним знайти такого сильного противника. Цього хлопця не порівняти з комахами, і він також допоміг відновити частину віри Ван Дуна в бойові здібності людей.
Ван Дун не міг знайти жодних ознак слабкості ні в одному з рухів Безпечної Плейбо, оскільки він чудово парував всі його випади. Він ніколи не бився з таким противником, чиї захисні щити і атаки були настільки тісно переплетені один до одного, що кожен рух був бездоганним.
- Я саме збираюся стати серйозним.
- Я теж.
Моусю почав повільно скеровувати свою силу душі в меч. Побачивши це, Емма тремтів по своєму тілу. Очевидно, Моусю вирішив закінчити цей бій. Нехай це не буде коронним ударом храмівників, але і звичайним він не стане точно. Для більшості людей, щоб побачити коронні прийоми храмових храмів, це була велика вдача.
Меч накопичував енергію. Аура, яка походить від Моуса, змінилася. Коли Моусю почав атакувати, Емма помітив, що він використав мистецтво меча в академії Зоряного Неба і хоча не був студентом цієї академії, для нього нічого не стояло вивчити їх прийоми.
Ван Дун відразу відчув тиск від атак, кожен рух швидко йшов за іншим і з кожним рухом атаки та захист були в нестримному ритмі, що зробило зустрічні дії ванна Дуна неефективними. Можна було здогадатися, чому він обрав саме цю техніку мечем.
Під безперервним градом ударів Ван Дун відчув, що його простір для маневрування різко скоротився, як якби він заплутався в павутині атак. Незважаючи на численні битви з загами, Ван Дун все ще не мав бойового досвіду проти людей в порівнянні від Моуса. Боротьба з комахами була дуже різною, бо коли ти звикав до неї, то навіть загони були більш розвинені.
Після всього лише дюжини розкольних і режучих ударів Ван Дун почали втрачати ґрунт під ногами, це розчарувало Емма, який сподівався, що Ван Дюн протягне довше. З іншого боку, це також продемонструвало жахливу силу наступників Храмовників.
Неструктурована атака Ван Дуна виявилася неефективною проти заплутаної мережі ударів Моусю, але ван Дюн не відчував розчарування, натомість він почувався поновленим.
Перших дві битви були надто легкими, врешті-решт звичайні студенти не були рівну загартованою боєм Ван Дуну, але Моусю відрізнявся тим, що мав невеликий привілей перед ним з точки зору сили і досвіду.
Містер Шутник посміхався, нарешті побачивши ще один спосіб ухилитися від похвали Ван Дуна. Сила Ван Дуна була ще далеко від адекватної, щоб підвезти його до храму Бога Війни; йому довелося більше напружувати його, не даючи перепочинку.
Але пан Шутнік не помітив, що рот Ван Дуна зовсім трохи почути, але вигнувся в усмішку, оскільки він і сам відчував збудження, занурившись у планування атаки та захист.
Ван Дун побачив, що меч ворога був повний недоліками, якими міг би скористатися, але він розкушував улови свого опонента. Це була приманка і в разі якщо він на неї потрапить, його відразу ж розоряться.
Раптом губи Моусю створили холодну посмішку, і настав час на смертельний удар.
Перед Ван Дуном раптово спалахнула вихор світла, крізь який гострий кінець меча рвався до його серця з блискавичною швидкістю. Судячи з швидкості і імпульсу, він легко проникне в тіло Ван Дуна.
Але Ван Дун, який раніше був змушений оборонятися, раптом підійшов до Моуса і знову хотів зловити меч голою рукою. Якщо так, то Ван Дуну може дорого заплатити за недооцінення сили ворога. Моусю не був таким же новим, як ті двоє новонавернених.
Крім того, якщо вона дозволить Ван Дуну захопити свій меч, то буде вічно зневажати своїх прибічників храму.