Том 2, розділ 6 — Примарний Мишонок » Бебебола (чість друга)
Маленький Примарний Мишонок раніше бачив, як Лінлій ходив на полювання на зайців у гори, але цього разу він не прямував до гір. Він йшов у зовсім іншому напрямку, подорожуючи по дорозі. Маленький Примарний Мишок відразу запаникував.
"Писку, писк!"
Маленький Примарний Мишонок раптом кинувся в сторону Лінлей.
Як тільки Лінлей зібрався зробити черговий крок, він раптом відчув, що його ноги були кимось схоплені ззаду. Опустивши голову вниз, він побачив, що це був маленький Примарний Мишонок. Він стояв на задніх лапах, а його дві передні лапки щільно обхопили ногу Лінлей. Він дивився на Лінлей двома тремтячими, жалібними очима, як ніби він от-ось заплатить.
"Е-е, що маленький Примарний Мишонок тут робить?"
Стоячи поряд з ними, Гіллман повернув голову в бік Лінлей. Побачивши маленького Примарного Мишонка, він був шокований: « Дитинство! Чи є він видом Камнеподібної Криси?»
Хіллман не дуже багато знав про різні типи магічних звірів, але він знав, що колись була величезна армія, яка була поглинена Камневидними Крисами, так що більшість солдатів знали і боялися чарівних тварин типу щурів.
- Гіллман відразу кинувся до нього. Лінлей встиг побачити тільки розмиту пляму, а наступного разу Хіллман опинився прямо біля маленького Примарного Мишонка.
Але маленький Примарний Мишонок виявилася швидше і в мить ока опинилася вже на плечі Лінлей.
« Дядя Хіллмен, зачекайте! » — почав відреагувати Лінлей.
Гіллман був вражений.
« Дядя Гіллмен, це тварина, яка я годував і виховувала на задньому дворі. - Поспішно сказав Лінлей. - Маленький Примарний Мишонок, чи не так?»
Маленький Примарний Мишонок, здавалося, розумів всі слова Лінлей і його маленька голова закивала.
Гіллман, який був добре освіченим, подивився на Лінлі: « Лінлей, ти кажеш, що займався вихованням... Виховання магічної звірини?»
« Дядя Хіллман, почекайте секунду. Дозвольте йому пояснити, щоб він повернувся додому, - Лінлей обхопив маленького Примарного Мишка своїми руками і сказав. - Маленький Примарний Мишонок, я збираюся піти з дядьком Хіллман до столиці. Ти не можеш поїхати до столиці. Зрозуміло?».
Маленький Примарний Мишон просто дивилася на Лінлів з жалобними сумними очима, як ніби він ось-ось заплаче.
Лінлей поклав маленького Примарного Мишанка на землю, а потім махав рукою в його бік ніби кажучи: « Ворушайся.
Потім він вказав на дорогу: « Я йду цією дорогою. До столиці.
Після того, як він ще раз махнув рукою в сторону садиби клану Барух, Лінллей продовжував йти вперед.
« Писк. Піск!», маленький Примарний Мишонок стояв, спостерігаючи за тим, що йде Лінлей.
« Дядя Хіллман, ходімо. Хе-хе, маленький Примарний Мишок розумний. Він знає, що я говорю" - Лінлей звернувся до Гіллмана. Гіллман, який з подивом спостерігав за цим видовищем, трохи посміявся і продовжив йти вперед з Лінлією.
Побачивши, як Лінлі та Хіллман поступово зникають, маленький Примарний Мишок нерухомо сидів на попередньому місці.
"Писк, письк..."
Маленький Примарний Мишоняк раптом видавив дуже гучні писки, а потім перетворився на чорну розмиту пляму, пересуваючись по 20 — 30 метрів за один рух. Його швидкість здавалася шокованою, власне, як і маневрність. Лінлей і Хіллман розмовляли під час прогулянки по дорозі, але Гіллмен раптом відчув, що щось швидке наганяє їх ззаду і не міг не обернутися.
"В'юх~!"
Гіллмана не мала достатньо часу, щоб зреагувати. Ця пляма раптово приземлилася поруч з ногою Лінлей і в той же момент укусило його праву ногу.
"Аучь!" - відчувши раптовий, гострий біль, Лінлей відразу підскочив у повітря.
Він подивився вниз і побачив, що винуватцем події був маленький Примарний Мишонок. У даний момент, маленький Примарний Мишонок дивився вгору на Лінлі своїми жалобними, сумними очима. Лінлей потер свою ногу і помітив кровотечу в місці укусу. Він не міг розстроїтися. Але побачивши, як було сумно маленькому Примарному Мишонку, він не став сердитися на нього.
— Линле, ти в порядку? - запитав Гілман.
« Я в порядку» - посміхнувся Лінлей.
Раптово...
Густий, щільний чорний світло почав виходити від тіла маленького Примарного Мишонка. Крапля свіжої крові раптово вилетіла з кутка його рота. Ця крапля крові містила в собі кров обох, Лінлей та маленького Примарного Мишника. Коли вилетіла кров раптово почала химерно трансформуватися в два сусідні один навпроти одного чорні трикутники, з якими густого чорного світла почало збиратисяся, утворюючи дивне магічну освіту, що містила темну аура.
Лінлей та Гіллман були приголомшені.
« Це... Це відбувається насправді?» - у серці Лінлей виникла дика здогадка.
Зсередини Перстень дракона, що звивається, раптом вилетів Дерінг Коуарт. Його біла борода пурхала в повітрі і веселим тоном він сказав: « Лентлей, маленький Примарний Мишонок створює союз рівних".
« Це справді союз рівних? » - серце Лінлей стискалося. Хоча він здогадався про це раніше, він все ще відчував себе приголомшеним і схвильований.
Дивне чорне магічне навчання раптом розділилося на дві частини, тепер було три трикутники, один відділений трикутник полетів до тіла Лінлей, а інший до тіло маленького Примарного Мишника. Побачивши це, Гіллман був шокований і водночас наляканий.
- Гіллман почав боятися Лінллей.
« Я в порядке. Я відчуваю себе чудово!», - Лінлей міг відчувати його дух і дух маленького Примарного Мишонка переплітаються.
Стоячи на тихій дорозі, яка вела з міста Вушан, Лінллей і маленький Примарний Мишенок дивилися один на одного вступаючи у перший ментальний зв’язок.
« Маленький Примарний Мишонок, як тебе звати?» - Лінвей подумки запитав його.
Маленький Примарний Мишонок відповів трохи схвильовано: « Беі... Беі..."
Лінлей уважно дивився на маленького Примарного Мишника.
« Що маленький Примарний Мишенок говорить? » — не дуже розумів Лінвей.
Поблизу в повітрі ширяла біла борода... Дерінг Коворт, який був поряд з ним, сказав: « Лінлей, цей крихітний Примарний Мишеня ще немовля. Він ще не може сформувати точні звуки. Навіть коли він вступає у ментальний зв'язок з тобою, поки він зможе спілкуватися досить нецікаво."
Через їхній духовний зв'язок Лінлей відчував хвилювання маленького Примарного Мишонка, але він просто не міг говорити.
« Добре. Ти кажеш, "Беілі..." “Беілі..." Тоді я буду називати тебе “Бебе". Як тобі це? дивлячись на маленького Примарного Мишонка.
Маленький Примарний Мишенок, здавалося, щось обдумувала якийсь час, а потім радісно закивала.
"Бебе" - так широко посміхався, що його обличчя ось-ось розколюється навпіл.
"Писк, письк" - маленький Примарний Мишонок відразу ж почала радісно стрибати вгору і вниз.
"Бебе!"
Писк, письк.
"Бебе!"
Писк, письк.
....
Восьмирічна дитина і крихітний Примарний Мишок із захопленням кричали.
„Лінлей, це... Що... Що це таке?» - тільки тепер Хілман оправився від знецінення.
Його очі не вірили в це, а закололися від шоку: « Лоінлей, що таке чорна магічна освіта? Що тільки що сталося? Ти в порядку?»
Гіллман чув, що в арсеналі магії елементів темряви було багато проклять і складних злих чар.
Чи може бути, що Лінлей тільки що був проклятий?
Гіллман, який міг лише здогадуватись про магію, не міг нічим допомогти, але був шокований і наляканий.
"Ха-ха, я в порядку. Це просто Бебе тепер став моїм магічним звіром. - Лінлей був надзвичайно щасливий. - Давай, Бебе, стрибай мені на плече". Відразу ж, маленький Примарний Мишонок виспустив щасливий вереск, поспішивши присісти на плече Лінлей.
« Ти... Приручив його?», - був приголомшений Хілман.
Хіллман був досвідченою людиною і, звичайно ж, знав, що приручення магічної звірини було надзвичайно складним процесом... Дуже важке завдання. Незважаючи на це, то чи ж новонавернений дійсно підкорив чарівного звіра?
Гіллман почувався зовсім збентеженим: « Ти... Ты... У тебе ж немає сука поневолення душі, тоді як... як ти?»
« Досить, дядьку Гілман. - Лінлэй хохотал. - Давайте поспішати, у нас як і раніше довгий шлях, нам важливо встигнути вчасно. Столиця все ще дуже далеко." З цими словами Лінлей потягнув Гілмана за руку. Не даючи йому сказати ні слова, вони продовжили свій шлях до столиці.
Маленький Примарний Мишонок Бебе щасливо сидів і їв на плечі Лінлей.
Під супроводом їхніх писків, Лінлэй, Гіллман і Примарний Мишонок зникли десь далеко.
Р.S. Група перекладу Новелли https://vk.com/public123098211, всім кому сподобався переклад і історія, підписані, ставмо лайки, нарадою друзям не соромимося!