Том 1, розділ 12 — Воля Великого (щасливість перша)
Тільки після того, як він відбув чарівну звірину сьомого розряду - Моленіносного дракона, і його таємничого вершника мага; Хогг заспокоївся.
Хогг негайно розвернувся до свого управителя: « Дядя Хірі, відразу зробіть розпорядок, щоб люди переплавили золото з попелу. Все, що сталося, було досить дивним. Без сумніву, мертві були багатими. Сподіваюся, ми знайдемо достатньо золота, щоб компенсувати завдані збитки."
Хогг оглянувся, щоб побачити, як багато будинків було рознесено в щіпки.
- Хірі кивнув.
« Хиллман, - звернувся до нього Хог. Посміхаючись, він запитав. - Що ти думаєш?»
Гіллман також кивнув: « Я був у великому жахі. Коли я побачив, яких вони рангів, то зрозумів, що Вушана не мала жодної можливості чинити опір. Якщо хтось такий високий, лише за своєю примхою вирішив би зруйнувати місто, сумніваюся, що хто-небудь насміився б йому перелічити."
Маги мали високий соціальний вплив.
Зазвичай навіть простий маг займав таке саме становище, як і палац.
Маг восьмого розряду? Навіть у присутності короля він не був зобов’язаний ставати навколішки і виявляти свою пошану. Він міг просто продовжити займатися своїми справами. З цього всього можна зробити висновок про те, чому той маг так себе поводився.
« Це дійсно так. Сьогодні ми повинні святкувати, що ніхто з жителів нашого містечка не загинув." - вимочив Хоґ і засміявся.
« Беззаперечним... Це варто відсвяткувати." - Гіллман утвердився і теж засміявся.
«Хиллман, візьми кількох людей, щоб допомогти Діде Хірі. Після того, як закінчите, розв'яжете питання з тими, хто залишився без житла." - наказав Гоґ.
« Так, лорд Хогг», - Хіллман погодився.
Хоґ уважно подивився за спину Гіллмана і з підозрою запитав: « Може, так? Куди пішов Лінллей? Він був тут лише хвилину тому".
« Без поняття. Я не бачив." - Гіллман негативно похитав головою.
« Мій пане, молодий майстер Лінлей пішов додому, — відповів Хірі. - Коли він залишав це місце, здається, він був приголомшений. Я не можу уявити, про що він думав".
Хогг глибоко кивнув.
....
Що було в садибі клана Барух у збитці, так це кімнат. За часів колишньої слави цього клана тут жили сотні людей. Але зараз, навіть у восьмилітнього Лінлі тут були свої апартаменти.
У спальні Лінлей.
Він сидів на ліжку підігрівши коліна і насмілившись лоб роздумував.
Знову і знову жахлива картина » (Танца Огнених Змія 5.) з’явилася перед його очима. Сім цих величезних пемнових змій і те, що вони зробили, прокручувалися в його розумі вже багато разів, не звертаючи уваги й епізод із перетворенням воїнів на попіл.
"Маги такі сильні".
Лінлей відчув, як його серце закликає: « Хочу я член драконячої Крові Воїна. Той факт, що володарі Драконячої Крові абсолютно нездатний використовувати звичайні способи розвитку своєї бойової Ці буде означати, ніби мені не досягти максимуму здібностей. Цікаво, чи можу я замість цього стати магом".
Раптом, Лінлей охопило бажання стати магом.
« Той дракон був грізний. Чи матиму у мене такий же...".
Він почав нагадувати всі видимі можливості дракона.
Його гострий, схожий на батіг, хвіст і без труднощів спускався з камінням та будинками. А величезне тіло нагадувало великі облоги, які армія могла б використовувати на полі бою. З огляду на його величезну вагу і розмір, дракон міг стати справжнім серйозним противником.
« Здирливі звірі... Цікаво, як їх можна захопити." - Лінлей теж хотів мати власного магічного звіра.
Хоч би як там було, він не міг заснути. Коли він повернувся, то знову перекинувся. Розум його був наповнений думками про Молеченосного Дракона і « Тенце Огнених Змей 6, створеного тим таємничим магом.
« Лоіне, що сталося? » — запитав знайомий голос.
Лінлей встав на ноги. Піднявши голову, він побачив його батька. На обличчі Хоґґа, який спостерігав за Лінлією, з’явилася усмішка.
« Батько, - шанобливо сказав Лінлей. Раптом він почувався збентеженим. - Чому тато посміхається? Що це означає?»
Хогг був надзвичайно строгим з Лінлэй і рідко посміхався йому. Його вираз обличчя змусило сина здивуватися.
« Не погано, не дуже добре поглянувши на Лінлей, гордо сказав Хогг і продовжив. - Ти дійсно потомок нашого клана Воїнів Драконячої Крові. Ти володієш нашими найкращими рисами. Це було б смішно, якби потомок нашого клана був наляканий смертю, кров'ю або різаниною."
Лінлей відразу зрозумів значення сказаного. Його батько був щасливий, що син не злякався виду дракона, який пожирав Люка.
Здивований Лінлей запитав: « Батьку, ти все бачив? »
« Дракон викликав таке збудження. Як я міг не помітити? Як тільки він з'явився у Вушані, я вийшов назовні і знаходився недалеко від того загону. І бачив вираз твого обличчя і Гіллмана, - кивнув Хоґ.
Лінлей посміхнувся.
У той час він нічого не відчував, окрім паніки та спраги крові. Пізніше він замислився, чи це викликано Драконячою кров’ю, яка тече в його жилах.
Хоґс засміявся: « Лоіно, що відбувається сьогодні так сильно, як ти забув про вечерю? »
- на обличчі Лінлей було невпевнено.
"Урання" - в цей момент живіт Лінлей видав звук, що означав згоду. Тільки тепер він зрозумів, що вечірні тренування ще не почалися.
Так чи інакше, зараз дійсно був час вечері.
Однак голова Лінлей все ще була зайнята думками про дракона і закляття “Танце Огнених Змій".
« Батьку, я хотів би дізнатися, чи може член Клуна Воїнів Драконячої Крові стати магом?», - у замішанні він стискав простирадла і з тяжкою працею дивився на батька.
Хогг був вражений, але в наступний момент до нього прийшло усвідомлення. Схоже, його дитина тепер хоче стати магом.
- Хоґ кинув.
Лінлей не міг приховати радість, яка осяяла його обличчя.
Хогг змахнув рукою закликаючи Лінлей до спокою, перед тим як сказати: « Лінлей, наш прапор Воїн Драконячої Крові були магі. Але їх було лише двоє. Лінвей, ти маєш розуміти, що маг є найважливішою річчю для тебе — “природний талант..." Зазвичай, тільки одна людина має десять тисяч здібностей для встановлення магом. Кожен десятитисячний! Шанс дійсно дуже малий. Тому, буде краще, якщо ти не будеш дуже на це надіятись."
Лінлей тряхнув головою.
« Батьку, поки є навіть мала надія, я буду тренуватися" - урочисто сказав Лінлей.
Хогг подивився на серйозний вираз обличчя його восьмирічного хлопчика. Хоч би як там було, така серйозна дитина вважалася забавою.
Але Хогг не сміявся.
Він подумав: « Лінлей, щороку після осені проводиться збір у королівській столиці Феенлай. Так само робляться аналізи для виготовлення магів. Якщо ти дійсно хочеш, то можеш поїхати туди і спробувати здати іспит".
« Наприкінці осені? Хіба до цього моменту залишилося не півроку?" - очі Лінлей блищили від хвилювання.