Том 1, розділ 11 — Танець Огнених Змій (почасть друга)
Сім вогняних змій летіли на надзвичайній швидкості. Хоч би куди вони попадали, кам’яні будинки поблизу загорялися. Полум’я простягалося до самого неба і створювало жахливу картину. Мешканці міста Вушан, які давно втікали і сховалися, відчували біль та горе.
Перед сім’єю велетенські змії, які мали полум’я, були наче іграшковий будиночок. Вони з легкістю руйнували будинки, і вогонь піднімався до неба.
"Бегите!" - промінь більше ні на що не звертав уваги. Вона негайно попрямувала свого Грифона до більш високої точки.
Відстань, на якій маг був здатний керувати зміями була не безмежною. Якщо пролітане світло та собака зможуть продовжити подорож, то вони стануть у безпеці.
"В'юх--"
Дві змії оточили дівчат магів і Вампірського Залізного Бика. У цей момент почувся звук потріскиння, що говорило про початок гірського горя тіла. Лінлей здалося, що він відчув запах горіння волосся.
« Старший брат Керрі! Врятуй нас!" - почувся нещасний крик дівчини, повний болю з середини кільця вогню.
«Фир. Фыр."
Очі Вампірського Залізного Бика були жахливіше червоними, і кожен м'яз його тіла не зупинявся тремтячи. У гніві він постійно ревів, бажаючи завдати удару в відповідь, але на жаль, змії були занадто сильні.
"Луїза!" - рудоволосий воїн розлючено звивав, а його голос був сповнений горя.
Невдовзі після цього всі троє нещасних перетворилися на попіл. Навіть на крик не залишилося часу для рижоволосого воїна. Він та інші два воїни мали боротися з величезним вогненним змієм. Перед величезним, палаючим вогнем, тілом змії, вони вважали себе нічим іншим як дітьми, нездатними до найменшого опору.
Хоч у них і вистачало сил, щоб розбити камінь одним ударом, але що з того? Що робити, коли вони були затиснуті величезними зміями?
« Ахах!» - оточені вогняними зміями, троє воїнів не могли чинити опору, дозволивши вирватися своїм болісним криком.
Коли вони кричали, їх бойове Ці зникало поки не зникло повністю. Знову почувся звук палаючого тіла. М’язи на обличчях воїнів смикалися, а їхні очі розширилися. Волосся на їхніх тілах були в мить ока напрочити спалені, а слідом за цим їх шкіра, плоть і кістки. Ніщо не могло протистояти жахаючій високій температурі вогняних змій.
Миттєво три могутніх воїнів точно перетворилися ні в що інше, як у попіл.
«Фух... Фуф..."
Дихання лучниці було переривчастим, але зрештою їй вдалося подолати потрібну відстань від вогненного змія, щоб бути в безпеці.
« Любий... Луиза... Старший брат Керрі... Я помщусь за всіх вас. Без сумніву, вона з жалем кричала, а потім знову попрямувала свого Грифона вгору.
"ЗЗЗАТ!"
Дуже товста блискавка, яка вдарила з ясного безхмарного неба, потрапила точно у неготову до цього променя. Все її тіло перетворилося на чорну сажу, як і Грифон. Вони впали з неба, вдарявшись об кам’яну мостів і пролітаючи через дерев'яний дах будинку.
« Хочете втекти? Хмф" - таємничий маг видав смішок.
На відстані понад сто метрів у Гіллмані було важко ковтнути, його серце перелякалося: « Він не просто восьмої ранги... він - чарівник подвійного елемента!"
....
« Це було заклинання заклику - Танець Огнених Змей?», - Лінвей все ще стояв, сповнений благоговійного страху.
Вид цих величезних змій і те, наскільки адекватними вони виглядали, потрясли Лінлей так як ніколи раніше. Кожна з них була такою ж жахливою як Моленіносний Дракон. Усі сім разом? Вони представляли себе лише апокаліпсис. Навіть кам’яні будинки були зруйновані вогнем.
Миттєво чотири могутніх воїнів, два чарівники і лучниця, разом зі своїми дикими звірами були знищені, за виключенням, можливо тільки Грифона.
Сім вогняних змій вже зникли, але Ліндей все ще відчував жахливу і потрясаючу землю силою, яка виходила від них. Місце бою було зруйноване, на ньому не залишилося нічого крім уламків. Від них як і раніше йшов жар, ніби кажучи про те, що вони перенесли.
« Прийди... Дивовижно."
Дихання Лінлей почало поволі приходити в норму. У його голові пропливали зображення вогняних змій і те, що вони зробили з цим місцем.
На фоні їхнього тіла навіть блискавка - дракона вже не виглядала такою сильною.
Пристебний погляд Лінлей звернувся до таємничого мага позаду Моленіносного Дракона. Він виглядав набагато молодшим і слабшим.
«Тоді... Тоді, чи дійсно він був тим, хто створив це заклинання? Людина, яка була менше дядька Хілмана і справді міг зробити таке?
Серце Лінлі несподівано заповнилося страхом, коли він дивився на віддалену фігуру.
« Це... Це той, хто називається магом? - вперше поняття про нього ясно відобразилося в пам'яті Лінлей.
У той же час...
Раптом Лінлей почав прагнути стати такою ж могутньою, як і він.
« Якщо одного разу я теж буду здатний до таких сильних атак...», - фантазуючи про це, Лінллей відчував, як кров закинула в його жилах. Він дуже хвилювався.
Прямо в той момент... Лінлей зрозумів, яким шляхом він піде далі.
Досягнути вершини, можливої сили.
« Батьку!», - Лінвей побачив свого батька Хоґґа. Побачивши, що Вушан тільки - но переніс таку катастрофу, він став на руїнах і його головою.
- Хогг подивився на Лінлей, сказавши це одним лише поглядом.
Хогг повернувся до мага з тугою в душі: « Він - чарівник восьмого рангу. І маг подвійного елемента! Можливо, у всьому королівстві Фенлай є лише кілька людей, більш могутніх, ніж він. Хтось, схожий на нього, приїхав у наше маленьке містечко...».
Єдиною метою Хоґґа було, щоб таємничий маг поїхав якомога швидше і дозволив містку Вушан повернутися до його спокійного життя.
Маг раптово зістрибнув вниз з дракона, подолавши цю відстань всього одним стрибком.
Ковчег розлетівся руками і обнажив майже прозорий, фіолетовий кристал. В один рух руки він витримав Примарний Алмаз д'Беро.
"Ха-ха, Примарний Алмаз д'Беро. Я шукав тебе десять років. Хто б міг подумати, що коли я випадково заходжу до цього містечка, то знайду тебе? Ха-ха... Ейман, тепер, коли у мене є цей Примарний Алмаз, я хочу подивитися, як ти будеш чинити опір мені наступного разу. Ха-ха...», маг почав жахаюче сміятися.
Хоґ та інші мешканці міста просто здалека спостерігали за ним, боячись сили цього могутнього чоловіка.
"Горонок Вушан, а... хто керує ним?" - раптово запитав маг.
« Батько...», - Лінлей був приголомшений.
Тут у Хогга не було вибору, крім як випрямити спину і виступити вперед. Він шанобливо сказав: « Могущий маг, я - глава містечка Вушан".
"О, - обличчя таємничого мага було все ще закрито його фіолетовим вібранням, перешкоджаючи тому, щоб хтось міг роздивитися його. Він безшумно сказав. - Твій город поніс сьогодні деяку шкоду. Я знищив цей невеликий хоробрий загін. З їхніх тіл, безсумнівно, буде зібрано гарну суму золотих монет. Золоті монети, звичайно ж, були розплавлені і повторно виковані моїми вогняними зміями, але вони все ще коштують грошей. Просто вважайте їх моєю компенсацією вашому містишку".
Чула слова таємничого мага, Хог відчув полегшення.
Цей маг, ймовірно, не продовжив би зараз вбивати, як божевільний.
« Я, Хогге, від імені всього міста Вушан, хотів би подякувати Вам за вашу доброту, шановний чарівник."
Таємничий маг злегка кивнув, потім повернувся і пішов до дракона. Той відразу став навколішки передньою лапою. Маг ступив на лапу дракона, зробив два кроки і застрибнув на його спину.
"Фр" - дракон ліниво фиркнув, дві струмені білого диму вистрілили з його ніздрів.
Коли дракон почав рухатися, його важкі кроки затрясли землю. Спостерігаючи, як незнайомий маг і його величезний дракон залишають їхнє містечко, жителі нарешті відчули спокій.