Через кілька днів.
Я переодягнувся в уніформу, доставлену мені сова і пішов до Академії володарі демонів Дельзолейд.
Сьогодні в мене перший навчальний день. Під головними ворітьми проходило багато учнів, і вони йшли один за одним на територію школи. Дивлячись на них, можна було побачити дві форми уніформи.
Я був одягнений в білу уніформу, але були і ті, хто носив чорну. На перший погляд середина була на стать. Не схоже, щоб колір поділяв рік навчання.
Крім того, на піктограмі навчального закладу були вишиті мітки різних видів.
Мій значок був у формі хреста. Окрім цієї, були трикутники, чотирикутники, пентаграми і гексамали. І поки що я ні у кого не бачив піктограми в формі хреста, як у мене.
Та і до речі в чому справа? Я відчуваю в їхніх поглядах щось таємниче.
Здається, що майже всі хто помічав мене дивилися в мою сторону з цікавістю.
Такого не було під час вступного екзамену, хоча й немає сенсу вантажити себе на цю тему. Якщо щось і сталося, то я дізнаюся про це все скоро.
Коли я зайшов у шкільне подвір’я, то побачив там велику дошку оголошень. У ній було показано розділення першокурсників по класах.
Моє ім'я - Анос Волдіґод, було вказано в колонці другого класу. Прізвище моїх батьків — Райзео, але якщо ви живете в Ділгейді, то можете подати заяву про демонське ім'я, ну і я вибрав Волдигод. Тому мої батьки називали себе Волдіґодами.
Переконаючись, що аудиторія другого класу знаходиться у другому тренувальному приміщенні, я піднявся по сходах і пішов до аудиторії, будучи добре обізнаним з замком.
Відчинивши двері, я зайшов у друге тренірове приміщення. У ньому рядами були розставлені стільці та парти. Учні, що знаходилися всередині одночасно подивилися на мене.
Хм. І все-таки мені здається, що я привертаю увагу.
Але відтепер, ми всі будемо проводити час в одному класі. Я до такого не звик, але я чув, що найважливіше - це перше вітання. Спершу треба справити враження привітного хлопця.
Усміхнувшись у все обличчя, і зробивши голос настільки приємним наскільки взагалі можливо, я сказав:
- Друзі мої, всім доброго ранку! Цим класом правити буду я! Всі, хто не підкориться - смерть!
Хм. Ну якось так.
Чому-то повисла моторошна атмосфера, невже мій голос був недостатньо приємним?
Я єдиний, хто хоч трохи підбадьорився першим відвідином школи?
Серед усіх, хто витріщився на мене, був один чоловік, який не боявся і відверто дивився. Він мав на увазі Мішу, дівчинку з платиновим волоссям у білій формі.
Я підійшов до її сидіння.
- Привіт.
Почувши моє вітання, Міша повернула до мене свій холодний погляд.
- Доброго ранку.
- Я присяду поруч?
- Угу.
Я відсунув стілець і сів поруч з Мішою. Тому я вирішив запитати, використовуючи нагоду.
- Як тобі мій жарт?
Міша задумливо нахилила голову.
- ...Шутка?
- Про те, що: « Всіх тих хто не покориться — смерть! »
Звичайно я і не думав робити це серйозно. У міфічній ері цей жарт мав великий успіх. Мої підпорядковані часто говорили про неї: « Моя забавка.
- Думаю тебе неправильно зрозуміли.
Блін, так і знав. У цій ері все інакше.
Я ще на початковому іспиті вирішив бути більш охайним з жартами, але все ж випадково сконтактувався.
- Думаєш варто було трохи ближче познайомитися з класом перш ніж давати собі волю?
- Угу...
Але я й досі відчуваю на собі такий погляд.
- Мені й раніше здавалося, що на мене п'ють. Ти знаєш, що відбувається?
- Ходить слух.
- Про мене? Ну і що за слух?
- Ти не злишся?
- А з боку так здається? Та і з чого б мені сердитися?
- ...Слухи про цю мітку.
Міша показала на мій значок академії.
- Вона показує результати вимірювання магічної сили і оцінки придатності.
- Ох, ось воно як. Ну і як вона влаштована?
- Чим більше багатокутників і вершин зірок, тим краще.
Чотирикутник кращий за трикутник, а пентаграму краще чотирикулярна тому що кращі результати вимірювання магічної сили і оцінки придатності.
- У моєї піктограми академії немає навіть вершин зірок, це просто хрест.
Це не трикутник і не чотирикутник.
- В Академії володарі демонів такий мітка вперше. Це клеймо...
Клайно? Хм. Воно означає щось погане?
- І що воно означає?
— Непригідний, — сказала Міша байдужим тоном. — Академія володаря демонів є академією, яка навчає правителя демонів наступного покоління. Лише демони, які належать до родини володарів, можуть приймати рішення.
До навчальних днів я був вільний і дізнався все заздалегідь, але лише один записую батьків як « Володар демонів». Усі інші люди писали: « Повелитель Демони»[1]. А ще те, що демони належать до роду володарів демонів, які успадкували кров наших прабатьків.
- До цих пір ніхто з роду володарів демонів не вважався непридатним на його місце. Анос, ти перший непридатний, — вона на мить зупинилася, а потім продовжувала говорити - ось тому і пішов слух.
Хм. Не знаю як визначити придатність правителя демонів, але принаймні тому, що вони заклеїли непридатним правдивим прабатькам, можна сказати лише, ніби їхній аналітичний метод неправильний.
Я думав, якщо я прийду в академію, то вони з власної волі помітять мене, але здається якимось чином виявилося, що демони цієї епохи деградували куди більше ніж я вважав.
- Я ще можу зрозуміти, що моя магічна сила занадто велика і її не можна виміряти, але на оцінці придатності я повинен був отримати найвищий бал.
- ...Ти впевнений в собі?
– Да.
Адже, "Назвіть ім'я прабатька".
Я навіть випадково не міг помилитися.
Ні, стоп.
- Слухай, Миша. Можеш сказати ім'я прабатька?
Зберігаючи свій порожній вираз обличчя, Міша моргнула очима.
- Через благоговіння перед ним, ми не повинні вимовляти ім'я прабатька.
- Як мене звати?
– Анош? - З сумнівом у голосі, задумливо нахиливши голову, сказала Міша.
- А повне ім'я?
- Анош Волдіґод.
Все ясно.
- Можеш трохи підсобити?
Я поклав руку на голову Міші.
Вона не була особливо проти, але подивився на мене з якоюсь загадкою у погляді.
- Що відбувається?
- Подумай про ім'я прабатька.
- Угу...
Наступного разу я прочитав думки Міші.
Почалася назва:
— Тиран-Владика Демонов Авос Ділхевія -
- ...Це ще хто такий?.
- Щось не так?
- Це ім'я неправильне.
Миша негативна похитала головою праворуч-ліво.
- ...Оно правильне. Усі демони добре знають його ім’я...
- Вам не можна вимовляти ім'я прабатька з благоговіння перед ним, так?
Миша кивнула.
- Зрозуміло.
Загалом, здається, що ніхто не говорив ім'я прабатька через страх перед ним, за 2000 років до сьогоднішнього дня воно було повністю згаджене і наступні покоління передавали некоректну назву. До чого ж ідіотська історія виходить.
Хоча Ліорг міг сказати, що магія є небезпечною для життя. А небезпечна вона є через те, що я джерело, але вони помиляються навіть в моєму ім'я.
Зрештою, навіть якщо ім’я є в такому стані, то всі правильні відповіді на запитання батьків щодо придатності особи насправді неправильні.
Мабуть, коли я був у стані осяятись за допомогою "Джіо Ґрейз", ніхто з демонів не загинув, просто не дійшов до них.
А якщо так, то куди пропали мої підчинені? Стерли спогади і переродилися? Чи, може, вони втратили пам’ять під час реінкарнації? Але минуло вже 2000 років. Все могло статися.
- Ну і як оцінюється придатність Повелитель демонів?
- Чим ближче мислення і почуття демона до таких у Тірана-Влади Демони, тим більше та придатність.
Зрозуміло.
- Ну і якою була історія з Тіран-Владика Демони?
- Досконалим. У той же час жорстокий і милосердний. Він думав лише про демонів і боровся саможертовно. Не жадібний і водночас з благородним серцем. І вся його тиранія також йшла від незбагненних для інших, високих ідеалів.
Що це за ідеальна суперіснування?
Дурниці, таких як він просто не існує.
Вони вважають нормальним видавати це погрожання за легенди і традиції? Але як вони забили собі в голову, що це правда?
Не дивно, що при такому становищі мене заклеїли непридатним.
Адже вони припустили, що я навіть не знаю ім'я володаря демона-прародителя.
- Гаразд, зміст клейма я зрозумів, але чому існує два види уніформи?
У цій аудиторії половина учнів була в білій, а половина з них у чорній формі.
- У чорній формі є привілейовані. Чистокровні з роду володарів демонів. Їх часто називають імператорськими родинами.
- То биш, тих хто як Ліорг?
- Угу.
До складу демонів належать демони, які успадкували мою кров. Мабуть якось дивно називати їх чистокровними, але сенс я вловив. Дві тисячі років тому я використав свою кров, щоб за допомогою магії створити сімох демонів. Щоб збільшити кількість нащадків, ці семеро також створили демонів зі своєї власної крові. Так само кількість демонів, які повністю успадкували мою кров, зросла. Невдовзі діти почали з’являтися у чистокровних пар, навіть без магії.
- Привілейовані звільнилися з першого екзамену.
- Раз так, то чому він Здавав екзамени?
- Хто хоче здати, ті здаваються.
Зрозуміло. Мабуть, вступні іспити здають тих, хто хоче похвалитися своєю силою. Не дивно, що там були тільки дрібні сошки. По-справжньому сильним, не потрібно спеціально хвалити своєю силою.
І тут вдалеці продзвонив дзвін.
- Пані та панове, сідайте.
Я підняв обличчя і побачив, що в аудиторії увійшла жінка у чорному рясі.
Магією вона написала на дошці:
— Эмилия Людвел-
- Мене звати Емілія. Приємно познайомитися.
Хм. Не дарма вона вчитель, магічна сила у неї непогана. У всякому разі Ліорги всякі їй зовсім не чета.
- Хоч це мало і поспішно, але для початку розділимося на команди. Тих, хто хоче стати лідерами команд, попрошу висунути свою кандидатуру. Але є умова: ви повинні володіти магією, якою я вас зараз навчу.
Урок почався дуже несподівано, і Емілія намалювала на дошці магічного кола. Дошка була особливою. Має бути магічний артефакт. Вливаючи в неї магічну силу, ви можете писати на ній і малювати магію.
Це формула заклинання "Гайз[2]".
- Думаю ви бачите його вперше. Це магія під назвою "Гайз". Якщо коротко, то заклинач є Королем і він надає підпорядковане собі військо особливими силами. По практикуємо його на цьому уроці. Сьогодні я намалюю магічне коло і визначаю, чи можете ви або не використовувати цю магію. Ті, хто зможе отримати право називатися лідером групи.
То біш, через характерну особливість магії « Ґайз», всіх розділять навпіл: мабуть на здібних стати лідером команди і немає; а також на тих, хто отримає право прагнути титула Володаря демонів та інших.
- Отже, хто хоче стати кандидатами, підняти руки.
Ні секунди, не вагаючись я підняв свою руку.
Хай вони і бездарні не здатні зрозуміти, що я володар демонів, я їх не виню. Адже вони все-таки мої нащадки. Частина відповідальності за них лежить на мені.
Навіть якщо вони не зрозуміли, хто я зараз, нічого страшного, головне довести їм це моєю силою. Але, як і слід було сподіватися, реакція однокласників була не дуже доброю. На мене дивилися з переляком.
Ех, вони так реагують через те, що я висунув свою кандидатуру будучи непридатним?
- Білі уніформи не можуть висувати свою кандидатуру. - шепнула мені Міша.
То-то всі підняті руки, крім мене, належать одягненим у чорну форму.
То бий для висунення кандидатури, потрібно бути чистокровним. До чого ж це безглуздо.
- Тебе звуть Анос, вірно? Шкода, але ти не маєш на це права.
- Чому?
- Бо ти напівкровка.
- Те, що я напівкровка, не означає мене поступатися чистокровним. - Я сказав.
- Це критика імператорських сімей? - Знущається Емілія.
Усі ці дурні повторюють одне й те ж.
- Досить нести цю нісенітницю, краще доведи, що чистокровні більше ніж напівхворок. Якщо не зможеш, то даси мені дозвіл висунути свою кандидатуру.
ФуЕмілія зітхнула.
- Все якраз навпаки. Наш володар демонів-прародитель вже все довів. Якщо вважаєш, що напівкровки кращі, то ти повинен довести, ніби переможеш імператорські родини.
– Гм. Значить якщо зможу, ви не будете заперечувати проти мого кандидатури?
- Якщо зможеш, ось в чому сіль.
Хе, - посміхнувся я.
- Скажеш ці слова під "Зектом".
- Що, це ж... Коли ти навчився... цієї магії?.
У міфологію умови усні угоди завжди складалися за допомогою магії "Зект", але якщо б вона про нього не знала, то її зняли б з поста вчителя.
Як би там не було, я встав і підійшов до дошці.
- Ця "Гайз" робота імператорських сімей?
- Верно.
Ну, я б так не сказав. Тому що його розробив - я.
- Я знайшов у формулі створення вади.
- Виключено. Цього не може бути. Магічна формула « Гайза » передається у такій формі вже 2000 років. Ще ніхто не знаходив в ній вади.
- Я виявив його 2000 років тому, але під час реставрації не міг.
Я перемалював три ділянки магічного кола, намальованого на дошці.
- Ось ідеальна форма. Якщо ви називаєте себе вчителем, то напевно зрозумієте.
Емілія пильно подивилася на магічне коло з здивованим виразом обличчя.
- Не може бути... Перетворивши лише три області ефективність магічної сили зросла на 10% ... а ефект заклинання в 1,5 рази? Та щоб зробити таке...
Всі в аудиторії зашуміли:
- ...Та хто він...такою?
- Вперше побачив магічне коло і відразу ж вказав на вади та перемалював його... Ніколи про таке не чув. Так і взагалі, учні зазвичай не вивчають основи магічних досліджень...
- Та ще й збільшив ефективність магічної сили на 10%, а ефект магії в півтора рази...
- Думаю це може стати найбільшим проривом століття...
Хм. Чому в цій складній ситуації не повинно дивуватись?
Та й до того ж...
- Шкода, але ...
Емілія обернулася до мене.
- Ефект заклинання збільшився вдвічі. Цей вхід магічної сили викликає вплив трьома магічними знаками і синхронізується, двічі використовуючи на основі.
– А...
Врешті-решт, Емілія почала соромитися.
- Якщо дозволите я можу зробити це замість вчителя.
– Р-ра...
- М-м?
- Дозволяю висувати кандидатури. Будь ласка, поверніться на своє місце. - ледь вивела Емілія слабким голосом.
[1] Знову ж таки, тут не йдеться про російську гру слів з 1 розділу. Тому що автор зробив так, що він « читається і вимовляється точно так само як і на слух Аноса. Далі я буду розмальовувати ці титули для розуміння читачем. Перший як « Володар демонів» другий — « Влада Демони ».
[2] Записано як: « Войско володарі демонів».