Черги розділяли за секціями арени.
Поруч стояли статуї лицарів, на яких сиділи сови.
- Прошу вас зайняти чергу, відповідну букві алфавіту в ваших запрошеннях.
Я глянув у своєму листі, там була літера "F".
- Міша а яка у тебе?
- "Е".
Вона розгорнула запрошення і показала мені.
У кінці кожної черги сови тримали пергаменти, на яких були написані різні літери. Це схоже на те, що вказано у запрошеннях.
- Ну що ж, хочу тобі вчинити.
- Угу.
Ми з Мішею роздягнулися, і я став в чергу F. Її початок було десь далеко попереду, але я вирішив оцінити обстановку, подивившись видалеки магічними очима. Схоже, що всіх по черзі запускають в кімнату очікування.
До моєї черги доведеться трохи почекати. Адже тут приблизно сто чоловік. А якщо скласти загальне число людей у всіх чергах, то вийде під сімсот осіб.
Хоча пройшли тисячі років, як же кількість моїх нащадків могла так зростати? Мені не потрібно було хвилюватися, що мій родовід припиниться.. - Думав я, очікуючи своєї черги, витаючи в хмарах.
Через деякий час я опинився на початку черги і переді мною була кімната очікування. Я зайшов всередину і виявив що там теж сиділа сова.
Чий же це фамільяр такий?
Окинувши її поглядом, я не відчув слідів магії сили. Напевно вона майстерно прихована, щоб не можна було визначити її господаря. Здається, що навіть у цій ері існує небагато людей, які володіють гідною магією.
- Вітаємо вас, заходьте будь ласка. Зараз я поясню вам порядок проведення практичного вступного екзамену.
Хіба варто судити когось чи ні, за отриманим запрошенням і проханню екзамену? Хоча все може бути не так, але впевнений їх головна мета визначити переродження демонів-прародителя.
Я вперше перероджуюся. Реінкарнація із збереженням спогадів не повинна бути рідкістю, але інші демони, схоже, не знають наскільки володаря демонів Анос повинен усвідомлювати себе.
Те саме стосується того факту, який зародився серед демонів цього року учнів. Покоління Гаоса називають перспективним, але з цього видно, що вони вже показали свою реальну силу. Тому мені важко повірити, що я єдиний народжений місяць тому.
Можливо, вони вважають, що володар демонів-прародитель з'являється на світ не як немовля, а відразу народжується у сильному посудині. Або, можливо, ще один випадок, коли сила і спогади повертаються не відразу.
Я можу закінчити все це видавши себе, але ... Я в принципі вже так сильно затягнувся по все що вони тут придумали, тому пристойність заради, їм піди граю.
- Практичний іспит — це зв'язок між абітурієнтами. Ті, хто виграє п'ять разів будуть зачислені в Академії володарі демонів після проходу магічної сили та оцінки придатності. Ті, хто програв, на жаль, вибують.
Навіть якщо ти володар демонів-прародитель, і з ймовірністю один на мільйон програєш?
І з магії, яку використовує той хлопець, вони напевно зможуть визначити чи ви є прародичами, чи ні.
Хід екзамену якийсь вже занадто простий, але для цього часу, можливо, саме те.
- Розрешено використовувати будь-яку зброю, обладунки і магічні артефакти. Є якісь питання?
- Та начебто ні.
- Тоді, нехай з вами буде благословенне прабатько.
Я відкрив двері в далекій частині кімнати очікування. За нею тягнулося погано освітлений вузький і довгий прямий прохід з кам'яним полом.
Хоч це і мій власний замок, спочатку в ньому було місце, де претенденти могли б битися на загальній виставі. І я справді проходжу тут вперше.
Просуваючись прямою проходом, я побачив світло, яке проникає ззовні.
Вийшовши з проходу, я опинився на арені навколо високих кругових стін.
Вище мурів були місця, де стояли демони.
Вони всі були одягнені в уніформу завдяки тому я відразу зрозумів, що вони є учнями Академії володарів демонів.
- Привіт. І знову вони бачилися.
На протилежному боці арени стояв смаглявий хлопець. Схоже це той же товариш, з яким я розібрався без особливих проблем на ім'я Зепес.
Хм. Оскільки мій ворог дрібна соска, то їм буде важко зрозуміти, що я і є прародитель. Отже, що ж мені робити?
- Чуєш, ти мене взагалі слухаєш?
Нічого не відповідаючи, я зробив два-три кроки і прохід позаду мене закрився магічним бар'єром.
- Ой, так боїшся що тобі відрізали шлях до відступу? - гордо заявив Зепес.
- Що ти. Просто тебе шкода, адже тікати то тобі нікуди. Але ти можеш бути спокійний, вбивати не буду.
Зепес жеврівав від зла.
Хм. Я був такий люб'язний, а він так і не навчився манер.
Чи він просто ідіот, який до цих пір не зрозумів різниці в силі?
- Я скажу тобі, що більше ніколи не буду так піддатись. Я перетворю твою голу пику у мокрої від сліз місиво, пофарбоване жахом, а потім вб'ю тебе.
КХА-ха, мене розірвало від сміху.
- Хе-хе-хе, ха-ха-хо, ні-ні вб'єш? Кого? Мене що?
Я презирливо глянув на Зепеса.
- Знай своє місце, клоуне.
Хоча в мої слова сама по собі була вкладена магічна сила, Зепес не послухався цього наказу.
На ньому темно-серійний броне з'явився антимагічний магічний коло.
- Ха! Більше цей фокус не пройде. В цьому антимагічний доспех укладений магічна сила, що блокує будь-яку магію.
Зрозуміло. Він не вмілий у анти-магії і тому покладається на такий доспех.
Він такий жалюгідний, хоч і мій нащадок.
- Дозволено використовувати зброю, броню і магічні артефакти. Після того як один з них помре, або він вирішить здатися. - Ви почуєте на всю арену голос сови, що ширяє в небі, — починайте практичний іспит!
Зепес відразу обнажив меч, який висів на його поясниці. Меч палав яскравим полум’ям.
- Що дивує? Це демонічний меч Зефрід, який народився з стародавнього полум’я. Він десять разів збільшує мою магічну силу. Схоже, що ти хороший в анти-магії, але навряд чи зможеш погасити полум'я цього меча.
– Гм. Видно арифметика це не твоє.
- Що ти хочеш цим сказати? - Він дав волю своєму гніву Зепесу, скорочуючи дистанцію.
- Один помножити на десять буде 10.
- Болтай скільки влізе!
Зепес відштовхнувся з силою. Наступного разу він з'явився переді мною, і я опинився в радіусі ураження демонічного меча Зефрида.
- Здохни!
Фуа, Протяжна позіхнув я.
Але він повільний.
Якби у мене меч, я б вже зніс його сотню разів, але, мабуть, дорослі, які дуже серйозні в дитячих іграх. Подыграю йому чи.
Та й з огляду на власника, хоч би якою була зброя, мені не слід ухилятися від неї.
Поки я розсіяно стояв, замки демонічного меча Зефріда, спалахом, прийшов збоку і майже торкнувся моєї шиї, і тоді я вперше подивився прямо на меч.
Погана справа! Я ухилився від демонського меча в останній момент.
- О! Ловко ухилився.
Хм. Ось зараз було ризиковано. Якби цей меч пройшов ще буквально кілька міліметрів, його б розламали навпіл від слабкої анти-магії яка постійно занурює моє тіло.
Все-таки це фамільна цінність з покоління в рід, що народжена в сім'ї Інду. Не можна ламати такі цінні речі, наскільки нікчемним не був цей тип. Мене потім і справді докори сумління замучать.
Тільки ось...
- І це демонський меч?
- Саме так. Перший раз такий бачиш? Це тобі не сучасна магія, а справжня! Так, це стародавній меч, який тримає в собі демонічну силу, продукт міфічної епохи. Демонічний меч Зефрид!
... І це демонічний меч?
У порівнянні з цимНавіть ті, що впали на землю віття міфічної епохи, мали набагато більшу магічну силу.
Хоча він і сказав, що це був продукт тієї епохи, але швидше за все це підробка. Справжні демонські мечі мають волю, а ще просто магічну силу, яка може покалічити навіть свого власника.
Якось словом "демонічний меч" почали розкидатися вкрай легковажно.
– Ха-а. - Випадково зітхнув я.
Після цього полум’я на демонському мечі Зефриде погашило.
- Ге-е-і-Е! - Почувся здивований голос зі зорового місця, одночасно з грубим криком Зепесу.
- Д-да ну!. Він загасив полум'я демонічного меча Зефріда?.
- Стародавнє полум'я, як кажуть, не гасне до кінця світу?. При цьому я навіть не побачив момент створення магічного кола!
Зепес стиснув зуби.
- Ублюдок, невпізнато то була запечатаюча магія?!
- Що ти. Я просто задул его. Враховуючи об'єм магічної сили, яка заключена в мечі, думаю, що наступного разу полум'я запалиться через кілька років.
Вираз обличчя Зепеса став озлобленим.
- ...надрукуючої магії, яка змушує магію, і ти точно назбирав магічну силу абсурдного рівня, але схоже що ти володієш чаклунством не бойовою направленістю. Як же ти проб'єш цю антимагічну броню?
Хм. Якщо я проведу рукою по цьому доріжку він розлетиться на шматки, але навіть так це буде недостойний дорослого.
- Навіть якщо і проб'ю, пишається тут особливо.
- Тьху. Ты струсил.
- Ні, у мене є одна цікава пропозиція. По-перше, помилка є вже тим, що ми б'ємося з тобою на одному рингу.
Зепес обережно подивився на мене.
- Я дам тобі фору. Я ні на крок не зрушуся звідси. Не буду створювати магічних кіл і вкладати магію у слова та дихання. Я б'ю тебе, не двигнувши ні рукою, ні ногою, ніколи не використовуючи очі і волосся і навіть оком не моргнувшись.
- Ха! Ври, нехай не завирайся. Чи, може, ви шукаєте виправдань? Мабуть, твоя магія не бойового типу... Ха...
Зепеса вирвало кров'ю.
- Не можу... бути... Це ж...
- Що, чув?
Роздався звук: тудум.
- Биття серця.
У ньому була лише маленька частка магічної сили, але звук виданих ним бурно струшував нутрощі тіла Зепесу. Варто сказати, що надетая на ньому анти-магічна броня не є такою вже відбірною річчю. Антимагічні зачаровані кола на ній мають багато щілин, через які і проходить моє серцебиття.
– К-кха...
Зепес впав на коліна, а потім і зовсім упав навзнач. Кров била з усього його тіла фонтаном.
- Хм, на цьому варто зупинитися. Адже враховуючи наскільки ти слабкий, якщо я необачним привчаю серцебиття, то вб'ю всіх.