Пройшов місяць відтоді, як я переродився.
Тим часом, я вільно вивчав цей світ двохтисячевого майбутнього, і схоже, що магічні формули деградували до куди нижчого рівня, ніж я очікував.
Перш за все, слід зазначити, що люди взагалі не знають про існування перероджуючої магії "Силіка". У мій час, в міфічній епосі, це було поширене заклинання, та й для людей, перероджатися, використовуючи високорівневу магію, було звичайною справою. Однак, хоч сьогоднішня доба називається "магічною епохою", принаймні народ не знає нічого про новонароджених людей.
Мої батьки, Густа та Ізабелла, вважають мене розумним немовлям. Трактують мій стан як: міг говорити від народження і обдарований в магії.
Здається, що в теперішній час « Круст» вважається магією з високим рівнем магії, але про неї знають принаймні більш-менш. Якщо вже не визнають існування перероджень, то тут нічого не напишеш.
Але несподівано я народився сином людей.
Дві тисячі років тому я посіяв насіння, використовуючи магію. Адже для бездоганної реінкарнації потрібно судину, яка має з тобою кровне споріднення.
І як я і очікував, схоже що кров володаря демонів Аноса збереглася навіть після двох тисяч років, але я не сподівався що вона змішується з людською.
Але народження напівкровок — це вже не те саме, що і для демонів.
З якоїсь причини, десь у глибині душі я вважав, що демони і люди несумісні. За тисячу років до мого переродження, що люди і демони були відрізані один від одного поки, стіна, яка розділяла світ на чотири частини розвалилася, корінь зла, який сплив обидві раси вусохів, а незабаром й зник.
Доказом цього є те, що люди добре знають демонів і не помиляються. Я запитував про них навіть своїх батьків, але вони також не знали мене.
Вони знають лише, що демони - це раса, яка живе в деяких дуже віддалених землях, і все. Більше нічого про них, вони не знають.
Найбільш імовірно, що вони живуть далеко від світу демонів - націй демони Ділгейда.
- М-м?
Краєм ока я відчув маленький потік магічної сили.
Я відкрив вікно, після чого влетіла сова. Вона кинула, що помістилося мені в руки, лист.
Це було запрошення. У ньому була згадана Академія володарів демонів Дельогейт.
- Академія володарі демонів?.
Дельзойдейд - це назва мого замку, але я не пам'ятаю, щоб хоч-небудь чув щось про Академії демонів.
Її створили за останні дві тисячі років? Тоді що вона собі являє?
Поки я про це думав, яка влетіла до кімнати сова почала говорити:
- Дельзолейд — це школа для навчання Володаря демонів. Її заснували для того, щоб привітати у своїх стінах, які вспадковували кров Тірана-Влади Демони, тобто тих, хто є членом імператорських сімей і щоб зростити з нього блискучого володаря демонів.
Тиран-Владика демонів значить? Це ім'я навіює спогади, але це дійсно я. У ті часи мене частіше називали Володарем Демони Анос, але мабуть їм було зручніше передати майбутнє покоління моє прізвисько.
- Завдання Академії зробити повеличем демонів когось близького прародителя, і дати йому правити всіма землями Ділгейда як колись правил Тиран-Влади Демони. У вас тече кров наших прабатьків і ви отримали запрошення з Дельзоґейта. Ми чекаємо вашого прибуття в Академію володаря демонів.
Вона сказала: « Кров наших прабатьків тече, але я і є цим прародительом.
Ну, можливо вона прилетіла сюди, йдучи слідами унікальної магічної сили, яка витікала з моєї крові, але хіба фамільяр не може заглянути глибше, в безодню?
На перший погляд кров прадавнього батька в цьому переродженому тілі досить слабка.
Але якщо поглянути на її стан більш детально, магічними очима, ви побачите, що це змінена кров володаря демонів Аноса.
Я по-доброму немовля, якому один місяць від роду. І все-таки запрошення дійшло до мене, тому що в мені відчули кров прабатька і магічну силу вище певного рівня та листи розсилали взагалі всім, хто відповідав вимогам. Для демонів магію « Круст» вік не має значення.
- Кажуть, що володар демонів-реінкарнується саме цього року.
Здається, що знання про день мого переродження передавалися з покоління в рід і дійшло до наших днів.
- Цього року, серед академійських володарів демонів, будуть перспективні демони, яких називають поколінням хаосу і очікують що хтось з них виявиться реінкарнацією прабатька. І коли володар демонів-прародитель повернеться, Дельґейтед зацвіте від радості всіх демонів.
Зрозуміло. Іншими словами, для того щоб знайти переродженого мене існує Академія володарів демонів.
Якщо так, то чому б не піти туди?
Крім того, я хочу на власні очі побачити моїх нащадків і тих перспективних демонів, яких називають поколінням хаосу.
- Не можна. Я отримав письмове запрошення.
- Ми з нетерпінням чекаємо вашого візиту, що вспадкував кров наших прабатьків. – сказала сова і полетіла.
Отже, якщо вже я вирішив, то краще б у довгу скриньку це не відкладати.
І якщо я зустрінуся відвідати Дельзойдейд, то таке звинувачення буде недоречним.
Я використав магію "Круст". Моє тіло охопило світло, і воно подорослішало до шістнадцятирічного віку. Відображала дзеркала, і я побачив юного брюнета з чорними очима. Я став досить поганим хлопцем, але здебільшого зберіг свій колишній вигляд. Ну, я все-таки переродився. Думаю, зійде і так.
Вийшовши з моєї кімнати, я подався до приходу. Тепер була глибока ніч.
Мама з татом вже сплять, і ніщо не повинно перешкоджати мені вислизнути. - Думав я, торкаючись до ручки вхідних дверей.
- Хто ти? - Я почув через спини мамин голос.
Хм, прокинулася, блін. Крім того, у цій дорослішій формі вона мене, мабуть, не дізналася.
Як би там не було, я обернувся і вирішив пояснитися.
– Аносик? Ти знову виріс? - сказала мама, мабуть, побачивши моє обличчя.
- Добре що ти зрозуміла.
- Я розумію. Навіть якщо Аносік трохи виріс, ти все одно залишаєшся самим собою.
Мені трохи не по собі від того, що мене звуть володарем демонів, називають лайкою « Аносік», але скільки б разів я її не оправдував, так що нехай буде так.
- Куди ти зібрався так пізно? Снаружи небезпечно.
Хоч я і переродився, але я все ще її син. Тепер, коли я потрапив у аварію, мовчи мені, напевно, не звалити.
- Мамо, а ти знаєш про Академію демонів?
Вона прихилила голову, очевидно не розуміючи, про що йде мова.
- Ні, не знаю. А де знаходиться ця школа?
- Далеко звідси — у Ділхайді.
- А що такого у цій школі, в такій далекій країні?
- Я отримав запрошення і думаю піти туди. Ось, хотів піти оглянути її.
- Н-нельзя! У школі, в такій дали небезпечно! Тобі ж місяць Аносік!
...Хм, хоч вона і сказала що мені один місяць...
Я дійсно народився всього місяць тому, але її ставлення до переродка як з немовлям приносить проблеми. Але вона зовсім не вірить в історію переродження. Та що там, їй навіть знак володарки демонів ні про що не говорить.
- Мамочка не може піти так далеко, в цей твій Ділхайд. Поруч є магічна школа, чим тобі вона не подобається?
- Мені немає чого вчитися в магічній школі. Та й до того ж я сам схожу туди, можеш не ходити зі мною мама.
- Не можна! Аносик тобі всього місяць від роду. Як я можу дозволити тобі жити самому в такому віці? Звідки ти візьмеш гроші?
- Сам зароблю.
- Як? Життя не таке поблажливе...
У моїй долоні зібралася магічна сила і на її місці з'явився слиток золота.
- Що? Не може бути... це ж... не магічна підробка... а дійсна слиток...
Оскільки моя мама працює оцінницею, оцінка цінних металів є її спеціальністю. І тепер вона, мабуть, зрозуміє, що я можу заробити гроші.
- Як ти це зробив Аносік? Навіть пан мудрець з замку не може зробити такої магії.
Схоже, мама була пристойно так здивована. Так, напевно так і є. Що стосується мудреця з замку, то він є чарівником, який конкурує за перше-в друге місце в цій країні.
Так і нехай вони й люди, але якби вони не могли використати таку магію в міфічну епоху, то відкинули б копита раніше за всіх. Життя, здається, стало дуже мирним.
- Мамо, створення чогось реально існуючого у цьому світі є основою магії збудування. Створення вигаданих металів на зразок міфріла або оріхалк - це лише початковий рівень цієї магії. Для володарів демонів Аноса — це дитячий забаво.
Тепер то вона хоч трохи повірить в те, що я переродився?.
- Все одно не можна! Нехай навіть ти і можеш використовувати таку приголомшливу магію. До речі, Аносіку, не говори про себе в третій особі, добре? Оскільки ти виріс, то не називай себе власним ім'ям.
Хм, але це не стосується обговорюваного вопро...
- А що з себе являє ця Академія володарів демонів? Чого тебе там навчатимуть?
Ну і що мені робити? Я в принципі можу без проблем піти туди і силою.
- Все добре Ізабелла.
Тато вийшов з задній частині дому.
- Не зупиняйтеся на дорозі.
- Але любий, Анотику ж місяць. Та й ми мало знаємо про цю Академію демонів.
- Не дарма кажуть: « Людина може змінитися до невпізнання за три дні. Аносу вже один місяць. Тому ми повинні стежити за ним у десять разів більше. Однак, теку не зможе стати настільки уважною.
Угу. Так, проживши з ними цілий місяць, я дещо про них засвоїв.
Мама має найзахопливішу природу, а тато найменший дурень.
- Батько розуміє тебе Анос. Академія володарів демонів, це ж школа, яка зрощує Короля Чародея[1]? Анос у нас хороший в магії, так що не дивно, що він вирішив майстер їй опанувати.
- Ну грубо кажучи так, приблизно так...
Насправді все було зовсім не так, але нехай думає в такому ключі.
- Іди, Аносе. - сказав мені тато підбадьорюючим тоном, штовхаючи мене в спину.
- Можна?
Батько кивнув.
- Але ми підемо з тобою.
...Що?
- Оскільки дитина вибрала свій шлях, то обов'язок батьків — підтримати її. І незважаючи на мої слова, тобі всього лиш місяць. Ти ще замалий.
- Так ти теж турбуєшся?
Батько вказав на мене пальцем.
- Нічого ти не розумієш Анос. Чи бачиш, коли син вирушає в подорож? Батьки почуваються самотніми. Ти ж буквально щойно народився. А наша самотність буде буквально назад пропорційно твоєму малому віці.
Тато спеціально використовував складні слова. Краще б ти не намагався стрибнути вище голови. - Подумал я.
- Скажи Ізабелла, тобі ж теж самотньо?
- Угу... Ніколи б не подумала, що ти виростеш так швидко... Прости. Я думаю, що Аносік - це вундеркінд, якого Богня наділив надзвичайною силою. Тому ти мабуть думаєш, що матуся стоїть у тебе на шляху, але я лише хотіла побути з тобою хоча б ще трохи.
І все-таки, я не знав, що їм сказати.
До народження я не мала батьків.
Мама померла.
Мій батько не знав, або теж помер.
У всякому разі я ніколи навіть не спілкувався зі своїми батьками.
Тому я ніколи про це не замислювався.
Однак...
- Якщо вже вам буде самотньо, то так і бути.
Коли я це зробив, обличчя моєї мами засяяло.
- Чудово, вирішено! Зараз я почну готуватися до переїзду. І не турбуйся. Теки у тебе кузні справ майстер, так що куди б ми не пішли, прогодуватися нам буде чим!
І ось таким макаром, наша сім'я з трьох чоловік переїхала до Ділхайда.
[1] В оригінальному реченні гра слів за назвою « Ма) » є те, що в японській мові володар демонів має на увазі: « (#» але водночас магія/воробство у Японії: "Щасливий Король" і з огляду на слова Аноса про його мізерність дурень; Густа швидше всього тлумачив слово:“ (Ягічний король), бо перший канадцзів — як демонічний, так і магічний під впливом контексту. Вирішив адаптувати це через відомого багато хто, персонажа Токєна який є магом, але при цьому з темним підтекстом. А тим більше, « ·ОєїА́носа» може перекладатися так само: « ♪"я міг би перекласти як чаклун; чарівник, маг.