Розділ 344. Прощальний подарунок
Металічний кулак вдарив бідного студента в обличчя, і в той же момент над його головою з'явилося слово "переможець", написане великими жирними літерами.
- Це вже починає набридати, - сказав Нейт.
Він відкрив ігровий екран і почав прокручувати вниз список своїх друзів. Їх було небагато у списку, оскільки він часто посилав запит тільки тим, кого знаходив цікавими.
- Чорт забирай, хто він такий? - Він сердито запитав Нейт. - Я послав всім, хто був у моєму списку друзів, запит на бій, і виявилося, що він не один з них. Гірше того, я навіть не можу згадати, навіщо взагалі додав половину цих людей.
- Заспокойся, - сказав Сем. - Може, він не такий як ми. Не всі так багато грають в цю гру. Навіть якщо він сказав, що пришле тобі запрошення, то не відповів.
У цей момент Сем дійсно зібрав майже все разом і зробив припущення про те, ким була проклята дитина. Хоча їх сили не були однаковими, це було єдине, про що він міг думати, почувши те, що Він сказав в кінці матчу.
Він дійшов до цієї теорії тільки після того, як дізнався, що Лоґан був творцем гри. Можливо, коли Квінн створив цей теневий купол, він почав виявляти сили, які були б схожі на ті, що він використовував у грі.
З Логаном він завжди міг попросити його запрограмувати його, тому його здібності виглядали по-іншому, коли він виконував їх у грі. Таким чином, його здібності все ще будуть заховані в таємниці від світу.
Але Сем не хотів говорити про це Нейту; по-перше, це була лише теорія, і він не був на сто відсотків впевнений, що це правда. По-друге, він хотів побачити радість на обличчі Нейта, коли той дізнається, що проклята дитина і Кривавий Еволюціонер були однією й тією ж людиною.
***
У залі бойових мистецтв дві людини тихо сиділи один проти одного. Квінн не міг повірити в те, що почув. Звичайно, люди не могли просто так залишити армію, коли вони хотіли, особливо для вчителя, який все ще перебував в середині свого строку. Але Квінн не знав, що́ він мав на увазі, коли погодився і одного разу дозволив йому піти з дому.
Це було ненормально для вчителів або військових, але це була одна з речей, яка дозволила їм спокусити його на свою сторону.
Ця новина засмутила Куінна. Лео був першим дорослим, який належно ставився до нього навіть на низькому рівні сили і навіть після того, як дізнався, що він вампір. Не так вже й багато людей, як він.
- Можу я запитати, чому? - Запитав Квінн.
- Звичайно, саме тому я і хотів поговорити з тобою, - відповів Лео. - Я почав розуміти це після того, що сталося під час події. Знаєш, я знаю, що ти Пітер і хлопчик Фекс не були людьми. Студент Фекс не повернувся, і нам сказали, що він перекладений на іншу базу через ускладнення, але коли я намагався дізнатися більше про те, як з ним сталося, я не зміг.
- Не тільки це, але і під час самої події я зустрів іншого, схожого на тебе.
- Він говорить про васпір? Решта сказали, що хтось прийшов забрати Фекса. Чи це той, про кого він говорить? - Подумал Квінн.
- Я думаю, що вона була там, щоб врятувати Пітера, і тепер, коли Пітеру тут більше немає, я вважаю, вона досягла успіху. Але за цей час ми з нею билися.
Почувши це, Квінн був шокований. Бачачи, що Лео був в порядку, навіть під час цієї події, він міг ходити ніс до дорослого вампіра. Лео справді був могутньою людиною. У той же час Квінн жалкував, що не був там у цей час, щоб побачити бій.
Він міг би багато чого навчитися, спостерігаючи за двома досвідченими бійцями.
- Якби ми боролися в повну силу, я, чесно кажучи, не знаю хто з нас переміг би. Наше протистояння було коротким, але цього було достатньо, щоб зрозуміти, що перебування тут зробило мене трохи м'якшим. Після війни я подумав, що можливо прийшов час відпочити і навчити нове покоління. Але я не розумів, наскільки корумпована ця система.
- Не тільки це, але й те, що зараз мені дуже ризиковано бути тут. Я не шкодую за тим, що можу допомогти вам, діти. Це приносить мені радість. Але якщо солдати дізнаються про це, я не знаю, що станеться. Тут, здається, діють сильніші сили, яких ми не бачимо.
- Квінн, дозволь мені сказати тобі. Наближається війна. Чи будуть люди проти людей, проти Далків або з'являтися невідомі сили, я не знаю. Але я хочу бути там, щоб захистити своїх друзів і родину, коли зможу. Для цього мені потрібно ще раз потренуватися, а тут я цього не можу зробити.
У Квінна було таке ж відчуття, як у Лео. Він вважав, що інші не мали б такого почуття тривоги за їхні плечі. Що теперішнє життя, яким вони живуть зараз, може бути відняте в будь-яку секунду. І останньою людиною, яка, як він думав, відчуватиме, що їм потрібно стати сильнішим, був Лео. Він уже був досить сильний. Однак він все ще відчував потребу стати сильнішим, щоб захистити тих, хто його оточував.
- Дякую, що сказали мені. Я розумію, але чому ви вирішили розповісти мені про це? Зрештою, ти ж знаєш, що я інший. - Відповідав Квінн.
Потім Лео посміхнувся Квінну.
- Тому що, хоча ми можемо бути різними в одному відношенні, я відчуваю, що ми майже точно такі ж в іншому. Ми обоє хочемо стати сильними, щоб захистити людей довкола нас. Коли ми вперше зустрілися, я відчув це.
- У якості прощального подарунка я хочу подарувати тобі дві речі.
Потім Лео поклав руку за спину і витягнув три кристали дикого звіра. Кожен з них має свій зовнішній шар прозорого кольору.
- Це тварини? - Запитав Квінн, пильно дивлячись на них. - На якому вони рівні? Вони такі ясні!
- Ці кристали знаходяться на просувному рівні. Вони спеціально схвалені для використання в якості зброї типу рукавичок. Шкода, що я не можу дати тобі свою зброю, але є особлива причина, чому мені важко. Але це наступна найкраща річ.
Сказав Лео, намагаючись вкласти кристали у руку Куінна, але майже відразу ж Квінн штовхнув кришталь назад до Ліо.
- Я не можу. Я сам їх не заробив. - Сказав Квінн.
- Зараз не час бути таким дурним. Коли ти борешся з ворогом, то думаєш, що їх хвилює, як ти отримав ці кристали? Коли потрібно захистити тих, хто поруч з тобою, чи має значення, звідки ти отримав цю силу? Або ти хочеш бачити, як твої близькі помирають через якусь дурну гордині? - Лео був дуже строгим і прям, коли говорив це, але він повинен був бути таким.
Квінну було лише 16 років, але невдовзі він стане дорослим і піде геть. І хто знає, коли війна почнеться знову?
Вислухавши мудрі слова Лео, Квінн взяв кристали.
Друге, що я хотів тобі дати - це не подарунок, а щось таке, чого можна тільки навчити. Перш за все, скажи мені, на якому рівні, по-твоєму, знаходиться моя зброя? - Запитав Лео, витягаючи меч і кладучи його на стіл, щоб Квінн міг на нього подивитися.
Він бачив, як Лео переміг Далекки одним ударом, і знав, що він дуже сильний. Щоб бути настільки сильним, він повинен був бути на великому рівні.
- Це легендарна зброя? - Запитав Квінн.
- Ну, тоді ти будеш ще більше здивований, коли я скажу тобі, що це тільки на рівні Королівського ярмаса! - Відповів Лео. У минулому, ще до появи зброї тваринного рівня, існувала невелика група людей, які могли рубати велетенські камені своїми мечами. Підняти речі в десять разів більше їхньої ваги і сповільнити процес старіння.
- Тим не менш, жоден з них не володів тим, що ми знаємо сьогодні як здібності, але вони безумовно мали сили за межами нормальної людини.
Почувши це, Квінн подумала, що ці люди звучать як вампіри з речами, які вони можуть зробити, але було ясно що Лео не збирався в цьому напрямку. Хоча Квінн знав, що він не такий як усі, але ніколи не назвав його вампіром.
- Я потомок цих типів людей, це не здатність, і, насправді кажучи, кожна людина там може досягти таких результатів. Дехто навіть досягає цього, не усвідомлюючи цього. Це те, що врятувало мене під час війни. Ця штука знаходиться всередині нашого тіла, і вона відома як Ці. Я хочу навчити тебе цієї спеціальної техніки, і сподіваюся, ти зможеш використовувати її з розумом.
Але спершу я повинен пояснити тобі, як я дізнався про це і як став відомий як герой, сліпий мечник.