Розділ 343. Дом, милий дім
Усі щасливо повернулися до військово - морського училища живими й неушкодженими. Коли вони прибули, то не мали що робити. У п'ятницю ввечері, вони знову прокинулися від спеціального газу. Було вже досить близько до кінця дня. Студентам було наказано повернутися в свої кімнати і розпакувати речі. Вони взяли з собою небагато речей, тому їм не знадобиться багато часу, щоб розібратися з ними.
Коли Квінн повернувся до своєї кімнати, у нього з’явилось відчуття або несподіване враження того, що він вдома. У нього ніколи не було місця, яке він міг би назвати своїм. З того часу як він був дитиною, він часто переїжджав з місця на місце кожного разу, коли йшов до нової школи.
Коли нікого не було, до кого можна повернутися або на постійну базу, ніколи не існувало такого солодкого домашнього почуття. Вперше він відчув це, коли увійшов у свою кімнату разом з Ворденом.
Це була швидка ніч для хлопчиків. Вони розпакнули речі і відразу пішли спати. Але Лейла мала багато роботи. Від самого початку їй повідомили, що Сія є агентом Чистих. Це, мабуть, означало, що у Ція також були різні інструменти, сховані в кімнаті. Якщо їх не було в кімнаті, значить, вони були десь ще.
На щастя, здавалося, що Сія все ще перебуває під наглядом лікарів протягом кількох днів, перш ніж вони дозволять їй повернутися до своєї кімнати. Це дасть Лейле фору, щоб очистити все, що вона зможе знайти.
Повернувшись у свою кімнату, вона шукала всіх. На цей раз вона дивився пристойніше, ніж раніше. Коли вона тільки приїхала, то швидко оглянула приміщення в пошуках камер і мікрофонів, але нічого не знайшла. Але вона ніколи не підозрювала, що її однокласники теж шпигують за нею.
Після глибокого обшуку і огляду на ці речі було знайдено кілька речей, у тому числі комунальна куля. Так само, як і у Лейли. Він постійно блимав синім, показуючи, що залишилися повідомлення.
- Може, мені просто знищити його і забути про все? - Запитала вона, дивлячись на нього.
Вона підняла руку і поклала її трохи вище кулі. Готуючи використовувати свої сили, щоб розірвати його на шматки. Але потім вона знову поклала його біля себе.
- Ні, поки я не можу його знищити. Є ще одна людина, яку мені потрібно витягнути звідти... Эрин.
Хоча Лейла порвала всі зв’язки з чистими, вона відіслала свого найближчого друга на їхній бік. Можливо, якийсь момент зв'язку знадобиться. У неї більше не було свого, і вона поспішно знищила його. У той час вона діяла на емоціях, а не роздумувала над тим, що відбувається. Було б краще, щоб зберегти його.
- Ерін, я обіцяю, що одного дня прийду за тобою.
Наступили вихідні. Студенти були звільнені від занять протягом наступних двох днів і повинні були почати свій розклад як зазвичай протягом останнього семестру. Потім студенти мали короткі літні канікули, під час яких могли повернутися додому і побачити свою сім’ю.
Хоча Квінн не знав, що він робитиме протягом цього часу, все ще був трохи попереду, щоб думати про це.
- Отже, у тебе є якісь особливі плани на ці два дні? - Запитав Ворден, лягла в ліжко.
- Не зовсім, я думаю, що я міг би просто перевірити всіх, щоб побачити, як вони роблять, а потім відправитися в центр віртуальної реальності пізніше, - відповів Квінн.
- Зачекай, ти ж серйозно збирався зустрітися з Нейтом у сильному бійці. Як ти збираєшся пояснити йому про Червону аура і теневу здатність?
- І не буду. - Сказав Квінн. - Більше всього на світі він хоче бійки. Навіть якщо він знає, хто я, довести це буде неможливо, і це не має ніякого сенсу. Єдина людина, для якої це мало б сенс, - це він. Крім того, у мене є Лоґане. Скажімо, найгірше відбулося і розслідування дійсно почалося, Лоґане може просто сказати, що я не Кривавий еволюціонер, і заявити, ніби він знаходиться на іншій базі. Але я не думаю, що до цього дійде.
- Ти дійсно занадто покладаєшся на Лоґана, - сказав Ворден.
- Гей, не забувай про те, що ви всі зробили. Я думаю, що ви повинні мені принаймні стільки після того, як діяли за моєю спиною.
- Ти намагаєшся шантажувати нас, це не круто чоло, дійсно не крутий.
Вони обидва почали сміятися, так як знали, що вони просто тичуть один в одного, і з цим Квінн вирішив відправитися до кімнати Лоґану. Тим не менш, він не був повністю правдивий з Ворденом, Він не хотів перевіряти інших, але більш конкретно він хотів просто перевірити Лоґана.
Тільки один раз постукав у двері.
- Заходьте, - сказав Лоґане.
І Квінн увійшов до кімнати. На цей раз місце виглядало трохи інакше, ніж раніше. Вивчення, які він проводив про підземелля школи, перемістилось в цю кімнату.
- Ей, ти все ще думаєш, що ця інформація корисна? - Запитав Квінн. - Знаєш, тепер, коли Пітера більше немає.
- Зберігати дані завжди зручно, - пояснив Лоґане. - Ніколи не знаєш, коли ми зможемо використати їх для майбутніх подій. Можливо, одного дня ти, я або інші опинишся там. Сподіваюся, якщо я потраплю туди, ви зможете використовувати цю інформацію, щоб спробувати звільнити і мене. То що ж привело тебе сюди?
Поки Лоґан відповідав, Квінн продовжував оглядати кімнату, але останнє питання застав його зненацька.
- А хто сказав, що я тут не для того щоб подивитися, чи все з тобою в порядку? - Відповідав Квінн.
- Слухай, я знаю тебе вже деякий час, і, схоже, тут є якась закономірність. Якщо ти приходиш до мене в другій половині дня, поки немає термінової проблеми, то ти зазвичай тут, щоб відвідати мене і подивитися, як я працюю. - Пояснив Лоґане. - Але якщо ти приходиш рано вранці, то зазвичай тому, що в тебе є до мене питання або завдання.
Тепер Квінн почувався трохи незручно і винною. Це було прекрасно, коли він перевіряв когось, щоб потім попросити про продовження або винюхувати щось, але тепер здавалося, що єдина причина, по якій він прийшов сюди, була просити Логана про щось. Гірше того, це була правда, і він це розумів.
- Взагалі-то, на цей раз мені не про що просити принаймні про продовження, я хотів подивитися, як ти справляєшся з цим дивним квадратним пристроєм, - сказав Квінн.
Лоґан, використовуючи свої маленькі ніжки, відштовхнувся і перекотився через кімнату разом зі стільцям в інший бік. На цій стороні кімнати один з комп'ютерів був підключений проводими, які ведуть до дивного пристрою. На екрані продовжували з'являтися різні комбінації, і кожного разу, коли він спалахував червоним, він переходив до наступного.
- Це займе трохи більше часу, ніж я думав, - сказав Лоґан. - Але добре те, що зрештою він обов'язково відкриється, просто я поняття не маю, коли.
- Не зовсім, якщо не вважати того, що ми пройдемо через нього, але хто знає, чи зможемо ми повернутися потім. Про всяк випадок нам доведеться взяти з собою портативний портальний пристрій. - Сказав Лоґане.
- Почекай, ти дійсно збираєшся пройти через це, - запитав Квінн, турбуючись за Лоґана. - Ну, якщо ти можеш, будь ласка, дай мені знати, коли машина відкриється. Я не хочу, щоб ти йшов туди сам, візьми мене з собою, можеш вважати мене своїм охоронцем.
Я не дитина, я можу зробити це сам, - відповів Лоґан, здавалося, роздратований пропозицією Квінна.
- Вибач, ти ж знаєш, що я не це мав на увазі, просто мені дійсно цікаво, як і тобі. Моя система була тією, яка сказала мені, що це було зроблено Річардом Іно, і може бути шанс, щоб це приведе до його бази або чомусь ще. Якщо так, то можливо він зможе допомогти нам з'ясувати, що це за система.
Поклавши руку на підборіддя, Лоґане задумався. Правда, Іно це було б набагато простіше, але Лоґан хотів дізнатися дещо про систему Квінна самостійно. Проте, була одна можливість, Лоґане ніколи не виключав її в першу чергу. Ено був чоловік, який, здавалося, завжди випереджав усіх інших, коли справа стосувалася технічного прогресу; можливо, він навіть мав якесь відношення до створення системи.
- Добре, я дам тобі знати, коли її відкриють.
Після всіх формальних дій Лоґан повернувся до роботи над новими гаджетами. Після бою з королівським ярусом і відчуваю себе трохи слабким. Він хотів створити кілька нових речей для себе. Завжди є шанс, що неприємностей буде більше.
Наступною зупинкою для Квінна була кімната віртуальної реальності. Він пообіцяв Нейтові, що воюватиме з ним і хотів дотриматися свого слова. Навіть якщо Нейт ще не був у мережі, Квінн мав можливість зіграти ще кілька ігор.
Проходячи коридором, він побачив знайоме обличчя, яке ніяк не очікував зустріти.
- О, Квінн. Тому що не було часу мені і тобі поговорити - .Сказав Лео. - Ти не проти зустрітися зі мною в залі бойових мистецтв? У мене є важливі новини, щоб сказати тобі?
Квінн не хотів грати в цю гру. Зрештою, не було жодного часу або визначеного часом зустрічі. Якщо ці двоє випадково потраплять у пастку, він пришле запрошення. Так що тепер Нейт міг почекати.
- Звичайно, чому б нам не поїхати туди разом?
Коли вони йшли до залу бойових мистецтв, між ними панувала повна тиша. Квінну завжди було важко зрозуміти Лео, але він довіряв йому. Це було добре, тому що він дуже допомагав під час подій з Пітером. Саме через таких людей, як він, Квінн не зовсім втратив надію на людство.
Проблема була в даний момент. Здавалося, що на кожного доброго чоловіка припадає по двоє поганих людей.
Врешті-решт вони дісталися до бойового залу, і він здавався великим і порожнім без будь-яких студентів всередині. Зброя все ще висіла на стіні, і це нагадала Квіну про його перший день тут.
Лео попрямував у далекий кінець кімнати і сів, притулившись до стіни. Квінн пішов за ним і зробив те саме, сидячи навпроти нього.
- Квінн, я хочу тобі дещо сказати. Це було рішення, яке я відкладав, але завжди збирався зробити в якийсь момент. Я більше не буду тут вчителем. Я йду назавжди. - Сказав Лео.