Розділ 139. Цікавий хлопчик
У майже застій тренірового залу якийсь хлопчик пробирався до дверей. Він постояль біля входу, потім просунув голову у двері і заглянув в кімнату, озираючись по сторонах, щоб переконатися, що його ніхто не бачить. А над ним ширяло щось схоже на крихітного бика, трохи більше людського кулака. У нього були крихітні крильця і два великих клика на передній частині обличчя.
- Ти помітив когось ще? - Запитав малюк.
- Ні, але ти дійсно впевнений, що ми повинні це робити, інакше тебе можуть вигнати з сім'ї? - Відповів маленький летючий бичок, пурхаючи в повітрі.
- Ніби це взагалі можливо. Мій батько один з тринадцяти лідерів родини, і саме я збираюся стати його наступником. - Потім хлопчик увійшов у великий зал, а Хем слідував за ним по п'ятах.
З його зачесанними назад чорним волоссям і темним одягом було майже неможливо розгледіти його вночі, але була одна характерна риса, яка виділялася в хлопчику, це дозволяло бачити його у темряві, навіть якщо ви були досить далеко. Саме його палаючі червоні очі видавали в хлопчику вампіра.
Його звали Фекс, і сьогодні він прийшов у зал всередині замку своєї сім’ї з однієї причини, щоб відправитися в світ людей.
На спині він ніс досить великий рюкзак, набитий всілякими речами. Одяг, зубна паста, щітка і все необхідне. Зрештою, він не знав, як довго пробуде в людському світі.
Саме в цей момент Фекс витягнув з рюкзака маленький срібне коліно, куди були вставлені десять кристалів всередині і навколо. Він підняв кільце в повітря, перш ніж поцілувати його.
- Я повинен ще раз подякувати тебе, кривавий еволюціонер, де б ти не був, через тебе я нарешті можу залишити це місце. Потім він надів перстень на безіменний палець правої руки і нарешті зібрався йти. - Давай, Хем, поквапся.
- Зачекай, здається я когось чую! - Сказав Хем.
Як тільки Хем сказав ці слова, почувся звук кроків. Фекс швидко озирнувся зал, який був заповнений квадратними механізмами на підлозі, розташованих на однаковій відстані один від одного, проміжок між ними був досить великим.
Фекс швидко поривнувся в рюкзаку, витягнув щось схоже на аркуш паперу. - Та годі, де він, мені потрібно запам'ятати цей код доступу! Але нерви брали своє, і пальці його тремтіли, тоді він упустив аркуш паперу на підлогу.
- Фекс там, прямо там! - Сказав бик, помітно в опотів.
- Ну, давай просто сподіватися, що я не опинюся десь у занадто поганому місці! - Потім Фекс кинувся до однієї з квадратних машин на підлозі і постукав по кришці машини. Загорівся яскравий дисплей, запитуючи код доступу.
- Будь ласка, введіть правильний код доступу для вашого пункту призначення.
Він закрив очі і спробував згадати одну з цифр на аркуші паперу, але ніяк не міг пригадати, яка з них куди веде. Зрештою, він повинен був просто піти на це і ввести єдине, що він міг придумати.
- Код доступу прийнято.
Пристрій почав відкриватися і почувалися механічні звуки.
Один з охоронців, що бродили по коридору, почув механічні звуки. - Хтось користується телепортами, я не пам'ятаю, щоб на сьогодні була запланована вилазка? - Подумав чоловік.
Він швидко вбіг до кімнати і відразу ж побачив Фекса, який стояв перед круглим телепортаторним пристроєм.
- Фекс, що ти робиш? Не заходь туди! - Закричав чоловік.
Фекс обернувся і подивився на чоловіка, широко усміхнувшись йому, він віддав честь. Він схопив Хема і стрибнув у коло телепортації. Як тільки Фекс пройшов через нього, машина автоматично відключилася сама по собі.
- Я знав, що цей хлопець завжди робив божевільні речі, але це зайшло занадто далеко. - Сказав чоловік. - Я повинен негайно доповісти про це главу сім'ї.
Тим часом всередині телепортера свідомість Фекса викривлялася, і все, що він міг бачити навколо було яскравими різноманітними кольорами. - Хем, тобі потрібно трансформуватися, у людей буде припадок, якщо вони побачать, що ти летиш наді мною!
Довкола Хема з’явилася невелика хмарка чорного диму. Коли чорний дим зник, його змінилося щось, схоже на чорний болтаючий колосок, він був круглим у верхній частині з маленьким символом бика на ньому. На відміну від цього, вудила була довга і прямокутна на дні. Фекс швидко схопив його, перш ніж одягнути на праве вухо.
- Нарешті я тут, прощай темний похмурий світ! - Дуже голосно заволав Фекс.
У цей момент кольоровий тунель навколо нього, здавалося, закінчився, і тепер щось наче тягло його на інший бік.
Коли Фекс відкрив очі, він виявив, що знаходиться у великому куполоподібному будинку з цифровими вивісками, які йдуть по всіх стінах і показують усі види реклами. Але найбільшою з них була назва "Добро просимо в Токлон-Сіті".
- Нарешті я добрався. - Подумав Фекс.
На даний момент Фекс був всередині так званої міської станції на Землі. У центрі міста було велике коло, яке світилося яскравим білим кольором і час від часу з’являлося людей.
Декілька людей проходили повз, деякі одягнені в будівельне обладнання, інші — у скафандри, а декотрі навіть були мандрівниками в тваринному сназі. Міські станції зазвичай можна було знайти на інших планетах, великі фракції та вищі корпорації.
Було два види міських станцій: Станція прибуття і станція відправлення. Стандартні станції відсилання були заповнені різними типами перевірок. Навіть приватна власність регулярно перевіряла людську Федерацію, і вони навіть посилали своїх власних хлопців працювати як охорона. Якби він не відповідав визначеному стандарту, його просто вивели б з ладу.
І звичайно, на кожній з цих станцій був код доступу, який потрібно було ввести. Цей код доступу звичайно давав лише кілька людей, які працювали на міських станціях.
Фекс не міг втриматися, щоб озирнутись навколо і не подивитися з подивом на це місце.
- Можеш собі уявити, Хем! - Сказав Фекс. - Ми зробили це, і тут так багато людей. Вони виглядають майже так само, як ми, хоча є і неймовірно потворні. - Фекс сказав це занадто голосно.
Люди навколо нього почали кидати на Фекса дивні погляди, коли він вимовляв ці слова, але в той же час вони не могли не дивитися на нього. Хоча він був підлітком і виглядав на шістнадцять років, вони відчували привабливу привабливість.
- Фекс, тобі потрібно придушити свої здібності, - сказав Хем.
- О так, ледь не забув! Фекс закрив очі і зосередився, дозволяючи ауре, яка оточувала його тіло стиснутись всередині нього. Раптом люди, які дивилися на нього, більше не відчували бажання дивитися.
На відміну від станції відправки, на станцію прибуття не було багато перевірок безпеки, крім кількох охоронців, які стояли біля дверей до виходу. Після того, як всі перевірки були зроблені на іншому кінці, і тільки коли вони переконаються, що це безпечно, буде введений код доступу.
Також було кілька людей, які сподівалися своїх близьких.
Фекс пішов до виходу, як ніби у нього не було ніяких турбот, але коли він досяг шляху, він побачив двері зовні, де яскраво світило сонце. - Час перевірити це кільце, - сказав Фекс.
Він закрив очі і ступив на відкрите сонце, але нічого не сталося. Не було ні зуда, ані нестерпного болю, як тоді, коли він проходив навчання. Це було точно так само, як коли він був у темряві.
З широкою посмішкою на обличчі він продовжував йти вперед і почав досліджувати місто.
З міської станції він міг бачити край вдалеку. Місто було оточене великою стіною, яка була майже вище всіх хмарочосів навколо них. На будівлях було також кілька оголошень про різні речі, але те, що він продовжував бачити найбільше, де або компанії продавали книги здібностей, або ті, які вербували мандрівників, щоб приєднатися до їхньої фракції.
Пройшовши деякий час, Фекс вирішив зайти в щось схоже на продовольчий магазин. Він побачив, як з дому вийшов чоловік із сумкою, повною їжі та напоїв.
- Можливо, я зможу купити в цьому магазині те, що називається вином, напій, про який говорив мій дідусь. - Подумав Фекс.
Коли він увійшов всередину, то почав оглядати магазин у відділі напоїв в пошуках товару з етикеткою "віно". Однак, прогулюючись по магазині, він помітив, що інші все ще постійно дивляться на нього.
- У мене ж здібності пригнічені, правда? - Запитав Фекс.
- Так, я більше не відчуваю твоєї присутності.
- Тоді, напевно, вся справа у моїй красі.
Не зважаючи на погляди людей, він зрештою знайшов вино.
- Їх так багато, що всі вони на смак однакові?
Він схопив навмання пляшку і кинувся до стійки, чекаючи своєї черги.
- Я б хотів купити ось це, будь ласка, - сказав Фекс, додаючи свою грошову картку.
- Подостовірність, будь ласка. - Запитав продавець за стійкою.
- Подостовірність? - Фекс був у замішанні. Невідомо, хто він такий. Кожен громадянин повинен був носити при собі посвідчення особи. Якби Фекс був уважним на заняттях, то знав би, що отримає підробку коли йому сповниться вісімнадцять.
- Скільки тобі років, малюк? - Сказав продавець, озираючись Фекса з голови до ніг.
- Шістнадцять, я можу купити цей напій, у мене є гроші, - сказав Фекс з невинною посмішкою на обличчі.
- Ні, звичайно можеш. - Сказав продавець, посміхаючись.
Коли фекс вийшов з магазину, продавець відразу відкрив екран і набрав номер 111. - Привіт, я хотів би доповісти декого на Бадер-стріт ... Так, схоже, це студент, який ухиляється від заклику... Чорне волосся... Засліплені гелем... З серьгою в уха. Схоже, у нього не було при собі документів.