Глава 138. Кінець вилазки
Квінн не був впевнений, як вона вплине на нього. Система вже підтвердила, що вона не матиме жодних негативних побічних ефектів. Принаймні, вона не була отруйною. Однак для Квінна стало несподіванкою, що система не знає, як вона працює.
Якщо тільки вона не приховувала від нього інформацію, що теж було можливо. Але якщо система говорить правду, чи це означає, що жоден із старих або сучасних вампірів ніколи не спілкувався з расою Далекки? Але як же система дізналася про тваринну зброю?
Квінна несподівано стала заплутаною, оскільки часові рамки просто не мали сенсу. Люди виявили використання телепортів та планет-зверень у цій Сонячній системі тільки після того, як вони боролися з Далеками.
Портальна технологія спочатку була там.
Але вампіри ніколи не чули про них, але мали доступ до звірини. Тепер було ясно, що Квінна не всі частини головоломки.
- Ну, ось і все. - Спокуса була занадто велика. Квінн думав, що будь - яка ситуація була б такою ж. Коли кров торкалася його язика, в тіло увійшло відчуття м’яти. Як і зубна паста, це було не дуже приємно, але й не так вже погано.
Коли воно пройшло вниз по горлу, в його тілі з'явилося дивне розколювання, а потім він почав поширюватися по всьому тілу, наче його тіло було у вогні. Прямо зараз Квінн хотів зробити все, щоб звільнити енергію.
[Кровь Далки 1-го рівня був зажалений]
[10-процентне збільшення всіх показників. Продвиннут один час]
Поколювання, яке Квінн відчував усім своїм тілом, було важко описати. Це була не визначена сума, як ті, що були до нього, а процентне збільшення. Це означало, що коли він ставав сильнішим, то збільшення баффу йшло вгору разом з ним.
Квінн знову подивився на руку і подумав, чи не можна забрати її з собою. На жаль, здавалося, що жива матерія не може увійти в просторове сховище.
Коли Квінн був у школі, він вирішив зробити ще кілька тестів. По-перше, він помістив фляж в простір, і предмет увійшов у нього чудово. Потім, використовуючи трохи крові, яку він отримав від Лейли, він помістив її в колбу і спробував знову помістити її у простір. Але вона відмовилася.
Потім Квінн зробив ще кілька тестів, випробувавши його на деяких тваринах та інших речах, і це виглядало так, ніби будь-який тип живої матерії, включаючи рослини, не міг зберігатися в просторі.
Це було прикро, але він не міг помістити руку в простір. Але до того часу ... Лео та двоє інших вже закінчили огляд мертвого тіла Далекки.
- Ці двоє відводять вас назад до школи. Переконайтеся, що всі ваші травми зникнуть.
- Назад до школи! - Пожалкувала Эрин. - А як щодо оцінки?
- Все було скасовано, всі учні в притулок вже повернулися до школи, і всі, хто не був на полювання, повернулись, — відповів Лео.
У цей момент Ерін зрозуміла, що нічого не може зробити, крім як чекати офіційного оголошення від школи.
Коли інші пішли разом з солдатами, Лео схопив Куінна за зап'ястя.
- Схоже, ти залишився вірним своєму слову і захистив їх, - сказав Лео. - Гадаю, ти все-таки на нашому боці.
Квінн не знав, що відповісти, слова Лео були м'яко кажучи несподіванкою. Але коли Лео подивився повз Квінна, він помітив Пітера. І він виглядав трохи по-іншому і мав легкий відтінок фіолетового у своїй аурі, схожий на Квінна.
Хоча Лео ніколи раніше не навчав Пітера, він був упевнений, чи в нього завжди була аура. - Я все ще не спускаю з вас очей обох, - сказав Лео. - Але тепер, йди відпочинь
Квінн швидко втік і пішов за іншими, але він не міг думати про слова Лео. Він не спускав очей з нас двох. Якщо він не був впевнений у цьому раніше, то тепер був упевнений. Лео знав, що він не такий як усі і міг сказати так про Пітера.
Але дивлячись на Пітера, Квінн не був упевнений навіть у тому, ким він був. Квінн, йдучи кривавим ритуалом, думав, що Пітер перетвориться або на вампіра, або в халфлінгу, яким він був у перший раз. Але замість цього Пітер перетворився на щось, що називається вампіром-запирем.
Саме тоді, коли група продовжувала нести Пітера на своїх плечах, здавалося, що він почав прокидатися.
- Ей, Квінн, йди сюди! - Закричала Лейла. - Схоже, він прокидається.
Коли він відкрив очі, Ворден і Лейла повільно дозволили йому стати на ноги.
- Що сталося? - Запитав він.
Потім у його голові почали мекати образи стрибків на шляху до порятунку Квінна. Він швидко подивився на свій живіт і помітив велику діру там, де повинна була бути його форма, але на животі не було жодної подряпини.
- Я думаю, тобі слід поговорити з Квінном, як тільки буде час, - відповів Ворден.
- До речі, як ти себе почуваєш? - Запитала Лейла.
- Я почуваюся добре, - відповів Пітер. - Навіть краще, ніж зазвичай, хоча я трохи зголоднів.
Коли Пітер промовив ці слова, всі троє подивилися один на одного.
***
Десь у незнайомому місці в великій кімнаті стояв великий прямокутний стіл, який простягався далеко і широко. На столі стояло в цілому тринадцять крісел, і на кожному з них сидів чоловік, всіх, крім одного.
Там сиділи чоловіки і жінки різного віку, але у всіх була одна загальна риса - червоні очі.
Позаду кожного сидіння було одне фіолетове полум’я, прикріплене до стіни, а за порожнім сидінням — ще одне.
На чолі столу сидів самотній чоловік і почав розмову.
- Як ви все можете бачити, полум'я було запалено над десятим стілецьом.
- Чи значить це, що він повернувся? Але я думав, що він помер - серед дванадцяти в кріслах почалася базікання, поки голова не заговорив знову.
- Ні, я вірю, що йому вдалося знайти когось, перш ніж він покинув цей світ, і вони офіційно пролили свою першу кров, створивши нову сім'ю.
- Але чому зараз, адже минуло сто років! - Закричала жінка.
- Я не впевнений, але я точно знаю, що ми повинні знайти цю нову сім'ю і привести їх якомога швидше. Переконайтеся, що вони дотримуються наших законів, а якщо ні. Ми позбудемося їх усіх.
Кінець 1 Арки