3. Креветка в річці
Закуски бару були однією великою кімнатою, в якій окремо було дві маленькі кімнати.
Закуплені були призначені для виконавців бару.
Снаружи велику кімнату стояв ряд туалетних столиків і шаф, а також п'ять-шість кресел для облагородування місцевих виконавців та тих співаків, які виступав на розігріву. У двох невеличких кімнатах були дивани, телевізор, бар і туалетні кімнати, якими могли користуватися виконавці та музичні групи.
Стан між барними співаками та іншими виконавцями був просто небо й земля.
Коли зайшов Лу Чен, там уже сиділи чоловік і жінка — два місцеві виконавці. Хлопець сидів у телефоні, а дівчина фарбувалася. Ніхто не звернув уваги на Лу Ченья, що віщував.
Тому що в цій маленькій групі Лу Чен займав найнижче становище.
"Добрий вечір, брате Е і сестіца Хун!"
Лу Ченй за звичаєм привітався з обоми, потім сів на своє місце і поклав гітарний кейс.
Його місце було в самому кутку закуті.
Співачка холодно хмикнув, а співала відклала ватитний диск і сказала зі сміхом: « Малюсе Лу, ти сьогодні спізнився, бо не посміяв тебе? Хе-хе!»
Сестрице Хун було за 30, вона працювала в Краснодові вже 5 років і досконало володіла серенадою. Хоч вона не була вродливою, то все ж таки досить добре знала її співачка в Хоухаї.
Але до однієї з головних співачок по контракту сестриці На - Чжен Нана їй було ще далеко.
Попри це вона постійно ставилася до Лу Чень з гордістю. У її нібито турботливому питанні насправді сховалися насмішка і видовбана.
Ще вчора Лу Чен почувався б пригніченим і незадоволеним або злим, тому що не міг нічого відповісти.
Але після того, як він пережив три різних життя уві сні, його настрій непомітно для себе змінився. Він спокійно усміхнувся і сказав: « Дякую, сестере Хун, за турботу. Я визнав свою помилку перед босом."
Сетриця Хун трохи розгубилася. Слова, які вона хотіла сказати, застрягли у неї в горлі.
Вона тихо охнула і, більше не звертаючи уваги на Лу Ченя, знову схопилася за кинутий ватний диск.
Саме в цей час раптово відчинилися двері з маленької кімнати. Звідти вийшов чоловік з довгим волоссям у чорній жакеті.
"Братець Цінь!"
Сетриця Хун і хлопець швидко зреагували, відразу встали й привітали чоловіка.
Лу Чень злегка пом’якшив і також після інших встав: « Доброго вечора, брате Цінь...».
Цей хлопець у жакеті, брат Цинь, він же Цін Ханьян, був справжньою шишкою в Красневі, став фронтменом і ритм-гітаристом у музичній групі Блудіння. Він був незаміною ключової фігурою в музичній групі. Навіть господар Чен Цзяньхао ставився до нього з великою повагою.
Група Блукачів часто давала концерти в Красодневі. У групі бавилося 5 осіб. Крім Цінь Ханьяна, там ще були соломитарист, басист, барабанщик і клавішник.
Таким барам, як Красоднів, було важко утримувати музичні групи. З другого боку, група Блукань ставала популярною і відомою баром.
Обличчя Цінь Ханьяна не виражало будь-яких емоцій. Він лише кивнув головою у відповідь.
Він взяв кілька аркушів паперу з туалетного столика, потім розгорнувся і пішов назад до себе в кімнату, закривши двері.
Сетриця Хун і хлопець злегка змутнілися. У них обох не було такої високої вищості, як у Цінь Ханьян. Одне його слово — і їх відразу викинули з Красодневого, а в Хоухаї вони стали б вигнанцями.
Лу Чен усміхнувся про себе. Він і Цінь Ганян були дуже відокремлені один від одного. Він і не думав чіплятися за того. Немає значення, що він думав про нього, тому природно, він не відчував такого збентеження на відміну від тих хто поруч з ним обох співаків, які виявили радіші, а їх зігнорували.
Бар був маленькою річкою, а Лу Чень — креветкою в річці.
Він знову присів і почав розчісувати своє лахматове волосся.
Гоухая була дуже різною від Саньлітуня, де зустрічались різні сорти людей. У Хоухаї неохайні, непогані співаки взагалі ніяк не віталися, тому власний імідж був дуже важливий.
Зі сцени доносився голос ведучого, який розігрівав публіку.
Лу Чень був змушений щодня бути готовим, адже невдовзі він мав виголосити промову.
Що стосується вибору його пісні, то він вже майже вирішив.
Поки ведучий жартував і створював живу атмосферу, той офіціант, що раніше охороняв вхід в бар, таємно прослизнув у праву частину закуті - до музичної студії.
Музична студія була зовсім маленькою. У ній були музичний пульт, освітлювальна апаратура і комп’ютер. Повсюди були розкидані, як павутина, електричні кабелі. Без кінця миготіли червоним, зеленим і синім кольорами світлодіодні лампи.
Посередині цієї “паутини ” сидів товстий, який важив щонайменше 100 кілограмів. На ньому були надети великі контрольні навушники. Він досить мотав головою, слухаючи пісню. На його стільниці лежало півгамбургера, який він ще не доїв.
"Толстячок, товстеньку!"
Офіціант два рази покликав, але той не почув. Йому треба було підійти до нього і штовхнути.
Товстяк раптом відкрив очі. Побачивши офіціанта, він мимовільно нахмурився, зняв навушники і роздратовано сказав: « Махоле Ґао, тобі хіба не потрібно зовні приймати гостей, навіщо до мене прибігав, забирайся!»
Він був звукорежисером в музичній студії. У цій маленькій кімнаті навіть Чен Цзяньхао був змушений слухатись його.
Малий Гао, звичайно, знав все про це. Він відразу розплився в усмішку і підніс пляшку пива Kingway.
Товстяк без будь - якої вдячності прийняв пиво, окинув очі і запитав: « Викладай, просто так ти, негідник, не любив би. Чого хочеш? Попереджаю заздалегідь, якщо це якась дрібниця, то обговоримо. А якщо щось серйозне, то я пасс!»
"Це дійсно дрібниця..."
Малюк Гао відразу ж захопився, швидко підійшов до товстої і щось напоїв йому на вухо.
У міру того, як товстяк слухав, його обличчя ставало все більш здивованим. Він, наче новозавершений погляд на офіціанта і сказав: « І ти, хитрий негідник, вважаєш це дрібницею? »
Малюк Ґао з подивом засміявся: « Насправді це дрібниця. Я дивлюся, цей юний Лу Чень весь такий ідеальний, поводиться зарозуміло через свого мастила личика. Ми йому якраз передамо урок, щоб він знав, що в Красневі не можна покладатися лише на своє обличчя!»
"Хм..."
Товстяк з завбачливим виглядом кивнув, потирив свій жирний підборіддя і сказав: « Ти вже не можеш говорити. Ти кажеш, що він гарний, а співає не дуже. І замість того, щоб піти в Саньлітунь і торгувати своє тіло, він побіг до Хоухаї, прикидаючись музикантом. Та ще й змушує мене, товстачка, підтирати за нього дупу. Хіба... не має бути все навпаки? "
Малюк Гао підступно усміхнувся і сказав: « Так, ти занадто хороший для нього... »
Він раптом змінився в обличчя і вказав крізь вікно у студії, кажучи: « Ла Чен пішов на сцену»!
Студія була відділена від сцени стіною, обладнана одностороннім дзеркальним склом. Люди з середини могли спостерігати, що відбувалося зовні на сцені. А люди зовні не бачили тих, хто сидів всередині студії.
Людина з гітарою в руках вже дійшов до центру сцени. Це був Лу Чен чи хтось інший?
"Товстячок, швидко!"
Малюк Ґао впав очима в Лу Ченя. Він все схвильовано підганяв товстака.
"Чого метушишся!"
Толстяк витріщився на дитину Гао і сказав: « Я знаю, що є. Не треба мене навчати!"
Говорячи це, він вимикав музичний пульт, який відповідав за звук на сцені. Індикатори на мікшерному пульті відразу погасли.
Барні співаки в Хоухаї співали навіть під музичним супроводом. Людям без будь-яких здібностей дуже важко було тут виступати. Але голос співаків можна було добре відрегулювати і налаштувати в музичній студії, перетворивши його на цукерку.
Професійні звукотехники вважали нижчі якості працювати в барах. Красня теж нікого не запрошувала, тому регулюванням голосу був напівпрофесійний звукорежисер, який з усіма професійними устаткуваннями міг легко обманути дилетантів.
Серед клієнтів у барі були тлумачні люди з певних кіл, але мало хто міг розповісти про це.
Рівень співу Лу Ченя під своїм власним акомпанементом був найзахопливішим. У вільний час він мав можливість виступати на сцені. Лу Чен був у вигідному становищі не лише через зовнішність. У цьому ще й була заслуга товстинка, який за сценою відстрашував його голос.
Товстяк був незадоволений тим, що Лу Чень ніколи не приносив йому жодної користі, тоді як той був таким популярним як місцеві виконавці!
Тому зараз, коли малюк Гао підстрекнув його, він знову згадав про образу і вимикав мікшерний пульт.
Таким чином, Лу Чень буде співати і грати сам по собі без будь-якої оптимізації звуку, а весь неопрацьований звук буде доноситися з колонок JBL вартістю 10 тисяч юаней.
Він покаже свою справжню природу!
Толстяк розсміявся і кинув погляд на дитину Гао: « Дочекайся, буде цікава ідея! »
Малюк Гао кивнув головою і впав у хвилі — Лу Чень, чи не вистачить в тебе духу після того, як ти будеш працювати в Красневі!
У той момент Лу Чен не знав про наміри людства.
Він сів на табурет, правою рукою обхопив гітару, а вільною лівою рукою настроїв кут нахилу мікрофона.
Після 8-го вечора, ще перед двома вихідніми днями відвідувачів у барі збиралося все більше і більше. Зараз бар був забитий майже на дві третини. Було багато постійних відвідувачів.
Приготувавши Лу Чен у мікрофон, він сказав: « Дякую вам за візит до бару Красоднєвого. Сьогодні я перший, хто почне співати і першою піснею буде "Парячий голуб". Сподіваюся, всім сподобається!»
У барі роздалися рідкісні оплески. Одна з тих, хто знав Лу Ченя відвідувачів була свистіла.
"Задавай жару, малюк Лу!"
Багато гостей розсміялися, а атмосфера стала оживленою.
Смучений Лу Чень помахав глядачам, а потім приготувався починати свою промову.
"Братець Цзяньхао"
Одна дівчина, яка сиділа за барною стійкою приваблива дівчинка дивилася на Лу Ченя. У її очах застиг блиск: « Цей хлопець має непогані зовнішні дані, він ще красунчик і співає під власний акомпанемент. Нехай з'являється в мою компанію".
« Він?»
Чен Цзяньхао не стримувався від сміху, похитав головою з боку в бік і сказав: « Малюк ще непоганий за зовнішніми даними, але ось його спів та гра на рівні любителя. Вдосконалюватися в цьому місці — це обмеження всіх його можливостей. Він також покладається на додаткове регулювання голосу. Ти дійсно хочеш укласти з ним угоду? "
«Тоді забудь про це...»
Приваблива дівчина рішуче сказала: « Моя маленька компанія не може поставити на ноги того, у кого немає бази".
У Пекіні були три види людей: представники влади, багаті та привабливі люди. На кожному кроці можна було знайти тих, хто був пильним.
Про музичний бік Пекіна було три консерваторії, а також різні установи для підготовки музикантів. Щороку друкувалося безліч музикантів. Навіщо було витрачати багато зусиль для підготовки хлопця без бази?
Приваблива дівчина сказала без роздумів і більше не була такою серйозною.
У цей час Лу Чен почав грати на гітарі.