Вирішивши, що найкраще взагалі не звертати уваги на Атсу, я зосередився тільки на груші і продовжував бити її. Через слабке тіло, мені дуже важко просунути волю озброєння на новий рівень, але через вчорашнє тренування з Ґарпом і Магелланом я відчуваю, як моя сила значно зросла.
Після кожного змаху вітер піднявся, і його удари стали меншими. Але цього недостатньо. Ось так за побиттям груші і минуло три години. Якщо Атсу намагалася достукатися до мене, то я цього не помітив.
Тк*
Після удару, який не досяг груші, я почув дивний тріск, а граша трохи похитала. Це не від поривів вітру, адже їх недостатньо для того, щоб покачувати металеву грушу, тоді що? Я підійшов ближче до груші, і побачив маленьку вм'ятину посередині груша.
- Невже... Потрібно переконатися... - Я не почав звертати увагу на цю маленьку дірку, і зробив ще один удар, який не повинен досягти груші.
Тк*
Груша знову похитнулась, а вм’ятина посередині груші стала глибше. Вузьки моїх губ піднялися, коли я переконався, що вм'ятину зробив я. Звичайно, ця вм'ятина глибиною менш сантиметра не відповідає нормальному атакі, але це вже більше ніж зробила б звичайна людина. І як мені здається, це поки моя стеля. Я займаюся цим, щоб мати хоч якось законтрить Драона, але я не зможу просунутися далі, якщо моя воля озброєння не стане сильнішою. І хоча я зміг досягнути нового рівня в волі за рекордно короткий термін, мені потрібно поки розвинути свою волю озброєння
Я зробив ще кілька помахів для задоволення, і кожен раз вм'ятина ставала все глибше й глибше, але я відчув, як тіло ставати слабшає після кожного удару. Кожен удар витрачає значну частину моєї волі, навіть якщо потрібно створити такий слабкий напад. Я вирішив припинити груші і відразу наткнувся на Гурена, який стояв поруч.
- Ей, ти чого штовхаєшся? - Гурен відступив на крок, і подивився на мене. - О, так ти повернувся, а то я тебе все кликав і гукав, але ти не зважав на мене. - Гурен знову підійшов до своєї груші.
- Я не помітив, як ти підійшов, я був зосереджений на іншому. - Погляд Гурена перемістився до моєї груші, на якій виднілася вм'ятина. Сам же я озирнувся, і не побачив ніякої дівчинки в всьому залі.
- Так у тебе вийшло або що? - Гурен знову подивився на мене.
- Так, я зміг. Правда моя воля все ще слабка, щоб нормально використовувати цей рівень, якщо буду намагатися через силу, то тільки навріжу собі. До речі, до тебе не чіплялася маленька дівка?
- А? Вона абсолютно до всіх тут пристала, а потім пішла. Хто це взагалі був?
- Внучка Магеллана. Ми зараз веземо її зі своєю матір'ю на їхній острів.
- Чорт, Магеллан має таку... Внучка. Але чому вона поводиться так, ніби продає своє тіло?
- Думає, що їй за це нічого не буде, раз її дідусь начальник в'язниці. А може просто хоче привернути до себе увагу.
- Увага то приваблює, тільки яким шляхом... До речі, дивись, що у мене нещодавно почали отримуватися. - Гурен показав свій звичайний кулак, і з усієї сили вдарив по металевій груші.
Бак*
Гурен показав цілий кулак, який з’явився на груші велика вмятина. - Я не знаю, як мій кулак залишився цілим після такого удару, але мені здається, що в мене виходить пробудити волю озброєння.
- Вітаю, ти її вже розбудив. Твій талант хороший не тільки в волі спостереження.
- Тобто розбудив? Хіба кулак не повинен стати чорний? - Гурен подивився на свій кулак, і стиснув його.
- Я повинен, але під час першого етапу не буде покриватися чорною бронею, шкіра просто значно зміцніє. Далі йде процес закалки, просто повторюй, що і робив, але бої з вищим противником будуть допомагати тобі краще.
- Так я вже розбудив? Чорт, це так круто. А... А може ти будеш моїм спарінгом? - Звучить гейською, не потрібно відводити погляд, коли просиш про таке... Я тільки видихнув, і кивнув головою.
- Гаразд, мені все одно потрібно відновити свою волю, щоб продовжити тренування. - Гурен посміхнувся, відразу вирішив нанести удар в лоб. - Ні-ні, це не так працює. - Я заблокував удар Гурена. - Це я тебе повинен бити, а ти захищатися. Не хвилюйся, я не буду використовувати волю щоб бити тебе. - Я відразу наніс удар, і Гурен схрестив свої руки, щоб заблокувати його
Гурену довелося зробити крок назад, і він відразу обхопив свої руки. – Чорт, як боляче. Що ти робиш, вирішив зламати мені руки?
- Мені потрібно зрозуміти, скільки сил ти витримаєш, так що потерпи. - Я ще раз наніс по ньому удар, але цього разу він був значно слабшим. Гурен знову заблокував мою атаку, але цього разу не від'їхав назад, а просто стиснув зуби. - Цього повинно бути достатньо. Спробуй контратакувати мене, так ти можеш чого-небудь навчитися.
- Як я можу контратакувати, коли один такий удар міг би зламати мені чогось. - Гурен знову заблокував мою атаку, але цього разу я не почав зупинятися і продовжував атакувати та дивитися як Ґурен намагається відповісти. Через тиск, Гурен почав відступати, однак через кілька ударів, він нарешті зустрів мій кулак своїм, і з'явилася слабка ударна хвиля.
- Молодець, продовжуй і далі блокувати мої удари кулаками. - З кожним ударом я почав не багато прискорюватися, щоб зрозуміти, наскільки швидко Гурен може блокувати мої рани. Завдяки своїй волі спостереження, він міг успішно зустрічати мої удари першу хвилину, але після, його тіло вже не приспівало за мною, тому я зупинився на тій швидкості, за якою він може лізти. Це тривало лише десять хвилин, як Гурен з гримасою болю відступив і присів на підлогу із важким диханням.
- Мої м'язи не витримують цього...
- Не хвилюйся, скоро мине. Ти протримався непогано, звичайній людині я б відразу зламав кістки в руці. Ти поки не можеш продовжувати, тому вставай і б'йся ногами.
- Ч-що? Ти псих чи що?
- З чого це? Ти не можеш використовувати руки, але ноги то у тебе в порядку. Навіщо зупиняти тренування, поки можеш продовжувати?
- Чорт, та ти маніяк. - Але Гурен піднявся з підлоги і поморщився, він встав у зручне стійке місце, щоб відразу нанести удар ногою зі розвороту. Раз Гурен використовує ноги, то і я напевно буду ...
Я швидко підняв ногу і заблокував її атаку Ґурена. У наступний момент, вже я навів слабкий удар, і Гурен впав на підлогу, коли спробував його заблокувати. - Та ти зовсім не вмієш використовувати ноги...
- Звичайно, я ж завжди бився руками. - Гурен піднявся з підлоги, і знову встав у стійку.
- Ти неправильно стоїш, тобі не потрібно використовувати ранку зараз, так що, поверни праву ступню правіше, а ліву ліве. Не потрібно так сильно згинати коліна, випрямись небагато. Добре, пам'ятаєш, як треба швидко наносити удари ногами, коли використовуєш ранку? Спробуй повторити, я знаю, що в цій позі не зручно, але у звичайному бою тобі доведеться навчитися атакувати з будь-якої позиції, навіть догори ногами. - Гурен послухався моєї поради, і встав у звичайну стійку, він наніс удар. Протягом 30 хвилин Гурен намагався дістати мене своєю ногою, але в нього це взагалі ніяк не виходило і врешті-решт він просто звалився на землю, від болю у ногах. - Вітаю, тепер у тебе болить все тіло прямо як в мене після тренування Гарпа.
- Навіщо на мені це витворяти? Я ж нічого поганого тобі не зробив. - Гурен почав бурчати, але я перестав його слухати, і розвернувшись до нього спиною, пішов на вихід з залу. - Ну, ти не можеш залишити мене тут. Я ж не можу просунутися, та допоможи мені!
- Хм... Ні, ти повинен сам дістатися до своєї каюти. - Я розвернувся і подивився на Гурена, все обличчя якого було в поту. - Ти міг витримати затяжні навантаження на своє тіло, а звичайний спарінг вивів тебе з ладу менш ніж за годину. Хочеш стати сильнішим, тоді підніми свою дупу.
- Я хочу стати сильнішим, але не хотів бути таким же як ти... Чорт, я пригадаю тобі це. - Гурен почав намагатися піднятися з підлоги, а я остаточно розгорнувся і вийшов зі залу. Хм... Напевно треба сказати Гарпу, що я зміг опанувати нову здатність з волею.
Доійшовши до каюти Ґарпа, мій погляд зачепився за дрібну, яка сиділа трохи поодаль від дверей Гарпу з сумним обличчям. Вона тримала якийсь листок у своїх руках, і просто сидячи на підлозі дивилася на нього.
- Хм... - Я витягнув руку, і використав здатність до притяжності, що вирвати листок з рук Атсу, та подивитися на що вона дивиться. Тільки листок долетів до мене, як я зрозумів, що це звичайна фотографія, на якій зображена Атсу, Фукумі і ще якийсь мужик.
- Гей, ти що твориш? - Атсу швидко підбігла до мене, і вирвала фотографію з моїх рук. - Не чіпай мої речі, тобі ясно? - Атсу нахмурився, і прибрала фотографію в кишеню. - Або я скажу діду, що ти крадеш мої речі, і тоді він тебе посадять.
- Так-так, робити твоєму діду нефіг. - Я махнув рукою, і увійшов у каюту Ґарпа.
- Куди пішов, я з тобою не домовилася. - У каюту разом зі мною забігла Атсу, і почала щось бурчати. Мати Атсу Фукумі відразу подивилася на нас, і трохи усміхнулася. Не звертаючи уваги на звинувачення у смертних гріхах, я встав за два метри від Ґарпа і покрив руки волім, відразу ударив.
К*
Голова Ґарпа прокинулася, і він мало не перевалив своє тіло через диван, той навіть похитав. – Сопля, ти чого робиш! - Ґарп потер своє лобе, і злостро втупився на мене, готуючи свій кулак.
- Так-так, я злий. Не помітив, як я тебе атакував? - Я опустив руки, і прибрав волю озброєння. Пальці на руках трохи тряслися, від того, що я знову витратив значну частину своєї волі.
- З-під тишка, як щура. - Встав, Гарп хотів вдарити мене кулаком, як різко зупинився на підлозі. - Ва... Бвахахха. - Ґарп, однак зрозумів, що сталося і сів назад на диван.
- Що відбувається? - Атсу дивно подивилася на Гарпа, який спочатку був злим, а потім засміявся і заспокоївся.
- Твоя теорія допомогла мені, але я ще занадто слабкий, щоб застосовувати цю здатність кілька разів без наслідків. Однак мене здивувало те, що я швидко зміг опанувати цю здатність.
- Вахах, ти молодець. - Ґарп витер сльози з обличчя, і заспокоївся. - Але мене дивує дещо інше... Ваше тіло ніби підсвідомо зменшило силу цієї спроможності, щоб не пошкодити собі. Я ніколи не бачив такого слабкого прояви цієї сили, не знаю з чим це пов'язане, але ...Думаю можна сказати, що тобі пощастило. Чим сильнішою буде твоя воля, тим сильнішим стане ця здатність, зазвичай вона при пробудженні перебувати на рівні, коли витрачає майже всю волю користувача, і вже потім потрібно навчитися контролювати рівень трати... Я бачу, що у тебе трясеться рука. Застосуйте цю здатність ще раз. - Ґарп виставив руку, і посміхнувся.
Я просто видихнув, і покривши руку волі, знову наніс дистанційний удар. Шкіра на руці Гарпа трохи вм’якшилася, але невдовзі повернулася до норми. - Чорт, та ти монстр, я можу цим ударом прогнути сталь, а твоя шкіра лише трохи вм'ялася.
- Я міцніші, Бваха. Ваші руки зараз трясуться сильніше, запам'ятай це відчуття, і кожного дня на кораблі доводь себе до такого стану, це повинно бути дуже просто, так твоя воля буде кріпитися, що не повинен сильно пошкодити твоєму тілу. А поки йди відпочинь і повнови свою волю. - Ґарп відмахнувся від мене, і знову заговорив з Фукумі.
- Гей, а що це ви робили? - Запитала мене Атсу. - З вигляду було схоже, що ти бив повітря, як дебіл, хих-хі.
- Ах... - Я видихнув, і розвернувся, пішов у свою каюту.
- Стій, я з тобою...