Наповнивши своє тіло маною, я можу рухатись достатньо, щоб з'їсти хлібну кашу, яку Марк приготував для мене, що в кінцевому підсумку повністю відновлює мою рухливість.
— Мэйн, — каже Бенно. — Ти хочеш, щоб я взяв повсякденний одяг для твоїх помічників? Взагалі-то, ти можеш і сама це зробити. Щось ще?
— Де я могла б купити щоденний одяг? Магазин поношенного одягу, в який ходить моя сім'я, як я вважаю, вже не працює, я права?
Хоч би наскільки бідними були прості люди і як важко було створити новий одяг з нуля, діти (за винятком мене) постійно ростуть. Їм завжди потрібно носити все більше і більшого одягу, але вони вже не потребують одежин.
Наші будинки наповнені речами, тому нам просто немає куди складати старі речі. Ми продаємо в магазин весь одяг, за винятком найдорогоцінніших убрань. Потім, у тому самому магазині, ми купуємо новий одяг. Збираючи стару й купуючи нову, ми майже нічого не платимо.
Оскільки магазин вимагає лише зручності, цілком природно, що одяг часто виглядає дуже погано. А заплатки слід вважати прикрасою. Гарний вигляд? Просто забудьте про нього. Єдине, що має значення - міцність і товщина тканини. Одяг, який настільки спотворився, що його не можна було носити, не продається. Замість продажу, її ріжуть на сексуальні гапочки і пелюшки для дітей.
— Простофіля, — каже Бенно. — Не змушуй їх ходити по північній частині міста в такому одязі.
Мої помічники будуть супроводжувати мене між храмом і Компанієм Гілберта, а це означає, що вони опиняться в елітній частині міста. З огляду на те, що їхній одяг такий самий як бичувальники — бідні і навіть не здогадуюсь, чого ми можемо робити.
— Я не знаю, де знаходиться магазин, який продає поношений одяг. Тому я б була вдячна, якби ви допомогли мені з цією проблемою.
- Якщо завтра у тебе не буде жара, я допоможу тобі з цією проблемою. Поки ми тут, нам потрібно відвідати ресторан, щоб дізнатися, як ідуть справи. Ходімо зі мною.
— Добре, — сказала я і кивнула.
Бенно дивиться на Летца:
- Я знаю, що завтра у тебе вихідний, але було б добре, якби ти вирушив з нами.
— Зрозумів, — відповідає він.
— Вибач, що втягнула тебе у це, — сказав я.
— Нет, все в порядке. Мені корисно знати, де можна придбати щось окрім мого робочого одягу та задешевенькою. Так що це просто прекрасно.
Оскільки Левц буде продовжувати ходити до храму зі мною, він хоче, щоб у нього був одяг для вихідних. На відміну від нашої звичайної вуличної одягу, одяг учнів Компанії Гілберта повинен пратися кожен день. Оскільки учні бачаться з клієнтами, вони повинні підтримувати гарний і гідний вигляд, а починатись із їхнього одягу. Але якщо прати одяг щодня, то він швидко зноситься. Левц не хотів би цього. Щоб уникнути цього, йому потрібно придбати кілька комплектів одягу.
У мене всього один комплект робочого одягу. Якщо він зіпсується, мені доведеться купувати новий, чи не так?
Те, що я чув, змушує мене задуматися про те, щоб і мені не завадило купити трохи одягу. Але, як і в його випадку, мені не в чому ходити на північ міста, крім мого одягу учня.
— Містер Бенно, — сказав я, - будь ласка допоможіть мені вибрати одяг для себе.
Опинившись тут, я ніколи не оновлювала свій гардероб. Поки я думала про завтрашній похід у магазин, ми з Летцем добралися додому.
- Побачимося завтра, Летц! — Я кажу, сяю від щастя.
Льотц похмуро подивився в мою сторону:
— Ми ще не закінчили. Я все ще повинен доставити свій звіт.
- ...А?
Я згримасничала, але тим не менш, ніяк не можу перешкодити йому з його звітом.
- Чому ти не стежила за собою! — Викрикувала Торі зі сльозами на очах.
— Тори, не плачь!
— Я не плачу! Я просто не себе!
Я знаю, що Торі весь цей час дуже хвилювалася за мене. Всі її думки були про те, чи відвідування храму допоможе мені звільнити мене від « ожиріння» і як наслідок постійних непритомностей. Оскільки я не вилікувалася, коли побачила її сльози, мене відвідав великий сором.
— Прости меня. Мені дуже шкода. Більше цього не повториться.
- Сподіваюся, тепер ти не пропускатимеш прийоми їжі?
Звісно! - Кажу я, енергійно кива.
- Ти дізнаєшся у когось більш наступної подробиці про мані?
— Обещаю!
— Обіцяєш, що не забудешся навіть коли читатимеш?
- ...Г-хр...
— Мэйн? - Вона каже, дивлячись на мене суворо.
Незважаючи на її суворий погляд, я не можу дати їй обіцянку, бо знаю, що мені не вдасться його стримати. Я знаю себе досить добре, щоб віддавати звіт в тому, що як тільки переді мною з'являється книга - я забуваю про все на світі.
—... Я скажу своєму помічнику, щоб він проконтролював мене. Він дуже відповідальна людина, так що все буде добре!
Вона зітхає, потискуючи плечима і хитаючи головою.
— То ти не можеш пообідати?
Незважаючи на її розчарування, я точно знаю, що не зможу дотримати обіцянку.
Сім'я ще не відійшла від шоку, але вже не так злиться на мене, тому я вирішила змінити тему.
— Ей, Торі, якщо у тебе буде вільний час, давай виберемося кудись?
— А? І куди ж?
— Наприклад, в магазині одягу. Мені потрібно купити речі для моїх помічників. Магазин лежить на півночі — це чудова нагода вивчити який одяг носять люди в тій частині міста, чи не так?
Крім того, Бенно буде вибирати речі. Він власник крамниці, в якому продається одяг для знаті, так що це був би надзвичайно цінний досвід.
— Нормально якщо я появляюся там?
- Завтра нам багато де доведеться побувати, так що якщо ти не проти скласти нам компанію, думаю, в цьому немає нічого такого.
Чудово! Це буде захоплююче.
Вона сяє від щастя. Побачивши її усмішку, я зітхнула з полегшенням. Слава Богу, що вона більше не сердиться.
- Так, значить на лісову прогулянку ти не підеш, так?
Я, Торі та Люц взялись за руки і покинули колодязь. Повертаючись до головної дороги, спина почула, що хтось кличе нас. У його голосі відчувався виклик.
— Ах, Ральф, — сказала Торі.
— Ральф! — Я говорю.
Коли ми повернулися, то побачили старшого брата Летца — Ральфа. Вдягнути він був недбало, а за його спиною виднілася кошик. Схоже, він прямує до лісу. Помітивши, що я з Лютцем в ученичному одязі, а Торі - найкращої, яка тільки вона має, він дуже насупився.
- Куди ти йдеш?
— Иду дивитися одежк. Ральф, ти ж до лісу попрямував, так?
Торі все ще дуже часто вибирається в ліс. Для неї це чудова нагода поспілкуватися з друзями-роботами. На відміну від тих днів, що минули, наша фінансова ситуація перебуває в більш сприятливому становищі, тому невеликий відпочинок у її випадку - не критичний. У порівнянні з тим, що було кілька років тому, я стала значно рідше хворіти. Це, а також той факт, що я і Торі працюємо, говорить про те, як ситуація з грошима йде на поправку.
Однак у сім’ї Летца зовсім інша історія. У них дуже багато витрат, що йдуть на їжу чотири вічно голодних хлопців. Хоча всі четверо працюють, фінансова ситуація не покращується. Зарплата учня низька, тому якщо їхні походи до лісу за їжею не приносили вагомого результату, вони просто голодували.
Зрозуміло, що четверо хлопців мають обов’язок ходити до лісу на пошуки їжі і не їсти. Хоча Левц є учнем, він ходить у магазин Бенно навіть на вихідні. Якщо говорити про родичів, то вони не схвалюють цього. Раніше, він бурчав мені про те, що в його родині сказали що він працює настільки мало, щоб швидше принесе гору їжі з лісу, ніж поверне свою подвійну зарплату учня.
Поки ми йшли головною дорогою, Торі і Ральф бігли пліч - о - пліч. Летц, який виглядає незадоволеним, йшов трохи позаду. Коли я ступила з Летцем за руку, то помітила, що Ральф іноді озирається на нас. Коли він це робив, Левц злегка зітхав.
— Гаразд, побачимося пізніше, Ральф, — каже Торі.
— Удачі!
— Так, — відповів він.
Коли ми добралися до головної дороги, Ральф пішов на південь, а ми зробили кілька кроків на північ. Торі дуже енергійно машет Ральфу, а потім бере мене за руку. Тепер, ми йдемо в північну частину міста. Торі з ентузіазмом розмовляє про те, як ти одягаєшся. Лютц, можливо після поради Марка, вирішив виявити себе добрим слухачем. Тому він звернув увагу на її слова.
Відчувши на собі якийсь пристойний погляд, я подивилася через плече. Позаду був Ральф. Він стояв там, де ми розлучилися і дивився так, ніби хотів щось сказати. Коли наші погляди перетнулися, він зробив обличчя людини, який побачив щось роздратоване, потім повернувся і побіг на південь. Спостерігаючи за тим, як швидко зростає відстань між нами, я думаю про те, наскільки скоро ми наближаємося до Літца і його братів.
Коли ми прибули до Компанію Гілберта, я побачила Бенно. Він давав вказівки Марку і кілька інших працівників. Схоже, він збирається йти.
— Ах, — каже він, попливши в усмішку, яка показала мені щиру - сьогодні ти йдеш з нами, Торі? Я чув від Коріна, що у тебе є потенціал стати відмінною швією.
— Правда? Я так рада!
Сьогодні нас супроводжуватиме Бенно, а не Марк. Схоже, йому потрібно заглянути в італійський ресторан, щоб перевірити, наскільки хід реконструкції відповідає його плану, як якість матеріалу використовуються і так далі й тому подібне.
— Будівля вже почалася? — запитала я.
- Це тому, що я зміг знайти місце набагато швидше, ніж очікував. На даний момент, відбувається етап розширення кухні для подальшого встановлення парфумів.
Бенно купив будинок, який вже використовувався як закусочна споруда на півночі міста. Зараз воно знаходиться в процесі реконструкції. Спочатку буде закінчена кухня, а потім заміна статевої дошки на ту, яка одним своїм виглядом скаже, що це місце для розваг справжніх двореїв.
Концепція ресторану полягає в тому, що він повинен бути настільки високим класу, щоб створити у відвідувача відчуття дворикового походження. Крім того, у планах проводити дегустаційні заходи, які будуть покровителями великих магазинів, що ведуть справи зі знанням.
- А-а, так ви стежите за тим, що робить майстер гіль ...
— Нет! Дегустація була твоєю ідеєю, так що ти помиляєшся.
- Я бачу.
— Очевидно, пиломатеріали, цеглини й залізо в повному порядку. Отже, немає нічого поганого в тому, щоб створити проблеми. З духовками ще не закінчено, але відразу після їх встановлення кухарі зможуть попрактикуватись до відкриття ресторану.
— Чудово, що все йде добре, — сказав я.
Поки ми обходимо ресторан, Бенно тримає мене на руках і таким чином створює мені зручні умови для огляду. Коли я коментую прогрес, Бенно гримасичить, а потім краде щось настільки тихим голосом, що тільки я і можу його почути.
- Ні, тут величезна купа проблем.
— А?
—... Не бери в голову. Це не те, що вам потрібно знати, а голос підвищується через Лютцу та Торі. — Так, йдемо в наступний магазин.
Ми починаємо йти до магазину поношеного одягу, який з відомих причин має зв'язок із Компанієм Гілберта.
— Цікаво, як цей ресторан буде обслуговувати? Адже для того, щоб подавати елітні страви, треба мати уявлення про те, що́ вам подобається. Хотілося б коли-небудь спробувати їжу дворян...
Поки ми йшли, Торі постійно озиралася на незакінчений ресторан, тому її косички то і справа підстрибували. Дивлячись на неї і Лютця з плечей Бенно, я згадувала вигадані мною рецепти.
Хм-м, я б сказала, що близько 30 відсотків з них - рецепти, які ви їли вдома. П’ятдесят відсотків — це нові рецепти страв і десертів, для яких потрібно пекти піч. Останні двадцять відсотків - рецепти, які я створила, використовуючи деякі методи Ільзи.
Торі повертала ніс, висловлюючи велике сумніви
- Так, ти кажеш, що ресторан подаватиме твою причудливу стряпню?
- Торі, це так підло! Ти завжди казала, що вона тобі подобається!
Коли хтось почує, що він їсть твою їжу з великою радістю, то просто шокує. Тури почала виправдовуватись, коли вони поспішали.
— Ні, ні, вона справді хороша! Знаєш, просто твої рецепти дивують людей, коли вони намагаються зробити їх вперше. Але я вже звикла до цього.
— Але все добре, — додає Левц, стискаючи плечима принаймні доти, доки смачно.
Хоч Левц і сказав: « Все добре», Тури не відмовилась від фрази "причудливої страви". Треба визнати, що місцеві люди мають власні уявлення про приготування їжі, тому мені доведеться дещо погодитися.
- ... Що? — Питає Бенно. — Ви вже куштували їжу, яка готує Мейн?
Оскільки ресторан знаходиться на стадії будівництва, і кухарі ще не можуть користуватися кухнею, Бенно не вдалося спробувати мою їжу, що робить його єдиним незнайомим її смаку з нас.
Коли він сказав це, Левц і Торі кинули один на одного дуже складні погляди.
- Хмм... добре, рецепти Мейн, але ... Левц?
Ми часто їмо її їжу, але це відчуття, що вона не готує.
Звичайно.
Оскільки вони ростуть дуже швидко, а я не особливо, наші тіла сильно відрізняються. Що б пояснити, виростатися в поняттях мого колишнього життя: різниця у наших тілах, як між детсадівцем і учнем початкової школи. Це означає, що їхні можливості, як і фізична сила, набагато більше моїх. Як наслідок, вони можуть робити більше різних речей, ніж я. У мене багато чого не виходить, а вони з часу можуть все більше і більше.
- Як же я хочу вирости... — проворчала я.
Мої слова досягли тільки вуха Бенно. Я навіть не помітила, що сказала це вголос, тому трохи здивувалася, коли він заспокоював мене по спині.
Причина, чому я дуже слабо розтану, полягає в моїй хворобі - "пожирання". Тому ніхто і не може допомогти мені з проблемою росту. Але якщо Торі або Левц почують мої образи, я знаю, що вони будуть турбуватися про мене. Я крадькома дивлюся через плече Бенно на них, перевіряючи, почули вони чи ні. Коли я бачу, що вони зайняті дискусією про смаки моїх рецептів, то зітхаю з полегшенням.
Оскільки ресторан і магазин поношеного одягу знаходяться в північній частині міста, нам не потрібно було багато часу, щоб подолати шлях від першого до другого. Прибутки допомогли мені зрозуміти, що це не той магазин, в який ходить моя сім’я. У відомому мені магазині, вся одяг брудна, коричневого і сірого кольору, і складена у кошики, з відмінною сортуванням за розміром.
Магазин наповнений якісними товарами: в ньому дуже багато яскравого одягу, виключаючи нижню білизну, яка важить на гілках у формі хресту. Оскільки всі ці речі були колись зроблені на замовлення, розміри і кольори у всіх різні. Атмосфера магазину збуджує спогади про моє минуле: зустріч із кравцем, який працює в маленькому містечку, мешканці якого носили його одяг.
Коли ми четверо вийшли, жінка, яка була подібною до продавця, дивилась на нас пожадливими й широко розкритими очима, відразу почала ринутися. Її волосся було темно-коричневим і густими, а її карі очі блищать при погляді на нас.
— Боже мой, Бенно. Що все це означає? З яких це пір у тебе так багато дет...
— Так, що ти розумієш під цим?
- Я маю на увазі, що ніколи не закохується Бенно, щойно привів купу дітей в мій магазин, чи не так? Це дуже цікаво. Я впевнена, що наші друзі хотіли б знати все про це.
— Ах, хоча б цього разу не роби з мухи слона.
Ці двоє виглядають так, ніби вони знають один одного цілу вічність. Левц, Тури і я були приголомшені тим, що втупилися на їхню дружню дружбу. Проте Бенно, зрештою, перериває її і пропонує перейти на більш ділову розмову.
Я прийшов сюди, щоб купити одяг для цих дітей. І оскільки ми тут, я подумав, що мій учень теж може чогось навчитися.
- Ви говорите про Лютца, вірно? — Питаю я. - Чого він тут може навчитися?
- Так, слухай. Якщо учень, в моєму магазині, не вміє підбирати одяг, як ти думаєш, до чого це призведе?
Почувши це, Левіц здригнувся і втратив дар мови. Він, як і Турі, має просте походження, а єдина ознака, за якою подібні люди підбирають одяг - її товщина. Здається, Бенно хоче, щоб він зрозумів це і почав розвиватися, аби це виправити.
- Мейн, щось на зразок цього має бути твоїм слугою. Це відносно новий стиль, який вирізняється короткими рукавами, бо чим вони коротші, тим вільніше рухати руками.
- Якщо ми шукаємо щось подібне, то я думаю, що колір повинен бути темно-зелений і коричневий, згодні? Він дуже серйозно ставиться до цього, тому що я думаю, він повинен носити щось, що поєднується з його кольором волосся і очей.
— Да, так и буде. Що стосується двох інших, я ніколи не бачила їх, тому не знаю, що може їм підійти. Якщо ви пам'ятаєте загальне відчуття того, що ви вибрали для Фран, вам не слід бути надто далеко від мети. Іди вибери що-небудь, що, як ти думаєш, спрацює.
— Отли-ично!
Бенно опустив мене, і я почала копатися в стоянках дитячого одягу у пошуках речей, які могли б підійти Ґілу та Делії. Хоч ми й називаємо це "підбіром одягу" але насправді, в кожному з розмірів не так вже і багато речей. Це показує, що вибір відбувається досить швидко. Все, що мені потрібно зробити - це притиснути їх до Льютця, щоб переконатися, чи розмір буде більш-менш прийнятний.
Гр-р, якби вибір був трохи більше...
Моє хвилювання значною мірою розпорошилося, тому що з'ясувати, що обирати тоном і не з чого. У які розкішні часи я жила, коли була Урано. Всюди був надмір одягу. У мене тоді не було особливого інтересу до неї, але, як кажуть, ти не знаєш, що в тебе є, поки не втратиш це.
— Левц, Лютцю, можеш допомогти мені дещо з чим?
- З чим це?
- Ви з Ґілом такого розміру, тому я хочу прикласти до тебе одяг, щоб зрозуміти, чи підійде вона йому.
У порядку черги, я дуже швидко прикладаю підібрані речі до Лютцу. Вони приблизно підходять за розміром. Один з прикладених костюмів особливо підійшовши Лютцу.
З речей, які я знайшла в цьому розмірі, мені здається, що це більше підходить тобі. А що мені для Ґіла взяти?
Поки я порівнювала одяг, намагаючись зрозуміти, що буде краще для Ґіла, Бенно дуже зітхнув.
— Мейн, де ти навчився одягатися?
- Де? ... Я ніколи не вчилася цьому.
Я читала книжки про поєднання квітів і багато журналів про моду, але ніколи не вивчала це формально. Хоча останнє не зовсім правильне, я відвідувала уроки мистецтва в школі.
- Я думав, що це занадто складно для тебе, хіба не так?
— Да, это так. Будь ласка, закриємо цю тему. Льотц, тепер, давай-ка спробуємо це.
Я простягаю сукню, яку вибрала для Делії. Левц відразу ж негативно похитав головою. Дивлячись на миле, в основному червоне вбрання, він перехрестив руки на знак протесту.
Відвертаюся. Хіба Тури не краще підійде для цього?
- Слухай, Тури ж більше тебе, так? А Делія приблизно твоїх габаритів, тому варіант з Тури не працює.
Лютц дуже гнівається, але дозволяє використовувати себе як зразкову модель. Це добре, адже з нас усіх він єдиний, хто підходить за розміром.
Бенно каже. - Почни шукати щось у кольорі, який би підходив Мейн. Наприклад, візьми той і зелений. Зверніть увагу, що вони різні відтінки. Як виглядатиме на ній краще?
Так само як Левц, я стала об’єктом для наслідування. Левц і Торі, з серйозними виразами обличчя, дивляться на мене, то на одяг. Через мить вони обидва вказують на той самий предмет одягу.
- Ось цей!
— Так. Це краще відповідає її тону шкіри. А як щодо цих двох?
Бенно починає пояснювати різні аспекти теорії кольору, наводячи для прикладу різноманітні костюми і використовуючи мене як манекен. Він торкається таких розділів, як монохромні кольори, близькі по відтінку кольору, додаткові коліри, відтінок, насиченість, світлота і багато іншого. Сидячи в кріслі і слухаючи його з благоговінням, він підносив до мене одяг, а я роздумувала про те, чи знає він про колір більше, ніж написано у книжці про схему координації, яку я читала.
- Після того, як ви перетравите інформацію про кольори ваших клієнтів, вам потрібно буде дізнатися ще й про стилі. Одяг — це найкращий соціальний статус. Якщо ви одягнете свій одяг, який не відповідає вашому становищу, то це призведе до різних проблем. Думаю, ви пам'ятаєте церемонію хрещення Мейн.
я простонала.
« Тепер, вибираючи наш одяг, Мейн носитиме його для відвідування храму. Також, це вбрання людей, які мають служителів, тому тут важлива довжина рукава.
Мені пригадалося, як ми з Бенно ходили до храму. Тоді на ньому був одяг з дуже масивними рукавами. Їх довжина була такою, що будь-яка дія в них здавалося дуже складною.
— Столь гучні і непрактичні рукави - символ того, що їй нічого не потрібно робити, тому що її слуги зроблять все за неї. Жодна людина, яка працює, не могла б дозволити собі такий одяг, адже в ньому вона не зможе працювати руками.
— А? Зачекайте, хіба Марко не мав довгих рукав? Його рукава - половина від довжини ваших.
— Це рукава помічника, якого беруть на зустріч з дворянином. З другого боку, вже були помічники або підлеглі для виконання роботи, отже Марко не мусив нічого робити. З іншого боку, якби до нас прийшов благородна людина, Марк би одягнув короткі рукави, щоб показати, що ми їх тепло приймаємо. ...Однако, поважні люди нас не відвідували.
— Я зрозумілаше угукнула і злегка кивнулась. У той же час, Левц і Торі з великою увагою дивляться побличними очима.
- Так, ви двоє, тепер, коли ви дізналися все це, виберіть що-небудь для Мейн. Цікаво, хто з вас справиться з цим краще?
Левц і Торі, вистріливши один в одного за допомогою образів, кинулися кружляти по магазинах у пошуках одягу. Побачивши це, Бенно посміхнувся.
— Мэйн, взяти з собою сестру - це чудова ідея. Наслідувачі суперника заохочують людей вчитися на диво швидко.
— Я рада, що для неї це чудова нагода вчитися.
Поки ми захоплено спостерігаємо, як ця пара старанно вчиться і намагається вибрати кращий одяг, я намагаюся запитати Бенно про все, що мені потрібно знати, коли я перебуваю в благородному суспільстві, але у відповідь він просто похитав головою.
- Твоя ситуація відрізняється від моєї. Я міг би розповісти про те, як повинен поводитися торговець, який веде справи з дворянством, але якщо ти хочеш знати, що я маю робити - запитай Фран. Роби те, що робить Льотц і питай навіть про дрібниці.
Після мого кивка до нас підбігли Летц і Торі, тримаючи одяг у руках.
- Що б ти вибрала, Мейн?
- ...А? Хм-м...
Від здивування, я роблю крок назад і направляю погляд на те, що вони підібрали. Торі вибрала миле рожеве плаття. Льотц теж вибрав сукню, але в ньому переважав синій.
— Якби я просто гуляла, то думаю, що варіант Торі був би якраз, але якщо говорити про похід до храму, думаю що варіанти Льотця, було б краще. Як же важко вибрати...
— Прикладай їх, — каже Бенно.
Бенно я беру сукні, які Торі і Льотц вибрали для мене, та йду за продавцем у роздягальню. Вона допомагає мені вдягнути сукню, яку Торі підіймала для мене і приводить до полірованого дзеркала.
— Вау.
Я вперше бачу своє обличчя. Моя шкіра бліда, але ця блідість не той тип, який можна було б назвати красивою. Це виглядає як ненормальна блідість, яка сильно виділяється в поєднанні з моїми прямими темно-синим волоссям.
У дзеркалі я бачу свої великі, широкі, охристо-жовті очі, такі яскраві, що вони майже золоті і сильно відкриті від подиву. Моя високогір’я, стрункий ніс і порожниста нижня губа — риси матері. З Торі я маю лише шкіру навколо очей, яка майже однакова у нас обох.
Якщо говорити по-деськи щиро, роблячи це крізь призму почуттів Урано, я - мила маленька дівчинка. Але я не знаю, які стандарти в цьому світі. Льотц називає мене милою, так що може бути моя оцінка цілком адекватна?
Поки я роздумувала над цим, мене встиг вивести, щоб показати сукню іншим.
— Вау, Мейн, ти така милашка! Воно дуже тобі личить.
- Торі завжди говорить, як мені йде її плаття. А тим часом Летц хмикнув, схиливши голову на бік. Він виглядає трохи роздратованим. Схоже, йому не подобається, але він не знає за що зав'язатися, щоб почати критикувати.
Бенно, іскрившись в усмішку, махає рукою, мовчки наказуючи мені приміряти наступну сукню.
— Так, це справді краще!
Я переодягаюся в сукню, яку вибрав Левц, і повертаюсь, щоб виглядати. Цього разу це Льотець, сяючи від щастя, почав хвалити мене. Торі виглядає трохи роздратованою і роздратовано каже, що її вибір краще підходить мені, це викликає суперечку про те, яка сукня дійсно краща. Я сідаю за рукав Бенно, намагаючись змусити його втрутитися у швидко зростаючу суперечку, але він просто оглядає магазин, задумливо погладячи підборіддя.
Ти ж маєш побачити, як ти виглядаєш у дзеркалі? Отже, що, на твою думку, підійде тобі найкраще?
— Хм... коли говорити про планування, то можливо це й є
Перше, що я вибираю - це біла блузка. Рукава довгі, а манжети і комір прикрашені мереживом, тому хоча дизайн простий, здається я могла б виходити в ньому перед палацом. Після цього я вибираю синю спідницю, яка виглядає так, ніби її ідеально було б носити при відвідуванні храму. Вона вишита квітковим орнаментом, але, коли я одягну одяг моєї учениці-жриці, вона буде повністю закрита. Нарешті я вибираю червоний, подібний до ліф жилет, розшитований квітами і прикрашений мереживом.
- Якщо я придбаю цей одяг, купивши ще кілька додаткових речей або запчастин для одягу, я б могла створити такий зовнішній вигляд, який би поєднувався з одягом учня... Що ви думаєте?
Коли я подивилася на Бенно, він злегка посміхнувся мені, а потім повернувся, щоб подивитися на Люца і Торі. Ці двоє дивилися на вибрану мною одяг з абсолютно кам'яними обличчями.
— Левц, Торі" - каже Бенно. - Окрім платтяв, тут ще багато одягу. Викиньте з голови ідею, що дівчата носять тільки сукні".
Дівчатка з бідних родин зазвичай не носять нічого, крім однотонних сукнь. Також, як і вбрання в тому, що її дуже легко зробити, бо вона шиться в один ший і не використовує багато тканини. Іноді, щоб забезпечити собі тепло, ми одягаємо в багато шарів одягу, не думаючи про те, як це все виглядатиме. Ні в кого не має блузок, з заміненими комірами або чиї рукави можна було б поміняти на такі ж, але з іншим мереживом.
Бенно каже: « Вчись старанно і до зустрічі.
- Так, сер!
Торі і Лютц, які виглядали затишно кілька хвилин тому, підняли голови та направили свій погляд на повну конкуренцію, чомусь в мою сторону.