Упередження від стародавнього Єгипту
У той самий час я ще не була впевнена в тому, чи ми закінчили свої приготування. Зима раптово врвалася на вулиці нашого містечка, і величезні пухнасті пластівці снігу почали падати на вулицях. У такі дні цілі квартали заблоковані снігом, так що ми змушені відсиджуватися будинки, за винятком дуже ясних днів.
Якби в мене були книжки! Тоді я б змогла сидіти в замках протягом багатьох місяців і не мати з цим жодних проблем. На жаль, у мене немає жодної папірці. Чи зможу я впоратися з такою довгою ізоляцією без них?
А сніг усе падав, іноді перетворюючись на справжній буран і змушуючи нас прикривати двері якомога щільнішими й сідати так близько один до одного. Так ми намагалися зігрітися, не дозволяючи холоду проникати крізь щілини в двері і прорізи у одязі.
— Ух-х.... Ну і темнотища...
— На подвір'ї метиль якось-никик, — вимовляє Торі, - нічого не поробиш.
У кімнаті було єдине джерело світла — наше саморобне світло для полинок. Навіть удень віконниці були закриті так щільно, що жоден промінь сонця не проникав всередину. Це перший раз, коли я сиджу в темряві так довго, без можливості запалити лампочку хоча б для того, щоб побачити найближчу стіну. Навіть коли під час шторму я сиділа вдома, то мала мобільний телефон. У такому вигляді я опинився в пастці, тільки як хмуритися.
— Ма-аам... Невже всюди зараз так темно?
- Ну, знаєш... Хто при грошах може дозволити собі купити кілька ламп для освітлення... До речі, у нас теж є, правда тільки одна.
— О! А давайте запалимо!
Мама з укором подивилась на мене і глибоко зітхнув. Ну, а тепер щось?
— Ми повинні наскільки можливо приділяти достатньо грошей і не марнувати їх намарно.
Коли мова заходить про економії, її не перетрапиш. До речі, в Японії моя мама також вигадувала різні способи і схеми, щоб заощаджувати. У цьому вони дуже схожі. Щоб заощадити електроенергію, вона постійно відключала телевізор на час, коли він не використовувався (хоч згодом засинала під заставу диктора). Вона використовувала мінімум води під час чистки зубів, щоб зекономити на рахунках, хоча « Ніагарський водоспад» підчас миття посуду у неї був звичайним явищем. Интересно... А що вона зробила б?
— Мэйн... Що ти робиш? — запитала мама.
- ... можливо так буде світліше?
Я схопила одну з старих латкових човнярів батька, натерла її до блиску і піднесла ближче до свічки, використовуючи її металеву поверхню як дзеркало, в надії посилити освітлення кімнати.
— Мейн, перестань, — сказав батько.
— Я не бачу, що роблю, — сказала Торі.
Вони думають, що я балуюся! На жаль, ця рукавиця не з цільного металу, тому її ефективність у якості дзеркала дуже і досить мала. Вона ледь-їдва відсвічувала, і це робило мою діяльність ще більш дивною в очах сім'ї.
- Хмм... Нічого не вийшло... Цікаво, чи є ще що-небудь, що я могла б використовувати як дзеркало?
- Мейн, будь ласка, не балуйся.
Після того як мама наказала мені припинити, я здалася у своїх спробах. Мабуть, навіть мої знання тут не допоможуть. Оскільки я навіть не читаю, то все одно сію на погану видимість. Щоб погрітися, я підсувала ближче до печі.
Після цього мама почала будувати верстат для ткацького. Він не був таким величезним у порівнянні з тими, які я бачила в Японії. Цей був набагато примітивніший. Я зацікавилася, як вона збирається шити в такій маленькій кімнатці, але схоже, що буде у самий раз.
« Торі, день твого хрещення наближається, тож будь пильнішим », — сказала мама. Одна сестра з найтяжчим виразом обличчя продовжувала розливати волокна вовни.
- Спочатку затисни нитку ось тут, щоб вилізла петля. Протягніть нитку ось тут...
Виробництво одягу почалося з приготування запасів, які мама резервувала восени. Спочатку ти прядеш, потім, власне, йде виробництво самої одягу, після чого його необхідно вишити різноманітними візерунками. Наступного року ми будемо робити те ж саме, але тільки з вовни, яку ми купимо цією весною. Єдине, що було куплене — це сировина. Це не купівля готових моделей в магазинах, а і фабричне виробництво - це те, що навряд чи спало на думку про розвиток цього світу.
— Так, саме так. Ти швидко вчишся, Торі! Мейн, хочеш спробувати? Якщо ти не навчишся шити, то тебе не можна буде назвати красивою, розумієш?
— Красивой? Чому?
— Коли ти шиєш одяг для своєї сім’ї, важливо, щоб він був не лише практичним, але й гарним. Щоб бути гарною, треба вміти шити, в'язати і готувати.
Ха, в такому випадку мені ніколи не бути красивою. Погодите-ка, хіба це не опис слухняної дружини? Це не має нічого спільного з красою.
Мені здається, що одяг — це те, чого ви легко купуєте в магазині. Коли ви приходите в торговельний центр, то буквально заполоните одяг різних розмірів, марок і конструкцій. Я ніколи не виявляла особливого зацікавлення шопінгом, але все одно моя шафа була повна всяких речей. У моєму гардеробі ніколи не було старої або рваної одягу.
Шити я навчилася під час навчання в школі. Для цього я використовувала електричну швейну машинку. Єдиний раз, коли я використала нитку з голкою - це коли мені треба було пришити гудзику. Чесно кажучи, якщо шити з прядом - це єдине, чим зайняті жінки під час зими, то це просто жахливо. Це зовсім не те, що мене цікавить.
Хоча, можливо, якби я могла писати на тканини, то напевно навчилася б ткати, як мені потрібно.
— Мейн, ти дійсно не хочеш спробувати?
- Може, наступного разу.
Можливо, Торі приховує від мами, але я бачу, що вона не хоче стати простою ткачихою. Мабуть, вона націлилася на статус учня-підмайстеря швеї. Саме тому вона попросила маму навчити її займатися рукоділлям. А я занадто маленька, та й не хочу мені мати з цим нічого спільного. Саме тому намагатися навчити мене зовсім безглуздо.
— Ладно. Мам! Я пішла плести кошики. Зробіть мені гарний одяг!
- Звісно, представ це мені. Ви будете в найкрасивішій одежі, яку ви коли-небудь бачили.
Мама, впевнена у своїх здібностях швеї, працює з ентузіазмом. Кожного сезону всі діти, яким виповнилося сім років, збираються у церкві для хрещення і одягають свій найкращий одяг. Це чудова можливість для будь - якої матері показати її вміння виготовити найкраще вбрання для своєї дитини. Можливо, вона думає про це як про якусь публічну презентацію?
Посміхаючись чомусь про себе, вона взяла в руки нову зв'язок ниток, щоб використовувати для основи, яка була набагато тоншою, ніж у Торі.
« Це дуже тонка нитка, — сказала вона з криком усміхаючись лише тоді, коли подумає про те, скільки часу потрібно для сплетення її в тканину, а це влітку. Чи не жарко?
— Зима все ще. Торі ще й підросте!
Влітку їжі в достатку, і діти зазвичай здоровіші та рухаються значно більше, що, я думаю, допомагає їм рости швидше. Принаймні, це те, що помітила я. Якщо ткати зараз, то одяг буде просто маленьким.
але я завжди зможу трохи перешити одяг, тому вона все одно підійде просто відмінно. Але я більше турбуюся про те, що ти така маленька в порівнянні з сестрою! Я навіть не знаю, чи підійдуть тобі речі Торі. Що ж робити...
Це, безперечно, викликає тривогу. Удачі, мамо.
Незабаром вона знайшла нитку, яка виглядала набагато міцнішою від звичайної вовни і почала плюсти. Торі почала плетіти кошик, який вона сподівається продати навесні. Я починаю помічати, як поступово в кімнаті стає все темніше, так що мені треба поспішати почати виробництво мого псевдопапіруса.
Шляхом переплетення цих волокон трави разом я сподіваюся отримати хоч якийсь зразок паперу. Я не буду поступатися уміллями з стародавнього Єгипту! Це моя битва, і я повинна перемогти!
Я розклала волокна на верхній частині столу. У минулому я вже мав досвід, як плетіти квадратний дно для кошиків на уроках рукоробства. Якщо я буду використовувати цей метод, то виготовлення листочка папірусу розміром з поштову листівку стане моїм першим кроком до перемоги. Я взяла волокна, які були тонші від прядів, котрі використовувала моя мати при спеціях і почала переплітати їх разом у формі сітки. Щільність, щільність, площина, густіша і товстіше...
Можливо, у мене немає потрібного досвіду, техніки або грошей, але я буду боротися в ім'я моєї долі, моєю рішучості, моїй мети!
Яка ж ця сітка маленька! А! Я помилялася!
Щільність, щільність, площина...
Щільність, щільність, площина...
Ці волокна такі тонкі, що будь-яка помилка коштує дуже і надзвичайно дорого. Поки я боролася з ними, стиснувши зуби так, що в мене застукало у скринях, Торі нахилилася наді мною, відклавши свою заставку для кошиків.
- Мейн, що ти робиш?
— Псевдопапирус...
Торі ще раз поглянула на справу моїх рук, потім нахилила голову навбоєм з здивованим поглядом. Її обличчя ясно, що вона не розуміє, як я щойно сказала. Вона не може зрозуміти, що саме я намагаюся зробити.
Ех, Торі, ти не зможеш зрозуміти багато чого якщо будеш просто дивитися. Я ще не встигла зробити навіть квадратного сантиметра, так що ти ще довго не зможеш зрозуміти, як це повинно виглядати насправді.
Поки мама плила, вона все продовжувала дивитися на мене похмурим поглядом, будучи не в змозі зрозуміти, у чому ж я ковтаюся своїми крихітними ручками.
Щільність, щільність, площина...
Щільність, щільність, площина...
- Мейн, якщо маєш час гратися, краще вже допоможи Торі з плетим кошиком!
— Ладно, мам. Коли у мене є вільний час, я обов’язково допоможу їй, тому будь ласка, не підвищу голос.
Я абсолютно не жартую, так у мене взагалі немає вільного часу. Насправді, це перший раз, коли я настільки зайнята, з тих пір як народилася в Мейн.
А! Ще одна помилка! Це все з вини мами! Не треба було піднімати на мене голос!
Щільність, щільність, площина...
Щільність, щільність, площина...
- Мейн, серйозно, що ти робиш?
— Псевдопапирус, я ж сказала!
У мене не вистачило терпіння піти від її питання красиво, так що моя відповідь вийшла трохи грубо, оскільки я зосередилась на виготовленні листочка папірусу... це не означає, що я ненавиджу виконувати такі види робіт, які вимагають точності і акуратності. Я просто роблю те, що я дійсно хочу робити. У мене немає вибору, окрім як продовжувати долати труднощі.
Щільність, щільність, площина...
Щільність, щільність, площина...
Наступного дня я знову сіла з волокон, постійно нагадуючи собі про мою мету. Я зовсім не збираюся підпускати сьогодні Торі до себе.
— Эй, а щось змінилося?
—...
Я не дозволю їй себе турбувати. Я не дозволю їй себе турбувати. Що? Чому міцніші? Аргх! Я як і раніше повинна продовжувати, навіть якщо моє серце розривається, я все одно мушу продовжувати!
Щільність, щільність, площина...
Щільність, щільність, площина...
— Эй, Мэйн...
— А-а! — Я закричала, зтиснувши потомки папірусу в кулак. — Це неможливо! Я просто не можу зробити це! Я програла йому! Я програла псевдопапірусу!
Я знеохочувалась, бо навіть не знаю, чи можу зробити листок розміром із листівку. Я змушена використовувати дуже тонкі волокна, якщо хочу зробити щось достатньо щільне, щоб використати в якості паперу, але це займе занадто багато часу ... Не думаю, що в світі існує якийсь спосіб виготовити достатньо папірусу, щоб зробити хоча б одну книгу.
Навіть намагаючись створити папірус розміром з листівку, я відчула, наскільки липка заготовка вийде в кінці. У центрі листка волокна були сплетені щільно, але чим далі від центру і ближче до краю, тим слабшим воно стає й меншає через крихітні отвори. Очевидно, я можу навіть і не думати про те, щоб писати на всю сторінку.
— У-ух... Я... не... Не змогла... План створення папірусу не вдався...
Чи збирати сирі речі, чи робити самому — скільки часу мені знадобиться, щоб зробити хоча б аркуш? Немає ніякого способу, щоб я була в стані масових виробляти таке ...
Навіть якщо б я навчилася робити нормальні, хороші і міцні аркуші, то все одно не могла б зробити принаймні подоби книжки.
— Мэйн! Припини грати з травою і піди робити кошик!
— Але ж книжки з кошика не отримаються...
- Я не розумію, про що ти, але ж у тебе нічого не вийшло, чи не так? Все, досить, йди робити кошики!
Моя мама трохи сердиться, так що я, мабуть, послухаю її. Після усіх цих мук крихітні волокна псевдопапіруса будуть набагато простішими.
— Торі, мама сказала, щоб я прийшла допомогти тобі. Дай мені які-небудь матеріали.
Звісно! — Здається, її усмішка зараз осліпить мене. - Давай я покажу тобі, як це робиться.
- Ні, дякую. Я вже знаю як.
— Що, правда?
Торі з цікавістю подивилася на мене. Я постаралася викинути її з голови і почала працювати. Серцевину довгий і прямий, як бамбука. Я уважно об'єднала все разом, достатньо щільно, щоб ніяких зазорів між ними не залишилося. Мій план полягає в тому, щоб зробити щось на зразок простої сумки. Я докладаю усіх зусиль, щоб зробити цю кошику, і досі сердюся через мою недавню невдачу. Після того як я закінчила плетіння дна, то використала мить, щоб прикинути, яким орнаментом прикрасити лицьову частину сумки. Я виконала ручки так, щоб її можна було легко носити з собою, не завдаючи собі шкоди.
Мені знадобилося п’ять днів, щоб завершити поштову листівку розміром з папірусний лист! А з кошиком я видужала всього за один вечір. Різниця у витратах очевидна. Для чогось, зробленого дитиною вона насправді виглядає дуже гідно.
- Дивовижно, Мейн! Я й не знала, що ти так добре з цим впораєшся. Може, ти станеш майстернею, а? - очі моєї матері були повні заспокоєння. Але не кожен день побачиш, як твоя нічого-немогать-зробити дочка демонструє такі здібності. Але я не мала жодних планів стати майстром. Я вже вирішила працювати в бібліотеці або книжковому магазині. Але тут є лише одна маленька проблема: бібліотеки чи книжкових магазинів немає (у світі без книжок), і така робота просто не існує.
як у тебе це виходить? — Торі порівняла мою та її кошики і, коли вона побачила таку різницю в якості, загрузнула в обличчі.
— Тори, не хвилюйся. Якщо її сплести дуже щільно і використовувати по одній схемі, все буде добре!
Тому що, дійсно, різниця тут насправді тільки в досвіді. Я брала рекламні вставки з газети, сгорнула їх і використовувала як сировину для виготовлення коробочки у вільний час. Я ніколи б не подумала, що це де-небудь знадобиться.
— О-о-у... Чому у Мэйн краща, ніж мене-а...
Ой. Здається, я вразила гордість старшої сестри. Хоча для мене краще, якщо Торі буде поводитися зі мною як наставник, а не суперник ... А я все зіпсувала.
— Ум-м... Хм-м-х... А! Так! Коли я була в неї, вона навчила мене старости Герда. Я тренувалася, поки ти була в лісі, так що, я думаю, тому ... Але чи ж не правда, що ти теж добра в багатьох інших справах?
У мене ніколи не виходило розвіювати плачучого малюка, тому я трохи панікую. Я дуже намагаюся підбадьорити її, але чесно кажучи, я навіть не знаю про що я сама кажу.
Ти маєш рацію.
Я не знаю, чи купила вона, але вона трохи приохотилася, коли я нагадала їй, що є речі, які у неї отримують краще, ніж в мене.
— Верно! Я збираюся зробити багато кошиків цієї зими, і я збираюсь зробити краще, ніж ти!
— Ладненько! Покажи сьогу приклад, Торі!
Я зітхнула з полегшенням, коли добрий настрій Торі повернулося. Це вже досить складно, а без допомоги Торі було б ще гірше. Якби вона завжди казала, щоб я зробила це сама, у мене були б проблеми.
— Якщо ти підтягнутимеш тут трохи сильніше, то зможеш поправити її і вона виглядатиме набагато обережнішою.
Може бути я хороша в плеті кошик, але у мене як і раніше так порожнечу всередині... Все, чого я хочу - це книга.
Я сиджу поруч з Торі, дивлячись як вона плете кошики і пояснюючи їй деякі трюки ... і продовжую витріщатися на свій псевдопапірус. Ідея з папірусом не покачала, що ж далі? Поки я буду допомагати Торі в плеті кошика, мені треба буде подумати про це.
Єгипет підвів мене. Рівень складності був занадто високий для звичайної дитини, як я.
А якщо не Єгипет, то що ж? Правильно, Месопотамія!
Винахідники клинопису! Хлібні пластинки глиняних табличок! Тричі ура Месопотамської цивілізації!
Звичайно, вони були спустошені війною і вогнем, але їхні глиняні таблички збереглися. Я зроблю глиняні таблички, напишу на них що-небудь і виспеку їх у печі. Це може спрацювати! Плюс, поки я буду замішувати глину, щоб сформувати її, я можу легко вдаватися звичайною дитиною, що грає з глиною.
Я вирішила! Весна, прийди! Коли розтане сніг, я нароблю табличок!