Я підключився до каналів інших світів у своєму розумі і зустрівся з іншими королями демонів.
Насправді, у вільний час ми часто використовували цей спосіб для зустрічей, а також, щоб просто поспілкуватись через нашу спільну самотність. Адже, обіймаючи таку високу посаду, ми були ізольовані від інших, тож могли спілкуватися тільки з колегами на такій же посаді у іншому світі.
Я взяв чорний чай і серйозно запитав королів демонів, що сиділи переді мною:
— З яким типом героя ви зустрілися?
— Мій герой був поважним і чесним чоловіком, як у традиційній історії про героя і короля демонів, – відповів мені Король Демонів зі світу А.
Король Демонів зі світу Б:
— Герой, якого я зустрів, був дуже сильним, і я був побитий до такої міри, що не міг дати відсіч.
Король Демонів зі світу В:
— Що стосується мене, то я пережив бій без усяких обмежень. Досі пам'ятаю силу того героя, це було чудово.
Закінчивши, вони запитали мене:
— А як щодо твого, Сартісе?
Я замовк. Через довгий час я прикрив очі однією рукою:
— ...Дуже погано. Настільки погано, що навіть якби я кинув у нього рушник, він не зміг би мене перемогти.
Мої колеги були шоковані:
— Оу, це новий тип, якого ми ніколи раніше не бачили.
— То що мені робити? – зітхнув я.
Вони подивилися один на одного і похитали головами.
Король Демонів зі світу А поплескав мене по плечу:
— Будь сильним, Сартісе. Одного дня він стане сильнішим.
Я подумав про Героя, і в результаті трохи засумував.
Я почувався як батько, який сподівався, що його син матиме світле майбутнє, але бачив, що той не має мотивації до успіху, тож продовжує сидіти вдома, не знаючи, що робити.
***
Після закінчення цієї зустрічі я повернувся до замку Короля Демонів. Настала третя ніч.
Перед боєм з Героєм я вирішив зробити перерву і сьогодні добре з ним поговорити.
Я запитав його:
— Ти не вважаєш, що наші стосунки не зовсім правильні?
Почувши мої слова, Герой почервонів.
— Ні, я не мав на увазі нічого такого. – Я потер роги на голові, бо голова продовжувала боліти: — Хто навчав тебе фехтуванню?
Герой слухняно відповів мені:
— Мій батько, Герой попереднього покоління, Вернер.
Кров Героя і Короля Демонів передавалася з покоління в покоління, і в цьому не було нічого дивного.
Ми мали глибоку розмову. Я дізнався, що його звати Люк, і йому було шістнадцять років, коли це почалося. Одного дня він стояв на полі, допомагаючи своїй сусідці, старенькій бабусі, вирощувати рис, а вже наступного – його потягнули, щоб витягнути святий меч і стати героєм.
З такими приготуваннями не дивно, що він був слабкіший за мене. Однак, маючи кров Героя, йому судилося бути сильнішим за пересічну людину. У чому ж тоді проблема?
Невже, у перешкодах, які я йому влаштував?
Неможливо. Я чітко дотримувався вказівок з книги «Професійна етика Короля Демонів».
Люк усміхнувся і сказав:
— Я так багато розповів про себе, а як щодо тебе, Сартісе?
Моє обличчя залишилось безвиразним, я зберігав гідність Короля Демонів:
— Мій батько був колишнім Королем Демонів, якого переміг твій батько.
— То ти завжди був Королем Демонів? Ніяких інших професій?
— Звичайно, ні, – сказав я.
Я ніколи не очікував, що цей хлопець покаже мені вираз «твоє життя таке нудне, мені тебе шкода», що зачепило мою самооцінку.
— До речі, мені завжди було дуже цікаво, – сказав Люк. — Яка доля чекає на Короля Демонів після поразки?
Доля? Мій батько пішов у інший світ, і зараз він, мабуть, доживає свої дні в якійсь гірській долині.
— Ти дуже дивний, – сказав я, — ти, мабуть, перший герой в історії, якого цікавить доля Короля Демонів.
Він усміхнувся:
— Я теж так думаю. Я досі не вірю, що я герой.
Він відкинувся назад і ліг на землю.
— Якби я міг, я б дуже хотів повернутися в село і бути селянином. Якщо навесні посіяти, восени можна їсти вирощені плоди та овочі. Смак холодного салату з заправкою дійсно чудовий.
Не знаю чому, але його слова мене зворушили.
Я підняв підборіддя і сказав:
— Розкажи більше.
Люк трохи розгубився:
— Розказати про що?
— ...Про те, як бути селянином.
***
Третьої ночі ми з Героєм розмовляли до другої години ночі. Перед тим, як піти, він сказав, що дасть мені добре виспатися і прийде завтра ввечері.
Кому потрібна твоя турбота! Якщо до завтра ти не станеш сильнішим, можеш не приходити!