Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
20Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Карпатська яма

Розділ 9 — ГЛАВА 9 — «Фінальна пляжна оргія»

Прочитано 0% глави

У кожної гри є фінал. Але не кожен фінал — кінець. І не кожна оргія — насолода.


Ранок.
Туман розсіюється, і троє йдуть крізь мертве поле… і виходять на берег.

Море.
Карпатське море. Його не існує. Але вони його бачать.

Пісок м’який. Сонце сліпить. І… лежаки.
На них — мертві учасники. Циганка, Валера, Йосік, навіть динозавр. Всі — мов у курортному раю, в окулярах, з коктейлями в руках.
Але… мертві.

— Це сон? — шепоче Віка.

— Це фінал, — каже аніме-красавчик. — Гра завжди так закінчується. Фальшивий рай.

— Ти… щось знаєш.

Гей-Боксер стискає кулак.

— Кажи. Зараз же.


Кіт з’являється на парасольці.

В уніформі. Люлька тліє.
Він кидає погляд на всіх.

— Вітаю. Ви дійшли до останнього етапу.
— Це… — шепоче Віка. — Кінець?
— Ні. Це випробування тілом. Ви маєте віддатися бажанням. Один з вас отримає мільйон. Інші… лише забуття.


І тоді все починається.

Зомбі-Поні з членами на лобі вилітають з води.
Йеті воскресає й іде по пляжу.
Кіт натискає кнопку — лунає музика. Тропічний ремікс на “Deutschland über alles”.

ОРГІЯ.

Гей-Боксер кричить:

— Я НЕ ГЕЙ ДЛЯ ТАКОГО! Це вже… НЕ ТАК!!

Віка розмахує ножем.

— Я всіх ВАС ПЕРЕРІЖУ! Я НЕ В ТАКІ ІГРИ ГРАЛА!!!

Аніме-красавчик розстібає сорочку.

— Це просто… фінальний акт. Ми давно не живі. Це — гра пам’яті.


Починається бійка.
Йеті намагається схопити Віку — вона ріже йому око.
Боксер б’є по морді зомбі-поні. Кров летить на пісок.
Пісок темніє.
Кіт мурчить.

— Оце я розумію… Фінал…


Аніме-красавчик розкриває блокнот. Там:

“Я вже вигравав.
Але тоді мене… не вбили. А зґвалтували.
Тому я повернувся. Я хотів знову виграти. Але й помститися.”

— Ти що, грав у це вже?! — кричить Віка.

— Я грав… і гратиму. Це не гра. Це театр. А я — режисер.

Він кидає ножа у Віку. Та падає.

— Тепер — тільки я. І…

З’являється він.
Чорний Гей-Боксер.
Весь у крові. Але живий. І з... фало-кастетом.

— Ти забув, сучка… що я теж не простий.

Боксер валить аніме-красавчика на пісок.
— Тепер — твій фінал.

Крик.
Пісок червоніє.
Кіт дивиться без емоцій.

— Гру завершено.


Вертоліт.
Спускається. Чорний Гей-Боксер сідає всередину.
Йому дають кейс з грошима.

— Ви — переможець. Ваше бажання?

— Мальдіви, бля.


Кіт залишається на пляжі.
Курить.

І пише новий список учасників.

Попередня главаНаступна глава