Чоловік відісув для мене стілець, щоб я сіла.
- Цього разу мені дуже цікаво. - Сказав імператор, спостерігаючи за нами. -А, можете не сідати. Це не займе багато часу, перейдемо відразу до справи.
-Одна нам шкода про таке донесення, Ваше Високосте.
- Секретар, позбудемося непотрібних процесів.
Само собою секретарі були збентежені. Відчулося, вони думали: « Ех, Імператор знову за своє!», тлумачячи його наказ, як порушення формальних правил.
Звичайно, я не знала імператора так добре, тому насмілюсь лише припустити.
-Так, а тепер, якщо тут є той, хто не зайнятий, нехай підніме руку.
Оперуючись на підлокотник, імператор досить усміхнувся тому, що ніхто не зробив цього, і таким чином закріпив своє становище.
У його очей з'явилися зморшки від дружньої посмішку, через такий вираз обличчя він виглядав трохи молодшим свого віку.
- Як було б добре говорити тільки про необхідне. Отже, можу я почати першим? Дюку. Ти ж кастрат?
Рука мого чоловіка стиснула стілець. Це забрало всього момент, але я не пропустила це з виду.
-Я не... кастрат...
-Хм, але я чув про це?
-Нет. Це неправдиві чутки. Моя дружина помилялася.
Я відчувала, як він стримується і силою говорить слово за словом.
-Герцог, скільки років ви вже одружені?
-3 роки.
-Верно. Так як вона може помилятися?
Ооо. Я навіть присвиснула.
А наша Величність - молодець! У якийсь момент я назвала імператора нашою величність.
Мій чоловік повільно закрив і знову відкрив очі. Я відчула гнів у його погляді.
Поглянувши на чоловіка, імператор посміхнувся і подивився на мене.
-Тоді я спрошу герцогиню. Чи у вас є докази, написані в петиції?
- Звичайно, Ваша Величносте. Я написала те, що особисто відчувала.
Я збрехала, навіть не смачна паща слини. Я не боялася бути спійманою на брехні. Тому що, як видно з поведінки імператора на даний момент, він навряд чи хотів би шукати докази зараз.
- Я щоночі...
Хнык.
- Жорна!
Я піднесла носову хустинку до очей, всім своїм виглядом показуючи і видаючи звуки того, як мені прикро.
Що ж, начебто у мене непогано виходило?
-Ох, хіба немає можливості це довести?
- Чому це ні? Я хоч зараз...
- Хаха. Якщо герцог буде розчарований, то він для всієї імперії, навіть у Імператорському домі буде в небезпеці. Хіба ви не символ молодої крові цієї Імперії?
Мої прогнози ідеально збуваються.
Звичайно, дійсно був страх, що чоловік по-справжньому є імпотентами, і тоді його образ герцога Ділбе, символ меча та сили, впаде і престиж імперії буде зірваний.
У випадку, якщо він дійсно кастрат.
До того ж імператор не вважає, що головна причина в цьому. Здавалося, він просто насолоджується цією ситуацією.
Доказом було те, що кожного разу, промовляючи "кастрат", кутки його уст злегка смикалися.
-Кхм, що ж, вирок за цим неформальним судом буде винесено теж швидше звичайного.
- Але перед цим дозвольте мені сказати! - Настійливо попросив чоловік.
Він так сильно стиснув стілець, що я побачила маленький відкололий куточок.
Я не знала, чому він так вчепився в нього. Невже йому було так прикро чути слово "кастрат"?
- Я ні за що не згоден на розлучення. Я не можу!
- Це вже залишається за рішенням суду.
-Ваша Величність!
Імператор стримав сміх і подивився на мене.
- Що скаже дружина? Чи хоче вона продовжувати цей шлюб?
У той момент я схопила на собі пару червоних очей, які дивляться на мене зі злотою. Чомусь він дійсно вперше так пильно дивився на мене. Це було дуже дивно.
Я схилила голову і широко посміхнулася йому.
Обличчя мого чоловіка, здавалося, трохи розслабилося.
- Розведіть нас, будь ласка.
Скрип.
Його гарне обличчя вимиг зморщувалося, наче стара газета.
-Мій намір такий же, як у петиції, Ваша Величність.
Дуже дивно. Думаєш, від одного лише твого погляду і обличчя я передумаю?
Я так чекала цього моменту.
Я посміхнулася імператору так яскраво, як тільки могла.
- Я більше не хочу проводити ніч, плачу в подушку.
Щаслива і безтурботно самотня, прекрасна золота панянка!
Я буду насолоджуватися щасливим життям самотніх дівчат, а ти любиш кого хочеш!
-Хм... У подружжі існує така різна воля.
Імператор усміхнувся і торкнувся підборіддя.
-Я оголосу вирок. Даю вам відстрочку в чотири тижні.
Отсрёчка.
Я розплющила очі. Це був час подумати про розлучення, тобто період відокремленого проживання.
Я навіть не могла уявити, що з першого разу так вийде!
Імператор з обличчям, повним милосердя, декларував своє рішення.
У моїх очах він був наче ангел, який сходив з неба і врятував мене.
- Ви ж розумієте, що це лише період відокремленого проживання до розлучення?
Імператор злегка вдарив молотком.
- Побачимося через чотири тижні.
https://literna.net/uk/books/515-lyubii-chomu-ti-pro-tse-zhalkuyesh