Розділ 154 - Першокласне "Перевернення в величезного ведмедя"
Попереду було темно, після того як за спиною зачинилися залізні ворота, не стало ніякого освітлення.
Сон Фей тихо вимовив щось, з ним почали відбуватися надзвичайні зміни.
Блиск, що віддавав усі квіти веселки, почав виблискувати. Скелет, голова, обладунки, пояс, чоботи, щит, шкіряні рукавички, в одну мить переключив режим "Друїд", закликав озброєння 21 рівня, у його тіло почала прибувати сила. Він помахнув магічним списом в руках, сила з нього почала бити фонтаном, лилася на землю, стала триголовним великим вовком і він ніжно ходив довкола Сун Фея.
Здатність друїда кликати живого вовка.
Коли Сун Фей використав першу сцену для того, щоб стати перевертнім з Темного світу, він не міг контролювати їх, але в режимі Друїд він міг керувати всіма діями вовка. Він виглядав як справжній, мудрий і повний життя та кров до власника мав вроджену прив’язаність.
Сон Фей вибрав режим друїда, тому зараз йому потрібно було подумати.
Цей вовк може йти попереду, обстежити оточення, якщо щось, він може передбачити.
Цей триголовий величезний вовк слухав накази Сон Фея, одна голова в нього була за 10 метрів відстані, інша на 5 метрах, а решта його голови супроводжувала Сун Фей.
Сон Фей зберігав пильність, віл мав чудовий зв’язок з дрюїдом і міг проникнути у голову Сун Фея.
Минуло близько 10 хвилин, і на дорозі була липка темрява.
У Сан Фея на тілі виблискували магічні обладунки, у вовка було нічне бачення, але Сун Фей як і раніше крокував дуже повільно, через те що йому не було видно оточення. Він міг тільки передбачити, що його оточує на кілька метрів, дорога була вже не прямий, він пройшов 10 хвилин і завернув чотири рази, нерівності на дорозі зустрілися йому 6 разів, вона була людиною, погано орієнтуючись на місцевості. Для нього це було випробуванням почуття напрямку.
Він ще раз пішов вперед, пройшло 10 хвилин, завернув 7 разів, вже не розрізав сторони світла.
На щастя, на дорозі не було ніяких ролей, Сан Фей раніше ретельно оглядав обрію і помітив, що скелі тут з "Горотом героїв" дуже схожі. На цій дорозі не було розписів.
Люди були вражені тим, наскільки далеко вони йдуть. Не було удушливості. Сон Фей міг побачити пил, що свідчило про легкість атмосферних течій.
Раптом!
А-а-у-о!
Коли вовк завивав, в голові Сун Фея з’явилося все, що бачив білий вовк. Це був спис завдовжки 50 сантиметрів. Сон Фей зрадів, він помітив, швидко підійшов, ніжно погладив вовка. Потім присів на коточки, щоб побачити спис.
Він швидко розрізняв, що це було не спис, а засічений смолоскип, паливо висохло, тому хтось його викинув. Сон Фей швидко здогадався про становище свого колишнього господаря, і це точно був воїн, якого дуже давно послали сюди розслідувати секрет переходів. За наказом короля Чамбріда, накладеному царським домом, король вже присилав сюди кілька сотень людей для розслідування, але всі зникли. Вони звичайно використовували смолоскипи для освітлення.
Вони пройшли ще пів години вперед, дедалі більше спілкувались зі своїми колишніми солдатами.
Це були смолоскипи, шнурки, металеві гачки, одяг, сліди від вогнища, залізні предмети вже заржавіли, мотузки та вбрання згнили.
Ці знахідки вказують на те, що експедиція безпечно дійшла до цього місця, для Сун Фея не зосереджувалося уваги. Він зробив перепочинок, з'їв припаси і попив чистої води.
Поступово він почав робити разючі зміни.
Почав дути вітер, це було дуже легка атмосферна течія, наче біля тебе хтось тихо зітхає. Він був неощутим, але для Сан Фея він був заметений. Чим далі він йшов, тим більше відчував це течія, пройшов одну годину, сила вітру була така, що могла піднести шкуру під доспехами Сун Фея, розвивати його волосся.
Сон Фей раптом згадав, що говорив суддя Алаґае.
« Оскільки сусідній відрізок часу може розчавлюватися дикий рик, тоді виникає сила тяжіння, яка притягує живих людей, тому королю нічого не залишалося як збудувати велику стіну, що буде укриттям."
Сила вітру? Сила тяжіння?
Може бути все це?
Доійшовши до цього місця, Сун фей знервувався. Сила тяжіння була неймовірною.
Він пройшов далі 30 хвилин, сила вітру вже перевершила всі можливості вовка, він не міг стримувати цю силу. Він кричав від горя, після цього сила вітру підняла його з землі, забрала в темний світ і поглинула його.
Сун Фей також почав хитатися, і ця сила вітру могла вже зсунутись на кам’яну брилу.
Риы!
Сон Фей люто заричав, на його тілі з'явилися жовті іскри.
Протягом наступної чверті години з Сан Феєм почали відбуватися значні зміни, якщо б хтось його побачив, то дуже злякався би, його обличчя, шию покрила величезна сталева щітина. Кожа стала обначуватися, його тіло надувавалось, як повітряну кулю. Воно розпухло, збільшившись вдвічі. З уст стирчали гострі клинки, а на руках іскрилися кігті.
Всі ці зміни відбулися в мить ока.
Сун Фей перетворився з людини в величезного лютого ведмедя.
Вміння друїда - перетворення на величезного ведмедя, Сан Фей опанував чотири рівні. Сила і витривалість збільшувалися вдвічі. Але він зберігав мудрість людини.
Сун Фей видав рик, подібний до грому, підняв ногу, потім поставив на землю, і там з'явилося два величезних сліди, ведмідь помахав лапою, гострі кігті встромилися у скелі, вітер не міг затриматися разом із ним, Сан - фея продовжував шлях у темряві.
Здатність ведмедя чотири рівні могла тривати півгодини, перш ніж зміни зникнуть. Йому потрібно закрутити силу вітру на кут і тоді вона мала б бути найменшою.
На щастя, у темному світі не було холодно, якщо є магічні сили, можна підтримувати себе і Сун Фей шукав та ходив п'ять годин.
На дорозі стояла смертна тиша.
Неначе нічого не сталося.
Сун Фей знову став людиною, знову покликав білого вовка.
Час тривав повільно, а Сун Фей втратив відчуття простору, куди міг привести цей нескінченний коридор? Сон Фей відчував, що проходив вже цілий день, але нічого не знайшов.
Зрештою він вирішив зупинитися і піти до світу Діабло на тренування. Але саме в цей момент білий вовк, що йде попереду, видав насторожений виття. Картина перед очима виявилася в мозку Сон Фея, у нього з’явився величезний простір на очах і був центр піраміди з кісток.