Гості в будинку Шмі Скайуоккер заснули швидко - сказала втомленість. Місця важко, але вистачило на всіх. Господиня запропонувала Падемі розміститися в її спальні, а Джа-Джа звернувться клубком біля вогнища і, поки все ще штовхалися коло байки з водою, він голосно загоряв. Куай-Гона Енакін звернувся до себе, що після встановлення другого ліжка місце ще залишилося. Шмі заперечила, що в загальній кімнаті місця більше. Енакін зібрався вередувати. Куай-Гон помиріл их. Це не проблема, сказав він. Йому все одно, де спати.
Тільки спати не хотілося. Деякий час він відповідав на запитання хлопця, які висипалися з нього як зерно з мішечка. Рицар з насолодою стягнув чоботи. Пол під босими ногами був прохолодний і шерохований. Куай-Гон згорнув своє пончо, зійшовшись скористатися їм замість подушки, але виявив, що Шмі під шумок ліжка йому - на підлозі біля стіни. Приклонившись до цієї стіни, він і сидів зараз, загорнувшись в ковдру, видану господинею. Енакін давно спав. Руден, який колись мовчав, теж заснув.
У кімнаті було темно, тільки через щілини в ставках проникло трохи світла. Буря закінчилася, і в чистому небі сяяли серебристо-білі місяця.
З хлопцем щось не так, і смішно прикидатися та робити вигляд, що не піддає чому справа. Хлопчик особливий, сказав він Шмі Скайуокер, і вона погодилася. Вона теж знала. Порада Ордена... Знову будуть довгі розмови. Кожного разу одне й те саме, а потім довго не можна позбутися відчуття, що розгрібав відхоже місце. Він вже вивчив все, що вони можуть сказати. Він - кроквик, він не слухає розумних людей, не цінує думки інших, є ж правила ... Він не говорив правила, які були створені для того, щоб керувати їхньою поведінкою. Правила лише допомагають нам зрозуміти і пізнати Силу. Знявся дикий гвалт. Ні, зовнішньо все було дуже пристойно, ввічливо і люб'язно, але сповнено втомленого-великого обурення.
Ми повинні зберігати рівновагу, сказали йому. Проникливий крок порушує рівновагу. Він запитав: а може, тоді взагалі нікуди не ходити?
Сила - нестійка дошка на крихкій опорі. Вона як сьогоднішня піщана буря, наче водоспади Набу, тропічний дощ на Дагоба. Її неможливо заморозити в одному стані. Рівновага - це ілюзія, казка, яку вони самі і вигадали. І коли ти розчиняєшся в ній, налаштовуючись на силу всіх інших, думати колись. Щоб навчитися цього, потрібно ціле життя. Або трохи більше.
Ти занадто захопився, падаван, почув він голос вчителя і посміхнувся. Він завжди захоплювався. У цьому і проблема. Вся твоя слабкість в цьому, любив повторювати вчитель. Потім зазвичай зітхав і додав: і сила... Його завжди більше тягнуло до тих, хто живе тут і зараз. Абстрактне майбутнє і минуле, що так займали думки Ради, його не приваблювали. Він був практикою і волів умозковим побудовим живої Силу.
Шкода, що Обі-Ван побачить в дитинстві лише чергового попутника - непотрібного, необов'язкового, зайвий вантаж, перешкоду у дорозі. Так, його падаван любить думати масштабно. Замолоду і гарячості голови. Лицар неглибоко зітхнув. Він не міг засуджувати учня. Тільки констатував факт. Вони з Обі-Ваном дивилися на Силу з різних сторін. І хто може сказати, хто з них правий? Але Рада сформулює думку, схоже з думкою Прої-Вана, не його. Так було. Так не раз буде. А потім він знову поведеться по-своєму...
Куай-Гон легко на тонкий матрац і закрив очі.
**** ***
Піщана буря вимела сміття з вулиць міста найстародумнішу господиню. Два сонячні промені з ранку почали розкалювати містечко добела і успішно давали собі раду.
Енакін схопився з ліжка перш, ніж його гості встиг протерти очі. Поки готували сніданок, поки ганчірки Квай-Гона і Джа-Джа за водою - до того ж спочатку
Потрібно було розігріти пісок біля обох дверей, а потім витерти лужу з прокинутого гунганом відра, - поки Шмі допомагала Паді заплесті її волосся в коси, Енакін плутався у всіх під ногами і поводив нескінченним нити. Він уже був готовий з усіх ніг мчати в лавку Вотто і укласти зі ним ділову угоду про майбутні гонки. Куай-Гон порадив не порити гарячку і дозволити йому вести переговори, потім з сумнівом подивився на хлопчика і махав рукою.
Місто давно прокинувся і тепер наводив красу. Торговці розкопували входи до крамниці, лотосники перечекали бурю на подвір’ї і знову виносили ящики. На злітному полі працювало кілька десятків дробовиків і декілька важких в’ючних рронто. Останні охарактеризували околиці трубним виттям. Один з кораблів вчора сів надто пізно, його не встигли відгнати в ангар. Тепер він втратив контроль над командою і, як видно з його думки, не міг триматися порад та пропозицій.
По дорозі Падмі спокусилась свіжими фруктами. Джа-Джа теж втупився круглими благаючими очима. Довелося розкошешуватися. Торговець не був такий привірний, як тударіанець, так що спокійно прийняв кредитки та ще довго кланявся слідом щедрим покупцям. Ну що ж, посміхнувся Куай-Гон, хоч комусь сьогодні ми подарували удачний день. Якщо приймеш вірна, звичайно.
Тим часом Енакін встиг змитися, тільки пил із-під п'яток летила. Людина, що прямувала в бік крамниці Вотто і не могла його так легко наздогнати. Якщо ви зробите поспішні рішення, дитина дасть сто очок вперед одному моєму знайомому падану, хмикнув джедай. Потім сказав Падімі, щоб доглядати за шлунковим гунганом. Нічого хорошого не вийде, якщо той знову у що-небудь влипне... Джа-Джа відразу ж наступив в орну свіжу купу фекалій, навалиту епір, і почав зідхати. Щось подібне він і мав на увазі, - лицар зітхнув. Ну, але тепер пару-будівна добрих потасовок на півсотні учасників, міжрасову війну і землетрус на деякий час можна зі списку виключити.
Падме вимучено посміхнулася. У дівчинки тряслися всі підлітки, які вона могла порахувати, але трималася вона добре. Навіть спробувала піти в наступ.
- Ви впевнені? - Запитала вона, спіймавши лицаря за руку, коли вони підійшли до дверей лавки.
- Ніколи і ні в чому, мила пані. А в чому справа?
- Хіба так правильно? - Хмурила брови Падме. Це було просто чарівно. - Довірити нашу долю якомусь хлопчику? Королева цього не схвалить.
- Хіба їй обов'язково знати? - З'явився Куай-Гон.
Падмі виблискувала очима. Рицар навіть залюдбався.
- Но я... - Дівчисько осялась.
Куай-Гон з цікавістю підійняв у ньому питання брови.
Пада впала на ящик біля входу, блискавки мерехтіли в її карах очах. Здавалося, пісок перед нею ось-ось почне плавати.
- Я проти.
Гаразд, вчимо. Куай-Гон розселився.
Цікаво, подумав він, а зауважив цей королівський фокус з подвійними обі-Ван? Здається, ні. Треба буде поспостерігати. Куай-Гон повернувся і, пригнувшись, ступив в напівмрак і прохолоду лавки. З напівмарканом у лавці був повний порядок, але прохолоду не варто було й мріяти. Там стояв такий крик, що повітря, здавалося, розжарився сильніше, ніж на вулиці.
Я тихенько і мовчки слідував біля Куай-Гона, наче його тінь, доглядав за молодою королевною та спостерігав за всім тим, що відбувається, тільки дройдів, щоб не перешкоджали в шоу антуражі, залишив у будинку Скайоокерів. Може даремно?
Куай-Гон влаштувався зручніше біля прилавка.
Не погано для різноманітності побути в якості глядача, - вирішив він. Спорщики виглядали чудово. Особливо Вот. Його крила перетворилися на блискучий синій німб, хоботок був войовничо задран, лапки так і міликали.
- Патта го бала! - Орал він, навіть підбігаючи від збудження.
Енакін розфарбувався, світлий вигорілий чубок його теж стояв дибки, руки були замкнені в боці. І він зовсім не збирався здавати позиції через дрібниці.
- Але батта! - Парував він.
- Пеедункель!
- Баніо! Баніо!
Куай-Гон послухався. Таких виразів йому ще не доводилося чути. А він думав, що в останній візит на Татуїн досить добре вивчив місцеву лексику. Тут Енакін помітив його, нарешті, і зарум'явся ще більше, хоча джедай запідозрив, що причина на цей раз була не в азарті. Але Отто не збирався заспокоюватися. Він зайшов на ціль, як хороший зоряний винищувач.
https://literna.net/uk/books/444-insha-istoriya-zoryanikh-voi-n