Глава 17. Університет I
Наступного дня.
Узявши з собою книжку про магію, я попрямував до гори за особняком. Я вже повністю навчився [Базовий телекінез], бо я говорив мені, що майстерність досягла 100%. Тепер я міг вільно керувати сім'єю кунами, як якби вони були моїми кінцівками, але більша кількість призвела б до проблеми з точністю.
Отже, сьогодні я вирушив у горище, де було чистіше повітря і кращу якість мани, щоб познайомитися з [Телекінезом для початківців]. Я хотів сісти в позу лотоса, але не зміг змусити себе сісти на голу землю через нестерпний міизфобії. Врешті-решт, я притягнув стілець з особняка.
Серед трав і дерев тепер стояв антикварний стілець. Змирившись з цією дивною пригодою, я відкинувся на спинку стільця і відкрив книжку.
— [Телекінез для початківців] —
Тепер, коли ви вивчили базовий телекінез, можна перейти до візкинезу для початківців. У порівнянні з базовим телекінезом, новинка для початківців використовує ще вісімнадцять прямих ліній та одне коло. Так що потік мани стане більш складним...
Я активував своє.
[Телекінез для початківців] виникло як бачення перед моїми очима, і магічна формула проникла в розум.
—...
Дві магічні формули накладали один на одного, чітко підкреслюючи різницю між двома магією. Потім я вирівнював ці дані на своєму тілі.
Лінії [Телекінезу для початківців] були більш детально виграні поверх їх слабшого аналога, [Базового телекинеза]. До моєї попередньої легкої технології були додані більш жирні лінії та кола.
Пробіли і спрощення [Базового телекінеза] тепер були заповнені, склавши повну картину.
— Ха-а-А...
Звичайно, я знову відчув смак смерті. Кожного разу, коли з'явилася нова послідовність, я відчував, як всередині мене піднімається така сильна гарячка, що мені здавалося, ніби мої кістки пронизують кинджали...
Загарбання, яке перевірило мої м’язи на міцність, вплинуло і на нервові закінчення. Я відчув гострий біль, який пронизує мій венам і я мусив чекати на нього досить довго. Весь цей час магія, яка пустила коріння по всьому моєму тілу, продовжувала терзати мене.
Це не припинилося, поки я не вичерпав більшу частину мани. Після цього нахлинуло відчуття млявості і втоми. І я згадав, що сталося минулої ночі.
Єріель.
Я не дуже переживав за це, але сподівався, що секрет залишиться у таємниці. Я відкинув ці піздні думки і відкрив очі. Від моєї мани залишилося менше 10 відсотків, але для тренування цього було більш ніж достатньо.
Я повернувся у свій зал для тренувань, який виглядав трохи дивно в порівнянні з сучасними фітнес-центрами.
По-перше, переклади для підтягування одна над одною були занадто високими до стелі, а вага металевих пластинок, які використовувалися для імпровізованої штани, виходила за рамки здорового глузду.
Я зняв одяг, повісивши її вбік. Моє тіло, яке я постійно розвивав, мене нудило.
—...
Я вхопився руками за першу перекладину і з допомогою візкинезу повісив на себе металеві важелі. На мою талію, щиколотки і зап’ястки було прикріплено на 100 кілограм. Я зробив десять підтягувань на першій перекладі, потім пересскочив на наступну перегородку, зробивши стільки ж повторень, а потім на наступний... Я продовжував робити це, поки не закінчив з останньою перекладкою біля даху, з якою вже вистрибнув.
Бам!
Жахлива віддача пройшла по всьому моєму тілу, але моя поставка не здригнулася. Тепер, коли я закінчив цю вправу, то одразу перейшов до наступної.
Я піднявся по канату, прикріпленому до даху. І, досягнувши вершини, я знову зістрибнув.
Для звичайної людини такі тренування були б жахливими. Це знущання над суглобами, зв’язками, колінями та м'язовими тканинами. Але поки я маю [людину], мої кістки ніколи не зламаються, а зв’язки завжди порвуться.
Звичайно, я все ще відчував біль. Але завдяки [Амбіциозності] та (Рехти) Декляна я міг повністю зосередитись на тренуваннях.
— Фух.
В результаті моїх виняткових тренувань...
Перш ніж я це зрозумів, моя мана відновилась до 40 відсотків. Але це передбачалося, адже магія була моєю спеціалізацією. З цією програмою передбачав час, необхідний мені для засвоєння [Телекінезом для початківців], становило понад три тижні. З іншого боку, мої фізичні можливості, в тому числі витривалість, спритність, рефлекси та гнучкість, мабуть, перевищували рівень дорослої горили.
Звичайно, мені ще треба було пройти довгий шлях до бойової могутності багатьох відомих імних персонажів і лиходіїв.
***
Сидячи у своєму робочому кабінеті в Башні Магії, я тупо втупився в повітря.
[Системний магазин, Ур.1]
Системаний магазин дозволяє збільшувати вашого персонажа за рахунок отриманої « крамниці ». У другій половині гри таким чином можна було посилити не тільки гравців, але і їх персонажів. Однак доступ до магазину був дуже обмежений. Його можна було використовувати лише шість разів до кінця гри.
Вартість підсилення варювалася від 5 до 10 в [Магазині, Ур.1], від десяти до 20 он у [Маразіні, y2 ; від 20 до 40 - х років він знаходиться в Магазині (Україну), і так далі. Ціни на товари збільшувалися вдвічі, і кожен товар можна було використовувати лише раз.
Але я знав, яке підкріплення було кращим.
— [Системний магазин, Ур.1] —
• 1. Удача коваля
...
...
...
• 5. Підвищення якості мани (1 рівень)
: Підвищується початкова якість персонажа.
: Незначне збільшення потужності та ефективності.
: 10 KRW (змінна корейська)
Підвищення якості мани. Мені навіть не потрібно було роздумувати. Інші варіанти також мали свої переваги, але це було єдине посилення, яке відповідало моїм стандартам. Мені потрібно було накласти на це ще чотири вон.
Тук-Тук!
Двері відчинилися, і всередину нерішучість увійшов Аллен.
— Аллен.
— Да, вы звали меня?
Стоячи нерухомо, він спокійно дивився на мене. Він повинен був запитати, чому я його покликав, але він був занадто лагідним для цього.
Я з усмішкою сказав:
- Що ти думаєш про посаду асистента?
- ...що?
Аллен нахилив голову набік. За допомогою телекинеза я направив йому в руки лист, який прийшов минулого тижня.
— Набір асистентів.
Якщо був маг, якого ви хотіли б порекомендувати як помічника професора, вам потрібно було вказати його в цьому документі.
Зрозумівши, що я намагався йому сказати, Аллен широко розкрив очі.
— Э-э... ем ... Що?
— Верно. Я хотів би порекомендувати тебе на посаду...
— Э?
- ...асистенто.
Аллен плакав, перш ніж я встиг закінчити речення. Зі сльозами, що котяться з його очей, він відповів:
— Н-но... Професор. У мене немає таланту.
Це було правдою. Аллену бракувало таланту. Навіть перед [Природженим багачом] і [Святою злочинц він залишався безбарвним. Ці дві особливості не були всемогутнім, але в будь - якому випадку йому бракувало природного таланту. Це могло бути причиною, чому він ще не пішов від Декляна. Він нікому не потрібен, і йому нікуди бігти.
- Ніхто, крім тебе, не витримав усіх моїх випробувань.
Деклейн був владною людиною і не любив хвалити інших, але я міг чинити опір цьому, тому що ця риса була не найбільшою в його [Характері]. Найбільш проблематичними з них були [Мизфобія] і [Арістократичні манери]. Деклейн зневажав бруд і бактерії усім своїм природним виглядом.
- Що ви маєте на увазі?
— Перестань ставити запитання і просто прийми це.
Я зробив Аллену подарунок. Це був лише браслет, який я замовив у ювелірному магазині поблизу, доручаючи їм виграбувати на ньому герб сім'ї Юклайн.
— Продовжуй старанно працювати.
Я не хотів, щоб він здався. Врешті-решт, його кмітливість та організованість були корисними навіть тоді, коли він виконував тривіальні завдання.
- Тоді... Тепер я офіційно став вашим учнем?
Я не загадував так далеко вперед, тому швидко знайшов відповідь:
— Ще ні. Попереду ще є два важливі кроки, які допоможуть тобі наполегливо працювати.
Аллен нервово вклонився три рази.
— Д-да! Як скажете! Я все зрозумів!
- Тепер, коли ти помічник, тобі треба поспостерігати за моїм класом через два дні.
- Потанцювати? За класом? Що?
Аллен тричі перепитав, сумнівався у почутому. Це початок трохи дратувати.
— Не реагіруй занадто бурхливо. Мені це не подобається.
Мені дуже шкода. Пробачте мені...
— Ладно.
Я встав зі свого місця, не задумуючись, але Аллен у шокі згорнувся калачиком і задрижав, наче готовий захищатися.
— Все в порядке. Я тебе не вдарю.
— А-а? Ах... Вибачте, це... ем ... А куди ви прямуєте?
— У бібліотеку.
Тезис мага Місяця.
Його темою було створення чистих елементів, і хоча код був повністю розшифрований, фактично склад дисертації залишався неоднозначним. Занадто багато пробілів і несостиковок протягом усього дослідження.
Щоб вирішити цю проблему, я вирішив переглянути книжки в бібліотеці. Не важливо, наскільки корисним було дослідження магії для кожного професора. Якщо я знайду корисну магічну книгу, то без вагання її прочитаю.
— Я зрозумів! Ах. До речі! Погляньте на це, професоре!
У Аллена в руках був лист паперу.
Вбивця магів "Локхарк"
[ На околицях регіону] було помічено вбивця магів Локхарк. Дебюти мусять стримуватись від виходу на вулицю пізно вночі.]
Я знав цього хлопця. Завдяки своїй здатності обмежувати сили гравців-магов, він був найбільшою загрозою для них на початку і в середині гри. Якби я був справжнім Деклейном, я б вже давно найняв людей з тіней, щоб вони розібралися з ним. Але я вже розірвав ці зв'язки, які робили його могутніми ще до того, як зрозумів це.
- Всі остерігаються цього вбивцю чарівників останнім часом. Кажуть, що він націлюється тільки на талановитих магів...
— Аллен.
— Да?
- Ти знаєш, хто я?
Я посміхнувся.
- Що?
— Я запитав тебе, хто я.
Вбивця магів. Цей персонаж можна вважати проміжним босом для початківців гравців-магов, тому цілком природно, що він був набагато слабшим за Деклейн. Я був у цьому впевнений.
— Ах! Ви Деклейн, наймолодший професор славного Імперського університету і високопоставлений маг рангу « Монарх », який може керувати усіма елементами!
Він з радістю похвалив мене за те, що трохи збентежив.
- ... повірно.
Вбивця магів не був мені противником. Теоретично я навіть був його ідеальним природним ворогом. Отже, мені не про що було турбуватися.
— Аллен, будь обережний.
Але були змінні... Наприклад, у мене немає практичного досвіду. Але моя холоднокровна особистість не мала великого значення. Я навіть сподівався зустрітися з ним. Адже мені потрібна була валюта магазину.
***
Проте Сільвія мала ще й інші принади, окрім магії: колекціонування цікавої літератури та вивчення мов. І вона сприйняла це досить серйозно. Тому у вільний час, крім навчання магії, вона присвячувала себе саме цьому.
Отже, коли вона прийшла в Імперський університет, то була першою бібліотекою. Однак усе, що її чекало — розчарування. У Магії в бібліотеці зберігаються кілька рідкісних книг, але вона цінувала щось набагато унікальне.
Отже, сьогодні вона вирішилася на щось більше.
— Ох, я розумію. Ваші навички дійсно за рамками простих дебюантів.
— То чи можна отримати дозвіл?
— Хм... Це читальний зал для членів правління... Будь ласка, зачекайте. Мені потрібно зв'язатися з керівництвом.
Сьогодні Сільвія поїхала до читального залу, яким користуються лише члени університету — професори.
— Добре, я почекаю.
Але вона не намагалася прошмигнути непомітно, як мишка. Замість цього вона впевнено увійшла через парадні двері.
—...а, да. Да. Так, професор. Сильвія сказала, що шукає книжку для навчання... Зрозуміло. Я поняла.
З'єднавшись з кимось через кришталевий кульок, бібліотекарша яскраво їй посміхнулася.
— Вам дали дозвіл. Ви можете пройти, ведучий Маг року. Взагалі, у таких випадках потрібен особливий пропуск, але це не проблема.
Дякую.
Сільвія, будучи студенткою, урочисто увійшла в читальний зал для професорів. Певно, вона була спадкоємицею сім'ї Іліаде і початком магом року. Мало хто з професорів наважився б протистояти їй, бо всі були впевнені, що вона теж стане викладачем. Зрештою сума, яку її сім’я пожертвувала університетській Башне Магії, також була у першій десятці.
Просто порядок подій трохи змінився.
Сильвія з нетерпінням чекала, поки не погулялася між полиць і книжками.
— Ох!
І незабаром вона знайшла книжку, яка задовольняла обидва її захоплення — вивчення мов і колекціонування рідкої літератури.
Етинель.
Це був роман, написаний на мові фей.
Сильвія обережно дістала книжку, подивившись на її назву.
[Witrospy ba Miтреgy, Stirio laгіo pe bardio.]
Феї давно зникли з цього світу, але їхні романи все ще можна було знайти по всьому континенту. Отже, такі знахідки були безцінними. Однак проблема полягала в тому, що їх було важко дістати і, тим більше, перекласти.
Моторська система мови була незабутньою, що зробило розуміння і переклад її надзвичайно складним. Вона знала, що слово "Witrospy" в назві означає « розум» але на першій сторінці це те саме. Навіть слово "Radeoman" поблизу нього мало таке ж значення.
Їй було цікаво, як вони спілкуються, використовуючи мову, яка не має основи і стандарту. Однак Сільвія до деякої міри навчилася цією мовою. Помітивши зміст цієї книжки, вона швидко зрозуміла, що це романтичний роман. Тепер вона хотіла віднести цю книжку додому, щоб прочитати її.
Сильвія обернулася з книгою в руках.
Але тут же на когось натрапив.
— Хм?
Це був професор Летран з кафедри духів. Він, звичайно ж, впізнав Сильвію, але просто пройшов повз з усмішкою. Сильвія гордо підняла кутки губ. Зрештою, так було завжди. У цьому відомому університеті не було професора, який би покарав її за те, що вона проникла в цю бібліотеку.
...кроме одного.
Звичайно, вона вже знала, що він не ходив у бібліотеку. Він ніколи не відвідав її за п’ять років. Ніби вибудував стіну, що відділяє його від цього місця.
Сільвія, яка вже збиралася піти, подумала, що було б вишенькою на торті, якби вона змогла знайти ще одну книгу, а якщо точніше, то словник енель.
З задоволенням обличчя вона зайшла за кут...
І наткнулась на іншу людину. Сильвія оглядала високу фігуру перед собою. На цьому чоловікові був зшитий на замовлення піджак і жилет, під яким приховувалась біла сорочка. Він був у окулярах для читання, а в руках тримав стародавню книгу в твердій палітурці.
Цим красивим інтелігенним чоловіком був не хто інший, як старший професор Деклейн.
Вона не очікувала зустріти його тут. Сільвія почала дивитися на книжку в твердій палітурці, яку він тримав у руках перед тим, як підняла очі, щоб зустрітися з ним поглядом. Його темно-сині очі за лінзами окуляри дивилися на неї з такою інтенсивністю, що вона відразу зрозуміла серйозність ситуації.
Сильвія просто застигла, моргаючи очима.
—...
1 секунда, 2 секунди, 3 секунди.
—...
Навколо них запанувала дивна тиша, поки вони мовчки дивилися один на одного.
Ніхто не відкривав рот першим. Але коли професор приховав книжку від її погляду, Сильвія розвернулась.
Топ! Топ! Топ!
Її черевики відчайдушно стукали по підлозі, коли вона спробувала втекти, але його низький голос незабаром гукнув її, ніби скнувши її душу:
— Якщо ти не зупинишся, то будеш покарана.
Почувши його слова, Сильвія завмерла.
Топ... Топ... Топ...
Звук кроків позаду неї повільно наближався до неї, від чого у неї мурашки пішли по шкірі. Коли звук кроків припинився, Сильвія скинула слину.