Глава 8.
Приблизно через півгодини жерець привів Дану до бічних дверей, що виходить на площу.
- За цими дверима тебе чекають, — виплюнувши наче позбавлений емоцій голосом, жрець штовхнув дівчинку в спину.
- Прощайте, — через силу поштовху, Дайна незграбно крокнула вперед.
Після закінчення своєї праці жерець повернувся з розслабленим виглядом. Маючи справу з кандидатами у Святі, які належали до храму, він не мав права робити таке.
Дайна випрямила спину і пішла вперед.
Я завжди була покинута людьми храму. Я не могла піти від своєї долі, тому мене забували...
Але не цього разу. На відміну від минулого, все це результат моєї власної волі.
- Цього разу я перша кинула їх, а не мене.
Як би всі не заперечували це, факт того, що я наступна Свята, не змінити.
Тепер вони будуть існувати без святого. Порожній храм.
Сходи, що ведуть до храму, ставали світлішими і світлими. Здавалося, що кандали зволожують щиколотки Дайни.
За бічними дверима маленька дівчинка чекав Бен. Побачивши, що вона виходить, чоловік зобразив на обличчі щиру посмішку:
- Я чекав Вас, міс, — Бен вклонився з бездоганною ввічливістю.
– Да. Вітаю, — Діана була вражена його відношенням і вклонилась глибше ніж чоловік.
Бен відразу ж нахилився набагато нижче, ніж Дайна. Вона говорила всім своїм поводженням, що не знає, як діяти.
- Міс, не стійте з опущеним тілом.
- Але мені незручно...
- Ви можете запам'ятати одну річ? Тепер Ви член сім'ї Дехсин. Ваша поведінка — це честь вашої сім’ї.
– ...
- Поки це незвично, але Ви скоро звикнете, — голос Бена був тихим, проте містив парний миг.
Дайна зрозуміла, що він хотів сказати.
Якщо я і правда була удочелена сім'єю Великого Герцога, то повинна поводитися відповідно. Заради честі Дарвіна, який допоміг мені покинути храм, - Подумавши про це, Дайна здригнулася всім тілом і її вії затремтіли. Мене дійсно вдочерила одна з Великих сімей...
Це був момент, коли життя Дайни повністю перевернулося.
- Ви добре попрощалися зі своїми друзями?
Голос Бена привів Дану, що прибув у величезному стані.
- О, у мене немає друзів.
– ... Так? - Бен швидко перевернув дівчинку здивованим поглядом. Та сказала, що у неї немає друзів і це дуже стривожило чоловіка.
Як до неї ставилися?
Це зовсім не схоже на поведінку дитини. Дитина не говорить щось таким тоном, хіба друзі є у всіх?
У очах Бена Дайна здавалася дитиною, яка не лише шкодує про відсутність друзів, але й взагалі про все. У неї було розпливчасте життя, яке можна було стерти в будь-який момент.
Але навіть тепер Бен продовжує обережно ставитись до Діани.
Звичайно, я буду ставитися до неї як до Леді, але ось Ерл Меган буде судити Дайну по її поведінці... - Але Бен змінив свою думку. Він подумав, що діти не повинні мати такого обличчя, тому просто захотів допомогти дівчинці розселитися.
- Боюся, у Вас буде багато нових друзів.
Дайна кивнула на ніжні слова Бена, але нічого не відповіла.
Бажання мати друга — це стара історія. У мене більше немає ніякого інтересу в цьому.
Після Бена дівчинка дійшла до чудового екіпажу. Його чудовий дизайн, безумовно, був кращим серед множин екіпажів, які бачила Діана.
- Вас чекають всередині.
- Невже я поїду в одному екіпажі з Великим Герцогом?
- Абсолютно вірно.
Бен мав позитивний склад розуму, і його обличчя було затьмарене Діаною.
Щоб дістатися до території Герцогства Дехсин, потрібно досить багато часу, і я починаю задихатися тільки про думку про те, що весь цей час буду сидіти з Великим Дюком в одному екіпажі ...
Але я не можу бути нерозумною.
Дайна спокійно кивнула, показуючи згоду.
Бен швидко відкрив дверцята екіпажу, і дівчинка побачила великий силует Дарвіна, який сидить всередині.
Тіло Дайни почало трясти так, ніби її серце ось-ось мало вискочити з грудей. Тремтячи від напруження, вона прийшла на сходинку екіпажу, а Герцог простягнув руку, допомагаючи дівчинці піднятися в команду.
- Ласкаво просимо.
Ці одноманітні слова без будь-яких змін виявилися достатньо, щоб заспокоїти Дайну.
Дівчинка міцно вхопилася за Дарвінову долоню, наче за рятувальну мотузку. Ладонь чоловіка, яка мала бути холодною, виявилася на подив теплішою.
- Дякую, що приїхали.
- Я людина слова.
Бледне обличчя Герцога все ще залишалося холодним, але дівчинка відчула полегшення.
Принаймні він не страждає від зайвого пафосу.
Ця протилежність набагато краща, в порівнянні з тими, хто сміявся наді мною і бив мене у спину.
Екіпаж був досить великим, здатний вмістити десять чоловік. Але Діана обережно сіла в кут і опустилася всередину.
Колись навіть одна людина не займала багато місця, скільки зайняла дівчинка, але величезна різниця між Забійною та розслабленою Герцогом була дуже чіткою.
Ти сидиш дуже далеко! - Дарвін таємно сподівався, що Дайна сяде навпроти нього. Він навіть уявляв, як вони будуть розмовляти.
Але, незважаючи на його бажання, дівчинка сіла подалі від нього. Він розумів, що їй незручно, але сам почувався ніяково.
Дарвін переконався, що Дайна сидить і потягнув за мотузку, подаючи сигнал. Екіпаж плавно тронувся з місця.
- Це все, що у тебе є?
- Так, у мене нічого іншого немає.
- Мабуть, потрібно буде багато купити, — пробурмотів Дарвін.
Вона нічого не взяла з собою, тому треба буде купити їй все, що потрібно. Я хочу дати їй те, що вона не могла отримати, бо була в храмі...
— Ні, не потрібно, — проте Діана швидко відмовилася.
Протягом дуже короткого часу дівчинка була поглинута бажанням помститися Раб'єн, і зараз була дуже виснажена. До тих пір, поки це не належало до мети померти, речі нічого не означали для Дайни.
Дарвін не знав думки дівчинки, тому йому було неприємно те, як Діана провела межу.
Було б зручніше, якби вона почала просити мене купити те і це, як робить Джуді. Але, схоже, Дайна і правда нічого не хоче...
Тоді іншого виходу немає.
Що ж я повинен купити в першу чергу? - Дарвін почав складати список потрібних речей, не зважаючи на думку Діани.
Як тільки ми повернемося в особняку, я скажу старій покоївці приготувати все.
Не підозрюючи про думку Герцога, Дайна продовжувала мовчати.
Вона не хотіла образити Дарвіна, тому використовувала всю свою енергію для того, щоб позбавити відчуття свого існування.
Герцог Дехсин також не був балакав, він тільки мовчки дивився у вікно. Тому незручна атмосфера всередині екіпажу панувала ще довго.
Застосовуючи свою силу, Дарвін повільно перевернув погляд з вікна на Дайну.
Коли дівчинка дивилася на свої ноги, то відчула його погляд і підняла голову. Ледве погляд Дайни і Герцога зустрілися, як обидва застигли в оціпенені.
Короткий сміх зірвався з губ Дарвіна, а потім вони розтяглися в усмішку:
– Дайна.
Погляд Дайни замер на щелепи Герцога.
- Тобі подобається це ім'я?
– Ні, - відразу похитала головою дівчинка.
Як воно мені подобається? Коли я була в нетрях, голова дав мені ім'я, щоб просто відрізняти мене від інших дітей.
Крім того, це ім'я вкрите пам"яттю про темного підземелля. Я не можу бути прив'язана до імені, яке не має ніякого теплого спогаду...
- Тоді я хотів би дати тобі ім'я, щоб поблагословити твоє нове початок.
- ...! - Цього разу Дайна підняла на Герцога несподіваний погляд.
Її широко відчинені блідо-розові очі яскраво сяяли.
Вперше з тих пір, як вони опинилися в екіпажі, погляди дівчинки і чоловіки зустрілися по-справжньому.
Дайна відчула, як пересохли її губи, і мимовільно наблизила їх.
Слова "нове ім'я" викликали страх, але це не мало значення. Дівчині не подобалося ім’я Даян, тому вона вирішила, що це буде на краще.
- Відтепер тебе звуть Естер.
- Естер?
- Так, це означає, що ти сяєш як зірка.
Це ім'я ми вибирали разом з коханою, яка тепер мертва...
Ми обіцяли дати ім'я Естер дівчинці, коли вона народиться.
І нехай це удочеріння, я дам їй це ім'я, тому що вона моя перша і єдина донька, - твердо вирішив Дарвін.
Сяю, как... Зірка? - Дайна намагалася беззвучно вимовити своє нове ім'я.
Вона хвилювалася через те, що отримала ім'я з таким дорогоцінним значенням. Серце дівчини шалено стукало, наче вона зробила щось не так. Дівчинка вже чула, як будуть сміятися люди.
- Я не підходжу йому... - сказала Діана, стискаючи пальці.
Дитина, сяючий, наче зірка... Немає імені настільки протилежного мені, тій, яка жила в темряві і ніколи не могла сяяти.
- Ні, тепер ти найкращий. Як єдина донька сім'ї Дехсин.
Дайна не знала, що сказати, тому вчепилася пальцями у незручний одяг.
- Я дам тобі все.
І ось очі Дайни почервоніли через слова Герцога Дехсин.
Вона не вірила, що може існувати хтось такий. Дівчинка вперше бачила таку людину, як Дарвін.
Він приймає мене за людину, не ігнорує мене і відноситься дуже добре... Він навіть хоче дати мені ім'я і простягнути руку, щоб я стала частиною його сім"ї...
- Я справді можу взяти його?
Дана, яка хотіла померти, не мала ні статусу аристократки, ані можливості забезпечити своє життя. Нехай вона і була вражена, але добре знала, що якщо віддасть своє серце Герцогу Дехсин, то він може повернути його зрадою. Тому що Дарвін належав до аристократії, якій так не довіряла дівчинка.
До цих пір... Я була жадібною...
Ім'я для себе, а не ім"я, яке було дано навмання... Я... Я хочу мати ім'я з красивим значенням!
Після довгих роздумів Естер заговорила тремтячим голосом:
- ... Дякую, Великий Герцог.
https://literna.net/uk/books/420-svyata-yaku-udocheriv-velikii-hertsoh-zaversheno