- Ох, Ваша Величносте, ви вже прибули. - Привітала вона його з м'якою посмішкою на губах, як ніби давно чекала його.
Це була досить безневинна усмішка для жінки, яка цілий день приховувалась від нього.
- Мені треба з тобою поговорити.
Леннокс рішуче взяв її за руку і повів на балкон. Джульєтта спокійно пішла за ним, не опираючись.
Незважаючи на холодну погоду, Джульєтта одягнена в елегантне плаття, яке відкривало її плечі та спину. Його тканина була глибокого блакитного кольору і, здавалося, мерехтіла пів місячним світлом, різко контрастуючи з її гладкою білою шкірою.
Але чомусь цей вид зараз діяв йому на нерви.
« Мабуть, на плечах у тебе була біла хутра міхівця, яка підходила до цієї плати. Де ж ти її залишила?» - Роздражливо подумав Леннокс, несвідомо втупившись на її деколте.
Потім його увагу привернуло досить розкішне намисто, в якому прикрасили шию Джульєтти з двох рядів вишуканих каменів.
Ця намисто дуже підходила до її хустинки, і він вже бачив, як вона кілька разів носила його з іншими вбраннями.
Обличчя Леннокса посуворіло.
Це не те намисто, яке він подарував Джульєтті сьогодні вранці.
Чому ти не наробила "Слізи Сонця", що я тобі прислав?
Його ніколи раніше не цікавило, яка ще доля чекала на його дари.
Він ніколи не цікавився, чи продавали його коханки ці подарунки або віддавали комусь.
Але сьогодні це було для нього особливо важливим.
Адже Джульєтта, замість того щоб вдягнути його подарунок, повернула назад у особняк і навіть не притрошкавшись до нього.
- Сьогодні вранці я послав тобі намисто. Хіба ти не отримала його? - Запитав Леннокс, свідомо зробивши вигляд, що не знає, яка доля побажала намисто.
- Отримала.
- Тоді, де ж воно?
Замість відповіді Джульєтта злегка схилила голову вбік і уважно подивилася на нього, ніби намагалася зрозуміти, чому він питає про це.
Леннокс Карлайл, якого вона знала, не був ні делікатною, ані турботливим людиною, щоб звертати увагу на те, що його коханки робили з його подарунками.
- Я питаю, чому ти його не наробила?
Навіть після того, як Ісус промовив ці слова, він був досить безглуздим.
Той Леннокс Карлайл, яким він себе завжди вважав, ніколи не ставив таких запитань.
Він знав, що така поведінка йому не притаманна і з боку цього виглядає дуже дивно.
Хіба я не веду себе зараз як якась інфантильна дитина?
Він завжди виявляв ініціативу в їхніх стосунках так само, як і у всіх інших. Він ніколи не поступався нікому роль лідера.
Але несподівано у думки Леннокса прокралося питання.
А чи був взагалі коли-небудь в наших відносинах лідер?
Тим часом жінка, з вини якої він так дивно поводився зараз, раптово м'яко посміхнулася і сказала:
- Ожелельє, що ви мені прислали, дуже красиве. Дякую за подарунок.
Це було схоже на спробу заспокоїти невільну дитину.
- Але воно виглядало таким розкішним і дорогим, що я відіслала його назад в особняку, боячись втратити. Крім того, я вже вибрала сукню і аксесуари для сьогоднішнього банку кілька тижнів тому.
Джульєтти відповіли.
Леннокс не знайшов у її словах нічого поганого. Проте спокійне ставлення Джульєтта до нього діяло на нерви.
Він згадав про носову хустинку, яку вона подарувала йому кілька років тому.
Джульєтта своїми руками вишила на ньому його ім'я.
Тому цей хустинок, все ще зберігався в глибині ящика в його столі, який стояв у кабінеті.
Тоді Джульєтта сказала йому:
« Ви можете викинути його, якщо хочете. Мені байдуже, навіть якщо ви віддасте його комусь іншому.
Але він цього не зробив.
Тому він тепер хотів запитати Джульєтта: - Чому ти не дорожиш подарунком, який я тобі подарував?
Але Джульєтта першою відкрила рот і заговорила.
- Ваша Светлость.
На мить вона замовкла, наче колеснула і потім продовжувала.
- Я хочу у вас дещо запитати...
- Я тебе слухаю.
- Ви пам'ятаєте, що подарували мені на день народження минулого року?
Минулої зими?
Леннокс здивувався, чому Джульєтта так неохоче поставила це просте запитання.
- Рудник в Альгері.
Якщо бути точним, то він подарував лазуритовий рудник, в якому видобували коштовний мінерал Лазуріт.
- Так. Ви пам'ятаєте.
Джульєтта розсміялася.
Але Леннокс чомусь вирішив, що це не та відповідь, яку вона хотіла почути.
- У мене теж є дещо для вас.
Джульєтта на зап'ястку мала невеликий шовковий мішечок, в який зазвичай розміщувався маленький жіночий веер. Але те, що вона дістала з нього, зовсім не було схоже на веер.
- Я хочу повернути вам це.
- Що це?
Вона дала йому скручений аркуш паперу.
Леннокс, приймаючи з її рук цей документ ненавмисно розкрив його.
Він трохи здивувався, коли побачив, що там написано.
Це був контракт, який вони уклали сім років тому.
У світському суспільстві завершення шлюбного контракту було дуже поширеним і розглядалося лише в разі одруження, але Джульєтта попросила його про це, сказавши, що погодиться стати його коханкою, тільки якщо він виконає цю умову.
- Це нічого не означає для вас, але для мене це має сенс.
Тоді він подумав, що цей контракт не матиме значення, оскільки вона швидше за все укладає його для отримання фінансової винагороди після розриву.
Але те, що Джульєтта просила зовсім не стосувалася цього.
Це була дуже дивна умова.
[Якщо одна сторона, в даному випадку "А" або « Б", більше не хочуть продовжувати стосунки, вони повинні розірвати їх на основі мирної угоди між двома сторонами.]
« Якщо у вас з’явиться інша людина або ви захочете розлучитися, ми мирно розлучимося. Така моя умова.»
"Мирний союз"
Хоча це було трохи незвичне прохання, але те, про що вона просила, було лише спокійним розривом стосунків для обох. Тому Леннокс підписав його без особливого занепокоєння, хоча вважав цю умову трохи абсурдною. Крім того, він нічого не втрачав від цього, тому майже відразу забув про нього.
Але він ніколи не думав, що вона захоче кинути його першою.
Джульєтта Монтегю.
- Ви гніваєтеся?
Джульєтта ніжно посміхалася, дивлячись на його обличчя.
Але, хоча на її губах була усмішка, вигляд у неї був втомлений.
- Ваша Светлость, схоже, ви забули про це.
Леннокс не розумів, чому так вийшло.
Він завжди думав, що він був ключовою фігурою в їхніх стосунках, але зрештою саме вона стала тим чоловіком, хто сказав - "Прощай".
І все ж чому у неї такий сумний погляд і таке незвичний вираз обличчя?
- Чому ти хочеш розійтися?
- Просто відпустіть мене.
- Джульєтта.
- Хіба я не поводилася весь цей час добре?
- Що?
- Я не робила нічого такого, що б не сподобалося Вашій Величності. Ах... ну, може бути, тільки іноді, коли мені доводилося використовувати метелика без вашого дозволу.
- ....
- Я ж так старалася для вас весь цей час. Я ніколи не плакала і не турбувала вас. Крім того, через тиждень мені вже виповнилося 25 років.
Джульєтта зосередженості доторкнулася намисто на шиї, а її губи стали чимось усміхатися.
Тим часом Леннокс все ще відчував напруження в перемішці з хвилюванням, дивлячись на її вишукану лінію шиї і плечей.
- Так що тепер я хочу жити спокійно, нормальним життям, як і всі інші.
-Нормальне життя?
- Так.
Це незвичайне слово вражало його, від чого він мимовільно зморщився. Хіба це не схоже на те, що вона була нещасна, тому що поруч з ним не було нічого нормального?
Але хіба зараз твоє життя не нормальне?
Джульєтта на мить подивилася на нього відсутнім поглядом, потім раптово розгулювалася.
Чому... Ти смієшся?
Джульєтта перестало сміятися, побачивши його крижаний вираз обличчя.
- Прошу вибачення, якщо я вас образила. Але ви навіть не схожі на звичайну людину.
Він не розумів чому, але обличчя Джульєтти виглядало трохи сумним, коли вона додала наступну фразу.
- Насправді, жоден ваш вчинок не є нормальним.
Поки Джульєтта говорила, її очі все ще так само світилися м'яким приглушеним світлом у тіні довгих ресниць, не дозволяючи Ленноксу визначити, про що вона думала.
Але потім він згадав, як деякий час тому вона спостерігала за дівчатами свого віку в банку.
Вона дивилася на дівчину, яка незабаром мала вийти заміж.
У цей момент Леннокс, здавалося, зрозумів чому Джульєтта стояла одна в куті.
Вона з заздрістю дивилася на те, чого не могла мати. Цей погляд був подібний до погляду дитини, яка втратила свою матір.
- То це те, чого ти хочеш?
- Так.
Як усі люди, вийти заміж і виховувати дітей? Це для тебе нормальне життя?
Леннокс холодно розсміявся.
Тепер він знав причину, тому міг розслабитися.
- Більше нічого не кажи. Я дам тобі те, що ти хочеш.
Після цих слів він обняв Джульєту за плечі, і вони покинули банкетний зал.
Джульєтта, збентежена його поведінкою, слухняно йшла поряд з ним аж поки не побачила карету, яка стояла прямо перед банкетним залом.
Вона миттєво зупинилася і, здивовано подивившись на нього, вигукнула:
- Ваша Светлость!
- Вечірка закінчена.
- Леннокс, почекай хвилинку. Я ще не все сказала тобі...!
(Джульєтта перейшла на неформальний тон від хвилювання, бідолаха, хех)
Але, звичайно ж, він не слухав її.
Він посадив Джульєту в карету, закрив двері і звернувся до кучери, який сидів на козлах.
- Ми повертаємося на Північ.
- Леннокс!
Джульєтта злякалася, але він повністю проігнорував її і продовжував віддавати накази кучереві.
- Скажи іншим, щоб готувалися до повернення, як тільки дістанешся до особняка.
- А? Сьогодні?
- Саме так.
Краєм очі Леннокс помітив, що його вовки в чорних доспеках вже стояли поруч і мовчки чекали його.
- Як тільки я закінчу свої справи, то піду за вами, тому подбайте про Джульєтта і підготуйте її багаж.
- Так, сер.
Коли Карета з Джульєттою від'їхала, він підійшов до своїх лицарів.
- Ваша Светлость все готово.
- Де він зараз?
- У безпечному місці в 8 районі.
- Відведи мене до нього.