Поки власниця чайної дивилася на Джульєтта здалеку, думала про цю чудову картину.
Тепер Джульєтта змогла нарешті трохи розслабитися і думала лише про те, що легка шурхіт тканини про її щиколотки досить приємний звук.
Але незабаром її думки перервав скрип коліс кареті, яка зупинилася на мощеній доріжці перед чайною будівлею.
Джульєтта зовсім не здивувалась, побачивши чоловіка, який вийшов з карети.
- Міс Джульєтта я прибув, щоб супроводжувати вас в особняку.
Це був чоловік з похмурим виразом на обличчі, який, здавалося, постійно тримався насторожі, і перебував в повній бойовій готовності, очікуючи нападу з усіх сторін.
Але замість того, щоб встати зі свого місця, Джульєтта повернулася до нього обличчям і подивившись йому прямо у очі, сказала:
- Сер Кейн.
- Так, міс.
- А чому ви пішли раніше?
Це було дуже просте питання, проте Кейн мовчав.
Тим часом Джульєтта посміхнулася і продовжувала.
Коли я поставила те ж саме запитання серу Джуду, він відповів, що щось сталося і пан Кейн був змушений негайно піти, тому він повинен супроводжувати мене замість вас. То чому ж ви так раптово поїхали?
- Міс Джульєтта, мені дуже шкода, але я не можу вам сказати. - Відповів Кейн після короткої замінки, своєрідним грубою тоном, характерним для людей, які звикли проводити більшість часу на полі бою, а не вести світські розмови.
Здавалося, що цим він закликав її утриматися від подальших розпитів.
Коли Кейн Гел, який спочатку справив сильне враження, відкривав рот і починав говорити, більшість людей впадала у паніку й поспішно видалялася подалі від нього.
Ні, навіть не так. Більшість звичайних людей навіть намагалися виключити можливість зорового контакту з ним, не кажучи вже про розмову.
Насправді, це було тому, що його обличчя перетинав безподібний рваний шрам, який придавав його вигляду відштовхуючий вигляд. Тому більшість звичайних людей, як правило, уникали такого непристойного видовища.
Проте Джульєтта Монтегю не можна було прирахувати до звичайних людей, оскільки вона була досить незвичною особою.
Хоча Джульєтта здавалася серйозною, коли задавала йому питання, він не знав, чи так це насправді.
Він інстинктивно відчував, що вона вже, як ніби все знала і запитала його лише з легкої цікавості, немов грала з ним в якусь незрозумілу гру.
- Вас викликав Його милість?
- Кхм. Ні, це зовсім не так.
Кейн не міг з упевненістю сказати, був це питання або твердження, оскільки її тон не зовсім звучав, як спірний, але він дуже сподівався, що Джульєтта після цього перестане ставити запитання.
Він ніколи не потрапляв у такі незручні ситуації, коли йому доводилося ухилитися від відповіді, оскільки через свою жахливу зовнішність з ним спілкувалося досить мало людей, але тепер він справді опинився в скрутному становищі.
Адже Кейн Гел знав, що з нього нікчемний брехун.
Він був більш вправний в бою зі зброєю, ніж у розмові.
Спочатку він був колишнім рабом-гладиатором, потім йому вдалося стати першокласним найманцем і після капітана наймитів, тому більшість свого життя він провів на полі бою.
І єдиною людиною, яка називала Кейна - "Сер" була Джульєтта Монтегю.
Герцог Карлайл, який кілька годин тому несподівано викликав Кейна, детально питав його про Джульєтта Монтегю.
В основному він запитував його, де вона була, з ким зустрічалась і до кого спілкувалася.
- Чи було щось в її поведінці, що відрізнялося від звичайного?
Кейн не знав, чому герцог питав про це, але він зрозумів одне, що зараз він повинен бути дуже обережним з тим, який говорить йому, оскільки почуття герцога були гостри, як ніколи раніше.
Кейн усвідомлював небезпеку, яку криє в собі, і намагався захистити Джульетта Монтегю наскільки міг.
- Міледі чудово поводилася з усіма своїми обов'язками, ніяких підозрілих осіб помічено поруч із нею не було крім того жодних сумнівних місць вона не відвідувала.
Але це не був спосіб, про який Джульєтт мав говорити.
Звичайно ж, це тому, що його господарем був герцог Карлайл, а не Джульєтта Монтегю.
Але Кейн все одно відчував себе винним перед нею.
- Про що він вас питав? Ви говорили про мене?
- Я не можу вам сказати. Вибачте.
Кейн відмовився від подальшої участі в цій словесній битві і відверто зізнався.
- Я розумію.
Кейн всередині турбувався, що Джульєтта може ще щось дізнатися у нього, якщо це продовжуватиметься, але вона несподівано відступила і на щастя, більше не стала ставити йому ніяких запитань.
Тим не менш, вона не виглядала занадто розчарованою.
Кейн обережно покосився на Джульєтту.
- Хм.
Здавалося, Джульєтта якимось чином втратила до нього всяке зацікавлення.
Через кілька хвилин Джульєтта, яка весь цей час мовчала, раптово широко посміхнулася, як ніби згадала про щось і підсумувала до нього чашку з чаєм.
- Присаживайтесь і випийте чаю. Він холодний і солодкий.
- ... Добре.
Кейн сів на стілець навпроти неї і взяв склянку з чаєм.
Владуча чайної, що визирала у вікно, відразу впізнала його і почала жахатися.
Колишній капітан найманців, який здавалося міг спокійно підняти бика однією рукою, і молода красива жінка - коханка герцога, сиділи один навпроти одного за чайним столиком і обидва тримали по чашці в руках.
Це було досить вражаюче видовище.
Мало хто знав про це, але Кейн Гел насправді не був алкоголіком і рідко його пив.
Натомість йому подобалися солодкі і прохолодні напої. Це безсумнівно був смак, який зовсім не поєднувався з його зовнішнім виглядом.
Джульєтта була однією з небагатьох, хто помітив цей факт. Після цього Кейна часто запрошувала на чай, яким вона колись насолоджувалася наодинці.
Зовсім як зараз.
Кейн дуже любив проводити з нею цей час.
Джульєтта Монтегю була розумною молодою леді, яка мала рідкісний талант, який дозволяв їй створювати затишний клімат навколо себе, хоча й поводилася стримано.
Тому Кейн іноді задавався питанням, чи не з цієї причини герцог Карлайл, так довго тримав її підлі себе?
Опустивши свою склянку, Кейн украдкою розглядав її, намагаючись вгадати думки Джульєтти.
Вона ж в цей час, зовсім не звертала на нього уваги і спокійно дивилася на сад, не торкаючись своєї чашці, наче втратила до неї всякий інтерес.
Потім вона тихо розсміялася, зауваживши, що Кейн вже випив свій чай і безтурботно запитала:
- Може, ви хочете ще?
Так, дякую.
Як вона і сказала, чай дійсно був прохолодним і солодкий, проте Кейн чомусь ніяк не міг повністю відчути його смак.
***
Настав вечір.
Ленокс Карлайл прибув до імператорського палацу ще раніше, ніж було заплановано.
Але замість того, щоб спуститися в банківський зал до решти гостей, що зібралися на новорічному заході, він стояв на терасі і невагом дивився на них зверху-вниз.
- Ми знайшли його. - Спокійним голосом доклав Хардін, лицар в чорних доспехах, тихо підійшовши до нього.
"Вовки" герцога - це елітні лицарі, які підкорялися лише його наказам, він використовував їх тільки тоді, коли роботу потрібно було виконати швидко і приховано, а Гардін був провідником цього добірного загону.
- Цей чоловік живе у восьмому окрузі, його звуть Донован.
Через кілька годин після того, як він наказав знайти підозрілого чоловіка, який відвідав помети графа, « вовки» герцога встановили його місцезнаходження.
Але вираз обличчя Леннокса Карлайла, поки він слухав промову, зовсім не змінився.
Восьмою округом була область, де жили зажиті простолюдини, які утворили в цьому районі щось на зразок свого маленького уряду.
Отже, це правда.
Невідомий « хлопець» який кілька разів відвідував маєток батька Джульєтти був реальною людиною, а не вигадкою служниці.
- Ваша Величносте, що нам з ним робити?
- Зачекайте поки. Я вирішу, що робити з ним після закінчення банку.
- Як накажете.
Леннокс не залишив терасу навіть після того, як людина в чорних доспеках безшумно просунулась.
Тим часом, внизу заграла легка мелодія і почалися танці.
Одна з жінок, яка була серед розкішних аристократів, які танцювали або валялися по залу, привернула його увагу.
Вдягаючи в темно-синіше витончене плаття, вона тихо стояла на самоті біля стіни. У яскравому світлі її блискучі каштанове волосся відлили сріблом, а елегантний виріз хутра, залишав відкритими плечі і частину спини.
Навіть якщо вона просто стояла, у ній було щось чарівне, що не дає відвести від неї погляд.
І ця жінка, яка зараз грає роль "квітка біля стіни" була тією самою, хто викликав у нього роздратування весь сьогоднішній день.
- Якби ти не з'явилася в банкрутський зал, надавши мені замість цього якесь безглузде виправдання, я б відправився у особняку графа і особисто притягнув тебе сюди.
Проте Джульєтта, незважаючи на його сподівання, була присутня в бенкетному залі імператорського палацу.
Чесно кажучи, Леннокс був трохи захоплений її поведінкою сьогодні.
Його коханка, яка раніше поводилася так, ніби у неї в роті замість язика, водолаз, виявила неймовірну рішучість і посмів діяти йому на нерви так довго.
Це був дійсно нонсенс.
Джульєтта Монтегю була коханкою, яка цілком могла подбати про себе сама, тому він не надто звертав на неї увагу. Відверто кажучи, як коханка вона була дуже зручною.
Вона ніколи не просила його про любов або увагу, крім того, вона також не вимагала дарунки і не намагалася грати з ним.
Але найважливіше - Джульєтта ніколи не нав'язувала йому односторонніх почуттів.
Вона ніколи не змушувала його відповісти на її почуття взаємністю.
Фактично, стандарт поведінки Леннокс Карлайл хотів би отримати від своєї коханки був не дуже високий.
Він не чинив нічого проти, якщо жінка була недостатньо освіченою чи мала високий статус.
Тим не менш, він волів когось з ким міг би в будь-який момент розірвати відносини.
Для нього зовсім не мало значення, чи витрачала його коханка баснословні суми грошей на прекрасні сукні, коштовності або оточувала себе надмірною розкішшю, проте, як тільки вони починали просити його про більший, він без жалю порвав з ними.
Це завжди закінчувалося однаково. Без винятків.
Через деякий час кожна жінка почала нудьгувати і благати його про любов, після чого він безжалісно розривав з ними стосунки й відразу забував про них.
Леннокс Карлайл не був 15-річним хлопчиком, захопленим своєю першою любов'ю.
Він ненавидів, що витрачає свій час на марні розмови про любов, яку вважав марною дитячою вигадкою.
Саме тому він не мав довгих стосунків з однією зі своїх попередніх коханок, хоча й тримав жінок поруч при необхідності.
І цього разу не повинен був бути винятком.
Леннокс Карлайл сухо розсміявся.
Джульєтта була вродливою жінкою. З цими ніжними очима, витонченою формою бровами, крихітним гордо роздягненим носиком, обличчям у формі сердечка і струнким тілом, вона здавалася тихою й гармонійною.
Вона дуже відрізнялася від його колишніх коханок, які зазвичай заходили біля нього, як мухи і без умочку базікали, ніж до біса дратували його.
Насправді Джульєтта була досить далеко від його звичайних смаків.
Йому подобалися прекрасні яскраві жінки, в той час як Джульєтта Монтегю була елегантною красунею, наче ті, що втікали з храмових фресок, від яких дворияни сходили з розуму.
Незважаючи на те, що це була просто спонтанна похоть, коли він вирішив зробити свою коханку Джульєтта Монтегю, він ніколи не шкодував про це.
Тим не менш, вона рідко вдосказувалася попросити у нього щось першої, не кажучи вже про те, щоб випитувати це солодким голосом, так що хто діяв йому на нерви.
Так що іноді Ленокс думав, що вона дійсно приголомшлива.
- Зручно. Хм ....