- Я все перевірив.
Атмосфера в кабінеті герцога Карлайла була досить напруженою.
- Нічого підозрілого і сумнівного я не виявив.
Після звіту про витрати герцог Карлайл підписав останню сторінку документа про укладення витрат, які тримав в руках.
На цьому завершилась праця, яку мали виконати в столиці.
- Це все?
- Так, Ваша Величносте.
Секретар герцога, Еліот, швидко кивнув головою.
- На даний момент більше немає ніяких термінових справ.
Уранці будинок герцога виглядав так, ніби на нього зрушилась буря.
Це сталося тому, що його власник раптово оголосив їм завершити працю в столиці сьогодні.
Ніхто не наважувався ослухатися герцога Карлайла, коли він наказав щось зробити.
Секретар герцога гарячково переглядав договір з іншими важливими документами і пів дня зустрічав гостей.
Але найдивовижнішим було те, що після завершення всіх справ будинок герцога знову став таким же спокійним і тихим, яким буває небо після закінчення бурі.
Ленокс Карлайл задумливо подивився у вікно.
Після закінчення всіх термінових справ він міг проаналізувати інформацію про діяльність Джульєтти та місця, які вона відвідувала за останні кілька місяців.
Джульєтта не насолоджувалася вигодами світського життя, і її товариство було дуже тісним.
Її повсякденне життя була такою ж одноманітною і незмінною, як завжди, ніяких контактів з підозрілими особами вона не мала.
Крім того, ескорт, який супроводжував її, говорив про кожен його рух щогодини.
Навіть сьогодні Джульєтта нічим не відрізняється від звичайного.
Як і він, вона провела пів дня в напруженому, але організованому графіку.
Це не був особливий день, якщо не вважати того, що вона повинна була повернутися в резиденцію герцога до полудня, так як він запросив її на обід.
Крім того, він знав про події в храмі.
- Граф Каспера?
- Так, вам відомо ім'я марки Гіннеса? Він його син і заручився з принцесою Присциллою. Коли він вийшов з храму на ньому зовсім не було обличчя і виглядав він досить переляканим. Може бути, він зіткнувся з молодою леді, але я точно не впевнений в цьому ...
Звичайно, Леннокс відразу ж забув ім'я графа.
Це було б варте його уваги, якби Джульєтта використовувала свою блакитного метелика перед людьми.
У даний момент його інтерес викликав зовсім інше становище.
Незважаючи на його очікування, Джульєтта не повернулася в особняку до обіду.
- Міледі вирушила в особняку графа і прийде до банкитний зал Імператорського палацу, тільки після того, як закінчить там свої справи. - Доклав Джуд, який супроводжував Джульєтта в маєтку.
- Зрозуміло.
У столиці був батько Джульєтта, граф Монтегю.
Леннокс зовсім не турбувався про раптовий біг Джульєтти, оскільки він супроводжував її ескорт - це ливні лицарі, навчені самим герцогом.
- То ти чиста.
Леннокс повільно пробурмотів щось і торкнувся стола пошти.
Це були листи, адресовані не йому, а Джульєтті з запрошеннями на різні світські заходи.
Оскільки всі печатки на них були цілими, вона мабуть навіть не відкривала їх.
З точки зору Леннокса, поведінка Джульєтти до цього моменту була цілком звичайною.
Вона виправно виконувала свої обов'язки і не докучала йому якими-небудь проблемами, до того ж, те, що вона покинула його особняк на самоті ні не повинно було його турбувати, оскільки нічого особливого в цьому не було.
На перший погляд усе так і здавалося.
Однак дух герцога Карлайла був дуже ганебним.
Гарний палець легонька постукав по столі.
Але чи все так, як здається?
Джульєтта відверто уникала його.
І не тільки це, вона також свідомо заробила його гордість. Вона відмовилася приймати його подарунок і відіслала намисто назад, наче це був не вартий її уваги дрібниці, а потім поїхала в особняку графа. Здавалося, що це його виклик.
Це було зовсім не схоже на Джульєтта Монтегю.
Тим не менш, на відміну від його внутрішнього відчуття, що за її діями щось приховувалося, в повідомленні про її діяльність останнім часом не було нічого підозрілого.
Тоді як же мені розтлумачити раптову зміну в її поведінці?
- Ох, якщо подумати, то було одне обставино, про яке я не розповів вам.
Джуд раптово відкрив рот, перервавши задовга мовчання, як ніби раптом згадав щось.
- Я зіткнувся з служницею покійного графа, коли навідався в його особняку одного разу.
Незважаючи на те, що граф та його дружина були мертві, деякі слуги все ж залишилися в особняку Монтегю і дбали про нього, щоб господарство не прийшло до занепаду.
Того дня Джуд прибув у особняку графа, щоб таємно забрати пошту, яку могли доставити для Джульєтти.
- Тамольна служниця сказала щось дивне. Щось на кшталт, що до них кілька разів приходив дивний чоловік.
- Дивний чоловік?
- Так, він хотів зустрітися з міс Монтегю. Він приходив до неї два або три рази і просив про зустріч. Правда, крім цього вона мало що змогла сказати про нього.
Еліот несвідомо затамував подих і не зводив очей з герцога Карлайла.
Тільки нетактний Джуд Хейон ще не встиг вловити атмосферу, бо був занадто схвильований.
- Це був молодий чоловік, він виглядав так, ніби йому було злегка за 20 років. Я хотів розповісти вам про це, коли міс Джульєтта вирішила відвідати особняок графа. Однак, тому що міс нечасто повертається туди, служниця, мабуть, ще нічого їй не сказала.
- Чоловік.
На обличчі герцога Карлайла не можна було прочитати жодних емоцій.
Але Еліот помітив, що палець герцога, який повільно постукував по столі, раптово зупинився.
Вени на тильному боці руки, що тримався за підлокотник, здулись і посиніли.
- Смішно. - Провикнув герцог з обличчям, яке зовсім не виглядало так, ніби йому було весело.
Еліот не витримав іскоса глянув на камін.
Без сумніву, в каміні палав вогонь.
Але, як не дивно, температура в кімнаті різко впала.
Це не було непорозумінням самого Еліота, оскільки навіть Джуд, який ще недавно був дуже веселий, раптово закрив рот і встав по стайці "смирно".
Джульєтта Монтегю, яка покинула резиденцію з самого ранку і досі не повернулася.
І герцог, який наказав провести таємне розслідування щодо своєї коханої.
Він приблизно уявляв собі, що зараз відбувається.
Еліот працював секретарем герцога Карлайла вже 10 років, тому він знав усіх коханок принца.
Якщо подумати, то герцог уже мав жінку, яка несподівано привела іншого чоловіка до свого ліжка, щоб привернути його увагу.
Так, здається у нього була одна така.
Але що сталося з нею?
Еліот відчайдушно намагався пригадати, але безуспішно. Раптом його гукнув тихий голос:
- Еліот.
- Так, Ваша Величносте?
- Випускай вовків.
"Вовк" - це сленг, що позначає елітних лицарів при герцогу Карлайлі.
Еліот схилив голову, сподіваючись, що нічого поганого не станеться.
- ...як накажете.
***
Коли Джульєтта прийшла додому після довгої відсутності і трохи відпочили, вона повільно переодягалася й вийшла до міста.
Через вечірнього новорічного балету вся дорога по вулиці Вайт-Поплер, уздовж якої були розкішні магазини одягу, була переповнена екіпажами.
Джульєтта прогулювальна прогулянка йшла по вулицях, гуляючи між рухливими слугами, які шукали сукні та взуття для своїх господарів.
Її кінцевою метою була чайна під назвою « Чайний будиночок», розташована трохи осторонь від головної вулиці.
Власникка запропонувала їй столик у теплому приміщенні, коли Джульєтта увійшла в чайну кімнату. Але вона відмовилася і сказала, що хоче подивитися садок. Після цього власниця привела її до маленького чайного столика у прекрасному саду, де вона зручно влаштувалася.
Через деякий час на столі з'явилися два склянки і прозорий графин із напоїнням.
Джульєтта замовила холодний чай з льодом, який зовсім не підходив для цієї холодної погоди.
- Дякую.
- Завжди будь ласка. - Власниця відповіла, що в таку холодну погоду це дуже дивний вибір напоїв.
Після того як жінка принесла напій, вона повернулася в приміщення і з цікавістю подивилася у вікно.
Джульєтта так і не представилася, але вона вже знала її ім'я та статус.
Джульєтта Монтегю, єдина дочка покійного графа Монтеґу.
Вона була досить відомою особою.
Гості, які відвідували чайну, майже постійно пліткували про когось, але ім'я Джульєтті Монтегю, випливало в розмовах частіше за все.
Дехто співчував їй, говорячи, що вона незріла дитина, яка рано втратила батьків і не мав можливості опертися на них, в той час як інші зневажливо висловлювалися про неї, як про жалюгідну коханку, котра не знала свого місця та намагалася отримати статус герцогині.
Але в очах літньої вона не здавалася незрілою дитиною чи жінкою, яка не знала свого місця.
Дивлячись на неї через віконне скло, жінка подумала, що вона схожа на живописну картину - розкішне плаття, легка усмішка на губах і трохи задумливий погляд, але в той же час вона виглядала просто як звичайна леді свого віку.
- Ти виглядаєш досить милою.
Напевно, це не просто, бути коханкою сумно відомого герцога.
Влади чайної, дивлячись на неї задумливим поглядом, чомусь відчула до неї жалість.