Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
19Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Забута Джульєта

Розділ 4.

Прочитано 0% глави

Джульєтта Монтегю! - Резко крикнула принцеса Присцилла.

Її обличчя, в цей момент, стало яскраво червоним від приниження.

- Д-да, як ти смієш говорити зі мною так зарозуміло? Ти дійсно віриш, що герцог Карлайл настільки прив'язаний до тебе, щоб закрити очі на твою зухвалу поведінку?

- Так.

- Ч.... Що ти сказала?

- Так, абсолютно вірно. Я вірю, що герцог закриє на це очі, тому буду діяти так, як вважаю потрібним. - Сказала Джульєтта з чарівною посмішкою на губах, але погляд її залишався холодним.

Її слова були шоковані. Це був перший раз, коли принцесу так образили і принизили.

- Джульєтта Монтегю! Навіть якщо ви не дбаєте про чиєсь схвалення, все одно є кордони, які вам не слід перетинати ...!

Джульєтта відповіла зовсім не так, як очікувала Присцилла, якій подобалося принижувати коханок герцога Карлайла.

Але Джульєтту її слова не дуже вразили, вона залишалася абсолютно спокійною і протягом усієї розмови вирази її обличчя аж ніяк не змінилися.

- Я не розумію, що ви маєте на увазі. Я просто відповіла на люб'язність принцеси.

- Так, як ти смієш ...!

Присцилла люто втупилася на Джульєтта. Вона усвідомлювала, що її власні фокуси накоїли проти неї, але все ще не хотіла мати такої ж неповаги.

- ...Ти заплатиш за це!

Присцилла зрозуміла, що цього разу вона програла, тому їй лишалося відступити.

- П-принцеса!

Деякі пані, не знаючи, як реагувати, кинулися слідом за Присциллою. Джульєтта спостерігала за ними, видаляючись спинами і повністю розслабившись.

Причина легкої поразки Присцилли була проста.

Усі попередні коханки Леннокса Карлайла були невисоким статусом і не знали про соціальні правила поведінки. Будучи дуже наляканими Присциллами, вони не мали іншого вибору, як тільки втікати назад до герцога і нарікати. Або ж вони залишалися мовчазними через те, що втратили його прихильність.

Жоден з цих випадків не був застосований до Джульєтта.

« Я думала, вона схопить мене за волосся".

« Якби вона це зробила, я б відповіла їй тим самим... Але все закінчилося несподівано мирно. "

Джульєтта озиралася по сторонах. Ті глядачі, що залишилися, відверталися від них щоразу, коли вони бачили її очі.

- Кхм! - Вона злегка кашлянула, і незабаром вони розійшлися.

Джульєтта посміхнулася, дивлячись в слід їх краями.

По правді кажучи, люди могли скільки завгодно ображатися і сміятися над коханками герцога, тому що Леннокс Карлайл був абсолютно байдужий до них. Іншими словами, це означало, що Джульєтта може поводитися в суспільстві так, як їй заманеться, а він і оком не моргне.

Ніхто не хотів перетворювати герцога в свого ворога, якщо тільки цей чоловік не був занадто дурним.

Але, як виявилося, невдовзі знайшовся такий чоловік.

Це сталося тоді, коли Джульєтта покидала храм. Чоловік, який чекав зовні в коридорі, люто схопив Джульєтту за зап'ястя.

- Я чув, що у герцога Карлайла вульгарний смак. І, поглянувши на тебе, тепер я можу зрозуміти, що малоться під цими словами.

Коли Джульєтта почула виразний коментар, вона намагалася вивільнити свою руку з його нутра.

- Я не розумію, про що ви говорите, граф Каспера.

Це був граф Каспера, наречений принцеси Присцилли.

- Ха! Може, ти хочеш знайти якесь виправдання? - Просил граф, схиляючись до неї ближче. - Не обтяжуй себе. Я вже все чув.

Що... про що він?

У коридорі було небагато відвідувачів, як у самому храмі. Але граф Каспера, зауваживши навколо себе кілька людей, знизив голос і прошепотів:

- Скажи, а який секретний магічний трюк ти використовуєш?

Джульєтта дуже здивувалась, почувши його запитання. Вона і раніше чула щось невизначене про єретиків.

- Немає ніякого секрету, - тихо зітхнувши сказала Джульєтта.

Вона вже знала, що це за чутки.

- Ти заманила герцога в пастку? Да?

Він говорив про зіпсовану чорну магію.

Джульєтта нахмурилась. Його пальцем, який погладив зап’ястку, було огидним.

- Або ж це ... Твої вправні дії з іншою частиною його тіла?

Джульєтта без жодних труднощів прочитала в мутних очах графа Каспери неприкрите бажання.

Вона навіть не здивувалася цьому. Таке вже кілька разів траплялося з нею на Півночі. Хоча це було дуже давно, але тоді все було набагато серйозніше, ніж зараз. Там були також чоловіки, які дивилися на неї відверто і похітливо.

"Але що з ними сталося?"

Джульєтта несподівано задумалась над цим питанням і подивилася на графа перед собою. Якщо подумати, вона взагалі не пам'ятала, щоб коли-небудь бачила чоловіків, які б наважилися наблизитися до неї.

- Ти думаєш, що ти справжня герцогиня?

Коли Джульєтта блукали, граф висміяв ще більше. Мабуть, він подумав, що вона злякалася.

- Ти, мабуть, вже розумієш, про що я говорю. Леннокс Карлайл не така вже порядна людина, так що з тобою буде покінчено, коли герцог передумає. Ти ж це знаєш?

- О, так ви нарешті показали свої справжні наміри.

Джульєтта підняла голову.

- Ви питаєте мене, чи думала я, що коли-небудь стану дружиною герцога?

Навіть думати про це було, здавалося їй дивним. Їй було легше зрозуміти, принцесу Присциллу, ніж роздумувати про це, оскільки її бажання були прозорі і прості.

Проте такі люди, як принцеса, які хочуть принизити її не були достатньо близькі до неї, щоб у них з'явилася особиста ворожість. А оскільки вони боялися і зневажали Леннокса Карлайла, то не залишалося нічого іншого, як використати знущання над Джульєттою.

Герцог Карлайл був страшений, так що легше було страждати безпорадну жінку.

"Чортові труси".

Джульєтта в глибині душі розсміялася над ними. У них не вистачило сміливості висміяти герцога Карлайла, тому вони направили свій гнів на легшу ціль.

Схоже, цей граф теж був не в захваті від герцога Карлайла так само, як і інші.

- І що ж ти збираєшся робити? Ти збираєшся з плачем бігти до герцога? А? - Насмішно помітив граф Каспера, хоча, здається, знав, що вона цього не зробить.

Джульєтта глянула на нього і запитала:

- Граф, ви ревнуєте?

- Про що ти?

- Ох, мені так шкода. Наскільки мені відомо, Його Високість Герцог не цікавиться людьми тієї ж статі, що і він.

- Що ви...

Граф Каспера не відразу зрозумів слова Джульєтти і просто тупо заморгував.

- Але якщо ви всі розраховуєте, то вам доведеться попотіти, — Джульєтта озирнулася з ніг до голови.

Тільки тоді обличчя Каспери почервоніло.

- Боже мій, ти божевільна сука....! - Викричав граф Каспера і вже підняв руку, щоб вдарити Джульєтту по щоці, як раптом сталося щось несподіване.

Люди, які спостерігали за тим, що відбувається здалека, були приголомшені. Все, що вони побачили - це сцену, коли граф Каспера люто підняв руку на Джульєтту Монтегю.

Проте неподалік від парочки в повітрі літала голубий метелик, але мало хто з присутніх звернув на нього увагу.

А в наступну мить...

- Кьюк!

З гучним звуком граф Каспера впав на підлогу.

Люди не могли повірити в те, що сталося на їхніх очах.

Першою до графа Каспере підійшла Джульєтта, яка була найближче до нього.

- Ох, граф? - Здивовано запитала Джульєтта.

У цей момент вона виглядала найбільш вразливим і невинним істотам на світі. Усі бачили, що вона навіть пальцем не торкалася графа.

Було очевидно, що граф Каспера впав сам по собі.

- О Боже, з вами все в порядку? - Джульєтта люб'язно простягнула руку графові Каспере.

З боку її жест був схожий на допомогу, але ...

- Аеуук!

З переляканим виразом обличчя граф Каспера намагався відповзти назад. Джульєтта з байдужим виразом на обличчі поступила за ним, ніби бажаючи допомогти піднятися, але коли вона наздогнала його, то схопила графа Каспера за груди і нахилилася.

- Граф Каспера, - прошепотіли її червоні губи в саме вухо чоловіки, але так тихо, щоб їх не почули зеваки. - Заткнись і слухай. Якби я була графом, то стежила б за своєю мовою.

Хоча підбор Джульєтта впився у праву руку графа, він був занадто наляканий і вражений тим, що сталося, тому навіть помітив це.

Насправді граф навіть не розумів, що з ним сталося. Він просто намагався навчити цю суку добрих манер.

Але раптом з’явився метелик - голубий і доторкнувся до його лоба.

И, и....

Агхах.

Граф важко подушив стогін. Кілька хвилин тому вона наказала йому закрити рот, і він все ще не міг говорити, так як його трясло від страху.

Щойно причудована голуба метелик доторкнулася лоба графа, образ найбільш страшного і величезної істоти, яке він тільки міг уявити, з'явився нізвідки в його голові.

- Цього разу все скінчено, ви ж розумієте це, чи не так? Але, якщо ви наступного разу зустрінетеся з цією « маскою засмучуючою » і...

Джульєтта усміхнулася холодно.

- ...Расбудуєте її, то можете стати людиною, яка стрибає з даху посеред ночі, виконуючи магічний трюк.

https://literna.net/uk/books/409-zabuta-dzhulyeta

Попередня главаНаступна глава