Тримаючи кинджал
- Вона весь цей час знала, що Ви прийдете... - Злочинець раптом захихикав.
*Тук
*Тук
*Тук
Зверху донісся стук високих підборів — на іншому кінці драбини був довгий силует.
Вона зробила крок вниз — Файлін мимовільно зробила кроки назад.
Жінка продовжувала йти в червоному напрямку, але не виражала свого обличчя.
На противагу цьому Феліна стала блідішим муром, бо боялася п’ятитися.
По спині служниці пробігала гарячий біль, не дозволивши їй утримувати рівновагу; вона думала, що шрам на її тілі так багато років тому був повністю загоїний, але використане противником лезо знову розкололо стару рану!
- Чому ти досі так і не навчилася думати своєю головою? Все ще граєш в ігри зі смертю ... невпізнали думаєш, що, коли ти помер, зможеш переродитися і прожити життя краще? - Жінка в червоному увійшла у майстерню.
Фейлін вже вперлася у стіну, але навіть опора за спиною не допомогла їй стриматися на ногах.
- Або мені варто і тебе помістити в урну? Тільки тоді до тебе дійде? - Голос кардинальші звучав морально повчально.
Очі чоловіка засяяли!
Якщо він зможе використати свій матеріал на сановні Фейліну, то його мистецтво може піднятись на колосальний новий рівень!
Світло, яким загорілися його очі, розлютило жінку в червоному — вона подивилася на нього...
Чоловік відразу впав на підлогу, не сміючи більше піднімати очей. Він обхопив голову двома руками.
- І що ж ти хочеш зробити? - Феліна набралася сміливості, щоб поставити це питання.
- Невже так важко здогадатися про те, що мною мотивує? Я прагну помсти... Ти потрапила в пастку вже тоді, коли він тільки потрапив тобі на очі... Сама вирішила і далі будувати з себе ту, що заслуговує шанування інших - мовчила кардинальша.
- Я не така зуміла як ти! - Проричала служителька.
- Ні, ні. Я віддаю вам краще за всіх звіт у тому, що відбувається. Від самого народження людина страждає і плаче... гнів та бажання мстити. Людина хоче повернути те, що було втрачено... Я страждаю, горю помсти і хочу повернути своє... а ви ще більше страждаєте, продовжую робити вигляд, що спокійні — ненавидячі й далі служити вірою та правдою своїм ворогам. Ви палаєте зсередини ненависті, але продовжуєте носити маску байдужості... То хто ж з нас божевільний — ви чи я? - Жінка відповіла у червоному одязі.
У тебе нічого не вийде... це не місце для твого власного. - Фейлін не смола.
- Мда... Посмертна промова у тебе вийшла так собі. - Спокійно сказала кардинальша.
***
***
Вийшовши з майстерні, кардинальша почула довольну сміху « майстерня».
Вона замедила крок, але вирішила повернутися назад.
Через якийсь час вже пролунав його різкий крик, який можна було почути в окрузі.
Кардинальша поклала руки в маленький ставок у дворі, відмиючи їх від крові.
- Що робитимеш з Фейліною? - Вона запитала Янь Цю, на ній був фартух служниці.
- Відправлю назад в Парфенон, - відповіла та.
- Ефект твого препарату скоро зникне, - нагадала Янь Цю.
- Решта кардиналів у червоному вже повинні з'явитися...
- Три нових кардинали є твоїми прибічниками, хіба вони посміють ставитися до справи недбало?
- А їх могло бути чотири ...ах вже Синя літуня миша... Яка ж сумно. - Видихнула кардинальша.
Вона справді захоплювалася тим, що Синей літущий мишить її гострим розумом і вмінням пристосовуватись до будь - яких обставин. Ще б трохи, і вона присвятила би її у всі таємниці.
Але... їй так і не вдалося повністю приручити її.
Якби вона відмовилася від своєї особистості, то могла б стати претенденткою Салан — головного кардинала в червоному!
- Вона справді вражаюча — людей, що можуть змусити нас зазнати невдачі, дуже мало, кивнула головою Янь Цю.
У світі повно ідіотів, які вважають, що вони можуть докопатися до суті Чорної церкви - це судики, маги Святого міста та інші... корисні лише Синій кажана.
Вона змогла застати Салан зненацька, зруйнувавши Андський план — і в результаті Чорна церква втратила у п’ять разів більше людей!
Особливо У Ку! Він був одним з головних облич плану ... він був дуже розумний!
Салан ніколи навіть думки не допускала, що Синя летюча миша може виявитися змінницею ...ніж якби вона тримала в руках кинджал, Салан б не стала чинити опір.
***
***
Пташиний будильник за вікном роздавався щебетанням птахів.
Їхній спів був настільки спокійним, що не міг розгнівати навіть тих, хто не спав.
Вона відкрила очі і побачила, як завіси розвіваються крізь них прекрасний ліс...
- Святая!
- Святая....
Голоси доносилися зовні.
Сінь Ся піднялася, не сівши при цьому в коляску.
Вона підійшла до дверей, тихо відчинила її і побачила у вітальні людей, голови їх були опущені, тому розгледіти їхні емоції було не можна.
У цей момент дівчина охопила погане передчуття.
- Фэйліна... - тихенько молвіла Фенай.
Мене підібрав горла Е Син Ся.
Вона зачинила двері і ненавмисно сповзла по них.
Ніхто не пішов, всі продовжили стояти за дверима.
Через кілька хвилин вона знову відчинила її, тільки тепер на її обличчі були сльози.
- Вона... виходила цілісною? Її душа не зруйнована? - Вона запитала дівчину.
- Свята, її не можна воскресити.
- Я знаю ... я просто хочу дізнатися, чи вона мучилася перед смертю...
- Вона пішла з миром.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku