Глава 3017: Жінка в червоному одязі
Тишину передмістя розрізав різкий крик про допомогу.
Він хотів втекти, хитаючись з боку в бік.
Позаду нього видався жіночий силует з довгими золотисто-каштановим волоссям. Жінка наче воїн впевнено і швидко йшла вперед.
З кожним кроком вона ставала все швидшою, носилася слідом за цим чоловіком з дивними очима — він був подібний до звіра, що міг дертися на дерева, стрибати в вікна і навіть пробиратися електричними провідниками. Він прискорився ще більше.
Але хоч би як довго він нісся вперед, варто було йому лише на секунду повернути свій жахливий погляд назад, як він відразу бачив жіночий силует, який переслідував його!
Бах
Той, хто утікав від нього, раптом вдарився об машину на перехресті і побіг до купи сміття.
- Я... я ніколи не вбивав жінок і не катував їх, я крав тіла з лікарні ... Їх все одно кремували! Це моя робота... так, мій обов'язок - бути їхнім женцем!
- І хто ж дав тобі хоробрість почати полювати на живих людей? - Після допиту Файліна.
- Ви...перва. Дякую вам за те, що в цій ночі зупинили мене від вчинення злочину! - Він намагався піднятися, але сміття знову завалив його.
- Більше ти не будеш відповідати на мої питання. Я поставлю тебе відчути, як може бути кара Парфенона! - Фейлін пройшла вперед і ногою надів на його потилицю.
Його обличчя було зламане, а саме лице буквально полите кров’ю.
Він ридав, тоді як тіло його тремтіло від страху.
- Це чорний лікар! Це він доставляв мені мертвих людей, він знає про мій ремесл, тому використовував це, щоб змусити мене працювати на нього ... - тремтячим голосом відповів чоловік.
- Він був один?
- З ним була жінка-азіатка в довгому червоному плаття-халаті... - Тільки коли він сам зрозумів, що розповів і про цю жінку, до нього раптом дійшло що шляхів виживання у нього точно не залишилося.
- Де ви зустрічалися? - Феліна не відмовлялася з запитаннями.
- В одному будинку.
- Відведи мене туди!
- Я...
- У тебе немає вибору!
***
Файліна штовхала на вулиці, наповнені ароматом квітів оливкових дерев.
На дорогах цього району не було ні пилюки, зелені дерева були акуратно підстрижені, роблячи це місце схожим на стародавній грецький парк. Самі ж доми багатіїв починались од середини гори, сягаючи над городом у всій своїй пишноті.
Вони досягли найбільш розкішної споруди в окрузі, яка нагадувала відбудований палац.
- Ти впевнений, що зустрічався з ними саме тут? - Феліна потягла за кайдани, змушуючи людину опинитися прямо перед нею.
Він відповів, піднімаючись із землі: « Внутрі є бронзова статуя, яку можете побачити. Я впевнений, що зустріч була саме тут."
Фейлін зробила кілька кроків вперед, після чого дійсно змогла розгледіти статую схожу на половинчастого титана.
- Не будь дурнем! Це місце належить клану Турсів ... неввічливо зібрався заткнути їх ім'ям своїм злочином?! - Вона гнівно вимовила.
- Хіба я ризикну брехати в такій ситуації? Ми зустрілися тут, вони ще дали мені спеціальне приміщення, що знаходиться внизу сходів ...там точно повинні бути залишки інших...
- Семейство Турсів ще дало вам приміщення для ваших справ? - Феліна ніяк не могла повірити у почуте.
- Не знаю, чи зробили це Турси, але того дня я ясно пам'ятаю, як працював тут, - обережно відповів чоловік.
Обличчя Парфенона різко змінилося.
Щоб повірити його словам, вона повинна була особисто побачити це приміщення.
- Ми зайдемо всередину, і якщо там не виявиться того, про що ти говориш, я використовую твоє ж « мистецтво» та перетворю тебе в один з експонатів! - Фэйлінова холодно вимовила.
- Нет-нет, нет! Моє мистецтво не приносить болю, ви зовсім не розумієте, про що говорите! Ви хочете стратити мене, а це до мистецтва ніяк не відноситься!
- А я хіба говорила, що люблю мистецтво?
***
Ця будівля не мала особливої охоронної системи - Феліна змогла легко увійти всередину. Вона дійсно виявила « майстерську», на столі в якій були розкладені різні приналежності: леза, тесаки, свердла і фрізи.
Всередині стояв густий запах крові, і незважаючи на те, що там було дуже чисто, вона відразу відчула, як зовсім недавно тут творилися жахливі речі.
- Тут залишилося волосся... вони належать чоловікові з міцними статурами.
- Це повинно бути ... я навіть не знаю, кому вони можуть належати.
- А це...це не пил, це кістковий порошок, який залишився після використання дрейли.
Чоловік показував Фейлі сліди, які залишилися після злочину.
- Вони всі були мертві чи живі? - Вона насупила брови.
- Мертві.
- Ти впевнений?
- Я....
- Я даю тобі останній шанс сказати, чи були всі ці люди живі, коли їх притягли сюди! - Служниця ледве стримувала себе.
- Деякі були живими... - Признався чоловік.
Почувши це, Фейліна почала важко дихати.
Це які ж виверги треба доводити такі муки живим?
- Не було ніякого мук, це я можу гарантувати. Всі ці люди не відчували жодного болю, адже моє мистецтво було покликане лише приносити задоволення, - впевнено відповів він.
- Заткнись! - Слуга кинула на нього спотворений погляд.
Той більше не ризикнув вимовити ні слова.
Феліна знала, що всі злочини цієї людини незабаром будуть зібрані — про це точно буде передана Е Сін Ся...
- Та, що була в червоному одежині... Ти зміг роздивитися її? - Вона запитала.
- Я не наважився зробити цього, але ви можете...
- Що ти несеш? - Обомлела Фэйліна.
- Вона нагорі.
Слуга перебував біля драбини, і в цей момент здавалося, що її сила огорнулася!
ВОНА тут...
Жінка в червоному одязі...
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku