Глава 2504провіанта
- Вибачте, але всі військові частини зараз залучені на узбережжях і морських портах, а сюди були прислані тільки ми, представники університету Мінчжу, - сказав студент.
- Теж зійде, Мінчжу відомі своїми магами ... скільки вас людина? - Чоловік середніх років запитав.
- Шість.
- Це...
Шість? Всього шість?
Люди відразу перестали радіти, а позитивні емоції на їхніх обличчях переросли в гнів і розчарування.
- Ми тут вже так довго, а на наше спасіння досі не встигли відправити людей? Невже наше життя взагалі нічого не важить? - Чоловік середнього віку вже почав виходити з себе.
- Так! Ми тут ховаємося, і у нас зовсім нічого немає! Наші животи вже розпухали від голоду, а запаси питної води також не нескінченні — якщо нас не врятують, то нас або пожеруть морські монстри, або ми зголодніємо!
- Невже органи влади відвернулися?
Спочатку люди почали панікувати, сподіваючись вижити і потім відразу забрали її.
- Не варто зараз панікувати, послухайте мене! - Ма Юн піднявся на підвищення і звернувся до людей.
Спокійність населення була перервана.
І хоча Ма Юн був дуже терпеливий, тільки його гучний крик міг втихомирити натовп.
З часом люди почали вгамовуватися, а плач і ридання стали приглушеними.
- Джентльмени, ми не повинні здаватися. Товариство не відвернулося від нас, тільки подумайте — інші поселення знаходяться в такій же бідній ситуації, і на відміну від більшості людей, ми мали привілей вижити. Чи ж це не справжнє благословення небес? Ми повинні думати про те, як врятуватися далі, адже за нами все ж таки прийшли! - Голос Ма Юна звучав наче грім.
- Капітан Ма, це все завдяки Вам ... Якби не Ви... - Чулися промови з натовпу.
- Тут ми з вами в безпеці. У річці Хуанпу сьогодні тисячі морських монстрів, а люди університету Мінчжу дісталися до нас, ризикуючи власним життям. Ми просто повинні дочекатися, поки вони не розчистять річку, а після цього ми вже виберемося назовні - продовжив Ма Юн.
- Так, так, він вірно говорить! Староста Мо Фань є магом вищого рівня, він і Дін Юмінь змогли навіть вбити полководця, правда заводь річки ще завалена трупами монстрів, але ми скоро все повністю розчистимо! - сказав студент.
Мисливці з подивом втупилися на Мо Фаня.
Вбити полководця важко навіть для цілої команди!
- Так значить, серед нас є сильний чарівник!
- Маг, якому під силу вбити тисячі монстрів...
- Це круто змінює справу!
Мешканці цієї новини були дуже веселі.
- Граждані, тут дійсно зараз для вас найбезпечніше місце! Навіть морські монстри не можуть виявити вас тут. По правді кажучи, навіть приходь військових не гарантує успіху: прибуття людей тільки приведе новий наплив монстрів, тому найкращий спосіб порятунку для вас - перечекати тут поки річка буде повністю розчищена, лише так ви зможете вижити у повному складі, — сказав Мо Фань.
Почувши промову мага високого рівня, люди більше не противилися.
Ніхто не хотів виходити назустріч морським монстрам, всі тепер були згодні перечекати і в притулок.
Після цього капітан Ма Юн і його люди відійшли в сторону, щоб поговорити з Мо Фанем.
- Найбільше зараз ми потребуємо їжі, з рештою поки що проблем немає, - мовив Ма Юн.
- Це вирішено, - відповів Мо Фань.
- Вентиляційний отвір занадто мало, а головний вхід відкривати не можна. Боюся, що виникне проблема з доставкою провіанту, - вимовив Ма Юн.
- Заспокойся, з цим теж проблеми не виникне.
***
Вийшовши назовні, Мо Фан і студент тіні попрямували назад.
Вони розповіли Вейджу про те, що дитина була здивована. Але майже відразу ж послав сигнал у лігу мисливців, щоб ті підготували до цього проектор.
- Як чудово, що всі вони змогли вижити! - Дн Юймень зраділа.
На тлі щоденних втрат і масового різанини цілі села були наче подарунком від Бога.
Мо Фань продовжував культивувати. Він повинен відновитися, щоб продовжити боротьбу з горезвісними монстрами.
Через деякий час його розбудив голос Вей Жуна.
- Та він зовсім з розуму вижив, цей стариган Тао Синь! Сам монстрів не вбиває, не рятує людей не встигає, а також підкріплення з провіантом відмовляється — каже, що не буде відправляти своїх людей на вірну смерть! - На обличчі Вей Жуна було червоним від злості.
- Нас замало, ми не зможемо у короткі терміни доставити таку величезну кількість їжі! - Він додав тіней студент.
Мо Фань відкрив очі.
- Це глибоководні монстри, його мисливці бояться їх! - бухтель Вей Джун.
- Окуньї монстри? Вони чимось відрізняються від звичайних окунів? — запитав Мо Фань.
- Вони майже як окуні, тільки в довжину до семи метрів, і плюс у них могутня непробивна луска, - відповів той.
- Ну і відмінно, у мешканців буде фуршет... - сказав Мо Фань.
Решта явно не розуміли його слів.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku