Глава 2502: Вцілілий селище
***
Допомога похмурого велетня виявилася дуже ефективною — він і його підопічні не просто рознесли в пухах та попіл усіх монстрів, але також розібралися з їхніми трупами, тому територія виглядала так, ніби на ній нічого не сталося.
Дин Юймінь була виснажена, а енергетичні ресурси Мо Фаня елементів тіні та блискавки також майже вичерпувалися.
Хоча Мо Фань був всередині, його заспокоював той факт, що вони змогли відразу розібратися з такою великою кількістю морських монстрів.
Якби він не вдався до таких заходів, від студентів-стажерів університету Мінчжу вже б і мокрого місця.
- Ого, набралося багато духовних сущень! Отже, тоді займемося усиновленням елементу землі - сказав Мо Фань.
Навіть не беручи до уваги внутрішні кристали морських монстрів, тільки духовні риси помітно поповнили скарбничку молодого мага.
Спочатку Мо Фань думав продати ці духовні істоти, але подумавши про те, що в нього духовне насіння землі, вирішив зайнятися зміцненням цього елементу - як-никик, а духовна сутність вже точно не зашкодить його духовній магії. Навіть якщо він не зробить прорив на вищий рівень, то його контроль стихії, руйнівність і відображальний ефект хоча б можуть дотягнути до властивостей магії вищого рівня.
***
Хоча Мо Фаню і Дін Юймен мусили перечекати, щоб відновити свої духовні сили, вони не покинули акваторії річки.
Навіть якщо вони не можуть битись наодинці, вони можуть допомогти дозорним, а Мо Фань може знищувати монстрів, навіть не ходячи до магії високого чи вищого рівня!
***
- Мо Фань, вчитель Вей Жун каже нам їхати в селище Бін.
- Добре, - кивнув головою той.
Село Бінь розташувався на мальовничій річці, і в період без повеней він вважається одним з найважливіших річкових поселень.
Бінь зазнав нападу монстрів раніше за інших, але на мешканців це не погнало — ніхто з них не вибрав покинути його.
Під час розливу річки, поселення з усіх боків опиняється оточене водою і ніхто не зможе вижити.
- Хіба хтось із мешканців зміг вцілити? - Мо Фань і Дін Юймінь вже підійшли до поселення.
Біля входу до села стояв великий кипарис, з якого добре виднілися поля, схожі на озера, і будинки затоплені водою.
- Спочатку я також думав, що це лише про тих, кому пощастило вижити, але останнє отримане мисливцями повідомлення говорить, ніби абсолютно всі мешканці Біня все ще живі, — сказав Вей Жун.
- Як таке можливо? Цей селищ уже піддавався атакі монстрів! В інших селах навіть не вижили, а тут річкова селище збереглася в повному складі! - Зреагував представник студентів.
- Я сам не дуже розумію, що до чого. Цілком можливо, що в отриманому повідомленні була помилка, - видихнув Вей Джун.
Така гіпотеза заспокоїла всіх. Коли вони прибули на місце, то не знайшли жодної людини на вулицях і монстрів видно теж.
- Це, мабуть, пастка морських монстрів. Вони ж вміють керувати людським розумом... Ми повинні якомога швидше покинути це місце, адже у нас ще стільки справ! Наша допомога потрібна ще в багатьох інших місцях! - сказав студентський представник.
Дін Юймань підняла голову, подивившись на Мона Фаня.
Мо Фань явно не поділяв погляду цього чоловіка. Він знехтував головою: « Дивись, тут немає ні трупів, ні слідів крові, ані навіть руїн».
- Можливо, щось і сталося, але я відмовляюся повірити в те, що кілька тисяч людей змогли повністю уцілити під натиском морських монстрів, - сказав той.
- Подумайте, якби тут був хоча б один великий монстр, то після нього точно залишилися б сліди будь-якого руйнування, але цей селище зберігся в чудовому стані, - молів Мо Фань.
- Але... але ми не бачимо тут жодної живої людини, вже не кажучи про всіх людей! - Не заспокоювався студентський представник.
- Зробимо ось як. Нехай старіст (*звернення до Мо Фаню) і Дін Південний залишаються тут та відпочинуть, відновивши духовні сили, а пошуком жителів займемося ми, - сказав студент-маг елемент тіні.
- Добре, тільки будьте обережні.
Вей Джун вже встиг перерозподіл студентів на групи так, щоб у кожній команді були маги різних елементів та здібностей — саме такий спосіб пересування буде найефективнішим.
Мо Фаню і Дін Юм'янь дійсно був потрібен відпочинок.
- Я зголоднів, - потер своє пузо Мо Фань.
Вони билися так довго, що в нього навіть не було часу на перекуску.
- У такій ситуації ти ще можеш їсти? - Вона блиснула очима.
- Не знаю чому, але саме в таких ситуаціях у мене грає ще більший апетит, - відповів той.
Пориваючись у просторому браслеті, він знайшов м'ясні закуски. Якщо їх забагато, то вони можуть здихнутися.
Поїв, Мо Фань сидів на попередньому місці і занурився в культивування.
Залишились поруч Вейджу, Дін Юмінь і ще кілька студентів-випускників з благоговінням спостерігали за ним.
У такій ситуації він може ще спокійно культивувати — дійсна звірина!
Для культивування потрібна божевільна концентрація, яка вимагає абсолютного спокою, тиші і безпечної середовища...
Мо Фань сидів під звуки клоккотуючого води і загроза раптової атаки!
***
Через деякий час повернувся студент тіні, Мо Фань здалеку відчув його темне дихання.
- Вчитель Вейджу, старосту Мо Фань, Дин Південний! Уявіть собі, що всі селяни живі! - Він був дуже захоплений.
- Що? І де вони? - Відгопелив Вей Джан.
Чи люди ховаються у затоплених домах?
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku