Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
19Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Професія - Магистр! / Маг на повну ставку

Розділ 2501

Прочитано 0% глави

Глава 2501: Помічники похмурого велетня

На похмурому велетеньі була накинута зубчаста знижка, через яку не було видно обох ніг велетена, визираючи лише його великий зріст.

Будучи покликаним з темного простору, від нього так і виходила смертельна аура, а в очах так само світилася енергія потойбічного світу.

Одна його рука вільно звисала, тоді як в іншій зігнуті від ліктя виднілася довга рукоята. На кінці рукояки був серп смерті, завдяки чому цей похмурий велетень міг розкачати живе тіло!

Великан посміхнувся - ухмілля його звучала якось особливо жахаюче.

Він повернув голову, подивившись в сторону Мо Фаня.

Зробивши стрибок, похмурий велетень пішов в сторону армії монстрів.

І в той момент, коли Мо Фань думав, що його підопічний зараз почне битву, він просто вхопився двома руками за рукояти і розмахнувся знаряддям!

Увесь той час велетень був оточений темною енергетикою і туманом, тому здалека його кривавий молот з’явився Мо Фаню серпом.

З одного помаху похмурий велетень розніс кілька монстрів в пух і прах! Від одного погляду на його знаряддя по шкірі бігли мурашки...

Протягом багатьох неслабких монстрів їхні лускаті, гострі роги не врятувалися!

Молот гіганта підживлювався енергетикою темного простору, і кожен помах цього знаряддя залишав багато трупів!

За лічені хвилини цей похмурий велетень заповнив собі тіла морських тварів, перемішані з живими монстрами.

Ті, хто залишився живим, тепер буквально оніміли — вони не очікували подібного опору і вже були готові зруйнувати все навколо нас!

Сам же похмурий велетень стояв посеред купи перебитих головнокомандувачів - тільки розкинувши їх, він нарешті повернувся.

Він крок за кроком проходив через військо морських монстрів... З кожним кроком навколо нього піднімався потік темного дихання, який потім перетворювався на теневих охоронців поруч з ним, у них також були знаряддя в вигляді молота!

Таких охоронців ставало дедалі більше, а сам похмурий велетень був їхнім капітаном.

Тут сам Мо Фань від такого видовища обалдів, не те що Дин Південний!

Ось він — похмурий велетень, шанований мешканець темного виміру!

І ось Мо Фань зрозумів, що́ означає, коли підлеглі були подібні до свого начальника — похмурий велетень буквально йшов по трупах монстрів і винищував їх на своєму шляху, так само як його посильні діяли подібно!

Вся ситуація ніби перебувала під його повним контролем....

Куди б не пішов молот похмурого велетня, на тому місці були рештки і фрагменти луски монстрів...

Марна охорона цього велетня була дуже руйнівною, рухаючись рядами з порогами і не лишаючи шансу жодного монстра на їхньому шляху.

Очевидно, що сама армія морських монстрів не очікувала такого опору!

Мо Фань був цілком схвалений поведінкою похмурого велетня, який заштовхнувся від страху монстрів: вони бояться повернутися на своє морське дно і більше не вимовляють носа — нехай знають, що їм не здолати ні цього узбережжя, ні цих міст, ані тих людей!

Звірина стала такою великою, що вони повністю заблокували воду і навіть утворили своєрідний міст з залишків, який тягнеться прямо до острова.

І якщо раніше це був просто острів з піску, то тепер він є островом із залишків морських істот!

Дін Юймань вперше бачила подібне - справжнє криваве місиво наяву. Вона не стала просто стояти і дивитися на це, вона вирішила змінити своє слабке сприйняття подібного.

Вона добре розуміла, що на місці купи мертвих тваринних трупів могла бути купа загиблих звичайних людей. Тоді картина справді була б безнадійною!

Дін Юймінь відчула полегшення, взявши під контроль внутрішні емоції.

Щоразу, коли емоції могли взяти над нею верх, вона дивилася крадькома на Мо Фаня.

Його обличчя було холодним і непохитним, а погляд чітко видно, що́ йому вже доводилося бачити.

Дін Юймань зрозуміла, що коли вона не розбереться зі своїм внутрішнім станом, то це буде кошати й заважати їй ще раз!

У цьому брутальному світі надмірна лагідність і емоційність можуть лише перешкоджати рішучості, яка необхідна для виживання.

Тільки так можна вистояти!

Вона сама є магом духу, і якщо її дух не сильний, як же він буде боротися з цими хитріми морськими монстрами?

Але сьогодні Дін Юйм’єн отримала найважливіший урок — людина приймає власне рішення, яким вона буде!

https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku

Попередня главаНаступна глава