— Цей будівельний майданчик називається Формацією Первозденаного Хаоса, — сказав Сюань Уцзі. — Весь цей Масив являє собою замкнуту систему правил. Енергія витрачається лише тоді, коли на неї атакують і в звичайному стані вона практично автономна й потребує мало енергії.
Всі мовчали, очікуючи продовження. Ніхто не вірив, що Сюань Уцзі зайшов так далеко без плану. Він, очевидно, знав про цю форму наперед, інакше не міг би витрачати стільки сил на відкриття прохід у стародавньому полі бою.
Але Сюань Уцзі не квапився продовжувати. Він повільно обгорнув усіх поглядом і сказав:
- Джентльмени, чи не пора нам обговорити розподіл скарбів з Дворца Бога-Демона? Я знайшов записи Імператора демонів у стародавніх руїнах і доклав великих зусиль, щоб відкрити дорогу сюди. Я не збираюся тягати каштани з вогню для інших!
Під кінець фрази його голос став різким, а навколо поширювалася могутня аура майстра третьої стадії розорення життя. Він спеціально дозволив клану Чорних потопних Драконів витратити час даремно, щоб проілюструвати: без нього ніхто не отримає доступу до скарбів Дворца Бога-Демона!
— Благодятель Сюань, якби не наша допомога, ви б навряд чи змогли відкрити тунель просто неба. — спокійно вимовив сережний ченець з храму Великого Дзен, склавши долоні в жесті вітання.
— Баймей, мені ніколи сваритися з тобою. Мій диявольський Регіон Південного Моря забере половину всіх скарбів Дворця Бога-Демона. Решту ділите як хочете! — Сюань Уцзі холодно відрізав.
— Половину?
Коли старійшини інших сект почули про такий шалений апетит, вони пом’якшили його. Сюди приїхало безліч фракцій. Тільки сила храму Великого Дзен не поступалася диявольському Регіону Південного Моря, а оскільки були ще військові майстри на чолі з Нан Юньваном і союз малих сект під правлінням острова Божественний Фенікса. Якщо Суань Уцзі забере половину, що залишиться іншим?
- Хе-хе! — Нан Юньван холодно посміхнувся. - Схоже, ти ще не прокинувся!
— Нан Юньван, не думай, що я тебе боюся! - Прикраса Сюань Уцзі миттєво застигла, розповсюджуючи спрагу вбивства.
- Що? Хочеш спробувати? — Нан Юньван вільно ступив вперед. Його аура була навіть могутнішою, ніж у Суань Уцзі. У свій час він був найкращим генієм Південного моря, і його сила до цих пір перевершувала можливості Сюань Уцзі.
Старійшини навколо мимовільно відступили. Якщо ці два монстри почнуть бій, навіть з урахуванням того, що їх істинна сутність пригнічена на 80%, земля здригнуться. Ніхто не хотів стати випадковою жертвою їхнього конфлікту.
Му Юйхуан і Мю Фэнсінь також відступили разом з іншими. Дивлячись на цю сцену, вони лише гірко посміхалися. Вони очікували труднощів на шляху до Дворця Бога-Демона, але не думали, що великі сили почнуть гризню ще перед тим, як буде відкрито захисний бар'єр. Якщо вони вже готові боротися зараз, то що почнеться, коли скарби стануть перед очима?
Перед обличчям абсолютної вигоди цей тендітний союз розвалився на очах...
***
Поки великі сили сперечалися про наживу, час у зруйнованому світі поволі тягнулося. Оскільки тут не було ні дня, ані ночі, важко сказати, скільки саме днів минуло.
Линь Мін потроху відновлювався. Хоча Пілюлі Огида Ян і Порошка Лазурі були найкращими ліками, його тіло було вкрай слабким. У перший день він взагалі не міг ходити. Чжен Чжень десь роздобув дерево і шовк, побудувавши паланкін, в якому Линь Міна несли послідовники. Там юнак виглядав хворобливо крихким.
Після того як Лінь Мін прийняв Кристали Осколков Сердва Демона, його кістковий мозок та кров очистились, зробивши шкіру ніжною і сяючою. Незнайомий чоловік, побачивши цього білошкірого юнака в оточенні двадцяти гарних хлопців і дівчат, прийняв би його за виженного молодого пана з світу смертних, який відправився на прогулянку.
Лише через три дні Лінь Мін почав трохи нервуватись. Це було неймовірно швидке відновлення, і завдяки його потужній життєвій силі та якісним лікам. Зазвичай після Пилюлі Алою Крові пролежав би в ліжку місяць або два.
Протягом кількох днів дороги перетворилися на покинуті палаци. Незважаючи на минулі десятки тисяч років, більшість цих споруд майже не були в безпеці. Ці величні масштаби могли легко уявити собі, яким успішним був цей шестиранговий орден у свої найкращі часи.
Спочатку багато учнів з надією входили до цих палаців, але виявили лише спустошення і хаос. Здавалося, все було розграбовано вже давно. Деякі будівлі не могли навіть увійти — захисні масиви, які досі активні, відкидали цікавих і іноді завдали поранень. Майстер острова Божественний Фенікса був просто вражений, як можна було б протриматися тисячі років.
— Стародавні масиви справді неймовірні, — з захопленням прогулювалася Му Цяньюй біля Ліні Міна.
Не дочекавшись відповіді, вона повернулася до нього і побачила, що він занурений у роздуми. Насправді Лінь Мін з моменту, коли вони увійшли в ці руїни, ловив себе на відчаї дежавію. Він перебирав фрагменти пам’яті Імператора демонів, які вважав непотрібними і запечатав. Хоча через час і руйнування все змінилося, обриси вгадувалися.
Якщо він не помилявся, це були руїни павільйонів внутрішніх учнів Дворца Бога-Демона. Якщо пройти ще 50 кілометрів, то можна дійти до головного залу — колишнього заколоту самого Імператора демонів! А аптекарський сад, де виростав Корень Небесного Дракона Брахми, був саме там.
Серце Ліни Міна забилося частіше. Чи варто йому непомітно покинути групу і самотужки шукати корінь? Але, згадавши про натовп монстрів стадії руйнування життя, він зрозумів: його шанси близькі до нуля. Для них не має значення, чи вони придушують їхню енергію чи ні — вони вб’ють його в мить ока. Лише якщо б їх сила була придушена до 1% або 2%, у нього з'явилася би примарна надія. Але це було неможливо.
про що ти думаєш? — запитала Му Цяньюй.
Ліню Мін струшив головою:
- Так, про Дворце Бога-Демона. Цікаво, як там справи у Майстра і інших.
Му Цяньюй посміхнулася:
— Не хвилюйся. Вчитель і праматір не ставлять собі за мету отримати Корень Небесного дракона Брахми. Їм вистачить будь - якого іншого вдалого відкриття. Крім того, вони мають домовленість з майстром Баймейом із храму Великого Дзен і будуть у безпеці.
— Зрозуміло, — кивнув Лінь Мін. Сили Му Фенсянь і Му Юйхуан серед трьох десятків старих монстрів були досить скромними, так що їхні надії на головну цінність дійсно були незначними.
Проходячи повз руин училичних павільйонів, Лінь Мін навмисно зробив гак через задню площу. І точно, там все ще стояв ілюзорний план вбивства для тренування внутрішніх учнів, як у пам'яті Імператора демонів. Стародавній вівтар витримав випробування часом; його таємничі форми, хоч і були вкриті вічним пилом, залишилися цілими.
Біля вівтаря був масивний телепортації. Лінь Мін пам'ятав, що цей масив вів на центральну площу зруйнованого світу, звідки можна було пересуватися пряміком у Палац Бога-Демона. У нього зачесалися руки. Чи вони працюють? Чи варто йому ризикнути?
На жаль, він мав лише фрагменти пам’яті Імператора демонів. Інформація про внутрішні механізми палацу була дуже туманною. Коли Ліню Мін туди зайшла, він не мав би жодних привілеїв і будь - яка зустріч з сильним майстром стала б для нього останньою. Навіть якщо б йому пощастило знайти Корень Небесного Дракона Брахми, його відразу ж забрали. Му Фэнсянь не змогла б його захистити.
Лінь Мін вагався. Він не був боягузом, інакше не пробрався б сам у Логово потопного Дракона, але йти зараз до палацу було не сміливо, а дурним самогубством.
— Джуніор брате Лінь, тебе цікавить цей план? — запитала Му Цяньюй, побачивши, як довго він стоїть на місці. Вона нічого не розуміла у стародавніх формах, але навіть побіжного погляду на символи вистачало, щоб відчути їх складність і витонченість. Вона згадала, що Ліню Мін трохи розбирається в цьому. - Що це за масив?
— Илюзорный стрыб убивства. Він передбачив тренування учнів, а також загрозу для них — відповів Лінь Мін.
— О, ти так багато знаєш, — вигукнула дівчина. Линь Мін знову вразив її своєю кмітливістю. Майстерність формій навіть за наявності найліпшої спадщини вимагала багато років вивчення, а він зрозумів суть лише пару хвилин.
У руїнах учнівських павільйонів не було нічого цінного, і загін острова Божественного Фенікса почав повільно йти. Лінь Мін так і не ступив на платформу телепортації, проводячи її поглядом, поки вона не спустилася з виду.
- Попереду ще одна група будинків, давайте оглянемо її, може там пощастить більше... - Але її перервав похмурий сміх, що донісся з неба.
— Хе-хе, можете не старатися! Щойно я обшукав ті руїни, там нічого не було!
При звукі цього голосу обличчя Му Цін'ї, Мюзьюй та Лінь Міна різко змінилися. Той, хто міг підійти так близько непоміченим, повинен був мати як мінімум культивацією пізній стадії Ядрі!
Лінь Мін підняв голову, і його зіниці звузилися. Це був той самий старий!