Сцена Му Чіхо була саме тим, до чого прагнув Мю Янчжо. Процвітання секти не завжди означало особисте благополуччя її членів: бідні в великій країні часто живуть куди гірше, ніж багаті у бідну.
— Лише жорстокий стане справжнім чоловіком, лише підступним і жорстоким стане героєм. Якщо ти не витримаєш нинішнього тиску і чужих підозр, якщо дозволиш так званій моралі та «вищому інтересам» секти керувати тобою, то ніколи не зробиш нічого великого. Ти тільки загинеш від чужої руки, ставши ще одним каменем у чужій дорозі. Му Чіхо повернувся до Му Ціншу і запитав: « Хіба я не правий? »
Му Ціншу стиснув зуби, і в його очах спалахнула ненависть.
— Великий старійшина, поки Лінь Мін залишається на острові Божественного Фенікса, мені, Му Ціншу, ніколи не буде там. Цього разу, навіть якщо у нас є лише один або два шанси з десяти, я піду до кінця!
— Ха-ха, добре сказано, Ціншу! Який же дух для великих справ! Брате Яньчжо, ти навіть менш рішучий, ніж твій племінник! Що ж до того, чи правда те, що я сказав... Я впевнений, що ти і сам можеш відрізнити правду від інших. Крім того, нам допомагає майстер пізньої стадії Ядрі, що обертається, так що успіх майже гарантований.
Му Яньчжо, знявши зуби, ретельно обдумав ситуацію. Він знав, що слова Му Чіхо правдиві на вісімдесят-дев'яносто відсотків. Прийшов час поставити життя на кон. З давніх часів переможець став королем, а переможений — вигоєм. Історії пишуть переможців, незалежно від того чи їхні методи були підлесливими до влади. Коли ти станеш правителем, то сам встановлюватимеш правила.
Му Янчжо був не дуже старий і не замолодий - у свої двісті з малими роками він все ще зберігав слабку надію прорватися на вищі рівні культивації. І навіть якщо він не думав про себе, то мав подбати про свій клан і Му Віншу.
З цими думками Му Яньчжо закрив очі, а коли відкрив їх знову, в них чигала холодна рішучість. Шляхи назад не було, якщо робити, то йти до самого кінця.
- Брат Чіхо, я все зрозумів. У мене все одно немає іншого виходу!
чудово! — Му Чіхо голосно розсміявся.
— Великий старійшина, у мене є одне невелике прохання... — Му Ціншу запнувся, помедлив.
Му Чіхо з зрозумілою посмішкою подивився на нього:
— Циншу, ти ж хочеш Му Ценю? Звичайно. Як тільки все закінчиться, вона буде твоєю. Роби з нею, як побажаєш.
Почувши це, Му Ціншу відчув приплив шаленого захоплення. Його пальці затремтіли в думках про те, як він зможе зірвати покриви з пихатою Му Цяньюю і підкорити її собі. Це стало його нав'язливою ідеєю, бажанням завоювати її тіло і дух. Гнів і образа, які копалися в тіні Лінні Міни та поранене гордістю Му Цяньюї самолюбства, перетворилися на правдивого демона серця.
Поки він не знищить Лінь Міна і не принизить Му Цяньюй повністю підкоряючись собі, цей демон не зникне, а його шлях Воїна не стане чистим.
Уявляючи майбутнє, Му Ціншу захитався кулаками: « Ждіть, Лінь Мін. Я дам тобі сили, щоб побачити, як я розпоряджуся Му Цяньюю. Я заберу її кров, запечатаю її культивацію і перетворю на свою рабиню. Лінь Мін, я отримаю все що повинно було належати тобі!»
Глянувши на племінника, Му Яньчжо не знав, радіти йому чи засмучуватися. Багато небесних обранців народжуються у промінях слави, але коли раптом з'являється інший геній, який перевершує їх у всьому, вони потрапляють в його тіні. Втрата слави, статусу і улюбленої жінки легко штовхає їх на шлях божевілля.
Му Ціншу явно був у такому стані. Обід і прагнення помсти породили демона серця. Якщо він зможе позбутися його - добре, але Му Яньчжо здавалося, що племінник все глибше йде на шлях темряви.
Слідувати своїм бажанням і поривом — це також дух бойових мистецтв, який проповідував демонічним шляхом.
Му Янчжо відчував, що вже нічого не може змінити. Якщо не дати Му Ціншу втамувати цю спрагу, це тільки погіршить ситуацію. Гіння завжди горді; історія знала випадків, коли великі таланти і стратеги помирали від люті, заховуючи кров'ю через чужих інтриг.
Залишалося тільки дозволити подіям йти своїм рядом. Му Яньчжо глянув на небо, але воно було яскраво світлим і без жодного натяку на сутінки.
— Брат Чіхо, майстер пізніх стадій Ядра, про якого ти говорив, ще не прибув?
— Він прийде, — відповів Му Чіхо. — Сигнал поданий, він буде тут не пізніше ніж через півгодини. Наберися терпіння.
За словами Му Чіхо, через дві чверті години на рівнині з’явився старий чоловік у пурпурних шатах. Це був не хто інший, як глава Секти Найвищого Гріму — Лейк Цзіньтян.
— Глава Лэй? — Му Яньчжо був вражений. Він не очікував, що цим майстром виявиться Лейк Цзіньтян.
Але якщо подумати, Лей Цзіньтя вже довго залишався на вершині середнього етапу Ядри. Його зникнення в останні роки-два, ймовірно, було пов'язано не тільки з бажанням затаїтися, але і з спробою прорвати останній бар"єр у усамітненні.
— Глава Лэй, давно не виделись! — Му Чіхо склав руки в привітній жесті.
Через півтора року аура Лай Цзіньтя стала ще сильнішою. Навіть стоячи на місці, він з’явився майже непомітних електричних розрядів навколо себе. У цьому зруйнованому світі, де істинна сутність придушувалася на понад 80%, здатність природним чином впливати на Юань-ци світу кожним рухом була дійсно видатною.
Лай Цзіньян, опустивши очі Му Яньчжо і Му Ціншу нахмурившись:
- Ці двоє...
— Не хвилюйтеся, вони старійшини мого острова Божественного Фенікса і міцно стоять на нашому боці.
Лай Цзіньтян розумів, що Му Чіхо шукає союзників під тягарем відповідальності, але його це не турбувало. Він змахнув рукою і холодно сказав:
— Гм, мені плювати на них. Найважливіше — дотримуватися нашого умовляти!
— Само собою, — посміхнувся Му Чіхо, несхвально стискаючи руку, ніби тримає весь світ в руках.
***
У той же час перед входом в Палац Бога-Демона ...
— Сюань Уцзі, досить ходити навколо да близько! Ти напевно знаєш, як зламати цей масив! — Розлючений, викрикнув голову клану Чорних потопних змій. Серед його співвітчизників, які прибули сюди, був один майстер формій, але за цілу годину вивчення входу до палацу він не просунувся ні на крок.
Весь цей час на обличчі Сюань Уцзі грала легка умилка, він просто спостерігав за чужими спробами.
— У мене теж немає хорошого способу, — відповів Сюань Вцзі, заклавши руки за спину і зав’язавшись у повітрі з видом стороннього спостерігача.
- Немає способу? Хм, тоді будемо сидіти тут до посиніння! — Глава клана не повірив жодному слову. Він вирішив піти слідом за Сюань Уцзі: якщо він сам не отримає скарбів, то й Суань Уззі їх не бачити.