***
Лінь Мін дивився на слинський сірий вир у себе під ногами, і в його очах читали невірство. Його сприйняття, спрямоване вглиб воронки, було миттєво відібрано, наче за краєм водовороту починався зовсім інший світ. Чудова сила тяжіння виривалася з недр воронки, діючи на кожного. Це було так, ніби облямовані простори перетворилися на ізольовану ділянку, з якої неможливо було вирватись.
Навіть зарозумілий червоний юнак зблід. Що це означало? Ті шість кривавих стовпів світла виникли в місцях, де збиралися старійшини сект. Що ж там сталося?
Острів Нанься остаточно розвалився на шматки. Моряки полинули в розломи, піднімаючи величезні хвилі. Тяга ставала все сильнішою. Майстер Сяньтян, який встиг злетіти, спочатку повільно відірвався від небезпечної зони. Але невдовзі його застигли на місці і не могли протистояти тиску. Потім вони почали повільно повертатись додому.
— Нет!
Один з воїнів на пізньому етапі Хоутінь скрикнув, коли його духовний ковчег розлетівся у щіпки під напором воронки. Самого його, наче лист під час бурі, втягнуло у вир і розірвало на шматки.
У тих людей кров застила в жилах. Упавши туди, він мав віру смерть. Але й втекти було неможливо.
— А-а!
Кілька майстрів Хоутян, яких намагалися втримати у повітрі товариші, зірвався вниз. У цей момент з’явилася справжня природа людей: названі брати тримались один за одного до останнього, тоді як ті, кого зв’язували тільки формальні узи, кидали своїх супутників і намагалися врятуватися самі.
Ще двоє нещасних затягнулося в енергетичну вихор, перетворивши на кривавий туман. Останній з падаючих, відчайдушно ворив, у спробі вижити активував свою Істину до межі. Води, які вловлюють енергію водовороту, наче бритви, почали кросувати захисною оболонкою. Воїн стиснув зуби, вливши останні сили на щит. У якийсь момент вихор пробив гоління в захист і відірвав йому руку, але майстер видав японський рик і прикусив кінчик язика, спалюючи ессенцію крові.
Його справжня сутність спалахнула, на мить ставши в кілька разів могутніше, що дало йому подолати опір воронки і пройти крізь шар водовороту. Побачивши це, майстри Сяньтяни замерли в небі й тоді їхня обличчя осяяла надія. Навіть якщо воїн на пікі Хоутян вижив, пройшовши крізь вихору, їм це стане набагато легше. Ніхто не знав, що чекає їх на тому боці, але в такий момент просто знати що ти проживеш ще хвилину - вже щастя.
Затяжність водяного розчину посилювалась. Деякі майстри Сяньтян, розуміючи, що довго не протримається, вирішили зекономити свої сили. Вони попрямували до крука, максимально ущільнивши захисні щити, і безпечно зникли. Гігантські майстри також наслідували їхній приклад. Ті, хто був слабшим, спалювали есенцію крові і також пірнали в невідоме.
У повітрі залишалося все менше людей. Лінь Мін відчував, як простір навколо стискається. Навіть якщо б він міг назавжди протистояти тиску, вийти з цієї зони було неможливо. Енергетична структура водовороту постійно змінювалася, і затримка могла призвести до непередбачуваних наслідків. Коли Лінь Мін прийняв рішення, він стиснув зуби, підтримав їх і пірнув у сіру воронку.
***
Чи сотні від цього місця, між островом Кривавого Зла і Іньмін, в повітрі замерли десять фігур у чорних мантіях. Вони були безстрашними, дивлячись на велетенський вир води внизу. Ця воронка була в десятки разів більшою, ніж острів Нанься.
Водоворот у Наньсі був сірий і шумний, наче розкатам грому. Цей же був абсолютно чорним. Його погляд на глибину викликав лякає відчуття, що дивишся в бездонний первинний хаос. Чорний вихрі обертався у зловісній тиші. Хоча в нього були величезні запаси морської води, не було чути ані звуку — водорість висмоктувала навіть звукові хвилі. Це робило картину ще страшнішою.
Очевидно, розчавлена сила цього чорного водорість була в раз могутнішою від тієї, з якою зіткнувся Лінь Мін.
- Яка жахлива просторова буря... Навіть нам спуститися туди — вірна смерть, нахмурився один з старших у чорному.
Лише десять міцних чоловіків, майстерів на пізньому етапі Сяньття, які допомагали відкривати друк, були надто близько до входу. Вони миттєво затягнулися в воронку, і просторова буря перетворила їх на кривавий туман, а потім розщепила до невидимих атомів. Навіть пилку не залишилося.
- Ми помилилися в розрахунках. Стерпіння початкового поля битви перевершила всі сподівання! Навіть вхід заповнений просторовими бурями, боюся, всередині ситуація ще жалюгідніша.
Ми думали, що цей фрагмент світу протримається ще кілька тисяч років, але він вже розпадається. Навіть якщо ми зможемо увійти, ризик величезний. Якщо нам не пощастить і світ почне остаточно руйнуватися, коли ми будемо всередині, то перейдемо до пороху разом з ним!
Прості бурі, що з’являються в час знищення світу, були настільки грізними, щоб на них могли не стояти навіть майстри рівня Імператора. Крім того, через стан входу неможливо було увійти. Ніхто з присутніх не міг зробити такого сильного урагану.
Ми витратили стільки зусиль, щоб відкрити початкове поле бою і отримали лише вмираючий світ, в який навіть не можна увійти. Наш план знесення диявольського Регіона Південного Моря сюди повністю провалився.
Згідно з записами в рукописі Імператора Демонів, у малому світі, де колись було поле бою, закони відрізнялися від звичайних. Там воїни могли тягтися з багатьма видами енергії, а ті, хто мав винятковий талант, могли навіть зрозуміти закони походження.
Якщо б Дияволський Регіон Південного Моря зміг перебратися туди і запечатати секретний метод з Рукопису, то вони отримали би ідеальний сховок. З огляду на багатства, які було залишено Імператором демонам у цьому зруйнованому світі, титул імператора став би цілком досяжним для них. Через кілька століть диявольський Регіон міг би перетворитися на Святу Землю і об’єднати Домен Південних Небес, відродивши велич Імператорського міста Примарні демонів тритисячої давності. Але тепер більшість цього плану пішла прахом.
- Цей світ непридатний для життя, але в ньому досі зберігаються скарби Імператора демонів та реліквії Стародавнього поля бою. Якщо ми зможемо їх дістати, то наші праці не будуть даремними. Її обличчя було приховано вуалью, але вільна чорна мантія не могла приховати її видатної фігури. Це була господиня Західної гілки диявольського Регіона.
— Через головний вхід не пройти. Навіть я, на стадії потрійного руйнування життя не ризикну кинути виклик цій бурі. Нам доведеться шукати інші шляхи ... — Старий перевернув погляд на оточення. Навколо головного водовороту оберталося ще тридцять шість малих воронок. Одна з них якраз була на місці острова Нанься.
— Вони не мають жодної цінності для головної мети. Ці входи ведуть лише до розшарпаних просторових фрагментів, які відділені від основного світу. Ми зможемо потрапити туди, але не можемо пробити бар’єрів для того, щоб увійти в головний світ. Коли світ починає вмирати, він спершу розколюється. Ці тридцять шість воронок відповідали малому світу-осколкам.
У цих малих світах можна було знайти лише залишки спорядження зі стародавнього поля бою. Хоч вони могли побачитися з цінними речами, але для старійшин диявольського Регіона їм не було цікаво. Вони жадали скарбів з Імператорського палацу! Їм здавалося, що знайти в малих світах — це немудро.
— Ситуація брудна. Незабаром інші помітять це місце. Сюди можуть з’явитися великі майстри Домену Південних Небес або навіть Регіона П'яти Віршів. Якщо прийдуть ремісники розорення життя або рівня Імператора, нам нічого не дістанеться.
Старійшини замовкли. Вони сподівалися, що після знімання печатки зможуть отримати доступ до ізольованого світу, який би міг відкривати і закривати за власним бажанням скарб. Ніхто не сподівався такого результату.
***
Тим часом у сірому водовороті острова Нанься...
Лінь Мін важко впав на землю. Голова гудела. Навіть з охороною істинної сутності прохід через воронку віднісся відчуттям, що все тіло вигортають навиродкові. Напевно іншим воїнам довелося ще гірше.
Нінь Мін не квапився відкривати очі або вставати. Він розповсюдив своє сприйняття, проявляючи обстановку. Він опинився на безлюдній, безкрайній рівнині. Всюди лежали воїни, що впали згори. Земля була голою, без жодного росту, а ґрунт мав темно-червоний відтінок, немов просочена кров'ю. У небі ширяли численні уламки скель, що зв’язувалися у довгі стрічки і оперізували небосвод. У цьому світі панувала мертва тиша, і навіть вітер не дув.
« Де я?» — непокоївся Лінь Міна. Воїни почали приступати в себе. Там були й люди диявольського Регіона, і бійці Альянса. Вижили в основному майстри Сяньтян, а Хоутяни — небагато воїнів і всі вони виглядали дуже виснаженими.
Лінь Мін безшумно піднявся, намагаючись не привертати уваги. Перевіривши спорядження, він переконався, що Сумі кільце на місці, а внутрішні органи і меридіани не постраждали. Оглянувшись, він помітив серед воїнів диявольського Регіона « більшу будову » і того самого червоноволосого юнака.
Закляті вороги опинилися в одній небезпеці. Коли воїни Альянса піднялись, вони відступили і інстинктивно збивалися на купу подалі від демонських бойців. Результат був невтішним: тих, хто вижив з Альянсу було втричі менше, ніж воїнів диявольського Регіона. І це не вважаючи елітних майстрів ворога - "Великої тройки" і їхнього лідера. Якщо люди Диявола з Регіону нападуть тепер, то Альянса не залишиться навіть кісток.