***
- Знищили? — Цзи Юй застигла в недоумстві.
— Да. Сім трупів було знайдено, деякі з них були зв’язані до невпізнання. Схоже, загін вирізали підчисту! — Вогняний Топор і сам ледве вірив у те, що говорив. До того ж сусідню групу пустили під ніж — шість вбитих. Очевидно, вони теж були знищені. Велика ймовірність, що обидві групи впали від рук одних і тих самих людей, однакові характери ран.
Це, мабуть, спонукало Вогняного Топора подумати: « Навіть коли вороги противилися більшому ворогу, вони намагалися б утекти від нього ». Воно можливе тільки тоді, коли сила колосальної розправи зазнає великої шкоди. Наприклад, якби на них напав загін з двома-тремом майстрами пізнього етапу Сяньтя. Але на острові Нанься було лише дві команди, здатні за одну ніч вирізати два підрозділи диявольського Регіона Південного Моря без залишку, і якби це зробили вони, приховувати свої подвиги їм не було б ніякого сенсу.
- Хто це зробив? Невже ніхто не з'явився за нагородою? — запитала Мейін.
Вогняний Топор похитав головою. Якби хтось прийшов за окулярами заслуг, і питань не виникло б.
***
Тим часом у штабі командування Альянса літній чоловік вивчав останні донесення. Це був старійшина Лю, один з керівників сил Альянса на острові Нанься. Такі посади зазвичай займали люди, які мали великий життєвий досвід, а не найбільшу силу.
— Старійшина Лю, вас турбують ранкові новини з розвідки? — Голос був спокійний. Він розмовляв з чоловіком середніх років, який був майстром пізнього етапу Сяньтян.
— Хм. Вбивають ворогів, але не забирають нагороди... Мабуть, це якийсь майстер з аристократичного роду, якому просто немає справи до наших заохочень.
- Можливо. А може, повз якийсь майстер на Пікі Сіньтян і вирішив втрутитися під гарячу руку - припустив співрозмовник.
Поля битв Південного Моря були великі. Острів Наньья, відомий лише засідками Каменей істинної Сущості середнього рівня, не вважався стратегічним об’єктом. Ні острови Божественного Фенікса, ні диявольський Регіон Південного Моря не скеровували сюди свої основні сили.
— Мене непокоїть інше, — нахмурився старійшина Лю. — Звіти показують, що технологія нападника навряд чи стосується праведних шкіл. У убитих демонських практик була повністю викачана есенція крові...
— О? — Чоловік середніх років здивувався. - Невже внутрішні суперечки?
— Важко сказати. Серед вільних найманців Альянса вистачає тих, хто практикує темні мистецтва. Це не дивно.
У Домені Південних Небес завжди цінувалася силою. Хоча демонські технології вважалися сумнівними, їх використовували багато шкіл. Наприклад, Секта Щасливого об’єднання із Сіттою Тайн відкрито практикувала такі методи. Тут не було фанатичних борців за праведність, які б винищили цілу школу лише заради вибору шляху розвитку.
- Хто б це не був, він нам скоріше друг, ніж ворог. Залишимо плани без змін і будемо стежити за ситуацією...
***
Через три дні Лінь Мін разом з загіном "Вигнаний Топор" вперше вирушив на завдання. На чолі з капітаном було дев’ятеро чоловіків, які прибули на борт невеликого духовного ковчега. Під покровом ночі вони взяли курс на Ліс духовної рослинності. У безкрайному морі дерев, вкритому темрявою, маленький корабель було майже непомітно.
- План такий: ми повинні перехопити транспортний конвой диявольського Регіона Південного Моря. Операція почнеться опівночі і має закінчитися аж до світанку, — Вогняний Топор скинувся з годинником.
Будь - яка війна — це боротьба за ресурси. На острові Наньсяї їх було два види: шахти з Кам’янами правдивої Сущності та Ліс духовно духовних рослин. Захопивши острів, диявольський Регіон почав активно вивозити здобич. Альянс отримав інформацію, що сьогодні вночі група збирачів буде переправляти партію накопичених трав і коренів, і Огняний Топор взявся за цей перехоплення.
— Чи інформація надійна?
— повинні бути надійними. Весточку прислав "Інь".
« Інь» — так називали таємних агентів Альянса в таборі ворога. Це був тільки кодовий клич; крім найвищого керівництва Альянса, ніхто не знав, хто ховається під цим ім’ям: людина чи перебіжчик з диявольського Регіона. Звичайно, в Альянсі також вистачало ворожих шпигунів. У цій війні розвідка значила все, адже без точної інформації загони блукали б по величезному острову смішну.
— Ми майже на місці. Щоб не привертати до себе уваги, ми скомандуємо капітана.
— Буде зроблено, — відповів Молюнь. Він керував духовним ковчегом і обережно заводив корабель під час зведення лісозаготівлі.
Лінь Мін стояв біля вікна і вдивляючись у нічний пейзаж Ліса духовних рослин, мимовільно затамував подих. Розміри цього лісу захоплювали уяву! Лінь Мін мав на увазі не стільки площу, скільки нефілім: стовбури в кілька десятків обхватів і крон, що входять у хмари сотні джгутиків. Гуща лина, наче цілі небесні міста, розкинулась у вишині і звисала ліани. Звичайний лист тут становив кілька футів завширшки, на такому можна було б плавати, як човен.
Духовний ковчег, що росте в цьому циклопічному лісі, був наче маленька рибка, яка вправно пурхала серед водоростей. Щоразу, коли на шляху виникали сплетення гілок або ліан, Мол’янь майстерно обходив їх і демонстрував свої власні методи пілотування.
— Хуанцзі, ти в Лесі духовного росту вперше, так що слухай уважно, — Вогняний Топор покликав Лінні Міна до себе. — Лише п’ята частина цього лісу знаходиться на суходолі, решта йде в океан. Дерева тут шалено великі, і в їх тіні живе багато високорангих Свірепних звірів. З’являються навіть тварюки, сила яких подібна до Піка Сяньтя.
- Настільки сильні? — Линь Мін здивувався. Сам він Свірепих тварин такого рівня не боявся, але для звичайного загону це була б вірна смерть.
— Ха-ха, брат Хуанцзі, не переживай. Найбільш небезпечним тварем тут є кілька видів, ми знаємо їх повадки і вміємо обхідити їхню логіку - хохотнув Бородач, думаючи, що новачок просто струхнув.
Линь Мин кивнув. У Свірепих звірів розум обмежений, і якщо знати їхні звички, уникнути зіткнення не так вже й важко.
— Верно. Якщо ми дійсно наткнемося на топового звіра, нам залишиться тільки втікати без озирання. З ними навіть "Тройка титанів" зв'язуватися не ризикне, - посміхнувся Огненний сокира. - У цьому лісі постійно чергують сім-сім підрозділів диявольського Регіона. Вони сильні, але розподілені по великій площі, так що якщо ми впораємося швидко, то не опинимось у середовищі.
На війні в Південному Морі загони стали основною бойовою одиницею саме для збору ресурсів. Подібно до сарани, вони роздиралися по території і охоплювали якомога більше джерел здобичі. Великі сутички відбувалися тільки під час сект, а потім вони були беззмістовними: солдатам потрібні ресурси і не пуста земля.
Велика конфесія має величезні запаси. Навіть у невеликому ордені, на зразок Секти Семи Тайн, були десятки і сотні майстрів Сяньтянті, а про такі секти п'ятого рангу, як Диявольський Регіон Південного Морю, і говорити нічого. Крім того, вони мали багато висальних шкіл. Уся армада не мала ресурсів, які добували в глибинах Південного Моря. Тому вона так чіплялася за острів Наньсь.
У кожному елітному загоні ядром були майстри Сяньтян, які стали головною рушійною силою цієї війни. Майстри Оля, що обертався, при всій їх могутності, були занадто малочислені і служили скоріше засобом залякування, вступаючи у справу тільки у вирішальні битви.
Коли духовний ковчег наближався до місця свого призначення, він сповільнився. Молюск зосередився, розповсюджуючи своє чуття для того, щоб промалювати околиці. Для загону така людина була очима й вухами: якщо пропустити ворога і потрапити в облогу, бій буде програний ще до початку.
— Капітан, у радіусі досяжності засідань не виявлено, — доклав Молянь.
На острові Нанься будь-яка вилазка була пов'язана з ризиком, але « Вогний Топор» був досвідченим командою і міг впоратися з дрібними неприємностями. Ковчег нарешті опустився на землю. Молюск першим вистрибнув назовні, уважно оглядаючись.
Лінь Мін залишався спокійним. Насправді він вже відчув у десяти милях від них потужні коливання енергії. Це, очевидно, було практикою диявольського Регіона Південного Моря — першого загіну транспорту, про який йшлося у донесенні.
***
У сумракі ліси патрулювали десятки півтора вовків завбільшки з теля. Їхні очі горіли зловісним зеленим світлом, а з пащ виривалися глухі ричання. Серед них стояли вісім воїнів у чорних доспеках, озброєних довгими списами. Перед ними, на невеличкому полі, копішлося близько двадцяти хлопців і дівчат з плетеними кошиками за спиною. Вони швидко збирали трави. Корзини дозволяли довше зберігати рослини живими - в кільцях Сумі через особливості їхнього простору жива матерія швидко загинула.
Ця ділянка лікарських рослин знайшла лише пару днів тому. Хоча рослини ще не досягли зрілості, однак у воєнний час на такі дрібниці було байдуже: якщо їх не зібрати зараз, завтра вони стануть ворогами.
- Рухайтеся! — ряв пищом ватажка чорних воїнів.
Ці збирачі були рабами диявольського Регіона. Більшість з них були лише на першому чи другому етапі закутки Тела, достатньо для того, щоб витримати важку працю, але недостатньо, аби підняти повстання. Ідеальні кандидати в раби. Коли молоді люди почули окрик, вони ще нижчі схилили голови і намагалися швидше працювати, щоб уникнути суворого покарання за повільність.
(Конец глави)