***
Поки Чжу Пін обмірковував план, як знищити Лінь Міна в метушні бою, перед ним спалахнула огорнена тиша. Це був талісман передачі звуку з армійського посту. Прослуживши повідомлення, Чжу Пін різко змінився в обличчя.
- Що сталося, генерале Чжу? — запитав Чжао Яньмін, піднімаючись.
— Нашестя почалося. Звірі вдарять містом менше ніж через чверть години, — важко видихає Чжу Пін. Розвідники, які роздиралися в лісах хребта Цінсан, передали звістку по ланцюгу талісманів.
- Все-таки вони прийшли... — Чжао Яньмін безсилий опустився в крісло. Його сподівання на чудо остаточно впали.
— Наскільки все серйозно? — подав голос Чжуан Фань.
- Через густий ліс мої люди не змогли точно визначити їх кількість. Лише відомо, що серед нападників є звірі третього рангу, подібні до майстра Пульса. Десятокмісячний гарнізон вже зайняв позиції зовні міста, так що час на останні приготування повинно було схопити. Генерал подивився на Лінь Міна: — Молодий герой Лінн, що скажете?.
— Я зроблю це з вами, — без вагань відповів чоловік.
З огляду на статус Ліна Міна, він міг би при найменшому підозрі і без доказів вбити Чжу Піна, і ніхто не посмів би йому заперечити. Але зараз, коли місту погрожували монстри, а Чжу Пін командував охороною, Лінь Мін не міг так вчинити.
— Ми безмірно вдячні вам. Негайно виступаємо.
...
На південь від міста Цінса, де лежить місто на 10 - й півдні, стали існувати основні захисники. Небо затягнулося хмарами. Хоча була весна, земля ще не прогрілася і вітер обпікав холодом. Десять тисяч воїнів вишикувались у бойові роботи, готуючись до кривавої битви.
Виблискували металеві алебарди та мечі, щоб створити атмосферу суворої рішучості. По правді кажучи, елітні частини країни Небесної удачі охороняли кордони, а гарнизон Цінсана вважався второсортним військом. Але в той момент солдати показували ту непохитну волю до смерті, що це був лише загартований вітерець. Це не була боротьба за землю чи інтереси імператорського дому, а битва за виживання. За їхніми спинами було місто, де жили їхні батьки і діти.
Серед солдатів було близько сотні сильних майстрів, які добровільно приїжджали до війська. Визирали вони барвисто: хтось ніс гадальний прапор, нагадуючи вуличного віщуна, хтось у широкому капелюсі порівнював на дроворуба, дехто з довгих одягу здавався дослідником. Більшість з них були в віці від 20 до 50 років, і від них за вербу велося духом вільного світу бойових мистецтв.
На превелике здивування Ліні Міна, серед них було шість майстрів стадія Пульсового культивування. Зазвичай такі люди йшли на державну службу заради титулів і зарплатні, а в одному місці їх було небагато.
— Дозвольте уявити, — сказав архітектор Чжао Яньмін, показуючи на чоловіка середніх років у накидці з вовчої шкури. — Це Ши Лінькай, глава Соляної Банди міста Цінсан.
Линь Мін на мить замислився. Соляна Банда? З давніх - давен династія хотіла контролювати торгівлю сіллю і залізом, вводячи державну монополію на продаж солі могла бути десятикратною. Так звані соляні Банди були групами розбійників, що торгували контрабандою. Такі організації існували завжди, об’єднуючи до 90 відсотків військових майстрів країни. Вони з презирством служили в палацах і створювали свої союзи та суспільства, керуючись кодексом честі й братерства.
Банда Цінсана була найбільшою недержавною силою в країні. У мирний час, влада буде воювати з ними, але тепер вони мусять об’єднатися проти спільного ворога.
— Герой Линь! Давно мріяв познайомитися з вами особисто, і нарешті випала така честь: Ши Лінькай міцно стиснув кулаки в вітання. Він був справжнім виродком з « лісозаготівельного лісу" і, на його думку, головним чином вважав героїв та силучих.
— Глава Ши, ви надто люб’язні, — відповів Лінь Мін. Ші Лінькай досяг пізнього етапу « Пулса ». Хоча було помітно, що прорив дався йому важко, а фундамент був хитким, для вольного майстра, який не мав підтримки великих сект, це було надзвичайним досягненням.
Поспішно привітавши людей з банди, Лінн Мін вирушив на передову. До початку атаки залишалося менше чверті години. Коли він пішов, Ши Лінькай все ще захоплено хитав головою, дивуючись таланту хлопця.
— Глава, да він же зовсім дитина! У нього розвиток ледь дотягнувся до середньої стадії Бульсу. І він став першим на тому великому турнірі сект? — З сумнівом запитав чоловік у капелюсі-доулі з залізною палицею в руках. Він вважав, що переможець такого грандіозного змагання повинен бути принаймні на стадії Хоутінь. Ці люди мали невиразне уявлення про те, наскільки страшний статус Лінні Міна. Секта Семі Тайн для простих обивачів була чимось залежним і туманним. У очах членів банди це була просто дуже велика і могутня організація, подібна до їхньої.
— Дурень! — Осадил его Ши Линкай. — На турнірах сект змагаються молоді таланти, звичайно ж, переможець буде. Нехай він тільки вступив на середню стадію Згущання Пульса, але в справжній бою він розділить тебе, другого і третього братів разом узятих, навіть не оповідями.
Другий і третій, про які він говорив, були заступниками голови банди: один на середній стадії Сгувища Пульса, інший - на початковій.
— Не можу... Другий брат уже десять років на піку середньої стадії, йому залишилося півшага до пізньої. І ми утрьох не впораємося з дитиною?
- Побачиш. Різниця між Сектей Семі Тайн і нами — як між столичним аристократом та сільським богачем. Сила цього молодого героя Ліня, мабуть, вже порівнялася з майстрами стадії Хоутян.
...
Лінь Мін стояв у перших рядах війська, стискаючи Коп'є Пурпурної Тайни. Обстрія була спрямована в землю. Сказати, що він був абсолютно спокійний перед лицем майбутньої битви — це брехня — найгірший наслідок падіння міста і знищення його родини. Його батьків і найліпшого друга Ліна Сяодуна в Цінсані не було, а до Клану Лінь він не мав глибокої прихильності. І все ж, якби місто загрожувало знищенню, він міг би за допомогою Летого Цзяо врятувати хоча б ключових членів клана, щоб зберегти їх кровну лінію. Однак Лінь Ваньшаню, напевно, вже подбав про часткову евакуацію.
Поки Линь Мін не розгадався, на горизонті з’явилися темні тіні. Спочатку вони були завбільшки з комах, але через кілька десятків подихів небо потемніло. Нашестя почалося! Першими прибули найшвидкіші — люті звірі, що літають. Їх було сотні.
« Усього кілька сотень, в основному перший і другий ранги, максимум третій. Поки що ми вистоїмо" - закінчив Лінь Мін. Він знав, що в глибинах Південних Земель тварини не живуть однією суцільною масою, а розбиті на зграї. Між хвилями буде затишя, що дасть місту шанс чекати підкріплення.
- Коп'єметатори! Лучники! До бою! - Викрикнув Чжу Пін. Двести списачів і п'ятсот лучників замерли в очікуванні.
Коп'ємітали країни Небесної удачі були навчені пробивати щити важкої пехоті, і на відстані в сто чожарів їхні важкі снаряди могли наскрізь прошити товсту перешкоду. Тільки важкі списи були ефективні проти літаючих тварів, стріли були занадто легкими, щоб завдати їм серйозної шкоди.
Коли звірі увійшли в зону поразки, сигнальщик помахнув прапором і сімсот бійців дали залп. Сто наконечників, які розривають повітря, злилися в один гул. Важкі списи й стріли падали на зграя, наче лютий шторм. Звіри першого і другого рангу, висічені металом, кубарем падали з неба. З такої висоти падіння означало вірну смерть, і наземним військам навіть не доводилося добивати їх.
В одну мить зграя пошкодила десятки особин, але гинули лише слабкі. Звірі третього рангу, чия сила була рівною майстрам Пульса, залишилися неушкодженими. У відповідь на обстріл зграї спікувала на військову службу. Лазуровоокий сокол, що був на чолі з військовим стрибком, вкинувся у солдата і відразу втікав від кривавого сліду.
— Ах ты, сукин сын! А ну, спускайся! — Ши Лінькай змив у повітря, і його важкий палаш обвалився вниз, начисто відтявши соколю половину крила.
Тварюка видала жахливий крик і впала прямо на списи піхотинців, які відразу ж її решітували.
— Глава, молодец! — Закричали бої банди. Зеліще переможеного звіра третього рангу неймовірно підвищило бойовий дух союзників.
— Неймовірно! Ось вона, могутність майстра пізньої стадії Згулення Пульса!
- Братці, чого чекаємо? В бій!
Солдати захоплено зречили. Стріли, списи і алебарди знову прибігли до ворога. Серед спалахів стали і бризки крові майстра соляної Банди, які обстрибували цього живого меча. Їхня доблесть привернула увагу інших сильних звірів, і тепер вони списом нападали на найсильніших захисників.