***
- Як тебе звати? І до якої секти ти належиш? — Поцікавилася жінка в алом, дивлячись на покритий Міна. У її чудових очах мили іскорки цікавості, а в душі ніяк не могло запануватися спокій.
Юнак, який стояв перед нею, не тільки не злякався тиску від її крові Чжуцюе, але навіть зміг злегка придушити первинну свідомість Грімового Линя. Певно, він не був звичайною людиною. Можливо, його статура, родоводи або сама душа мали якісь особливі властивості, що йдуть корінням в історію якогось таємничого клану.
Коли Лінь Мін почула запитання про ім’я і секту, він на мить замився. Він уже збирався представитися вигаданим ім'ям "Му Лінь", але в цей момент жінка додала: « Якщо тобі незручно відповідати, не кажи.
Хоча коливання в очах Ліни Міна було ледве помітним, вона таки його уловила. Багато майстрів бою, які мали особливі родоводи, не хотіли відкривати свою особистість.
- Колись я бачила, як ти піднімався до снігової зони Громової гори. Ти сам це зробив? - Вона запитала, як би невпізнай.
— Да. Як я вже казав, я майстер грому, тому маю велику опірність до сили блискавиць. Інакше я б не зміг зайти так далеко, - Лінь Мін витер піт з обличчя і самокритично посміхнувся.
— Зрозуміло, — мовчазно відреагувала вона, але всередині була глибоко вражена. Гучні ящірки використовували не лише електричні атаки, а й потужну зброю. Навіть маючи імунітет до блискавиць, майстер на піку Кості не міг дістатися снігової зони. Це означало, що він мав силу, яка набагато перевищувала його рівень культивації.
Дотичити піку Ківки Костей у віці неповних шістнадцяти років - такий результат не вважався чимось зовсім виданим для геніїв великих сект або аристократських кланів. Але якщо він мав силу, в кілька разів вищу від своїх ровесників, то його це здивувало. Навіть на острові Божественного Фенікса було небагато талантів.
Наступила коротка тиша. Лінь Мін осівся на землю і, запустивши Техніку Гаотічної істинної Сущості, почав придушувати шалену силу грому у своєму тілі. Громовий дух був сильним орішом, тим більше що в ньому все ще теплилося первісна свідомість Грімового Линя. Не дивно, що навіть сама жінка не могла контролювати його.
Справжня сутність текла по меридіанах коло за кругами, і невдовзі Лін Мін поринув у стан Ефірного Боївового наміру. Енергія в його тілі вийшла з-під контролю свідомості і почала циркулювати по ідеальному маршруті самостійно. Його фізична сила швидко відновлювалась, а шалена міць блискавиць покірно вгамувалася Насінням лукавого Бога.
Жінка з алом також збиралася помедитувати, щоб відновити сили і стримати свого грому духа. Але коли Лінь Мін тренується, вона не змогла відвернути очей.
Бойовий задум?
Вона уважно спостерігала за ним протягом того часу, як горіла половина ароматичної палички. Цей хлопець осягнув свій власний Бойовий намір!
Вона тихо видихнула. Юнак з звичайного світу, якого вона спочатку зачарувала малою фігурою, дивувався їй знову і знов. Спочатку його здатність придушувати свідомість Грімового Ліни, потім вражаюче співвідношення віку і сили, а тепер — розуміння Бойової наміру!
Варто знати, що жінка в алі вже досягла межі стадії Сяньтя і однієї ноги стояла на етапі Враження Ядра. На такому рівні мало що могло її здивувати. Навіть гній великих сект прийняв від неї лише доброзичливого кивка, але цей мирний на вигляд хлопець змушував її захоплюватися раз за разом.
Щодо Боївського задуму, то це була річ, яку мало не було в одного з десятків тисяч майстрів. Воно було безцінним, тоді як природний талант до бойових мистецтв міг розвинутись штучно.
Якщо батьки мають генію, то дитина може народитися генієм. Протягом тисячоліть великі секти накопичили величезні ресурси, а їхні учні проходили через найгірший відбір. Сильні отримували все, слабкі безжалісно відсіювалися. Ті, хто залишався, були елітою з лілій і їхні діти, звичайно, успадкували ці риси. З дитинства вони приймали цінні пігулки, використовуючи Камні істинну Смерту так, ніби вона нічого не коштувала, і вивчали кращі методи у найкращих вчителів. Таким людям було призначено досягти Сяньтя. Звичайні люди могли витратити все життя, але так і не наближатися до них навіть на крок. Все вирішувало різницю в точці старту.
Але хоч би якими геніальними були ці хлопці з великих сект, вони не могли зрозуміти Бойового наміру. Це було те, що можна зустріти лише випадково, але неможливо отримати за бажанням.
Бойовий намір безпосередньо залежав від Серця Шляху Воіна. Чим міцніше воно, тим більше шансів на осареться. Але більшість релігій були гладенькі, бо батьки наперед вистежували їм дорогу і прибирали всі перешкоди. Як за таких обставин можна знайти сильну Сердцю дорогу Воїна?
Ті ж, хто був позбавлений життя і зазнав страждань, зазвичай страждали від нестачі ресурсів або слабкого таланту. Якщо людина до двадцяти років не могла пробитися на стадії Пульсу, то навіть випадково знайдена Бойова задумія не зробила її небезпечною противником.
Але цей хлопець... Він був неймовірно молодим, мав страхаючу силу і водночас володів Боївим наміром. Справжній монстр. Жінка з алом відчула до нього сильне зацікавлення. У ньому було занадто багато незвичайного. Хто ж він насправді?
Минуло близько чверті години. Ефірному Боївому намірові Ліні Мін швидко всохнув бурхливу енергію блискавок. Він піднявся і сказав: « Ми можемо йти. Якщо я правильно пам’ятаю, неподалік є печера, де можна сховатися. Перечекаємо там. Вночі в лісах Південних Земель рищуть Свірепи, нам не дадуть спокійно відпочити.
Оскільки Лінь Мін поглинав велику частину енергії блискавок, їй стало трохи легше. Вона дістала кілька лікувальних пілюль і згодувала їх Чжуцюе, після чого вони пішли за Лінею Міном.
- До речі, той Грімовий Линь... Він здох? — Раптом згадав Линь Мін.
— Ні, але поранений важче за мене. А от його потомство майже все перебито, — буднично відповіла вона.
— Ось як... — Линь Мин с полегшенням выдухнув. Добре, що він прийшов вчасно. Інакше на вершині гори його б просто розмазало залишкові хвилі їхніх битв. Він не мав ілюзій щодо своєї захисту - вона явно була слабша, ніж у пурпурних громових ящірок.
« Якщо він живий, ми повинні бути обережнішими, — сказав Лінь Мін і жестом запропонував жінці йти попереду. Без цього вони були б занадто помітні.
Жінка в алом з легким здивуванням спостерігала за його діями. За рівнем культивації вона випереджувала його на десятки тисяч років, але в питаннях виживання у джунглях і обережності Ліню Мін явно перевищував її. Вона звикла літати в небі і рідко ходила по лісових глушинях.
По дорозі Лінь Мін, не припиняючи замітати сліди, встиг підстрелити синьооку косулю. З того часу як він піднявся на Грому гору, то протягом кількох днів харчувався сухим пайком і водою з кільця Сумі, а смак нормального харчування вже почав забуватися.
Невдовзі вони прибули до печери. Усередині було досить сиро, тому Лінь Мін розвів багаття і накинув суху траву у якості підстилки.
« Це буде трохи незручно, — сказав він дружині.
Потім він витягнув кинджал і почав освіжувати тушу косулі. Його рука рухалася з надзвичайною швидкістю: здавалося, він завдає удари хаотично і безладно, але через кілька миттєвостей Лінь Мін потягнув за край, і з туши вислизнув пучок з десятка білих сухожилля.
Веки жінки в алом драгнули. З’ясувалося, що його ніж не просто мілився в повітрі — він з ювелірною точністю відділяв сухожилля. З огляду на те, як вони переплетені в тілі тварин, їх треба було старанно і важко видобути. Лінь Мін впорався за лічені секунди, не порвавши жодної жили і досконало очистививши їх від м’яса.
Вона була збентежена. Щоб зробити це, потрібно не тільки добре знати анатомію звіра, але й багато років працювати ножем. Таке може тільки кухар. Але як талановитий майстер бойових мистецтв міг стати кухарем? Його майстерність була настільки відточеною, що він міг багато років займатися нею.
Помітивши, що жінка в його руках здивовано дивиться на сухожилля, Лінь Мін усміхнувся: « М’ясо синьоокої косули дуже смачне і водночас надто багато живе, вони псують смак. Тому їх краще видалити.
Він не припиняв своєї праці: одним рухом запарював живіт, витопив нутрощі і ще кілька помахів ножа з сухими кришталями витягав кістки. Потім він посадив м’ясо на товсту гілку і поставив над вогнем.
Тільки зараз жінка помітила, що на м'ясі були зроблені рівні і красиві надрізи. Відстань між ними була настільки вивірена, ніби їх вимірювали лінійкою. Її погляд ставав все більш дивним. Звідки взявся цей хлопець? Якби вона не знала про його силу, то належно прийняла б його за професійного кулінара.
Через чверть години м’ясо почало набирати золотавого кольору. Краплі жиру, які витоплювалися жаром, падали у вуглини, з шипінням спалахували і наповнювали печеру апетитним ароматом. Кості і сухожилля Лінь Мін також не викинув: він витягнув з кільця Сумі котелок, склав їх туди та поставив тушитись.
Невдовзі по печері попликав густий аромат наваристого бульйона і смаженого м’яса. Навіть жінка з алом, яка зазвичай дотримувалася рослинної дієти, відчула, як у неї пітніли слинки.
Що вже казати про Чжуцюе — велетенський птах, здається, забував про рану на крилі. Її яскраво-червоні очі не мігши втупилися на жарячу тушу. Через жару косуля покрилася апетитною коркою в місцях надрізів, викликаючи нестерпне бажання негайно її спробувати.
Незважаючи на довгу спеку, м’ясо ніде не підгоріло. Дивлячись на блискучі краплі жиру, жінка ледве стримувала нетерплячість, хоча й намагалася зберігати спокій.
Тоді Лінь Мін витяг з обручки Сумі цілу купу купочок і мішечків. Відчинивши їх, він почав посипати м’ясо сіллю та спеціями, які купив ще в племенах Південних Земель. Власне, його зустріч з сестрами На тоді і сталася через те, що він повинен був дістати сіль.